Ухвала

від 22.08.2022 по справі 640/13158/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

23 серпня 2022 рокум. Київ№ 640/13158/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 44, код ЄДРПОУ 02404380)

до Державного агенства України з питань кіно (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд. 27, код ЄДРПОУ 37508051)

про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» з позовом до Державного агенства України з питань кіно, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державного агенства України з питань кіно №93 від 19.07.2022 року «Про проведення комплексної перевірки Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка»;

- присудити всі здійснені позивачем документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державного агенства України з питань кіно №93 від 19.07.2022 року «Про проведення комплексної перевірки Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» до набрання законної сили рішення суду по даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що у разі, якщо наказ відповідача №93 не буде зупиненим до винесення рішення по суті призведе до необхідності допустити відповідача до перевірки. У разі, якщо відповідач буде допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії буде реалізовано його застосуванням, а тому оскарження буде не належним та неефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

На думку заявника, наведені обставини підтверджують можливість та необхідність вжиття заходів забезпечення позову для стабілізації ситуації і недопущення подальших неправомірних дій.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Таким чином, у кожному конкретному випадку суд, виходячи з наданих доказів, зобов`язаний встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У даному випадку судом не встановлено обставин, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують можливість забезпечення позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, до заяви не додано будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав заявника.

Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову» (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема у судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Крім того, суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших заінтересованих осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, та не допустити негативних наслідків.

Стосовно покликання представника заявника на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, суд зазначає, що ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності можуть бути виявлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, у розрізу як позовної заяви, так і відзиву на неї, з якого вибачатиметься думка інших учасників справи.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку, суд не вбачає доведеним заявником, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушень прав та інтересів Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» до ухвалення рішення у справі, або ж унеможливить чи утруднить виконання рішення у майбутньому, а тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову - відсутні.

Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про забезпечення позову у справі №640/13158/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 293-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська