Рішення

від 16.08.2022 по справі 951/201/20

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 рокуСправа № 951/201/20 Провадження №2/951/9/2022

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Братків І. І.

з участю секретаря судового засідання Скавінської Г. І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Дрімак М. І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смт.Козова Тернопільськоїобласті цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Темп Паркет»про стягненнягрошових коштівневиплачених призвільненні,

УСТАНОВИВ:

05.03.2020 ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.12.2016 був прийнятий на роботу на посаду паркетника у Товариство із обмеженою відповідальністю «Темп Паркет», при прийнятті на посаду подав свою трудову книжку. Зазначає, що із займаної посади його було звільнено 30.06.2017, однак при звільненні не видано наказ про звільнення, а також довідку про середньомісячну заробітну плату. Позивач, вказує, що відповідачем при звільненні порушено норми чинного законодавства щодо вручення трудової книжки у день звільнення. Крім цього, позивач покликається на те, що відповідач у день звільнення письмово не повідомив його про нараховані суми, які підлягають виплаті. Зазначив, що відповідач у порушення норм ЗУ «Про оплату праці» сплачував з 01.01.2017 до 01.04.2019 сплачував заробітну плату у розмірі 1800 гривень, що на думку позивача суперечить визначеному розміру мінімальної заробітної плати у вказаний період. Позивач вказує, що через несвоєчасну виплату заробітної плати з вини відповідача, зазнав хвилювань та невпевненості та відсутності стабільності у організації подальшого життя.

13.12.2021 представник позивача адвокат Терлюк О. Я. подав заяву про уточнення позовних вимог та посилаючись на викладені обставини просив зобов`язати відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» видати ОСОБА_2 належно оформлену трудову книжку. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2017 по 10.07.2020 в розмірі 147825 (сто сорок сім тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень. Зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» змінити дату його ОСОБА_2 звільнення на фактичний день видачі трудової книжки.

14.04.2020 представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вважає заявлені позовні вимоги такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства зазначивши при цьому, що 31.05.2017 року позивачем подано заяву про звільнення за власним бажанням, того ж дня, 31.05.2017 відповідачем видано наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи за власним бажанням з 01.06.2017. Стверджує, що відповідачем при звільненні було сплачено позивачу всі кошти стосовно посадового окладу, в тому числі відпускні, боргу по сплаті за відповідачем немає. Щодо посилань позивача про стягнення доплати до мінімальної заробітної плати, то вважає такі безпідставними, оскільки працівник на руки отримує заробітну плату, враховуючи всі податки та збори. меншу ніж її нараховують. Стосовно посилань позивача щодо видачі трудової книжки, то вказує, що позивачем не зазначено реквізитів трудової книжки, а тому неможливо встановити, яку саме трудову книжку позивач надав аз місцем працевлаштування у ТОВ «Темп Паркет». Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, посилається на те, що відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою від інших, а оскільки підстави для задоволення відсутні, то і ця вимога є безпідставною.

24.07.2020 представник позивача адвокат Терлюк О. Я. подав відповідь на відзив у якій стверджує, що відповідачем не долучено доказів підтвердження сплати позивачу всіх належних сум при звільненні, зокрема, компенсацію за відпустку за час роботи на підприємстві. Щодо видачі трудової книжки, то зазначає, що відповідачем одночасно із надсиланням відзиву скеровано на його адресу лист-повідомлення із проханням звернутися до ТОВ «Темп Паркет» для отримання трудової книжки, що на думку позивача і є підтвердженням того, що трудова книжка не видана йому у день звільнення та спростовує твердження відповідача викладені у відзиві, щодо неможливості встановлення реквізитів трудової книжки.

04.08.2020 представником відповідача скеровано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив у якому просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на позицію тотожну викладеній у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 10.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито у порядку спрощеного провадження. Витребувано докази.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 08.12.2020 витребувано докази та визнано явку позивача обов`язковою. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 21.04.2021 прийнято відмову представника позивача адвоката Терлюка О. Я. від частини позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» в користь ОСОБА_2 20000 (двадцяти тисяч) гривень моральної шкоди.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 21.04.2021 позовну заяву залишено без руху та надань позивачу десятиденний термін з для отримання ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 27.09.2021 прийнято відмову представника позивача адвоката Терлюка О. Я. від частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 3300,00 грн.; середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день звернення в суд за період з 30 червня 2017 року по 5 березня 2020 року у розмірі 100320,00 грн.; суми грошових коштів недорахованих до рівня мінімальної заробітної плати та не виплачених при звільненні за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2017 року у розмірі 5433,00 грн.; компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з січня 2017 року по лютий 2020 року у розмірі 4373,00 грн.; середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день звернення в суд за період з 2 червня 2017 року по 16 червня 2020 року у розмірі 126720,00 грн.; суми грошових коштів недорахованих до рівня мінімальної заробітної плати та не виплачених при звільненні за період з 1 січня 2017 року по 2 червня 2017 року у розмірі 5433,00 грн.; середнього заробітку за час затримки з 2 червня 2017 року по 5 серпня 2020 року належних звільненому працівникові сум у строки передбаченні ст.116 КЗпП, у розмірі 150927,50 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 43/2021 від 01.10.2021 вказану справу передано на розгляд судді Братків І. І.

Ухвалою від 05.11.2021 суддею прийнято справу до свого провадження та призначено судове засідання у справі.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Терлюк О. Я. вимоги у поданій заяві про уточнення позовних вимог від 13.12.2021 підтримав в повному обсязі з підстав викладений в такій та просив її задовольнити. У судовому засіданні 27.07.2022 допитаний у якості свідка позивач ОСОБА_2 пояснив суду, що працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет», звільнився 01.06.2017 та звертався до роботодавця про видачу трудової книжки. Після звільнення працював у Республіці Польща.

Представник відповідача Дрімак М. І. просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, доходить таких висновків.

Відповідно до ст.4Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Однак це конституційне право громадянина не може пов`язуватись лише з певною формою трудового договору, який укладається громадянином відповідно до його волевиявлення.

Враховуючи викладене та виходячи зі змісту частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудові контракти можуть укладатись у випадках, передбачених як законами, так і постановами Верховної Ради України, указами Президента України, декретами та постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їх повноважень. Нормативні акти Президента України як глави держави (стаття 102 Конституції України) і Кабінету Міністрів України як вищого органу у системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України) обов`язкові до виконання на території держави (статті 106 і 117 Конституції України), вони встановлюють загальнообов`язкові правила, мають універсальний характер і є складовою частиною законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Загальна декларація прав людини (ООН, 1948 рік) у статті 23 проголошує, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття; на рівну оплату за рівну працю; кожен працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення. Для захисту своїх інтересів кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок.

Європейська соціальна хартія (переглянута) (1996 рік) у статті 1 передбачає право на працю, для забезпечення ефективного здійснення якого Сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

Згідно з Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права (ООН, 1966 рік), кожна людина має право на працю, що включає її право на отримання можливості заробляти на життя працею, а держава повинна вживати заходів з метою повного здійснення цього права (ст.6).

Стаття 2 Кодексу законів про працю передбачає основні трудові права працівників. Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно із ст. 51 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) однією з гарантій забезпечення права громадян на працю, серед інших є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з ч. 1, ч. 2ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу.

Згідност. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Як встановлено в ході розгляду справи, згідно наказу № 25 від 09.12.2016 виданого директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» та запису трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 прийнято на посаду сортувальника з 12.12.2016 на підставі заяви ОСОБА_2 від 09.12.2016.

Відповідно до наказу №1-1к від 03.01.2017 ОСОБА_2 встановлено посадовий оклад на посаді сортувальника у розмірі 3200 гривень.

31.05.2017 ОСОБА_2 скерував заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням.

Наказом №23 виданим директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» 31.05.2017 ОСОБА_2 звільнено з роботи за власним бажання з 01.06.2017.

Як вбачається із наказу №23 виданого директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» 31.05.2017 ОСОБА_2 звільнено з роботи за власним бажання з 01.06.2017.

Так само згідно запису трудової книжки серії НОМЕР_1 , належної ОСОБА_2 №15 від 01.06.2017, такий звільнений на підставі наказу №23 від 31.05.2017.

В силу діїстатті 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Статтею 48 КЗпП Українивстановлено обов`язок роботодавця на вимогу працівника вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Прикінцевими та перехідними положеннямиЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі»визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати належно оформлену трудову книжку працівнику, з яким укладено трудовий договір до набрання чинності цим Законом та який звільняється до завершення процедури включення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність, у день звільнення.

Порядок ведення трудових книжок визначений «Інструкцією пропорядок веденнятрудових книжокпрацівників» затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція).

Пунктом 1.1 розділу 1 Інструкції визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення .

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довеститі обставини, на які посилається.

У матеріалах справи міститься акт про відмову в отриманні трудової книжки від 31.05.2017, згідно тексту якого ОСОБА_2 відмовився від отримання трудової книжки та повідомив, що можливо забере трудову книжку через деякий час після повернення із закордону. Від підпису та ознайомлення з актом ОСОБА_2 відмовився.

Разом з тим, суд акцентує увагу, що згідно наказу про звільнення ОСОБА_2 звільнено із займаної посади з 01.06.2017. Відтак силу ч. 1, ч. 2ст. 47 КЗпП України саме в цей день власник або уповноважений ним орган зобов`язаний був видати ОСОБА_2 належно оформлену трудову книжку.

Всупереч зазначеним вимогам акт про відмову в отриманні трудової книжки складено днем, який передував дню звільнення, тобто 31.05.2017, що свідчить про неналежне дотримання роботодавцем порядку звільнення позивача.

В ході судового розгляду суду не надано жодних підтверджень того, що власник або уповноважений ним орган намагався вручити ОСОБА_2 належно оформлену трудову книжку і останній відмовився від її отримання.

Згідно норм ст.ст. 78, 79 та 80 Цивільного процесуального кодексу України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд критично ставиться до твердження представника відповідача, що позивач поїхав працювати закордон і йому не була потрібна трудова книжка, так як зазначена вище норма імперативно зобов`язує власника або уповноважений ним орган видати працівнику його трудову книжку в день звільнення без прив`язки до того, чи потрібна працівникова трудова книжка для подальшого працевлаштування.

Окрім того, згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (Т. 1 а. с. 191) ОСОБА_2 перетнув державний кордон України в сторону виїзду 04.06.2017. Відтак, він не був позбавлений можливості отримати трудову книжку 01.06.2017.

Таким чином, суд вважає слушними доводи позивача щодо необхідності зобов`язання відповідача належно оформити і видати ОСОБА_2 трудову книжку із зазначенням дати звільнення дати фактичної видачі трудової книжки і доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог, які стосуються стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 235 КЗпП Україниу разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За змістом п.32Постанови пленуму ВСУ за №9 від 06.11.1992 року,Оскільки згідно зі ст.235КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню у тому разі і за той період вимушеного прогулу, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача працівнику трудової книжки.

Передбачена Законом можливість стягнення середнього заробітку за несвоєчасну видачу трудової книжки є важливою гарантією захисту прав працівників та є превентивним засобом щодо недопущення порушення трудового законодавства.

Як зазначено вище, враховуючи той факт, що дата звільнення позивача згідно наказу визначена з 01.06.2017, то і обов`язок видачі копії цього наказу та трудової книжки виник саме з цієї дати.

Згідно листа №107-к від 10.07.2020 скерованого на адресу ОСОБА_2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» повідомило позивача про звільнення та необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів ТОВ «Темп Паркет».

Судом встановлено,що Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» з 01.06.2017 по 10.07.2020 не вчинялося жодних дій щодо видачі працівнику трудової книжки та вручення копії наказу про звільнення.

З моменту отримання листа №107-к від 10.07.2020 ОСОБА_2 та у звязку з тим, що останній не прибував до ТОВ «Темп Паркет» для отримання трудової книжки, вина відповвідача у затримці видачі трудової книжки відсутня.

Виходячи знаведеного судприйшов довисновку пронаявність винивідповідача узатримці видачітрудової книжкипри звільненнів періоддо по10.07.2020,що підтверджуєтьсявстановленими усправі фактичнимиобставинами танаданими сторонамидоказамиу зв`язкуз чимпозов зцих підставє обґрунтованим та підлягає до задоволення..

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 23 від 31.05.2017 року ОСОБА_2 звільнений з 01.06.2017.

Таким чином, днем звільнення ОСОБА_2 та останнім днем перебування у трудових відносинах є 01.06.2017, тому він оплачується заробітною платою.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починається з наступного дня після звільнення, тобто з 02.06.2017.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу слід стягнути з 02.06.2017 по день прийняття рішення, який слід вирахувати, керуючись положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 Постанови № 13 від 14 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За вимогами п. 8 даного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Час вимушеного прогулу становить 810 робочих днів за період часу з 02.06.2017 (початок вимушеного прогулу) по 10.07.2020 (день звернення відповідача з листом до ОСОБА_2 про необхідність отримання трудової книжки).

Абзацом 3 пункту 2 Порядку передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За наведених обставин для обчислення середнього заробітку слід брати дані за два останні повністю відпрацьовані місяці, а саме квітень та травень 2017 року. Згідно відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, ОСОБА_2 загальна сума нарахованої заробітної плати становить за квітень 2017 року 3650 гривень та травень 2017 року 3650 гривень.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 , виходячи з розрахунку: 7300 грн (сума заробітної плати за квітень та травень 2017 року): 40 (кількість робочих днів у квітні та травні 2017 року) становить 182,50 грн.

Відтак, беручи до уваги кількість робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком, згідно умов праці - за період з 02.06.2017 (початок вимушеного прогулу) по 10.07.2020 (день звернення відповідача з листом до ОСОБА_2 про необхідність отримання трудової книжки), а саме 810 днів та середньоденний заробіток позивача перед звільненням 182,50 грн, шляхом множення отримуємо розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який становить, виходячи з обрахунку 182,50 грн. х 810 = 147825 грн (без урахування податків і зборів), що і підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Згідно з частинами 1-3 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Стаття 141 ЦПК Українипередбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на вищевказані вимоги цивільного процесуального законодавства, зменшення позивачем в ході розгляду справи позовних вимог,з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2318,00 гривень 25 копійок.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4,13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст. 40, 233, 234, 235 Кодексу законів про працю України, суд,

УХВАЛИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» належно оформити і видати ОСОБА_2 трудову книжку із зазначенням дати звільнення дати фактичної видачі трудової книжки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2017 по 10.07.2020 в розмірі 147825 (сто сорок сім тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2318 (дві тисячі триста вісімнадцять) гривень 25 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспортні дані № НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп Паркет», місцезнаходження: 47601, вул. Грушевського, 1А, смт Козова Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ: 38332301.

Суддя Ірина БРАТКІВ