Постанова

від 18.04.2023 по справі 916/1358/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1358/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П. Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду Одеської області

від 30 серпня 2022 року (повний текст складено 05.09.2022)

по справі № 916/1358/22

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер

про: стягнення заборгованості в загальній сумі 51 308,38 грн., -

суддя суду першої інстанції: Петров В.С.

дата та місце винесення рішення: 30.08.2022, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця (далі також - позивач, АТ Українська залізниця, Залізниця) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер (далі також - відповідач, ТОВ Укртрансконтейнер), в якій просило суд стягнути з останнього 51 308,38 грн. заборгованості за Договором №61/МО, з яких: 36 395,18 грн. основного боргу, 11 667,54 грн. інфляційних втрат, 3 245,66 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов`язку здійснити оплату за отримані послуги згідно Договору від 25.03.2019 №61-МО про надання послуг по організації митного огляду та митного контролю вантажів, що надходять автомобільним транспортом в зоні діяльності підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця, укладеного між сторонами. Оскільки у відповідача існує заборгованість в сумі 36 395,18 грн., позивач відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував інфляційні втрати в сумі 11 667,54 грн. та 3% річних в сумі 3 245,66 грн., що заявлені до стягнення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.08.2022 у справі №916/1358/22 (суддя Петров В.С.) у задоволені позову Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер стягнення заборгованості в загальній сумі 51 308,38 грн. відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування у відповідача спірної заборгованості за Договором від 25.03.2019 №61-МО. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що надані позивачем докази не є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить (з урахуванням заяви від 03.10.2022 про уточнення прохальної частини апеляційної скарги) скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2022 у справі №916/1358/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Залізниця вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим; таким, що винесено з недостатнім з`ясуванням обставин справи, з неповним аналізом наданих до суду доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт не погоджується з тим, що суд першої інстанції не прийняв за належний доказ факту надання послуг письмове підтвердження митницею реєстрації заїзду машин.

Позивач наголошує, що в суді першої інстанції ним було долучено до відповіді на відзив ТОВ Укртрансконтейнер письмові запити до митниці від 17.08.2022 №06/45 та від 15.08.2022 №06/44 щодо підтвердження факту перебування транспортних засобів в зоні митного контролю місця доставки товарів Одеського відділення філії ЦТС «Ліски» АТ «Укрзалізниця».

При цьому, апелянт зауважує, що таки запити були здійснені позивачем у зв`язку з тим, що відповідач не визнавав факт надання йому послуг за Договором від 25.03.2019 №61-МО, відповідно до спірних актів від 01.07.2019 №ОУ-01145 та від 02.07.2019 №ОУ-01194 на загальну суму 36 395,18 грн., а саме; зберігання вантажних автомобілів в зоні митного контролю, послуги при оформленні, догляді і зберіганні автотранспортних засобів в зоні митного контролю, при митному догляді з використанням інфраструктури.

Залізниця звертає увагу на те, що в судовому засіданні її представник просила суд зачекати письмові відповіді митниці, що підтверджують факт надання послуг позивачем, проте, суд першої інстанції не прийняв це до уваги та виніс рішення без аналізу цих доказів. Разом з цим, основною підставою відмови у задоволенні позову є відсутність належних доказів надання позивачем відповідачу послуг по організації митного огляду вантажів замовника по Договору за спірними актами.

При цьому, апелянт вказує, що Одеська митниця Державної митної служби України Листом від 31.08.2022 №7.10-2/28.5-01/13/14660 та Митний пост «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби України Листом від 30.08.2022 №7.6-28-03/177 підтвердили перебування транспортних засобів клієнтів відповідача в зоні митного контролю місця доставки товарів позивача згідно облікових форм відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса - внутрішній» Одеської митниці.

Таким чином, у зазначених вище листах чітко підтверджено факт зберігання вантажних автомобілів в зоні митного контролю, послуги при оформленні, догляді і зберіганні автотранспортних засобів в зоні митного контролю, при митному догляді з використанням інфраструктури.

Копія Листа Одеської митниці Державної митної служби України від 31.08.2022 №7.10-2/28.5-01/13/14660 та копія Листа Митного поста «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби України від 30.08.2022 №7.6-28-03/177 долучена АТ Українська залізниця до апеляційної скарги.

Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не прийняти за належні докази направлення відповідачу спірних актів виконаних робіт, надані позивачем копію опису вкладення до цінного листа та копію квитанції №43/17/20, оскільки за твердженням суду копія квитанції містить майже не читабельним відбиток календарного штемпеля.

При цьому, Залізниця вказує, що місцевим господарським судом не було враховано те, що позивачем, разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви, до суду були надані оригінали квитанції та опису вкладення до цінного листа, на яких відбиток календарного штемпеля є читабельним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2022 у справі №916/1358/22.

Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

20.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Укртрансконтейнер" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та безпідставною. Просить в задоволені останньої відмовити, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2022 у справі №916/1358/22 залишити без змін.

Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що письмові запити позивача до митниці були подані до суду першої інстанції з порушенням вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для неприйняття останніх до розгляду.

Водночас, посилаючись на приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідач наполягає на тому, що Копія Листа Одеської митниці Державної митної служби України від 31.08.2022 №7.10-2/28.5-01/13/14660 та копія Листа Митного поста «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби України від 30.08.2022 №7.6-28-03/177, які долучені позивачем до апеляційної скарги, не можуть бути взяти до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції, а Залізниця не вказує про винятковий випадок неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї (у т.ч. не обґрунтовує неможливість отримання від митниці таких доказів до звернення з позовною заявою у цій справі).

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та у зв`язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2022 у справі №916/1358/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2019 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі Одеського відділення філії Центр транспортного сервісу Ліски Акціонерного товариства Українська залізниця (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансконтейнер (замовник) було укладено Договір №61-МО про надання послуг по організації митного огляду та митного контролю вантажів, що надходять автомобільним транспортом, в зоні діяльності підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Укрзалізниця (Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач як замовник доручає, а позивач як виконавець зобов`язується на умовах цього Договору надати послуги, пов`язані з розміщенням автотранспортних засобів з вантажами в зоні митного контролю, їх зберіганням (охороною) та з проведенням митного огляду товарів та транспортних засобів замовника, акредитованого в митних органах. В своїй роботі по організації цих послуг виконавець керується Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи.

Відповідно до п. 1.2. Договору виконавець зобов`язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по організації митного огляду вантажів замовника, які знаходяться під митним контролем та переміщуються автомобільним транспортом.

У п. 1.3. Договору сторони погодили, що місце проведення митного огляду: зона митного контролю місце доставки Одеса-Ліски на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Укрзалізниця.

Митний огляд вантажів у зоні митного контролю проводиться представниками підрозділу митного оформлення, що розташоване та здійснює функції на території Одеського відділення філії ЦТС Ліски АТ Укрзалізниця (Митниця) (п. 1.4. Договору).

Згідно п. 1.5. Договору при митному огляді, в разі необхідності, додатково можуть залучатися представники державних контролюючих органів, що здійснюють відповідні державні види контролю, зазначені у Митному Кодексі України від 13.03.2012 р. №4495-VІ (зі змінами та доповненнями).

Умовами 2.1. Договору встановлено обов`язки виконавця, а саме: останній зобов`язується вчасно та в повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим Договором; провесті розміщення автотранспортного засобу на окремому майданчику; забезпечити цілодобову охорону вантажів замовника, що знаходяться в зоні митного контролю.

В свою чергу замовник зобов`язується: своєчасно та в повному обсязі в обумовлені цим Договором терміни сплачувати кошти виконавцю за надані послуги у відповідності до умов цього Договору; при укладанні Договору надати виконавцю копію своєї облікової картки в митних органах України, завірену мокрою печаткою замовника; у випадку зміни реквізитів замовника, у тижневий термін сповістити про це виконавця (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що фактом підтвердження надання послуг у повному обсязі є підписаний обома сторонами акт наданих послуг (виконаних робіт).

Акт наданих послуг (виконаних робіт) підписується на кожну партію товару, що надійшла на адресу замовника (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору після здійснення оплати за надані послуги замовником, виконавець робить відмітку в разовій перепустці сплачено. Дозволом на виїзд АТЗ з території ЗМК є обов`язкові відмітки на разовій перепустці: сплачено та виїзд дозволено.

Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що розрахунки за послуги надані за цим Договором здійснюються замовником на умовах передоплати в розмірі 100% згідно підписаного сторонами Протоколу погодження договірних цін, який є невід`ємною частиною цього Договору (додаток №1).

Замовник оплачує послуги виконавця безготівково на розрахунковий рахунок виконавця, або готівкою безпосередньо у касу виконавця (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку, якщо сума, що перерахована замовником, більша ніж фактична вартість наданих робіт, різниця коштів зараховується як передплата за надання послуг, які будуть надані у майбутньому, або повертається замовнику за його письмовою вимогою.

Згідно з п.п. 5.2., 5.3. Договору всі спірні питання, що можуть виникнути у зв`язку з виконанням цього Договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів чи обміну листами. У випадку не врегулювання спірних питань, спір передається на розгляд до Господарського суду.

У п. 6.2. Договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору є невід`ємною частиною Договору та мають юридичну силу при умові оформлення їх у письмовому вигляді та підписання сторонами. У випадках, що не передбачені цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України (п. 6.3. Договору).

За умовами п. 7.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а у випадку невиконання однією із сторін своїх зобов`язань по цьому Договору до повного виконання таких зобов`язань.

Відповідно до п. 7.2. Договору якщо ні одна зі сторін протягом 30 днів з моменту закінчення терміну дії Договору не проінформувала в письмовому вигляді про розірвання Договору, дія останнього автоматично подовжується на один рік.

До вказаного Договору від 25.03.2019 №61-МО про надання послуг сторонами оформлено додаток №1 Протокол погодження договірних цін, в якому визначено вартість послуг.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору у липні 2019 відповідачу надавались послуги при оформленні, догляді, зберіганні автотранспортних засобів в ЗМК, при митному догляді з використанням інфраструктури та зберігання вантажних автомобілів в ЗМК.

З огляду на матеріали справи вбачається, що у якості підтвердження надання відповідачу послуг за Договором від 25.03.2019 №61-МО позивачем надано до суду оформлений акт від 01.07.2019 №ОУ-01145 про виконання робіт на суму 9 197,23 грн. (в т.ч. ПДВ 1 532,87 грн.) та акт від 02.07.2019 №ОУ-01194 про виконання робіт на суму 27 197,95 грн. (в т.ч. ПДВ 4 532,99 грн.). Крім того, у матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за вищенаведеним Договором.

Однак, ні акти про виконання робіт, ні акт звіряння з боку замовника ТОВ Укртрансконтейнер не підписані.

При цьому, відповідач зазначає, що він не отримував вищенаведені акти про виконання робіт та акту звіряння взаємних розрахунків, на які посилається позивач.

Але, на підтвердження відправки листа від 19.09.2019 № Ліски/О-06/98 про сплату заборгованості у розмірі 36395,18 грн., акту звірки та актів про виконання робіт від 01.07.2019 та 02.07.2019, позивачем надано копію опису вкладення до цінного листа та копію квитанції №43/17/20, на якій зазначений номер поштового відправлення - 6766400199628.

У матеріалах справи наявні письмові запити позивача до Одеської до митниці від 17.08.2022 №06/45 та від 15.08.2022 №06/44 щодо підтвердження заїзду та виїзду відповідних машин в зону митного контролю.

Як вказує позивач, за надання послуг за Договором, відповідачу були виставлені рахунки на підставі актів про виконання робіт, а саме: рахунок - фактура №CF-033457 від 01.07.2019 на суму 9 197,23 грн. та рахунок - фактура №CF-033478 від 02.07.2022 на суму 27 197,96 грн.

Між тим, судова колегія звертає увагу, що доказів їх направлення на адресу відповідача - ТОВ Укртрансконтейнер або вручення останньому в матеріалах справи не міститься.

З огляду на те, що вказані рахунки не були оплачені відповідачем, Залізниця зазначає, що у ТОВ Укртрансконтейнер існує заборгованість в сумі 36395,18 грн. що стало підставою для нарахування інфляційних втрат в сумі 11667,54 грн., 3% річних в сумі 3245,66 грн. та звернення до господарського суду із відповідним позовом.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо не прийняття за належний доказ факту надання послуг письмове підтвердження митницею реєстрації заїзду машин.

Судова колегія критично ставиться до наведеного вище доводу апелянта, оскільки як свідчать матеріали справи, позивачем в суді першої інстанції були надано не письмове підтвердження митницею реєстрації заїзду машин, а лише письмові запити до митниці від 17.08.2022 №06/45 та від 15.08.2022 №06/44 щодо підтвердження факту перебування транспортних засобів в зоні митного контролю місця доставки товарів Одеського відділення філії ЦТС «Ліски» АТ «Укрзалізниця».

Водночас, посилання апелянта на те, що представник позивача просила суд першої інстанції зачекати письмові відповіді митниці, що підтверджують факт надання послуг позивачем, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки згідно з частинами 1 - 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За вимогами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі №906/612/17.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія зазначає, що позивач, при зверненні до суду з позовною заявою, повинен був долучити до останньої усі можливі докази на підтвердження своєї правової позиції, однак, цього не зробив. Доказів неможливості отримати відповідні документи до суду не надав.

Водночас, матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції були створені всі належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, оскільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2022 позивачу був наданий час для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Однак, позивач не скористався наданою судом можливістю та не надав до суду заявлені ним документи щодо підтвердження митницею реєстрації заїзду машин.

Разом з тим, звертаючись до суду апеляційної інстанції, Залізниця долучає до апеляційної скарги згадані вище копії Листа Одеської митниці Державної митної служби України від 31.08.2022 №7.10-2/28.5-01/13/14660 та Листа Митного поста «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби України від 30.08.2022 №7.6-28-03/177 в якості доказів на підтвердження перебування транспортних засобів клієнтів відповідача в зоні митного контролю місця доставки товарів позивача, згідно облікових форм відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса - внутрішній» Одеської митниці.

Як зазначалось вище, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Проте, за умовами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок постанови Верховного Суду від 13.04.2021 зі справи №909/722/14, від 01.07.2021 у справі №46/603, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).

При цьому, Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування ст. 269 Господарського процесуального кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).

Принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/20010/20, від 16.11.2022 у справі №910/4390/21).

Прийняття апеляційним судом доказів, без встановлення й оцінки обов`язкових за ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).

При цьому, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що позивач подаючи Лист Одеської митниці від 31.08.2022 №7.10-2/28.5-01/13/14660 та Лист Митного поста «Південний» Енергетичної митниці від 30.08.2022 №7.6-28-03/177 до суду апеляційної інстанції не обґрунтував поважності причин не подачі даних доказів місцевому господарському суду з причин, що не залежали від нього ( у т.ч. не обґрунтував неможливість отримання від митниці таких доказів до звернення з позовною заявою у цій справі), що в силу дії ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, виключає прийняття таких доказів у суді апеляційної інстанції.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що нові докази позивача датовані 30.08.2022 та 31.08.2022, що свідчить про те, що на момент розгляду по суті судом першої інстанції цієї справи та ухвалення оспорюваного рішення (30.08.2022) такий доказ не існував.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі №922/393/18.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем навіть не порушується питання щодо долучення нових доказів до матеріалів справи.

За таких обставин, судова колегія зазначає, що можливість прийняття Листа Одеської митниці Державної митної служби України від 31.08.2022 №7.10-2/28.5-01/13/14660 та Листа Митного поста «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби України від 30.08.2022 №7.6-28-03/177 до розгляду в суді апеляційної інстанції виключається.

Окремо судова колегія в контексті наведеного зазначає, що безпосереднім підтвердженням надання відповідачу послуг у повному обсязі у даній справі є підписані обома сторонами акти наданих послуг, які у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не надані.

Відтак, безпідставними є посилання апелянта на листи митниці як на докази надання відповідачу спірних послуг, оскільки зазначена в них інформація, у будь-якому разі, за умовами Договору не є фактом підтвердження надання послуг у повному обсязі за відсутності підписаних обома сторонами актів наданих послуг.

Щодо твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції оригіналів квитанції №43/17/20 та опису вкладення до цінного листа, які були надані позивачем разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження направлення відповідачу листа від 19.09.2019 № Ліски/О-06/98 про сплату заборгованості у розмірі 36395,18 грн., акту звірки та актів про виконання робіт від 01.07.2019 та 02.07.2019, позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви (а.с.48-68) долучено не оригінали, а копії опису вкладення до цінного листа та квитанції №43/17/20, на якій зазначений номер поштового відправлення - 6766400199628 (а.с. 58).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Відповідно до п. 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Між тим, наданий позивачем до суду опис вкладення у цінний лист не містить номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення відповідних документів відповідачу.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, зазначена копія опису вкладення не може свідчити про надсилання відповідачу доданого до позовної заяви акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.07.2019 20.06.2022, оскільки із відбитку календарного штемпеля на описі вкладення зазначено 2019 рік, тоді як акт звіряння взаємних розрахунків складено за період з 2019 по 2022.

Водночас, надана позивачем копія квитанції №43/17/20 містить нечитабельний відбиток календарного штемпеля, а з огляду на відсутність номеру поштового відправлення на описі вкладення до цінного листа, суд першої інстанції правильно зазначив, що у нього відсутня можливість встановити, що саме ця квитанція є доказом здійснення поштового відправлення на адресу ТОВ Укртрансконтейнер цінного листа із вкладенням до нього листа позивача від 19.09.2019 № Ліски/О-06/98 про сплату заборгованості у розмірі 36395,18 грн., акту звірки та актів про виконання робіт від 01.07.2019 та 02.07.2019.

Більш того, враховуючи, що на квитанції №43/17/20 зазначено номер поштового відправлення 6766400199628, судова колегія звертає увагу на наявну у матеріалах справи роздруківку Трекингу Укрпошти за №6766400149628 (а.с. 108), з якої вбачається, що відправлення за №6766400149628 в системі не зареєстровано.

Отже, місцевий господарський суд дійшов цілком правильного висновку про те, що надані позивачем копія опису вкладення до цінного листа та копія квитанції №43/17/20 не є належними доказами направлення відповідачу відповідних документів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються встановленими судом обставинами справи, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2022 у справі №916/1358/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Матеріали справи №916/1358/22 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.