Постанова

від 04.09.2022 по справі 357/7480/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 357/7480/20

провадження № 61-18989св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - Білоцерківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі територіальної громади м. Біла Церква,

відповідачі: Білоцерківська міська рада Київської області, ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Листопад 17»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2021 року у складі судді Цуранова А. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М., у справі за позовом Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Біла Церква до Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад 17» про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Білоцерківська місцева прокуратура (у подальшому перейменовано на Білоцерківську окружну прокуратуру) в інтересах держави в особі територіальної громади м. Біла Церква звернулася до суду з позовом до Білоцерківської міської ради, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад 17» (далі - ТОВ «Листопад 17»), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила:

- визнати недійсним рішення Білоцерківської міської ради від 31 жовтня

2019 року № 4618-81-VII «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 », яким продано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку несільськогосподарського призначення комунальної власності (кадастровий номер: 3210300000:07:007:0029) загальною площею 0,2042 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування;

- витребувати на користь територіальної громади м. Біла Церква із власності ТОВ «Листопад 17» земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:007:0138 площею 0,0871 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань

за № 42019111030000184, встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за адресою:

АДРЕСА_1 .

На підставі спірного рішення Білоцерківської міської ради від 31 жовтня

2019 року № 4618-81-VII «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 » між Білоцерківською міською радою та

ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т. А., у результаті чого прийнято рішення про державну реєстрацію права власності № 49950160.

20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Листопад 17» (засновником і директором якого є сам відповідач) укладено договір про право забудови (суперфіцій).

У серпні 2020 року земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:007:0029 площею 0,2042 га за заявою ОСОБА_1 поділено на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210300000:07:007:0138 площею 0,0871 га та 3210300000:07:007:0139 площею 0,1171 га, які передано у власність ТОВ «Листопад 17», проведено державну реєстрацію права.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , розробленого ПП «Геосвіт-2012» та затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 28 лютого

2019 року № 3504-67-VII встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:007:0029, з якої утворена земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:07:007:0138, лежить у межах червоних ліній та накладається на землі загального користування м. Біла Церква.

Оскільки Білоцерківська міська рада при прийнятті рішення про продаж земельної ділянки ОСОБА_1 та укладенні в подальшому договору купівлі-продажу незаконно розпорядилася землями площею 0,0872 га загального користування міста, прокуратура, в інтересах територіальної громади м. Біла Церква просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 30 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що на момент прийняття Білоцерківською міською радою рішення від 31 жовтня 2019 року № 4618-81-VIІ про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності (кадастровий номер 3210300000:07:007:0029), загальною площею 0,2042 га,

з цільовим призначенням «03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування», на якій розташовані належні набувачу об`єкти нерухомого майна за адресою:

АДРЕСА_1 , виділена відповідачу у власність земельна ділянка відносилася до земель загального користування.

Позивач не заявляв клопотання про проведення земельно-технічної експертизи у справі, у свою чергу з кадастрового плану земельної ділянки 3210300000:07:007:0029 встановлено, що землі загального користування відділені від спірної земельної ділянки жирною лінією від «А» до «Б» по межі вказаної земельної ділянки, а отже, земельні ділянки не накладаються.

Крім того, позивачем не надано доказів (експертиз, висновків, листів)

на підтвердження порушень земельного законодавства після поділу ділянки, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 лиcтопада 2021 року Київська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У січні 2022 року справу № 357/7480/20 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на підстави оскарження визначені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована порушення норм матеріального права, а саме: положень статей 19, 20, 83 ЗК України, статті 18 ЗУ «Про автомобільні дороги», статті 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

У порушення норм процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені

у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 727/9723/18, від 27 січня 2020 року у справі № 343/2416/15, від 30 жовтня 2019 року у справі

№ 554/8661/16, відповідно до яких земельні ділянки комунальної власності в межах червоних ліній населеного пункту є землями загального користування та не підлягають передачі у приватну власність.

Крім того, судами повно та всебічно не досліджено докази у справі, зокрема, викопіювання з плану червоних ліній, висновок Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради про наявні обмеження на використання спірної земельної ділянки, висновок Білоцерківського міського відділу земельних ресурсів від 01 червня 2004 року, ситуаційний план з позначеною червоною лінією, витяг із Державного земельного кадастру.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2022 року Білоцерківська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Київської обласної прокуратури, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які не відповідають дійсності. Спірні земельні ділянки ніколи не були землями загального користування, а були сформовані в результаті вилучення з державного акта ВАТ «Росава» з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування. Згодом цільове призначення було змінено під будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Крім того, наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній у межах земельної ділянки, не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов`язаних із функціонуванням зазначеного об`єкта з дотриманням встановлених обмежень, що імперативно передбачено статтею 79-1 ЗК України.

Оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що пунктом 1.7 рішення Білоцерківської міської ради від 22 квітня 1999 року № 103 затверджено технічну документацію ВАТ «Росава» по оформленню права постійного користування земельною ділянкою під розміщення будинку культури площею 8,6801 га забудованих земель на АДРЕСА_2 (а. с.106, т. 2).

Пунктом 5.7. рішення Білоцерківської міської ради від 24 липня 2003 року

№ 223 припинено право користування ВАТ «Росава» земельною ділянкою загальною площею 0,1397 га на АДРЕСА_1 (будинок культури ВАТ «Росава») у зв`язку з добровільною відмовою (а. с.111, т. 2).

Рішенням Білоцерківської міської ради від 27 липня 2003 року № 254 припинено право користування ВАТ «Росава» земельною ділянкою загальною площею 0,0950 га на АДРЕСА_1 (будинок культури ВАТ «Росава») (а. с. 116, т. 2).

Розпорядженням Білоцерківської міської ради від 08 жовтня 2003 року

№ 687Р ОСОБА_2 надано дозвіл на проведення вишуків та складання проектно-кошторисної документації на будівництво автостоянки на АДРЕСА_3 в районі Палацу культури ВАТ «Росава» за рахунок земель Білоцерківської міської ради (а. с. 33, т. 1).

Відповідно до витягу з рішення Білоцерківської міської ради від 02 грудня 2003 року № 369 ОСОБА_2 попередньо погоджено місце розташування автостоянки на земельній ділянці загальною площею 0,2750 га за рахунок земель Білоцерківської міської ради на АДРЕСА_3 в районі Палацу культури ВАТ «Росава» (а. с. 32, т. 1).

Протоколом засідання архітектурно-будівельної ради при управлінні містобудування та архітектури від 21 квітня 2004 року № 27/51

ОСОБА_2 затверджено проект автостоянки на АДРЕСА_3 в районі Палацу культури ВАТ «Росава» (а. с. 118-119, т. 2).

Рішенням Білоцерківської міської ради від 27 квітня 2004 року № 136 ОСОБА_2 дозволено будівництво автостоянки на АДРЕСА_3 в районі Палацу культури ВАТ «Росава» за рахунок земель Білоцерківської міської ради (а. с. 34, т. 1).

Відповідно до висновків ВК БМР від 08 червня 2004 року № 1-10-4644/2, Управління містобудування та архітектури БМР від 01 червня 2004 року

№ 38, Білоцерківського МВ земельних ресурсів від 01 червня 2004 року № 43, Білоцерківської міської санепідемстанції від 01 червня 2004 року № 93, відділу екологічного контролю в м. Біла Церква від 02 червня 2004 року

№ 52, ОСОБА_2 погоджено відведення спірної земельної ділянки площею 0,2042 га в оренду строком на 5 років під розміщення автостоянки (а. с. 122-126, т. 2).

Рішенням Білоцерківської міської ради від 22 червня 2004 року № 220 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 спірної земельної ділянки (а. с. 127, т. 2).

Згідно з дозволом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 26 липня 2004 року № 59/04 ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво автостоянки на АДРЕСА_3 в районі Палацу культури ВАТ «Росава» (а. с. 35, т. 1).

Рішенням Господарського суду Київської області від 09 грудня 2008 року у справі № 8/473-08 визнано право власності за приватним підприємцем ОСОБА_2 на комплекс, що складається з нежитлової будівлі літера «А» площею 17,50 кв. м та споруд № 1 підпірна стінка - 75,80 п. м; № 2 підпірна стінка - 40,30 п. м; № 3 огорожа - 289,30 кв. м; № 4 ворота -

8,0 кв. м; № 5 замощення - 2 154,50 кв. м, автостоянки « Росава », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці 0,2042 га, зобов`язано КП «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на вказаний комплекс (а. с. 39-42, т. 1).

08 січня 2009 року КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення та проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 1/1 частку на комплекс - нежитлову будівлю літ. «А»,

пл. 7,2 кв. м та споруди, реєстраційний номер 26033863, номер запису 744

в книзі 7 (а. с. 44, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 лютого 2011 року, посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за № 5-3169 державним нотаріусом Першої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Вишняк О. А., ОСОБА_3 успадкувала вказану нежитлову будівлю (автостоянку) після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 (а. с. 50, т. 1).

26 лютого 2011 року КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення та проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_3 1/1 частку на комплекс, нежитлову будівлю літ. «А»

пл. 7,2 кв. м та споруди, реєстраційний номер 26033863, номер запису 744

в книзі 7 (а. с. 51, т. 1).

25 вересня 2018 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та

ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (автостоянка) зазначеної в плані літ. «А», площею 7,2 кв. м разом із надвірними будівлями та спорудами: огорожа «1-4», вимощення «5», розташована на неприватизованій земельній ділянці площею 0,2042 га, кадастровий номер: 3210300000:07:007:0029 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 80-82, т. 1).

Рішенням Білоцерківської міської ради від 29 листопада 2018 року

№ 3125-60-VIІ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, цільове призначення якої змінюється з «12.08. Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» на «03.08. Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» громадянину ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2042 га за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, кадастровий номер: 3210300000:07:007:0029 (а. с. 56, т. 1).

Приватним підприємством «Геосвіт-2012» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на АДРЕСА_1 (а. с. 58-63, т. 1).

Відповідно до таблиці, що міститься в пояснювальній записці до вказаного проекту землеустрою (а. с. 61, т. 1), відведення земельної ділянки не вплине на використання суміжних земельних ділянок. Використання земельної ділянки землевласниками повинно здійснюватись із дотриманням вимог статті 91 ЗК України.

Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29 січня 2019 року № 164/181-19, земельна ділянка площею 0,2042 га за адресою: АДРЕСА_1 , станом на

01 січня 2016 року рахується за ПП ОСОБА_2 : номер рядка - 2.9. - «Ділянка для несільськогосподарської підприємницької діяльності»; шифр рядка - 39; графа 49 - «інші землі» (а. с. 66, т. 1).

У матеріалах справи наявна схема розміщення земельної ділянки (а. с. 67,

т. 1).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки 3210300000:07:007:0029, площею 0,0872 га, землі загального користування позначені від «А» до «Б», землі ВАТ «Росава» - від «Б» до «А», обмеження згідно додатку 6 до постанови КМУ № 1051 від 17 жовтня 2012 року /01.03./ охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту, площею 0,0872 га

(а. с. 68, 92, 107, т. 1).

Висновком Управління містобудування та архітектури БМР від 25 січня

2019 року № 15/6 ОСОБА_1 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 та зазначено: згідно детального плану території сектору № 25 м. Біла Церква, ділянка розташована в зоні проектних закладів громадського харчування (а. с. 70,

т. 1).

Відповідно до висновку Управління містобудування та архітектури БМР

від 25 січня 2019 року № 15/6 спірна земельна ділянка розташована в зоні проектних закладів громадського харчування з обмеженням: будь-яке будівництво проводити з оформленням в установленому порядку дозвільної документації, яка визначає планувальні обмеження з врахуванням протипожежних, санітарних та інших будівельних робіт (а. с. 71, т. 1).

Актом ПП «Геосвіт-2012» засвідчено, що спірна земельна ділянка межує з охоронною зоною навколо (вздовж) об`єкта транспорту (а. с. 74, т. 1).

Схематично зона обмеження земельної ділянки № 3210300000:07:007:0029 площею 0,0872 га зображена на плані, де землі загального користування позначені від «А» до «Б», обмеження згідно додатку 6 до постанови КМУ

№ 1051 від 17 жовтня 2012 року /01.03./ охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту, площею 0,0872 га (а. с. 75, т. 1).

Відповідно до висновку експерта державної експертизи ОСОБА_6

від 15 лютого 2019 року № 1660/82-19, погоджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, та іншого призначення; склад угідь: забудовані землі; форма власності: комунальна; цільове призначення: на момент складення проекту землеустрою - «12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій»; наявність обмежень: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту (а .с. 79, т. 1).

28 лютого 2019 року рішенням Білоцерківської міської ради № 3504-67-VIІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, цільове призначення якої змінюється з «12.08. Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» на «03.08. Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» громадянину ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 0,2042 га кадастровий номер: 3210300000:07:007:0029. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Вказаним рішення змінено цільове призначення земельної ділянки та передано її в оренду ОСОБА_1 із цільовим призначенням «03.08. Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (а. с. 83, т. 1).

28 березня 2019 року між Білоцерківською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 04, відповідно до умов якого останньому передано в платне строкове користування земельну ділянку за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 0,2042 га, кадастровий номер: 3210300000:07:007:0029, строком на 5 років з орендною платою

151 532,74 грн на рік. Земельна ділянка передається в оренду разом з:

під капітальною одно- та двоповерховою забудовою - 0,0013 га, під проїзди, проходи та площадки - 0,2029 га (а. с. 86-89, т. 1).

Відповідно до пункту 32 вказаного договору дія договору оренди припиняється у разі придбання орендарем земельної ділянки у власність.

Державним реєстратором комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Сіваченко В. Л. 04 квітня 2019 року прийнято рішення про реєстрацію вказаного права оренди, індексний номер 46311219 (зворот,

а. с. 117, т. 1).

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 вересня 2018 року № НВ-3212539132018, спірна земельна ділянка має вид використання земельної ділянки: під розміщення автостоянки, форма власності: комунальна власність. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051, не зареєстровані (а. с. 94-95, т. 1).

Місце розташування спірної земельної ділянки схематично показано на викопіюванні з плану зонування території м. Біла Церква та викопіюванні з детального плану території сектору № 25 м. Біла Церква (а. с. 99, 100, т. 1).

31 жовтня 2019 року рішенням Білоцерківської міської ради № 4618-81-VIІ вирішено продати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку несільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:07:007:0029, загальною площею 0,2042 га, з цільовим призначенням «03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування», на якій розташовані належні заявнику об`єкти нерухомого майна за адресою:

АДРЕСА_1 , встановлено ціну продажу земельної ділянки в розмірі 590 900,00 грн (а. с.101-102, т. 1).

30 листопада 2019 року на підставі вказаного рішення між територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради та

ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки за ціною 590 900,00 грн (а. с. 103-106, т. 1).

У матеріалах справи міститься висновок ТОВ «Біном-груп» про вартість спірної земельної ділянки у розмірі 590 900,00 грн (а. с. 109, т. 1).

Приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т. А. 30 листопада 2019 року прийнято рішення про реєстрацію вказаного права, індексний номер 49950160 (зворот, а. с. 118,

т. 1).

20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Листопад 17» укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для будівництва (суперфіцію) (а. с. 110-111, т. 1).

Державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Науменко О. Є. 22 січня 2020 року прийнято рішення про реєстрацію вказаного права, індексний номер 50752472 (а. с. 118, т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05 лютого

2020 року № 1006293180, ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Листопад 17» (а. с. 112-115, т. 1).

03 серпня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:07:007:0029 площею 0,2042 га поділена ОСОБА_7 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210300000:07:007:0138 площею 0,0871 га та 3210300000:07:007:0139 площею 0,1171 га, що підтверджується заявою ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

від 12 серпня 2020 року № 219997452, № 219995752 (а. с. 21, 23, 30, т. 2).

Державним реєстратором Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Лободою Н. В. 12 серпня 2020 року прийнято рішення про реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки за ОСОБА_1 , індексні номери: 53572297, 53572575 (а. с. 23, 30, т. 2).

Додатковою угодою від 06 серпня 2020 року договір про встановлення права користування земельною ділянкою для будівництва (суперфіцію), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Листопад 17», розірвано (а. с. 36, т. 2).

19 серпня 2020 року ОСОБА_1 актом прийому-передачі передав земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:007:0138 площею 0,0871 га ТОВ «Листопад 17» (а. с. 171, т. 2).

Державним реєстратором Володарської районної державної адміністрації Київської області Олефір Г. П. 27 серпня 2020 року прийнято рішення про реєстрацію права власності на земельні ділянки 3210300000:07:007:0138, 3210300000:07:007:0139 за ТОВ «Листопад 17», індексні номери: 3772769, 53772471, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 221642992 та № 221640619 (а. с. 22, 29, т. 2).

Відповідно до листа виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 03 лютого 2021 року № 321/01-14 земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:07:007:0029, площею 0,2042 га сформована за рахунок земель комунальної власності Білоцерківської міської ради з цільовим призначенням - «03.05. Для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування» (а. с. 71, т. 2).

Згідно з листом Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 03 лютого 2021 року № 141/01-08, рішенням Білоцерківської міської ради від 27 грудня 2018 року № 3206-63-VII затверджено детальний план території сектору № 25 м. Біла Церква, обмеженого вулицями Леваневського, Некрасова, Героїв Крут, Молодіжною та існуючою межею міста. Відповідно до детального плану вказані земельні ділянки належать до території громадської забудови, на якій запроектовано заклад громадського харчування (а. с. 73, т. 2).

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3210300000:07:007:0138 та 3210300000:07:007:0139 мають цільове призначення «Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури» та відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 08 лютого 2021 року

№ 15/151-21 (а. с. 75, т. 2).

Відповідно до листа начальника Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради О. Терещенкова від 10 березня 2021 року

№ 241/01-08 на адресу заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури С. Лужецького, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210300000:07:007:0138 та 3210300000:07:007:0139 не накладаються на землі загального користування (а. с.147, т. 2).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 42019111030000184 01 липня 2019 року за заявою ОСОБА_8 внесено провадження за частиною першою статті 358 КК України за обставинами: невстановлені особи внесли неправдиві відомості до офіційних документів, на підставі яких було прийнято рішення про передачу в оренду земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,2029 га на

АДРЕСА_1 . Вирок на момент розгляду справи відсутній (а. с. 20, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (стаття 175 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовом, Білоцерківська місцева прокуратура

(у подальшому перейменовано на Білоцерківську окружну прокуратуру)

в інтересах держави в особі територіальної громади м. Білої Церкви, просила:

- визнати недійсним рішення Білоцерківської міської ради від 31 жовтня

2019 року № 4618-81-VII «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 », яким продано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку несільськогосподарського призначення комунальної власності (кадастровий номер: 3210300000:07:007:0029) загальною площею 0,2042 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування;

- витребувати на користь територіальної громади м. Біла Церква із власності ТОВ «Листопад 17» земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:007:0138 площею 0,0871 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор вказував на те, що спірні земельні ділянки лежать у межах червоних ліній та накладаються на землі загального користування м. Біла Церква.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.

Частиною четвертою статті 83 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено категоризацію земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Зокрема, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

За загальним правилом землі загального користування - це земельні ділянки, режим користування якими відзначається найбільшою загальнодоступністю. У містах, селищах і сільських населених пунктах, землі загального користування складаються з земель шляхів сполучення (площі, вулиці, провулки, проїзди (в межах червоних ліній), дороги, набережні), земель для задоволення культурно-побутових потреб населення (парки, лісопарки, сквери, сади, бульвари, водойми, пляжі), полігонів для захоронення неутилізованих промислових відходів, полігонів побутових відходів і сміттєпереробних підприємств, та інших земель, що служать для задоволення потреб міста, селища, сільського населеного пункту.

Відповідно до пункту 14 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (туту і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно з частиною першою статті 17 вказаного Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Пунктом 2 частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що детальний план території визначає червоні лінії та лінії регулювання забудови.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.

Таким чином, «червоні лінії» у межах міста відокремлюють межі вулиць, доріг, майданів від території іншого призначення, обмежують території будь-якого призначення (житлові квартали, мікрорайони, промислові і комунальні території, зелені насадження загального користування, тощо).

За змістом статей 38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил забудови.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорій здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина друга статті 20 ЗК України).

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

У справі, що переглядається, позивач не звертався до суду із клопотанням про проведення земельно-технічної експертизи, разом із тим, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до кадастрового плану земельної ділянки 3210300000:07:007:0029 землі загального користування відділені від спірної земельної ділянки жирною лінією від «А» до «Б» по межі вказаної земельної ділянки, а отже, земельні ділянки не накладаються.

Кадастровий план у масштабі 1:500 виготовлений у складі документації із землеустрою ПП «Геосвіт-2012» за участю сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_9 , за висновком якого ця ділянка не має заборон для відведення ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 25 січня 2019 року № 15/6 «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 », управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, цільове призначення якої змінюється з «12.08. Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» на «03.08. Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» громадянину ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2042 га за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. Згідно з детальним планом території сектору № 25 м. Біла Церква, обмеженого

АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 та існуючою межею міста, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 27 грудня 2018 року за № 3206-63- VII, земельна ділянка розташована в зоні проектних закладів харчування.

Листом Головного управління Держгеокадастру в Київській області

від 08 лютого 2021 року № 15/151-21 підтверджено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3210300000:07:007:0138 та 3210300000:07:007:0139 мають цільове призначення «03.08. Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування», відносяться до земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до листа начальника Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради О. Терещенкова від 10 березня 2021 року

№ 241/01-08 на адресу заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури С. Лужецького, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210300000:07:007:0138 та 3210300000:07:007:0139 утворені шляхом поділу земельної ділянки приватної власності з кадастровим номером 3210300000:07:007:0029 не накладаються на землі загального користування.

Таким чином, позивачем у порушення вимог процесуального права не виконано свого обов`язку в частині доказування порушеного права держави, в інтересах якої подано позов прокурором, не доведено віднесення спірних земельних ділянок до земель загального користування, а тому колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У свою чергу викопіювання з плану зонування території м. Біла Церква та викопіювання з детального плану території сектору № 25 м. Біла Церква

(а. с. 99, 100, т. 1), що виготовлені у масштабах 1:5000 та 1:2000, на які прокурор посилався як на основні докази, не містять розміру, довжину ліній, координат точок земельної ділянки, тобто є лише умовним розташування (позначенням).

Установивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, оскільки прокуратурою не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , відноситься до земель загального користування м. Біла Церква, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог та, відповідно, відмову у їх задоволенні.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій зроблено без належного з`ясування дійсних обставин справи, без надання оцінки доказам у справі,зокрема, викопіюванню з плану червоних ліній, висновку Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради, висновку Білоцерківського міського відділу земельних ресурсів, витягу із Державного земельного кадастру, є безпідставними, оскільки суди досліджували вказані докази, якими не підтверджено віднесеність спірних земельних ділянок до земель загального користування, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»).

Таким чином, Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 727/9723/18, від 27 січня 2020 року у справі № 343/2416/15, від 30 жовтня 2019 року у справі № 554/8661/16, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому колегія суддів наголошує, що незазначення постанови Верховного Суду чи номера справи не означає, що суд розтлумачив і застосував норму права не у спосіб, визначений Верховним Судом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як в матеріальному, так і в процесуальному сенсі, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Оскаржувані судові рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

В. В. Пророк