Рішення
від 02.08.2022 по справі 640/5105/22
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2022 року м. Київ № 640/5105/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання - Яковчук М.В., за участі представника позивача - Рудіка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна"доПівденного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податківпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 100, код ЄДРПОУ 23393195) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (65015, м. Одеса, пр-т Шевченка, 15/1, код ЄДРПОУ 44104032), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2021 №22834000701, №22934000701 та від 13.01.2022 №00234000701, прийняті Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №327/34-00-07-01/23393195 від 04.10.2021 року. Крім того, позивач наголошував на тому, що перевірку призначено та проведено всупереч мораторію, встановленого п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Також, позивачем зазначено про незаконне включення Підприємства до Плану-перевірок на 2021 рік шляхом проведення другого коригування в межах одного кварталу, що заборонено законом. Відтак, оскільки призначення та проведення документальної планової перевірки було незаконним, висновки за результатами такої перевірки є нікчемними.

Крім того, мотивуючи свої вимоги, представник зазначив, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає про відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні 05.07.2022 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання 03.08.2022 року не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 03.08.2022 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» - як юридична особа зареєстроване 21.04.1995 (номер запису: 1 070 120 0000 011093), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с.25-36).

Основний вид діяльності: Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21).

Як вбачається з матеріалів справи, з 26.07.2021 року по 28.09.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП від 12.07.2021 року за №82 проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства та правильністю нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.07.2017 по 31.03.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт №327/34-00-07-01/23393195 від 04.10.2021 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки».

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення суб`єктом перевірки :

1) пунктів 44.1, 44.2 ст.44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПКУ, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, затвердженого в Міністерстві юстиції України 14.12.1990 року за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12 618 645 грн., у тому числі: - за 4 квартал 2018 року - 840742 грн.; - за 1 квартал 2019 року - 1 176 724 грн.; за 3 квартал 2019 року - 28 350 грн., за 4 квартал 2019 року - 629 428 грн.; за 1 квартал 2020 року - 2 050 365 грн.; за 2 квартал 2020 року - 3 903 888 грн., за 3 квартал 2020 року - 3 175 811 грн.; за 4 квартал 2020 року - 813 336 грн.;

2) пункту 44.1 статті 44, 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 «Сума від`ємного значення, що не перевищує, суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 -рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1+ рядок 20.2.2) на суму 10 405 179 грн., в т.ч.: грудень 2018 року на суму 734 043 грн.; січень 2019 року на суму 776 095 грн.; лютий 2019 року на суму 320 263 грн.; жовтень 2019 року на суму 100 630 грн.; листопад 2019 року на суму 532 034 грн.; лютий 2020 року на суму 982 600 грн.; квітень 2020 року на суму 1 890 754 грн.; червень 2020 року на суму 149 099 грн.; липень 2020 року на суму 713 134 грн.; серпень 2020 року на суму 2 135 970 грн.; вересень 2020 року на суму 293 127 грн.; жовтень 2020 року на суму 525 719 грн.; листопад 2020 року на суму 903 707 грн.; лютий 2021 року на суму 348 006 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, 198.1,198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2021 року на суму 3 1787 329 грн.;

3) підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ в частині неутримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 5% від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у сумі 34 391 378,56 грн., в тому числі, за 3 квартали 2017 року - 4 148 947,15 грн., за 2017 рік - 4 148 947, 15 грн., за 1 квартал 2018 року - 9 198 340,90 грн., за півріччя 2018 року - 16 207 615, 01 грн., за 3 квартали 2018 року - 16 207 615,01 грн., за 2018 рік - 16 207 615,01 грн., за 3 квартали 2019 рок - 6 425 118,50 грн., за 2019 рік - 14 034 816,40 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.11.2021 року:

- №230/34-00-07-01 (форма «Р»), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 12 618 645 грн.00 коп. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 181 402 грн. 00 коп.;

- № 22834000701 (форма В « 1») , яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 405 179,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 5 202 590,00 грн.

- № 22934000701 (форма В « 4»), яким Позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 187 329,00 грн.

19 листопада 2021 року Підприємство звернулось із скаргою № 08/11/21 до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги, скарга Підприємства була частково задоволена, а саме штрафні санкції по податковому повідомленню - рішенню від 04.11.2021 р. № 230/34-00-07-01 (форма «Р») були зменшені зі 181 402 грн. 00 коп. до 668 810 грн. 75 коп. При цьому, в іншій частині в задоволенні скарги Підприємства було відмовлено.

В результаті викладеного, Південним МУ ДПС по роботі з ВПП прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.01.2022 року № 00234000701 (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 12 618 645 грн.00 коп. та нараховано штрафні санкції у розмірі 668 810 грн. 75 коп.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 3.10 "Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 року № 433 встановлено, що у статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо.

До цієї статті можуть наводитись додаткові статті:

"Дохід від зміни вартості активів, які оцінюються за справедливою вартістю", в якій відображається дохід від зміни вартості всіх активів (фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості, біологічних активів та інших), які оцінюються за справедливою вартістю. Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають дохід від зміни вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю.

"Дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції", в якій відображається дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності.

До розрахунків приймається загальна сума інших операційних доходів.

Відповідно до п.3.20 вищезазначених методичних рекомендацій у статті "Інші витрати" відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; витрати підприємств (крім тих, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами) від зміни балансової вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю; інші витрати, які виникають у процесі господарської діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Так, матеріали справи свідчать, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни заснований на твердженні про нереальність здійснення господарських операцій за перевірений період між позивачем та Приватним(приватно-орендного) сільськогосподарським підприємством «Іскра», ПП ФГ «ГРОНО» та ФГ «Агро Саланг Тетерів» , посилаючись на те, що у цих сільськогосподарських товаровиробників відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності та відсутнє реальне (легальне) джерело походження товару.

На думку Офісу великих платників податків ДПС, такі операції насправді не відбувались, а були оформлені лише на папері. При цьому, дані висновки базуються на тому, що, на думку Офісу великих платників податків ДПС, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій, а саме: неможливо підтвердити джерело походження товару, транспортування (рух) товарно-матеріальних цінностей в зв`язку з відсутністю умов досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності достатньої кількості персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, земельних ділянок при значних обсягах реалізації товарів. Не можливо підтвердити фактичне отримання товарів від Приватного приватно- орендного сільськогосподарського підприємства "Іскра", ПП ФГ "ГРОНО" та ФГ «Агро Саланг-тетерів».

Таким чином, з урахуванням встановлених фактів, ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" було безоплатно отримано зернові культури не ідентифікованого джерела походження.

Втім, дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на таке.

Щодо взаємовідносинам з Приватним приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Іскра" (код ЄДРПОУ 05418715">05418715), судом зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" мало взаємовідносини з Приватне приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Іскра" (код ЄДРПОУ 5418715) щодо придбання кукурудзи та пшениці на загальну суму 58 799 977 грн., в тому числі ПДВ 9 799 997 грн.

ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" до перевірки надано договори поставки, які є типовими та специфікації до них.

Умовами договору визначено, що Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар, на умовах DAT (у редакції Інкотермс-2010) «Поставка на терміналі» - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ або DPU «Поставка в місці з розвантаженням» (у редакції Інкотермс-2020) ІЗТ, ТОВ (ідентифікаційний код юридичної особи: 33558271) у порту Чорноморськ, що знаходиться за адресою: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, буд. 20А, 6А.

Продавець гарантує, що він є сільськогосподарським товаровиробником.

В підтвердження здійснених операцій платником податків надано видаткові накладні, податкові накладні, що не заперечується відповідачем.

З акту перевірки вбачається, що відповідно Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, наданих ПП «Вайтерра Україна» до Південного управління ДПС по роботі з ВПП, на запит від 26.07.2021 року №2037/6/34-00-04-01, площа земельних ділянок (рілля) взятих у оренду становить 6 096,0 га., в тому числі під наступні культури: пшениця - 1 980 га, кукурудза - 2 100 га, просо - 159 га, соняшник - 1 763 га.

Аналізом декларацій Платника єдиного податку 4-ї групи ПСП "ІСКРА" встановлено: відповідно до звітної Декларації платника єдиного податку 4-ї групи за 2020 рік по ПСП "ІСКРА", площа земельних ділянок (рілля), що знаходиться на праві власності та/або користуванні становить 638,8706 га.

Відповідно до уточнюючої Декларації платника єдиного податку 4-ї групи за 2020 рік, площа земельних ділянок (рілля), що знаходиться на праві власності та/або користуванні ПСП "ІСКРА" становить 2 446,56 га.

Відповідно до звітної Декларації платника єдиного податку 4-ї групи за 2021 рік по ПСП "ІСКРА", площа земельних ділянок (рілля), що знаходиться на праві власності та/або користуванні становить 727,4605 га.

Відповідні ситуації складалися протягом всього періоду взаємовідносин ПСП "ІСКРА" з ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА", що ставить під сумнів данні, зазначені у деклараціях платника єдиного податку 4-ї групи ПСП "ІСКРА".

Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ПСП "ІСКРА" орендує 1 204,4 га землі, в тому числі: - 244,75 га землі сільськогосподарського призначення відповідно договорів оренди, укладених з Олевською районною державною адміністрацією Житомирської області (код ЄДРПОУ 04053418);

- 297,98 га землі сільськогосподарського призначення відповідно договорів оренди, укладених з Об`єднаною територіальною громадою в особі Олевської міської ради (код ЄДРПОУ 04343470);

- 198,62 га відповідно договорів суборенди, укладених з ТОВ "ПРОГРЕС ПОЛІССЯ АГРО" (код ЄДРПОУ 40476454). Відповідно ЄРПН не встановлено взаємовідносини ПСП "ІСКРА" з ТОВ "ПРОГРЕС ПОЛІССЯ АГРО" щодо суборенди земельних ділянок; - 183,13 га відповідно договорів суборенди, укладених з ТОВ "Агро технолоджі груп" (код ЄДРПОУ 41370944).

Відповідно ЄРПН не встановлено взаємовідносини ПСП "ІСКРА" з ТОВ "Агро технолоджі груп" щодо суборенди земельних ділянок; - 279,9 га відповідно договорів оренди земельних ділянок, укладених з фізичними особами. Аналізом Звітів 1-ДФ ПСП "ІСКРА" за 2020 рік встановлено виплати за кодом ознаки доходу 106 - «Надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду» фізичним особам, у яких відповідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні земельні ділянки.

Аналізом ЄРПН встановлено, що ПСП «Іскра» реалізовано на адресу контрагентів- покупців наступні зернові культури врожаю 2020 року: кукурудза - 14 800 тон, соняшник - 6 184 тон, пшениця - 1 391 тон.

Відповідно інформації щодо врожайності сільськогосподарських культур, наведеної у відкритих джерелах, середня врожайність на території Житомирської області у 2020 році становила: кукурудза - 6,26 т/га, соняшник - 2,37 т/га, пшениця - 4,1 т/га.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що для вирощування реалізованого обсягу сільськогосподарських культур ПСП "ІСКРА" у 2020 році необхідно 5 312,77 га землі.

Враховуючи обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Житомирської області та кількість орендованих земельних ділянок, ПСП "ІСКРА" не мало фізичної можливості виростити сільськогосподарські культури та, відповідно, бути виробником продукції, документально оформленої у перевіряємому періоді на ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА".

На підставі вищезазначеного, відповідачем встановлено безпідставну виписку видаткових накладних ПСП "ІСКРА" в адрес ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" щодо реалізації кукурудзи, фактична поставка по яким не підтверджена первинними документами.

Проте, суд не погоджується з висновками податкового органу з тих підстав, що при укладенні договору із П(ПО)СП «Іскра» Підприємство отримало від останнього копію звіту про посівні площі с/г культур під урожай 2020 року (звіт 4-сг), згідно якого посівні площі під пшеницю становлять 1 980,00 га., а під

кукурудзу на зерно 2100,00 га. (про що також зазначено в Акті).

Відтак, Офісом безпідставно не враховані дані звіту 4-сг, які можуть свідчити, в тому числі, про те, що П(ПО)СП «Іскра» не відображає всі земельні ділянки, які знаходяться у їхньому фактичному користуванні, у Декларації платника єдиного податку 4-ї групи.

Водночас, в матеріалах справи наявна довідка Олевської міської ради Житомирської області від 12.07.2021 року № 2071, якою підтверджується, що П(ПО)СП «Іскра» працює на території Олевської територіальної громади Житомирської області та обробляє 2 079,0 га земель сільськогосподарського призначення.

Окрім того, згідно звіту про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році (звіт № 29-сг), наданого П(ПО)СП «Іскра», обсяг виробництва пшениці у масі після доробки становить 10 141,63 тонни, а кукурудзи під зерно - 15 194,47 тонни.

П(ПО)СП «Іскра» поставило на користь ПІІ «Вайтерра Україна» врожаю 2020 року 3492,04 тон пшениці та 0 тон кукурудзи, що майже втричі менше за фактично вироблений об`єм сільськогосподарської продукції. Отже, П(ПО)СП «Іскра» поставило Підприємству товар в межах обсягу власного виробництва.

При цьому, зазначаючи про те, що для вирощування реалізованого Підприємству обсягу сільськогосподарських культур П(ПО)СП «Іскра» у 2020 році необхідно 5 312,77 га землі, Офіс наводить в Акті інформацію стосовно можливості реалізації зернових культур всім покупцям - контрагентам, а не виключно ПП «Вайтерра Україна», а також приймає до уваги обсяги реалізації інших культур, окрім тих, що реалізовувались на користь Підприємства.

Так, ПІІ«Вайтерра Україна» не закуповувало у П(ПО)СП «Іскра» насіння соняшнику, кукурудзу врожаю 2020 року та посилання Офісу на неможливість такої закупівлі не є доречним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про достатність земельних ресурсів П(ПО)СП «Іскра» та показників врожайності для продажу сільськогосподарської продукції ПІІ «Вайтерра Україна».

Крім того, перевіркою встановлено, що у липні 2020 року ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" мало взаємовідносини з ПП ФГ "ГРОНО" (код ЄДРПОУ 24701411) щодо придбання пшениці, ріпаку та ячменю урожаю 2020 року на загальну суму 2 822 634 грн., в тому числі ПДВ 470 439 грн.

Відповідно договору поставки від 01.07.2020 року №OF-00046, укладеного між ПП ФГ "ГРОНО" та ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА", Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар, що визначений у Специфікаціях.

Відповідно Специфікації від 06.07.2021 року №ОР-23511, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця ячмінь 3 класу, українського походження, врожаю 2020 року на умовах DAP "Доставка до.." Любашівський елеватор, ПрАТ (код ЄДРПОУ 00955153), 66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Спортивна, 4А.

Відповідно Специфікації від 07.07.2021 року №ОР-23544, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця ячмінь 3 класу, українського походження, врожаю 2020 року на умовах DAP "Доставка до.." Любашівський елеватор, ПрАТ (код ЄДРПОУ 00955153), 66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Спортивна, 4А.

Відповідно Специфікації від 10.07.2021 року №ОР-23634, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця ячмінь 3 класу, українського походження, врожаю 2020 року на умовах DAP "Доставка до.." Любашівський елеватор, ПрАТ (код ЄДРПОУ 00955153), 66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Спортивна, 4А.

Відповідно Специфікації від 09.07.2021 року №ОР-23599, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця пшеницю 2 класу, українського походження, врожаю 2020 року на умовах DAP "Доставка до.." Любашівський елеватор, ПрАТ (код ЄДРПОУ 00955153), 66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Спортивна, 4А.

Відповідно Специфікації від 10.07.2021 року №ОР-23628, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця пшеницю 3 класу, українського походження, врожаю 2020 року на умовах DAP "Доставка до.." Любашівський елеватор, ПрАТ (код ЄДРПОУ 00955153), 66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Спортивна, 4А)=.

Відповідно Специфікації від 10.07.2021 року №ОР-23635, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця ріпак 1 класу, українського походження, врожаю 2020 року на умовах DAP "Доставка до.." Любашівський елеватор, ПрАТ (код ЄДРПОУ 00955153), 66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Спортивна, 4А.

Продавець гарантує, що він є сільськогосподарським товаровиробником.

В підтвердження здійснених операцій платником податків надано видаткові накладні, податкові накладні, складські квитанції, виписані ПрАТ «Любашівський елеватор» (код ЄДРПОУ 00955153), що знаходиться за адресою: 66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Спортивна, 4А.

З висновків акту перевірки вбачається, що для вирощування реалізованого обсягу сільськогосподарських культур ПП ФГ "ГРОНО" необхідно 123,50 га. Проте, враховуючи обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Житомирської області та кількість орендованих земельних ділянок, податковий орган прийшов до висновку, що ПП ФГ "ГРОНО" не мало фізичної можливості виростити сільськогосподарські культури та, відповідно, бути виробником продукції, документально оформленої у перевіряємому періоді на ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА".

На підставі вищезазначеного, встановлено безпідставну виписку видаткових накладних ПП ФГ "ГРОНО" в адрес ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" щодо придбання пшениці, фактична поставка по яким не підтверджена первинними документами.

Дослідивши надані до суду матеріали справи, суд прийшов до висновку, що Позивачем спростовано твердження податкового органу.

Зокрема, при укладенні договору із ПП ФГ «Гроно» Підприємство отримало від цього підприємства копію звіту про посівні площі с/г культур під урожай 2020 року (звіт 4-сг), згідно якого посівні площі під пшеницю становлять 364,09 га., під ячмінь 323,45 га та під ріпак 270,46 га. (про що також зазначено в Акті).

Враховуючи інформацію, зазначену у звіті 4-сг, можна дійти висновку, що питання користування земельними ділянками ПП ФГ «Гроно» не було досліджено перевіряючими, а висновок зроблено лише з інформаційних ресурсів та на підставі середньостатистичних показників родючості землі.

Також , суд зауважує, що варто врахувати, що згідно лише податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік кількість земельних ділянок складає 114,28 га. При цьому, ПП ФГ «Гроно» могло орендувати земельні ділянки, які знаходяться в приватній власності, що відповідно збільшує земельний банк 1111 ФГ «Гроно» та що не було досліджено зі сторони Офісу.

Окрім того, згідно звіту про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році (звіт № 29-сг), наданого 1111 ФГ «Гроно», обсяг виробництва пшениці у масі після доробки становить 2 421,94 тонни, ячменя - тонни, а кукурудзи на зерно - 2 421,94 тонни.

ПП ФГ «Гроно» поставило на користь ПП «Вайтерра Україна» 176,75 тонни пшениці, 172,98 тонни ячменя та 74,64 тонни ріпака.

Відтак, суд приходить до висновку, що ПП ФГ «Гроно» поставило Позивачу товар в межах обсягу власного виробництва.

Щодо решти тверджень податкового органу, суд вважає за необхідне зазначити, що Підприємство закуповувало товар у Постачальників на наступних базисах поставки: DAT «Поставка на Терміналі» (у редакції Інкотермс 2010); Tic-Зерно, ТОВ (Южний) у порту Южний; DAT «Поставка на Терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ; DPU «Поставка в місці з розвантаженням» (у редакції Інкотермс 2020) - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ; DAP «Доставка до..» (у редакції Інкотермс 2010) - Любашівський елеватор, ПрАТ.

Умови поставки на базисах DAT, DPU, DAP передбачають обов`язок продавця доставити товар у пункт, зазначений після відповідного терміну.

Поставка с/г товарів від Постачальників на термінали Tic-Зерно, ТОВ (Южний), ІЗТ, ТОВ та на Любашівський елеватор, ПрАТ на користь Підприємства підтверджується наступними документами: видатковими накладними; реєстрами, виданими терміналом Tic-Зерно, ТОВ (Южний), терміналом ІЗТ, ТОВ та Любашівський елеватор, ПрАТ; товарно транспортними накладними; складськими квитанціями.

Також, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" мало взаємовідносини з ФГ «Агро Саланг-тетерів» (код ЄДРПОУ 40326796) щодо придбання кукурудзи 3 класу врожаю 2019 року у кількості 4 148,9 тонн та пшениці м`якої 3 класу урожаю 2019 року у кількості 179,68 тон, на загальну суму 22 501 690,52 грн., в тому числі ПДВ 3 750 281 грн.

Відповідно договору поставки від 28.01.2020 року №ОР-22186, укладеного між ФГ «Агро Саланг-тетерів» та ПІІ «Вайтерра Україна», Продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року (код товару 1005 90 00 00 згідно з УКТЗЕД), що далі іменується «Товар», на умовах DAT «Поставка на терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - ІЗТ ТОВ у порту Чорноморськ (надалі «Зерновий термінал»).

При цьому вартість вивантаження Товару на терміналі сплачується Покупцем.

Відповідно договору поставки від 05.02.2020 року №ОР-22326, укладеного між ФГ «Агро Саланг-тетерів» та ПІІ «Вайтерра Україна», Продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2019р. (код товару 1005 90 00 00 згідно з УКТЗЕД), що далі іменується «Товар», на умовах DAT «Поставка на терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - ІЗТ ТОВ у порту Чорноморськ (надалі «Зерновий термінал»). При цьому вартість вивантаження Товару на терміналі сплачується Покупцем.

Відповідно договору поставки від 12.02.2020 року №ОР-22399, укладеного між ФГ «Агро Саланг-тетерів» та ПІІ «Вайтерра Україна», Продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року (код товару 1005 90 00 00 згідно з УКТЗЕД), що далі іменується «Товар», на умовах DAT «Поставка на терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - TIC-Зерно, ТОВ (Южний) у порту Южний (надалі «Зерновий термінал»). При цьому вартість вивантаження Товару на терміналі сплачується Покупцем.

Відповідно договору поставки від 02.03.2020 року №СР-02025, укладеного між ФГ «Агро Саланг-тетерів» та ПІІ «Вайтерра Україна», Продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року (код товару 1005 90 00 00 згідно з УКТЗЕД), що далі іменується «Товар», на умовах DAT «Поставка на терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - TIC-зерно, ТОВ (Южний) у порту Южний (надалі «Зерновий термінал»). При цьому вартість вивантаження Товару на терміналі сплачується Покупцем.

Відповідно договору поставки від 10.03.2020 року №СР-02027, укладеного між ФГ «Агро Саланг-тетерів» та ПІІ «Вайтерра Україна», Продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року (код товару 1005 90 00 00 згідно з УКТЗЕД), що далі іменується «Товар», на умовах DAT «Поставка на терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - TIC-Зерно, ТОВ (Южний) у порту Южний (надалі «Зерновий термінал»). При цьому вартість вивантаження Товару на терміналі сплачується Покупцем.

Відповідно договору поставки від 20.03.2020 року №СР-02056 укладеного між ФГ «Агро Саланг-тетерів» та ПІІ «Вайтерра Україна», Продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року (код товару 1005 90 00 00 згідно з УКТЗЕД), що далі іменується «Товар», на умовах DAT «Поставка на терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - TIC-зерно у порту Южний (надалі «Зерновий термінал»). При цьому вартість вивантаження Товару на терміналі сплачується Покупцем.

Відповідно договору поставки від 16.04.2020 року №ОР-23042, укладеного між ФГ «Агро Саланг-тетерів» та ПІІ«Вайтерра Україна», Продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця пшеницю 2-го класу, українського походження, врожаю 2019р. та/або 3 класу українського походження, врожаю 2019 року (код товару 1001990000 згідно з УКТЗЕД), що далі іменується «Товар», на умовах DAP «Доставка до...» (у редакції Інкотермс 2010) - Любашівський елеватор (Одеська область смт Любашівка, вул. Спортивна, 4А). При цьому вартість вивантаження Товару на терміналі сплачується Покупцем.

Відповідно договору поставки від 28.04.2020 року №ОР-О2122, укладеного між ФГ «Агро Саланг-тетерів» та ПІІ «Вайтерра Україна», Продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року (код товару 1005 90 00 00 згідно з УКТЗЕД), що далі іменується «Товар», на умовах DAT «Поставка на терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - ІЗТ ТОВ у порту Чорноморськ (надалі «Зерновий термінал»). При цьому вартість вивантаження Товару на терміналі сплачується Покупцем.

В підтвердження здійснених операцій платником податків надано видаткові накладні та виписано податкові накладні.

З висновків акту перевірки вбачається, що враховуючи обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Київської області та кількість орендованих земельних ділянок, ФГ «Агро Саланг-тетерів» не мало фізичної можливості виростити врожай кукурудзи 2019 року та, відповідно, бути виробником продукції, документально оформленої у січні, лютому 2020 року на ПП "Вайтерра Україна".

Крім того, від ГУ ДПС у Київській області отримано інформацію згідно якої зазначено, що ФГ «Агро Саланг-тетерів» є фігурантом кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019110000000309 від 21.10.2019 року, за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.І, ч.4 ст.358, ч.2 ст.364, ч.З ст.2012 КК України.

Відповідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, замовником перевезення був - ФГ «Агро Саланг-тетерів», перевізником треті особи, серед яких - ТОВ «Бєл-транс» (код ЄДРПОУ 37136296), який є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість діюче з 01.08.2015 року), але послуги з перевезення ФГ «Агро Саланг-тетерів» протягом періоду взаємовідносин не придбавались - відсутня реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - перевезення транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 : - 45 900 кг. кукурудза 3 класу врожаю 2019 року, товарно-транспортна накладна №380928 від 29.01.2020 року; - 46 940 кг. кукурудза 3 класу врожаю 2019 року, товарно-транспортна накладна №380928 від 29.01.2020 року.

Відповідно до умов договорів від 28.01.2020 року №ОР-22186 і від 05.02.2020 року №ОР-22326 постачання здійснюється на умовах DAT «Поставка на терміналі» (у редакції Інкотермс 2010). Згідно товарно-транспортних накладних замовник перевезення - ФГ «Агро Саланг-тетерів», а відповідно даних Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, нарахування та виплати доходу за ознакою « 157» щодо виплат за придбані транспортні послуги не здійснювалась.

На підставі вищезазначеного, встановлено безпідставну виписку видаткових накладних Фермерським господарством «Агро Саланг-Тетерів» в адрес ПП "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" щодо придбання реалізації кукурудзи, фактична поставка по яким не підтверджена первинними документами.

Судом встановлено, що при укладенні договору із ФГ «Агро Саланг Тетерів» Підприємство отримало від цього підприємства копію звіту про посівні площі с/г культур під урожай 2019 року (звіт 4-сг), згідно якого посівні площі під кукурудзу на зерно становлять 601,20 га., а під пшеницю озиму - 70,30 га.

Окрім того, згідно звіту про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду (звіт №29-сг) станом на 01.12.2019 р., наданого ФГ «Агро Саланг Тетерів», обсяг виробництва пшениці озимої у масі після доробки становить 372,03 тонни, а кукурудзи на зерно - 5 199,07 тонни.

ФГ «Агро Саланг Тетерів» поставило на користь ПП «Вайтерра Україна» 4 146,525 тон кукурудзи та 178,78 тон пшениці.

Отже, ФГ «Агро Саланг Тетерів» поставило Підприємству товар в межах обсягу власного виробництва.

Також, суд підтримує позицію Позивача, що взаємовідносини між Позивачем та ФГ «Агро Саланг - Тетерів» вже були досліджені Окружним адміністративним судом м. Києва та Шостим апеляційним адміністративним судом (судові справи № 640/31558/20 та № 640/27746/20).

В цих справах Офіс великих платників податків ДПС вже ставив під сумнів можливість поставки ФГ «Агро Саланг - Тетерів» Підприємству товару в межах обсягу власного виробництва за той же самий період, який зазначено в Акті перевірки.

Станом на момент розгляду справи набрали законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справам № 640/31558/20 та № 640/27746/20, якими підтверджується реальність господарських операцій між Позивачем та ФГ «Агро Саланг - Тетерів».

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, на підтвердження реальності виконання сторонами вказаних договорів позивачем надано до суду копії:

- видаткових накладних, згідно якими було відвантажено товар;

- податкових накладних, зареєстрованих належним чином;

- товаро-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару на склади зазначені в договорі оренди складу ;

- платіжних доручень згідно з якими позивачем було сплачено за поставлений товар;

- рахунки-фактури;

- складські квитанції;

- реєстри ЗСХ-4.

При цьому суд зауважує, що відповідач не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних, на підставі яких позивачем збільшено суму податкового кредиту у встановленому порядку.

Також, судом встановлено, що позивачем надано докази використання отриманих товарів у власній господарській діяльності, а саме продажу кінцевим споживачам згідно договорів.

Як було зазначено вище, товар, придбаний Позивачем у Постачальників, придбавався для його подальшої поставки на користь компанії Glencore Agriculture B.V. (Viterra B.V.), з якою Позивач мав ряд укладених форвардних контрактів.

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем вказаних договору дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названих договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання договору у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названих товариств, а також їх ресурсних можливостей, що підтверджується наявними довідками та звітами.

При цьому, суд наголошує, що наявність товаро-транспортних накладаних від складів постачальника на склад позивача, а також наявність сукупності первинних документів щодо подальшого продажу отриманих товарів кінцевим споживачам і є в сукупності доказом руху активів та використання товару у власній господарській діяльності, а саме з метою подальшої реалізації.

Щодо умов поставки товару, суд додатково зауважує.

Підприємство придбавало кукурудзу та пшеницю у Постачальників на наступних умовах поставки: DAT «Поставка на Терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - Tic-Зерно, ТОВ (Южний) у порту Южний; - DAT «Поставка на Терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ; - DPU «Поставка в місці з розвантаженням» (у редакції Інкотермс 2020) - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ; - DAP «Доставка до..» (у редакції Інкотермс 2010) - Любашівський елеватор, ПрАТ.

Пункти поставки товару за договорами поставки, якми базис поставки передбачено DAT зерновий термінал Tic-Зерно, ТОВ (Южний) у порту Южний, DAT зерновий термінал ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ, DPU зерновий термінал ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ обумовлюється тим, що товар придбався Позивачем у вищезазначених постачальників для його подальшого експорту на користь компанії Glencore Agriculture B.V. (Viterra B.V.), з якою Позивач мав ряд укладених форвардних контрактів, які долучено до матеріалів справи.

Згідно укладених форвардних контрактів Позивач взяв на себе зобов`язання поставляти товари на користь Glencore Agriculture B.V. (Viterra B.V.) на наступних умовах поставки: FOB (в редакції Інкотермс 2010) у порту Чорноморськ м. Чорноморськ, ТОВ «ІЗТ» (поставка на умовах FOB передбачає, що Продавець зобов`язаний поставити товар шляхом його поміщення на борт судна, номінованого покупцем. Після терміну FOB зазначається порт відвантаження); DAT (в редакції Інкотермс 2010) у порту Південний м. Южне, ТОВ «Тіс - Зерно» та/або ТОВ «Тіс - Міндобрива» (поставка на умовах DAT передбачає обов`язок продавця доставити товар у пункт, зазначений після терміну DAT).

Поставка кукурудзи від ФГ «Агро Саланг Тетерів» на термінал Tic-Зерно, ТОВ (Южний) у порту Южний на користь Позивача та поставка кукурудзи та пшениці від ФГ «Агро Саланг Тетерів» та ПП(ПО) «Іскра» на термінал ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ згідно укладених договорів поставки підтверджується наступними документами:

- зведений реєстр товару, прийнятого ТОВ «Tic-Зерно» від ФГ «АГРО САЛАНГ ТЕТЕРІВ», наданий на запит Підприємства;

- зведений реєстр товару, прийнятого ТОВ «ІЗТ» від ФГ «Агро Саланг Тетерів» та П(ПО)СП «Іскра», наданий на запит Підприємства;

- видатковими накладними ;

- рахунками на оплату та платіжними дорученнями на оплату товару;

- товарно - транспортними накладними, наданими Tic-Зерно, ТОВ та ІЗТ, ТОВ на запит Підприємства, якими підтверджується прийняття товару зерновим терміналом від перевізника;

- реєстрами товарно - транспортних накладних на прийняте зерно насіння з визначенням якості кожної окремої партії (форма № ЗХС - 4);

- складськими квитанціями, виданими ТОВ «ІЗТ».

Щодо поставки товару на Любашівський елеватор, ПрАТ (Одеська обл., смт. Любаніівка, вул. Спортивна 4а), то судом встановлено, що товар з Любашівський елеватор ПрАТ в подальшому був перевезений залізничним транспортом на зерновий термінал ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ м. Чорноморськ з метою його подальшого експорту за відповідними форвардними контрактами із Glencore Agriculture B.V. (Viterra B.V.)

Поставка товару від ФГ «Агро Саланг Тетерів» та ПП ФГ «Гроно» на елеватор ПрАТ «Любашівський елеватор» на користь Підприємства згідно договорів поставки №№ ОР-23042 від 16 квітня 2020 р., ОР-23511 від 06 липня 2020 р., ОР-23544 від 07 липня 2020 р., ОР-23599 від 09 липня 2020 р., ОР-23635 від 10 липня 2020 р., ОР-23628 від 10 липня 2020 р., ОР - 23634 від 10 липня 2020 р. підтверджується наступними документами: видатковими накладними; складськими квитанціями, якими підтверджується прийняття на зберігання елеватором ПрАТ «Любашівський елеватор»; реєстрами накладних за формою ЗХС на прийняте зерно і насіння з визначенням якості засередньодобовим зразком; рахунками на оплату; платіжними дорученнями на оплату товару; картками аналізу зерна та інше.

Також, для підтвердження факту прийняття товару, поставленого на термінали Tic-Зерно, ТОВ та ІЗТ, ТОВ в квоту Позивача, надано зведений реєстр товару, прийнятого ТОВ «Tic-Зерно» від ФГ «Агро Саланг Тетерів»); зведений реєстр товару, прийнятого ТОВ «ІЗТ» від ФГ «Агро Саланг Тетерів»; зведений реєстр товару, прийнятого ТОВ «ІЗТ» від Приватного (приватно- орендного) сільськогосподарського підприємства «Іскра» .

Товар, що поставлявся на користь Позивача на умовах Любашівський елеватор, ПрАТ (Одеська обл. смт. Любашівка, вул. Спортивна 4а), приймався зерновим елеватором Любашівський елеватор, ПрАТ. Прийняття товару та здійснення аналізу його якісних характеристик лабораторією Любашівський елеватор, ПрАТ підтверджується наступними документами: складськими квитанціями, якими підтверджується прийняття на зберігання елеватором ПрАТ «Любашівський елеватор» та які в подальшому були погашені у зв`язку із вибуттям товару для перевалки на експорт через потужності зернового терміналу ТОВ «ІЗТ»; реєстрами накладних за формою ЗХС на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком; картками аналізу зерна.

В подальшому з метою експорту товару для виконання зобов`язань Підприємством перед компанією Glencore Agriculture B.V. (Viterra B.V.) за форвардними контрактами товар транспортувався на зерновий термінал ТОВ «ІЗТ». Транспортування товару з зернового елеватору на зерновий термінал ТОВ «ІЗТ» підтверджується залізничими накладними

Товар супроводжувався посвідченнями про якість зерна, виданими ПрАТ «Любашівський елеватор» . Разом з цим, прийняття товару на ІЗТ, ТОВ підтверджується зведеним реєстром товару, прийнятим на користь ГПІ «Вайтерра Україна»

Судом встановлено, що ТОВ «ІЗТ» з Підприємством з іноземними інвестицями уклало договір № TRS-0207/18 на надання послуг з перевалки, накопичення та експедирування вантажів зернових, зернобобових, і олійних культур від 01.07.2018 р., № TRS-0107/19 на надання послуг з перевалки, накопичення та експедирування вантажів зернових, зернобобових, і олійних культур від 01.07.2019 р. та договір № TRS-01/20 на надання послуг з перевалки, накопичення та експедирування вантажів зернових, зернобобових, і олійних культур від 01.07.2020 року.

Відповідно до п. 1.1 договору перевалки ТОВ «ІЗТ» взяло на себе зобов`язання по наданню послуг по накопиченню, перевалці, експедируванні і обробці зернових вантажів, які надходять на Термінал в квоту ШІ «Вайтерра Україна» і одержувачем яких є ПІІ «Вайтерра Україна» та / або його контрагенти. Послуги надаються з використанням перевантажувальних потужностей Терміналу, які знаходяться за адресою: м.Чорноморськ с. Малодолинське, для приймання, зберігання та навантаження на судна зерна в порту Чорноморськ, Україна. Приймаючи товар, що надходить на термінал в квоту ШІ «Вайтерра Україна», ТОВ «ІЗТ» щоденно в електронній формі направляє відповідальним працівникам Підприємства звіти щодо прийнятого товару, його ваги та якісних характеристик.

Для підтвердження факту прийняття товару терміналом ТОВ «ІЗТ» в квоту Позивача, надано: зведений реєстр товару, прийнятого ТОВ «ІЗТ» від ФГ «Агро Саланг Тетерів»; зведений реєстр товару, прийнятого ТОВ «ІЗТ» від Приватного (приватно- орендного) сільськогосподарського підприємства «Іскра».

Згідно укладених форвардних контрактів Позивач взяв на себе зобов`язання поставляти товари на користь Glencore Agriculture B.V. (Viterra B.V.) на умовах: DAT (в редакції Інкотермс 2010) у порту Південний м. Южне, ТОВ «Тіс - Зерно» та/або ТОВ «Тіс - М індобрива» (поставка на умовах DAT передбачає обов`язок продавця доставити товар у пункт, зазначений після терміну DAT); FOB (в редакції Інкотермс 2010) у порту Чорноморськ м. Чорноморськ, ТОВ «ІЗТ»(поставка на умовах FOB передбачає, що Продавець зобов`язаний поставити товар шляхом його поміщення на борт судна, номінованого покупцем. Після терміну FOB зазначається порт відвантаження) про що зазначено судом вище.

До матеріалі справи Позивачем долучено документи, які підтверджують навантаження на судно придбаних товарів та здійснення контролю якості щодо товару під час навантаження на судно.

Отже, позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем суду надано докази фактичного здійснення господарських операцій з Приватним(приватно-орендного) сільськогосподарським підприємством «Іскра», ПП ФГ «ГРОНО» та ФГ «Агро Саланг Тетерів», складення за їх результатами первинних бухгалтерських документів, які відображають реальність операцій, а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, висновки відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, крім іншого, ґрунтуються на підставі відсутності земельних ділянок у постачальників.

З цього приводу суд зауважує, що Відповідач дає оцінку урожайності зерна та співставляє з задекларованими обсягами земельних ділянок. Разом з тим, інспектори не аналізують методи оброблення земель, наявність зрошення земель, що суттєво впливає на показники урожайності, не досліджують урожайність в окремих районах області.

Відповідачем стверджується, що у постачальників не вистачило землі для вирощування зернової культури. При цьому, для обрахунку необхідної кількості земельних угідь, податковий орган прийняв до уваги статистичні дані щодо середньої врожайності та розрахував її для вирощення подібного товару.

З приводу даних висновків, суд зауважує, що інформацію про середню урожайність не можна застосовувати для визначення необхідної кількості земельних ділянок, оскільки родючість землі є індивідуальною, а показник урожайності розраховується шляхом ділення показників з найкращою та найгіршою урожайністю, що дає велику похибку в розрахунках.

Також, на збільшення або зменшення врожайності впливає багато факторів, зокрема: використання підприємством гібридів та елітних сортів зернових культур, які адаптовані до географічних умов, стійкі до природних явищ та хвороб і мають високу врожайність. А відтак, цей показник різнитися по кожному господарству в два, три рази.

Аналогічного висновку щодо неналежності як доказу статичної інформації про середню урожайність висловив Верховний Суд у своєму рішенні від 12 жовтня 2020 року по справі №815/7529/16.

При цьому, суд зауважує, що Позивачем спростовано такі висновки податкового органу та надано належні докази щодо обсягів реалізованого товару.

Судом встановлено, що всі господарські операції позивача проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання товару та його використання в господарській діяльності.

Разом з тим суд наголошує, що у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. (06.05.2011 р.) №742/11/13-11 зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічні висновки відображені і у рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18.01.2018 р. № К/9901/2964/18, № 2а-44807/09/1670.

До того ж вказані договори були укладені з метою здійснення позивачем господарської діяльності, визначеної останнього, а доказами зміни в активах позивача за результатами виконання сторонами вказаних договорів є платіжні доручення, звіти про рух грошових коштів та укладені в подальшому договори.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Викладений висновок підтверджено у рішенні у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у п. 23 якого зазначено, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б».

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 р. №77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

При вирішені даного спору суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі №804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Отже, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи №440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі №815/4992/16.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що усі надані позивачем первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, видатковими накладними, що відповідають договорам.

При цьому, суд зазначає, що неможливість встановлення податковим органом під час перевірки джерела походження товарів, які придбавались, так само, як і неможливість встановлення наявності достатніх ресурсів для здійснення господарських операцій та недотримання контрагентами позивача податкового законодавства, не можуть бути підставою для обґрунтованих висновків про не реальність спірної господарської операції.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, а також наявних в матеріалах справи документів, суд приходить до висновку, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства (матеріали справи містять договори, видаткові накладні, рахунок фактуру. товаро-транспортні накладні, договори на підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача), а також враховуючи висновки державного податкового органу викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та прибутку та податку на прибуток, які фактично обргунтовано лише відсутністю у постачальників контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), що підтверджує факт реального настання правових наслідків за господарськими операціями з придбання товару у спірних контрагентів.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкового правопорушення, а отже, з огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 04.11.2021 №22834000701, №22934000701 та від 13.01.2022 №00234000701, прийнятих Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, протиправними та їх скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень позивача в частині неправомірність дій контролюючого органу в частині призначення та проведення перевірки під час дії мораторію, то суд зазначає наступне.

Як визначено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року. У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 карантин установлено з 22 травня 2020 року по 31 липня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 карантин установлено з 1 серпня 2020 року по 19 грудня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (із змінами) карантин установлено з 19 грудня 2020 року по 31 серпня 2021 року. Постановами Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 855 та від 22.09.2021 №981 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, якими карантин продовжено до 01 жовтня 2021 року та до 31 грудня 2021 року відповідно.

Отже, запроваджений з 12.03.2020 карантин не переривався і наразі триває, що є загальновідомою обставиною у розумінні ч. 3 ст. 78 КАС України.

Під дію мораторію, передбаченого вищевказаною нормою ПК України, підпадають планові перевірки.

В обґрунтування правомірності призначення документальної планової виїзної перевірки позивача контролюючий орган посилається на введення в дію постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 № 89, якою податковій дозволено здійснювати документальні перевірки, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Проте, норма п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною та наразі не скасована. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось. Карантин також діє.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 5.2. ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 і суперечить останній, тому, у відповідності до п. 5.2 ПК України, саме норми ПК України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Змінити норми, встановлені ПК України, в тому числі і щодо зміни строків та компетенції проведення документальної планової виїзної перевірки можливо лише шляхом внесення відповідних змін до ПК України, як це передбачено п. 2.1 ст. 2 ПК України.

До того ж, за змістом п.56.21 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відтак, контролюючий орган, реалізуючи власні повноваження, в першу чергу має керуватись нормами Податкового кодексу України, а у випадку існування обставин, визначених п.56.21 Податкового кодексу України приймати рішення на користь платника податків, в даному випадку, про перенесення документальної планової виїзної перевірки, як то чітко визначено п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З аналогічних підстав суд відхиляє посилання відповідача на те, що відповідно до вимог п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коди зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи, оскільки такі доводи представника контролюючого органу суперечать п.п.5.2, 7.3 Податкового кодексу України.

До того ж, Законом України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зміни до п.52-2 Податкового кодексу України не вносились.

Таким чином, вчиняючи дії по призначенню та проведенню документальної планової перевірки позивача всупереч імперативної норми Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу фактично вчинили дії, які суперечать меті законодавця, з якою був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», внаслідок чого в рамках спірних правовідносин судом встановлено протиправність дій ГУ ДПС по призначенню перевірки.

Проте, суд зазначає, що в межах даного правового спору не оскаржується наказ на проведення перевірки, який фактично був реалізований допущенням посадових осіб до перевірки, а саме податкові повідомлення-рішення, прийняті за підсумками перевірки.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Порядку, здійснено коригування річного плану - графіку у березні 2021 року, в результаті якого ПП «Гленкор Агрікалчер Україна» включено до плану - графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік.

Коригування квітня 2021 року зумовлено виправленням територіальними органами ДПС технічних помилок та змінами найменування юридичних осіб.

Згідно з Кодексом та відповідно до Порядку, у червні поточного року проведено коригування річного плану - графіку, зокрема в частині заміни найменування платника податків ПП «Гленкор Агрікалчер Україна», що вже було включено до плану- графіка раніше, на ПП «Вайтерра України».

Підпунктом 77.2 ст.77 ПКУ визначено, що документальна перевірка платника податків, який був включений до плану - графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році( інших ніж зміни найменування платника податків, що вже включений до плану - графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану - графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану - графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року. Отже, запланована документальна перевірка ПП «Вайтерра України» на липень 2021 року відповідала нормам зазначеної статті.

З липня місяця поточного року ДПС запроваджено інформування суб`єктів господарювання - юридичних осіб через ІТС «Електронний кабінет» стосовно наявності у них ризиків несплати податків, які використовуються при формуванні плану - графіка проведення документальних планових перевірок.

Так, 05.07.2021року було відображено в «Електронному кабінеті» платників податків інформацію про наявні критерії ризику високого ступеню за результатами їх діяльності за 2020 р. та щодо правильності обчислення , повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнеобов язкове державне соціальне страхування за 2019 рік.

Для ПП «Вайтерра Україна» в ІГС «Електронний кабінет» відображено критерій ризику високого ступеню, а саме «несплата податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску або його сплата у розмірі менш ніж 1 відсоток доходу за попередній звітній період платником податку - юридичною особою, дохід якої становить понад 1 млн. грн.» за результатами діяльності за 2019 рік.

Зазначений критерій ризику відноситься до розділу ІУплану - графіка - платників податків - юридичних осіб, які мають ризик несплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

При цьому, відповідно до пункту 2 розділу II Порядку до розділу А розділу І плану - графіка включаються платники податків, які належать до кластерних об`єднань платників податків, та їх контрагенти, підрозділу Б розділу І плану- графіка - інші платники податків. ПП « Вайтерра Україна» включено до підрозділу Б розділу І.

Ризики несплати податків ПП «Вайтерра Україна» зазначені в інформаційно- аналітичній довідці, які розраховані з урахуванням показників декларування за 9 місяців 2020 року, та відповідно до яких платника податків включено до плану графіка на 2021 року.

Враховуючи вищезгадані норми необхідні умови для включення позивача до плану- графіка, а саме направлення територіальним органом до ДПС України належним чином сформованого проекту річного плану-графіка, інформаційно-аналітичної довідки щодо платника податків, обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка, були виконанні.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 134, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 100, код ЄДРПОУ 23393195) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2021 №22834000701, №22934000701 та від 13.01.2022 №00234000701, прийняті Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнути на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 100, код ЄДРПОУ 23393195) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 810,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (65015, м. Одеса, пр-т Шевченка, 15/1, код ЄДРПОУ 44104032).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2022 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа


Суд	Окружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	02.08.2022
Оприлюднено	09.09.2022
Номер документу	106088402
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Вєкуа Н.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 02.08.2022 по справі 640/5105/22ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —640/5105/22

Рішення від 02.08.2022

Рішення
від 02.08.2022 по справі 640/5105/22
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА