Постанова

від 05.07.2010 по справі 2а-47417/09/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2010 року < ЧАС >

м. Полтава

Справа № 2а-47417/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді  Удовіченка С.О.,

при секретарі  Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Серкова Ю.А., Переяслівця В.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи  ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в м. Полтаві про визнання нечинними  податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2009 року суб'єкт  підприємницької діяльності - фізична особа  ОСОБА_4 (надалі  по тексту – позивач,СПД ФО ОСОБА_4 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції  в м. Полтаві (надалі  по тексту – відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000741703/0 12.03.2009, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 550 887,00 грн, в тому числі: за основним платежем – 367 258,00 грн та за штрафними санкціями – 183 329,00 грн, а також №0000731703/0 від 12.03.2009 яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 071 918,25 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що спірні податкові повідомлення –рішення прийняті з порушенням законодавства, а тому є нечинними, оскільки  взаємовідносини з ТОВ «Юр-Консалтинг»мали реальний характер, а жодним нормативно-правовим документом не визначено, що відсутність продавця за юридичною адресою свідчить про відсутність господарських взаємовідносин з ним,  а посилання на протокол допиту ОСОБА_5 –батька ОСОБА_6, який являється директором та головним бухгалтером ТОВ «Юр-Консалтинг», є доказом в кримінальній справі, а не в адміністративній і крім того,вказував, що у відповідності до частини 3 статті 68 Кримінально-процесуального кодексу України, не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких не відоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленні інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Вказував,що всі переговори щодо взаємовідносин з ТОВ «Юр - Консалтинг»він вів з працівником цього підприємства, прізвище та ім’я якого вже не пам’ятає, а не з ОСОБА_6 і після здійснення фактичних операцій він надавав  вже підписані первинні документи. Також, наголошував, що в акті перевірки не вказано які саме податкові накладні на суму 99 078,00 грн  не були включені до податкового кредиту та в який саме звітний період, що є порушенням підпункту 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,  затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005. А також, зазначав, що всі документи, які підтверджують витрати за 4 квартал 2007 року та за 2008 рік  були вилучені під час обшуку СВ ПМ ДПА в Полтавській області від 06.11.2008, а тому вони були в наявності, однак не були враховані ревізорами із незалежних від нього причин. А також, наголошував, що в порушення підпункту 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,  затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 ДПІ у м. Полтаві не вказано на підставі яких саме документів встановлено дохід та на підставі якого руху коштів та за який період.

Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини встановлені в акті перевірки та викладені в письмових запереченнях, зазначивши, що спірні податкові повідомлення –рішення прийняті за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, які  відображені у акті перевірки № 32/1703/2986715130 від 06.03.2009. Вказував, що за даними податкових декларацій з податку на додану вартість у 2008 році позивачем задекларовано податкові зобов’язання у розмірі 1 625 563 грн, проте, за результатами перевірки, відповідно банківських виписок, сума податкових зобов’язань повинна становити 1 724 641 грн, тобто, різниця між даними платника та документальної перевірки склала 99 078 грн. Дані розбіжності виникли в зв’язку з тим, що СПД-ФО ОСОБА_4 не включив до складу податкових зобов’язань податкові накладні на суму 99 078 грн. Також, зазначав, що було встановлено  розбіжність між задекларованою сумою податкового кредиту та сумою податкового кредиту встановленою перевіркою,яка склала 268 180 грн, яка виникла в зв’язку з тим, що СПД-ФО ОСОБА_4 в травні-червні 2008 року включив до податкового кредиту накладні на придбання товару у ТОВ «Юр-Консалтинг»(м. Полтава, вул. Леніна, 65, кв. 2) на суму 268 180,00 грн. При цьому, зазначивши, що контрагент позивача (ТОВ «Юр - Консалтинг») за юридичною адресою вул. Леніна, 65, м. Полтава  не знаходиться, при цьому житловий будинок по вул. Леніна, 65, м. Полтава  згідно даних ГЖЕД №8 не значиться, так як він знесений і знятий з балансу. А також, директор даного товариства, який видавав та підписував податкові накладні ОСОБА_6 помер (актовий  №1344 від 07.09.2007, складений Індустріальним  відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області). Крім того, зазначав, що в поданій декларації про доходи за 4 квартал 2007 року валовий доход позивача склав 815 463,67 грн,  а перевіркою первинних документів, руху коштів по розрахунковому рахунку встановлено, що валовий доход за відповідний звітний період повинен складати 866 382,54 грн,  а  за 2008 рік позивачем декларація про доходи не була подана, а перевіркою первинних документів, руху коштів по розрахунковому рахунку встановлено, що валовий доход за цей період складає 8 661 779,62 грн. Розбіжність виникла в зв’язку з неналежним веденням обліку доходів та витрат, а також  на перевірку не надані документи за 4 квартал 2007 року та 2008 рік, які підтверджують суму валових витрат за період, що перевірявся. Таким чином, за результатами перевірки позивачу визначено податкове зобов’язання з податку з доходів від підприємницької діяльності за 4 квартал 2007 року та за 2008 рік на загальну суму 1 071 918,25 грн.  

Відповідно до частини 3 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор вступив у справу для захисту інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві, згідно листа № 05/1-1659 вих.09 від 15.12.2009, що наявний в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, об’єктивно оцінивши надані  докази, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований  як суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа розпорядженням Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради №167-р від 14.10.2002, взято на облік в органах державної податкової служби  (ДПІ у м. Полтаві ) 17.10.2002, що не оспорюється сторонами.

Також, судом встановлено, що з 11.02.2009 по 03.03.2009 на підставі направлень №182/17-342 від 09.02.2009, №258/17-342 від 24.02.2009 податковим інспектором ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку фінансово –господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1) за період з 01.10.2007 по 31.12.2008.

За результатами перевірки складено акт №32/1703/2986715130/25/ДНК від 06.03.2009 у якому відображено наступні порушення:

- підпункту 7.3  статті 7 Закону України  “Про податок на додану вартість” у зв’язку із чим визначено податкове зобов’язання з ПДВ за 2008 рік  у сумі 99078,00 грн;

- підпункту 7.4.5,  пункту 7.4. статті 7 “Про податок на додану вартість”, в результаті чого додатково визначене податкове зобов’язання по ПДВ в розмірі 268180,00 грн;

- підпункту 7.2.8,  пункту 7.2. статті 7 “Про податок на додану вартість” а саме: не ведення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних;

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» а саме: встановлена розбіжність між задекларованою сумою витрат та сумою витрат згідно документальної перевірки, у зв’язку зі чим визначено сума податкових зобов’язань по доходів фізичних осіб на загальну суму 1 071 918,25 грн;

- пункту 19.1. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статті 128 пункту 6 Господарського Кодексу України, а саме: неподача декларації про доходи за 3-4 квартал  2008 року, відсутність книги обліку доходів та витрат.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом 12.03.2009 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000741703/0, яким суб’єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 550 887,00 грн (в тому числі за основним платежем 367 258,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 183 629,00 грн).

          - №0000731703/0, яким суб’єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»в розмірі 1 071 918,25 грн (в тому числі за основним платежем 1 071 918,25 грн).

Проте позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому  перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність визначення ДПІ у м. Полтаві податкових зобов’язань та складення оспорюваних податкових повідомлень –рішень, судом встановлено наступне.

          Так, податковим органом за період 01.10.2007 по 31.12.2008 (період, що перевірявся)  СПД ФО ОСОБА_4 було донараховано податкове зобов’язання з податку додану вартість в розмірі  367 258 грн 00 коп та штрафні (фінансові) санкції в сумі 183 629 грн 00 коп у зв’язку зі встановленими в ході перевірки порушеннями підпункту 7.3  підпункту 7.4.5, пункту 7.4.  статті 7 Закону України  “Про податок на додану вартість”.

Донарахована сума податку на додану вартість  складається з наступного:

-  СПД ФО ОСОБА_4 в травні-червні 2008 року включив до податкового кредиту накладні на придбання товару у ТОВ «Юр - Консалтинг»(ІПН 326898916018) на суму 268 180 грн.

- СПД ФО ОСОБА_4 не включив до складу податкових зобов’язань  податкові накладні на суму 99 078,00 грн.

          Що стосується податкового кредиту  в травні-червні 2008 року  сформованого на підставі накладних на придбання товару виписаних  ТОВ «Юр - Консалтинг»слід зазначити таке.

          Як вбачається із матеріалів справи, 04.05.2008 між ТОВ «Юр - Консалтинг»(Постачальник) та СПД ФО ОСОБА_4 (Покупець) було укладено Договір поставки (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договоров, поставити макулатуру (далі –Продукція), а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити таку продукцію. Загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами,  типами, розмірами визначаються у специфікації, що додається до цього Договору і є його невід’ємною частиною (пункт 1.2.Договору).

          У розділі Договору «місцезнаходження та реквізити сторін»визначено: Постачальник: ТОВ «Юр - Консалтинг»ЗКПО 32689892 , р\р 260030496 в ПФ ВАТ «Мегабанк»МФО 331757, св. ПДВ №23476326, м. Полтава, вул. Леніна,65, к.22,  і прізвище ОСОБА_6, поставлено підпис та скріплено печаткою ТОВ «Юр - Консалтинг»; Покупець: СПД ФО ОСОБА_4 ЗКПО НОМЕР_1 св. ПДВ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2, прізвище ОСОБА_4 поставлено підпис та скріплено печаткою СПД ФО ОСОБА_4;

Також, в матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані  Продавцем - ТОВ «Юр - Консалтинг»Покупцю - СПД ФО ОСОБА_4 із зазначенням прізвища особи,яка склала податкові накладні ОСОБА_6:

- від 22.05.2008 №267 (макулатура 166666,7 кг) на загальну суму 150000,00 грн в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.

-  від 25.05.2008 №278 (макулатура 166666,7 кг) на загальну суму 150000,00 грн в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.

- від 28.05.2008 №280 (макулатура 177777,80 кг) на загальну суму 160000,00 грн в т.ч. ПДВ 26666,67 грн.

- від 30.05.2008 №287 (макулатура 110000 кг) на загальну суму 990000,00 грн в т.ч. ПДВ 16500,00 грн.

- від 30.05.2008 №288 (макулатура 400000 кг) на загальну суму 360000,00 грн в т.ч. ПДВ 60000,00 грн.

- від 06.2008 №01/06/2008 (макулатура 46,3 тн) на загальну суму 50004,00 грн в т.ч. ПДВ 8334,00 грн.

- від 06.2008 №03/06/2008 (макулатура 74,0 тн) на загальну суму 79920,00 грн в т.ч. ПДВ 13320,00 грн.

- від 06.2008 №02/06/2008 (макулатура 74,0 тн) на загальну суму 79920,00 грн в т.ч. ПДВ 13320,00 грн.

- від 05.06.2008 №317 (макулатура 84388,14 кг) на загальну суму 80000,00 грн в т.ч. ПДВ 13 333 ,33 грн.

- від 06.06.2008 №318 (макулатура 73834,16 кг) на загальну суму 70000,00 грн в т.ч. ПДВ 11666,66 грн.

- від 10.06.2008 №320 (макулатура 84388,19 кг) на загальну суму 80000,00 грн в т.ч. ПДВ 13333,33 грн.

- від 13.06.2008 №324(макулатура 105485,23 кг) на загальну суму 100000,00 грн в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.

- від 16.06.2008 №328 (макулатура 74088,88 кг) на загальну суму 70236,26 грн в т.ч. ПДВ 11706,04 грн.

- від 17.06.2008 №331 (макулатура 84388,19 кг) на загальну суму 80000,00 грн в т.ч. ПДВ 13333,33 грн.

Також, в матеріалах справи містяться видаткові накладні, виписані постачальником товару  ТОВ «Юр - Консалтинг»,а саме згідно відмітки директором ОСОБА_6: від 28.05.2008 №280 на загальну суму 160 200,00 грн, в тому числі ПДВ 26 700,00 грн; від 22.05.2008 № 267 на загальну суму 150 300 грн, в тому числі ПДВ 25 050,00 грн.

Як встановлено в ході перевірки та вказував позивач - розрахунки по даним операціям проведено у готівковій формі, відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів, копії яких наявні в матеріалах справи, на яких стоїть підпис отримувача та печатка ТОВ «Юр - Консалтинг».

Всього сума податку на додану вартість згідно перелічених вище податкових накладних складає 268180,00 грн, які і було включено СПД ФО ОСОБА_4 до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відображені у податкових деклараціях за відповідні звітні податкові періоди.

          Проте вданому випадку суд погоджується із висновками контролюючого органу про безпідставність  включення  до податкового кредиту накладні на придбання товару у ТОВ «Юр - Консалтинг», з огляду на таке.

Законом України “Про податок на додану вартість” 03.04.1997, № 168/97-ВР визначено коло платників податку на додану вартість, об’єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”).

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати  утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом  7.2.3 пункту 7.2 статті 7  цього ж  Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”,  передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У пункту  7.2.1. пункту 7.2. статті 7  цього ж Закону вказано, що  платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037).

Крім того, згідно із пунктом 8 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ, в розумінні статті 1 вказаного Закону, це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також, згідно підпунктом 1.1.,2.1.,2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704:

Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у  бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, \бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства),  установ та організацій,  основна  діяльність  яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна,  капіталу,  зобов'язань  і фінансових результатів.

Первинні  документи  (на  паперових  і  машинозчитуваних носіях інформації)  для  надання  їм  юридичної сили і доказовості повинні мати  такі  обов'язкові  реквізити:  назва   підприємства, установи, від  імені  яких  складений  документ,  назва  документа (форми), код форми,  дата і місце складання,  зміст  господарської операції та  її  вимірники  (у  натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і  підписи  осіб,  відповідальних  за  дозвіл  та здійснення господарської    операції    і   складання   первинного документа (пункт 2.4. Положення).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти висновку, що для визнання податкової накладної належною підставою для віднесення зазначених в ній сум до податкового кредиту не достатньо простої механічної наявності всіх реквізитів, передбачених пунктом 7.2 Закону України “Про податок на додану вартість”, так як  правильність та достовірність цих реквізитів має засвідчуватися підписом уповноваженої особи платника податків.

Відповідно до наявного в матеріалах справі витягу серії АА №529094 з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців,  відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Юр - Консалтинг»(інд.№32689892)  керівником юридичної особи зазначено ОСОБА_6 і в розділі Витягу «прізвище, ім’я та по батькові осіб, які мають право вчиняти від імені юридичної особи без довіреності,у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи»вказано ОСОБА_6, а також згідно із копією свідоцтва №23476326 про реєстрацію платника податку на додану вартість свідоцтво одержав ОСОБА_6, який як не спростували сторони був керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юр - Консалтинг».

Як вбачається із первинних документів  відносно господарської операції СПД ФО ОСОБА_4 із ТОВ «Юр - Консалтинг», зокрема договору від 04.05.2008 та податкових накладних (за травень-червень 2008 року), видаткових накладних від 25.05.2008 та 22.05.2008 на них зазначено прізвище особи, яка приймала участь у  цій господарській операції, а саме: ОСОБА_6.

Водночас, відповідно до відомостей Індустріального відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (лист від 26.12.2008) у відділі є актовий запис про смерть №1344 від 07.09.2007,складений на ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд  оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної справи, та норми Закону України «Про податок на додану вартість», а саме  пункту  1.3. пункту 1.7. статті 1, підпункту  7.2.3. пункту 7.2.,  підпункту 7.4.1. пункту  7.4., підпункту 7.4.5. пункту  7.4. статті  7 цього Закону, суд вважає, що ТОВ «Юр - Консалтинг»у момент складання податкових накладних по спірним господарським операціям з позивачем не було платником податку на додану вартість у розумінні статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»і не мало права на складання податкових накладних,  оскільки усі первинні документи  ТОВ «Юр - Консалтинг» підписані від імені особи, яка померла більш ніж за 9 місяців до їх складення, а  тому досліджені судом під час розгляду даної справи первинні документи по спірним господарським операціям між позивачем і ТОВ «Юр - Консалтинг»не можуть вважатись первинними документами, наявність яких є підставою для віднесення грошових коштів зазначених у цих документах до складу податкового кредиту.

Що стосується не включення СПД ФО ОСОБА_4 до складу податкових зобов’язань  податкові накладні на суму 99 078,00 грн то слід зазначити слідуюче.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в ході перевірки СПД ФО ОСОБА_4 було задекларовано в 2008 році згідно поданих ДПІ у м. Полтаві податковому органу податкових декларацій з податку на додану вартість податкове зобов’язання в розмірі 1 625 563,00 грн.

Згідно із пунктом 1.6. Закону України «Про податок на додану вартість»  податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом

У відповідності до підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Разом із тим, відповідно до наявної в матеріалах справи виписки руху коштів по рахунку ОСОБА_4 за період з 01.10.2007 по 30.10.2008 на банківський рахунок позивача в 2008 році було зараховано (дебет рахунку)  як оплата товарів (робіт, послуг),  суму податку на додану вартість в розмірі 1 724 641 грн, що на 99 078 грн менша ніж позивачем  задекларовано за 2008 рік.

Отже, позивач не включив до складу свого податкового зобов’язання суму податку на додану вартість в розмірі 99 078 грн, що повністю підтверджують висновки акту перевірки стосовно наявності різниця між задекларованою та фактичною сумою обсягу виручки від реалізації товарів, робіт (послуг).

При цьому, суд враховує, що позивач не спростовує таку розбіжність, тільки в наголошує, що в акті перевірки  не вказано які саме податкові накладні не були включені до податкового кредиту та в який саме звітний період, що є порушенням підпункту  1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,  затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005.

Проте суд не може прийняти такі доводи, оскільки податкові накладні на суму 99078,00 грн були відсутні під час проведення перевірки, а  ведення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних позивачем не забезпечено, отже податківці  не мали змоги встановити , які саме податкові накладні не включені до податкового зобов’язання, в судовому засіданні також не представилось можливим їх дослідити, оскільки позивачем їх не було надано, проте зарахування на банківський рахунок грошових коштів в тому числі ПДВ в розмірі 99078,00 грн підтверджується випискою про рух коштів, а тому ця сума повинна бути включена до податкового зобов’язання позивача.  

Окрім того, будь-які процедурні порушення при здійсненні перевірки та недоліки акта перевірки, на які посилається позивач, не є підставою для визнання недійсним прийнятого за її результатами рішення  за умови доведення факту порушення.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, суд приходить до висновку  про порушення  СПД ФО ОСОБА_4 вимог підпункту 7.3  підпункту 7.4.5,  пункту 7.4.  статті 7 Закону України  “Про податок на додану вартість” , а відтак вважає правомірним донарахованння податкового зобов’язання з податку додану вартість в розмірі  367 258 грн 00 коп.

Крім того, в періоді, що перевірявся податковим  органом встановлено порушення СПД ФО ОСОБА_4 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»а саме: встановлена розбіжність між задекларованою сумою витрат та сумою витрат згідно документальної перевірки, у зв’язку зі чим визначено сума податкових зобов’язань по доходів фізичних осіб на загальну суму 1 071 918,25 грн..

Відносно вказаного судом встановлено слідуючи обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в ході перевірки в поданій СПД ФО ОСОБА_4 декларації про доходи за 4 квартал 2007 року валовий доход складав  815 463,67 грн, а за 2008 рік позивачем декларація про доходи не була подана, що не заперечується і самим позивачем.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регламентується Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий  податок з громадян” від 26.12.1992 № 13-92, який застосовується з урахуванням  положень  пункту 9.12 статті 9  Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”та  діє до набрання чинності спеціальним законом   з  питань  оподаткування  фізичних осіб - суб'єктів підприємницької  діяльності.

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003, № 889-IV визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту (підпункт 9.12.1 пункту 9.12 статті 9).

А у відповідності до положень статті 19.1 цього ж Закону  платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит;подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим.

Згідно з розділом 4 із статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992, № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" - оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Водночас, порядок застосування положень указаного Декрету з урахуванням інших нормативно-правових актів України визначено Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю,затверджений  наказом Головної державної податкової інспекції, від 21.04.1993, № 12 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64).  

Так, відповідно до пункту 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, - оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб’єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Якщо фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у частині першій цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій  та натуральній формі) і документально  підтвердженими  витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.   

Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.

До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать   документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат  виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Пунктом 14.1.2. цієї Інструкції визначено, що податковими органами за місцем  реєстрації фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у податкових органах на підставі податкових декларацій, поданих такими фізичними особами за відповідний звітний податковий період, використовуючи при цьому інші відомості про їх доходи, отриманими відповідно до законодавства.

Податок, обчислений з таких доходів, сплачується платником до бюджету  у  порядку,  встановленому законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Згідно із пунктом 14.5. Інструкції  про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю,фізичні особи, як займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу  податкові  декларації наростаючим підсумком з початку року (за  квартал;  півріччя, три квартали, рік), у строки, визначені  законом (протягом  40 календарних днів,  наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)  кварталу,  тобто  не  пізніше: 10 травня  - за I квартал, 9 серпня - за перше півріччя, 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного  року - за  звітний рік).  У  декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу,  витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.

В  Додатку № 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, встановлено норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів (затверджені Головною державною податковою інспекцією України 18.01.1993 N 36-32), зокрема, за здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну  норма витрат становить 25 % до валового доходу.

В ході проведеної перевірки, податковим органом на підставі первинних документів та руху коштів по розрахунковому рахунку встановлено, що валовий доход за 4 квартал 2007 року повинен складати 866 382,54 грн, що не відповідає даним декларацій (815 463, 67 грн)  про отримані доходи за 4 квартал 2007 року на загальну суму в 50 918,87 грн , а за 2008 рік СПД ФО ОСОБА_4 декларація про доходи взагалі подана не була, разом із тим перевіркою податковим органом первинних документів, руху коштів по розрахунковому рахунку встановлено, що валовий доход позивача за цей період складає 8 661 779,62 грн.  

При цьому ДПІ у м. Полтаві було надано суду виписку руху коштів по рахунку ОСОБА_4 за період з 01.10.2007 по 30.10.2008, яка  підтверджує отримані позивачем доходи за вказаний період.  

          А що стосується валових витрат позивача за вказані звітні періоди, то документи в підтвердження таких позивачем під час перевірки надано не було, при цьому в матеріалах справи наявна заява СПД ФО ОСОБА_4, в якій останній в зв’язку з тим, що надати підтверджуючі документи щодо витрат у 4 кварталі 2007 року та 2008 році немає можливості, а тому просить прийняти їх у розмірі 25% згідно інструкції про прибутковий податок.

          Отже, відповідач за відсутністю документів, які підтверджують витрати безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, правомірно визначив валові витрати (25%) за 4 квартал 2007 року на суму на суму 216 595,64 грн, що на 595 978,37 грн менше суми, відображеної у декларації про доходи за 4 квартал 2007 року, а за 2008 рік сума витрат становить 2 165 444,91 грн.

В ході судового розгляду вказані обставини підтверджено,  відповідач доказів в спростування вищевикладеного не надав.

А твердження  позивача про те, що всі документи, які підтверджують витрати за 4 квартал 2007 року та за 2008 рік були вилучені  під час обшуку СВ ПМ ДПА в Полтавській області від 06.11.2008, суд до уваги не приймає, оскільки позивач у своїй заяві вказаній вище, просить прийняти витрати  їх у розмірі 25% згідно інструкції про прибутковий податок.

Також  суд оцінює критично доводи, позивача про порушення ДПІ у м. Полтаві підпункту 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,  затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005, а саме: не вказано на підставі яких документів встановлено дохід та на підставі якого руху коштів та за який період, оскільки банківська виписка (рух коштів по рахунку) була надана податкових органом, а періодом за який здійснено нарахування є 4 квартал 2007 року та  2008 рік (перевіряємий період), окрім того будь-які процедурні порушення при здійсненні перевірки та недоліки акта перевірки, на які посилається позивач, не є підставою для визнання недійсним прийнятого за її результатами рішення за умови доведення факту порушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, проте, що нарахування податкового зобов’язання  з податку з доходів від підприємницької діяльності СПД ФО ОСОБА_4 за перевіряємий період всього в розмірі  1 071 918,25 грн, здійснено  ДПІ у м. Полтаві правомірно з на підставі, у межах повноважень та  у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі:

- за 4 квартал 2007 року в розмірі  97 468,04 грн (649 786,9 грн (валовий дохід 866 382,54 грн –валові витрати 216 595,64 грн)  х 15%).

- за  2008 рік в розмірі 974 450,21 грн (6 496 334,71 грн (валовий дохід 8 661 779,62 грн –валові витрати 2 165 444,91 грн) х 15% )

До цього суд , зазначає, що у статті 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного громадянина сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

А Законом України  "Про систему оподаткування". від 25 .06.1991 № 1251-XII встановлено, що громадяни зобов'язані сплачувати податок з отриманих доходів (статті 4, 14) і при цьому має додержуватися принцип соціальної справедливості, який полягає в забезпеченні соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі прибутки (стаття 3).

Враховуючі наведене вище, суд дійшов висновку, що позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи, викладені позовній заяві та обґрунтували правомірність включення до складу податкового кредиту в травні-червні 2008 року суму 268 180 грн та правомірність не включення до складу податкових зобов’язань суми 99 078,00 грн, а також  неправомірність нарахування відповідачем податкового зобов’язання з податку з доходів від підприємницької діяльності за перевіряємий період в розмірі  1 071 918,25 грн.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

А отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про  визнання нечинними податкових – повідомлень рішень №0000741703/0 від 12.03.2009 та  №0000731703/0 від 12.03.2009 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями  2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи  ОСОБА_4  до Державної податкової інспекції  в м. Полтаві про визнання нечинними  податкових повідомлень - рішень відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в  разі  складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  цього  Кодексу  -  з  дня  складення  в  повному обсязі. Якщо постанову  було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі,   то   строк   подання  заяви  про  апеляційне  оскарження обчислюється  з  дня отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу  адміністративного судочинства України.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 09 липня 2010 року.

          Суддя                                                                                С.О. Удовіченко