Постанова

від 11.01.2023 по справі 640/5105/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5105/22 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Ольховській М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2021, а саме: №22834000701, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 405 179,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 5 202 590, 00 грн, та №22934000701, яким йому зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 187 329, 00 грн, а також №00234000701 від 13.01.2022, яким йому збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 12 618 645, 00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 668 810, 75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях контролюючого органу, викладених в акті перевірки №327/34-00-07-01/23393195 від 04.10.2021. Позивач наголошує, що господарські операції з контрагентами підтверджені належними первинними документами, що підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій і, як наслідок, є підставою для формування податкового обліку підприємства. Крім того, зазначає, що перевірку призначено та проведено всупереч мораторію, встановленого п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Також, позивачем зазначено про незаконне включення Підприємства до Плану-перевірок на 2021 рік шляхом проведення другого коригування в межах одного кварталу, що заборонено законом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, в свою чергу, висновки податкового органу фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, тобто, є припущеннями, в той час, як принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), що підтверджує факт реального настання правових наслідків за господарськими операціями з придбання товару у спірних контрагентів. Крім того, суд зазначив, що вчиняючи дії по призначенню та проведенню документальної планової перевірки позивача всупереч імперативної норми Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу фактично вчинили дії, які суперечать меті законодавця, з якою був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», внаслідок чого в рамках спірних правовідносин судом встановлено протиправність дій ГУ ДПС по призначенню перевірки.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів наполягає на тому, що діяльність позивача з контрагентами за перевіряємий період є фіктивною та носить виключно формальний характер, що підтверджені лише на папері, в той час, як рух активів, які в даному випадку слугують підтвердженням реальності господарської діяльності позивача, не відбувався. Апелянт наголошує, на правомірності проведення перевірки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Крім того, відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 640/18314/21, в обґрунтування якого зазначає, що позов ПП «Вайтерра Україна» було задоволено по формальним підставам. Звертає увагу, що суд поклав в основу протиправності проведення перевірки рішення у справі №640/18314/21, яким визнано протиправною постанову КМУ «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 №89. Разом з тим, ухвалою Верховного суду від 23.12.2022 зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у зазначеній справі, що, на думку відповідача, є підставою для зупинення провадження у цій справі.

Колегія суддів, проаналізувавши доводи клопотання, дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки протиправність або законність Постанови КМУ «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 №89 жодним чином не впливає на рішення у даній справі, позаяк позивачем не оскаржувався наказ про проведення перевірки.

Водночас, за результатами проведеної податкової перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, які і були оскаржені позивачем по суті і по суті проаналізовані судом.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача не прибув.

Представник Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» до суду з`явився та подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, тому згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» - як юридична особа зареєстроване 21.04.1995 (номер запису: 1 070 120 0000 011093), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид діяльності: Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21).

З 26.07.2021 по 28.09.2021 посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП від 12.07.2021 за №82 проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства та правильністю нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.07.2017 по 31.03.2021 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт №327/34-00-07-01/23393195 від 04.10.2021 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки».

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення суб`єктом перевірки :

1) п.п. 44.1, 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, затвердженого в Міністерстві юстиції України 14.12.1990 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12 618 645 грн, у тому числі: - за 4 квартал 2018 року - 840 742, 00 грн; - за 1 квартал 2019 року - 1 176 724, 00 грн; за 3 квартал 2019 року - 28 350, 00 грн, за 4 квартал 2019 року - 629 428, 00 грн; за 1 квартал 2020 року - 2 50 365, 00 грн; за 2 квартал 2020 року - 3 903 888, 00 грн, за 3 квартал 2020 року - 3 175 811, 00 грн; за 4 квартал 2020 року - 813 336, 00 грн;

2) п. 44.1 ст.ст. 44, 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 «Сума від`ємного значення, що не перевищує, суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1+ рядок 20.2.2) на суму 10 405 179, 00 грн, в т.ч.: грудень 2018 року на суму 734 043, 00 грн; січень 2019 року на суму 776 095, 00 грн; лютий 2019 року на суму 320 263, 00 грн; жовтень 2019 року на суму 100 630, 00 грн; листопад 2019 року на суму 532 034, 00 грн; лютий 2020 року на суму 982 600, 00 грн; квітень 2020 року на суму 1 890 754, 00 грн; червень 2020 року на суму 149 099, 00 грн; липень 2020 року на суму 713 134, 00 грн; серпень 2020 року на суму 2 135 970, 00 грн; вересень 2020 року на суму 293 127, 00 грн; жовтень 2020 року на суму 525 719, 00 грн; листопад 2020 року на суму 903 707, 00 грн; лютий 2021 року на суму 348 006, 00 грн;

- п. 44.1 ст.ст. 44, 198.1,198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2021 року на суму 3 1787 329, 00 грн;

3) пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України в частині неутримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 5% від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у сумі 34 391 378,56 грн, в тому числі, за 3 квартали 2017 року - 4 148 947, 15 грн, за 2017 рік - 4 148 947, 15 грн, за 1 квартал 2018 року - 9 198 340, 90 грн, за півріччя 2018 року - 16 207 615, 01 грн, за 3 квартали 2018 року - 16 207 615, 01 грн, за 2018 рік - 16 207 615, 01 грн, за 3 квартали 2019 рок - 6 425 118, 50 грн, за 2019 рік - 14 034 816, 40 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.11.2021:

- №230/34-00-07-01 (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 12 618 645, 00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 181 402, 00 грн.;

- № 22834000701 (форма В « 1»), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 405 179, 00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 5 202 590, 00 грн.

- № 22934000701 (форма В « 4»), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 187 329, 00 грн.

19.11.2021 позивач звернувся із скаргою № 08/11/21 до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги, скарга Підприємства була частково задоволена, а саме штрафні санкції по податковому повідомленню - рішенню від 04.11.2021 № 230/34-00-07-01 (форма «Р») були зменшені зі 181 402, 00 грн до 668 810, 75 грн. При цьому, в іншій частині в задоволенні скарги Підприємства було відмовлено.

В результаті викладеного, Південним МУ ДПС по роботі з ВПП прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.01.2022 № 00234000701 (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 12 618 645, 00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 668 810, 75 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

В силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

У силу вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Так, судом установлено, що у перевіряємому періоді ПП «Вайтерра Україна» мало взаємовідносини з Приватним приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Іскра» (код ЄДРПОУ 5418715) щодо придбання кукурудзи та пшениці на загальну суму 58 799 977, 00 грн, в тому числі ПДВ 9 799 997, 00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з зазначеним контрагентом позивач надав договори поставки, які є типовими, та специфікації до них, видаткові накладні, податкові накладні.

З акту перевірки вбачається, що відповідно звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, наданих ПП «Вайтерра Україна» до Південного управління ДПС по роботі з ВПП, на запит від 26.07.2021 №2037/6/34-00-04-01, площа земельних ділянок (рілля) взятих у оренду становить 6 096,0 га, в тому числі під наступні культури: пшениця - 1 980 га, кукурудза - 2 100 га, просо - 159 га, соняшник - 1 763 га.

Аналізом ЄРПН встановлено, що ПСП «Іскра» реалізовано на адресу контрагентів - покупців наступні зернові культури врожаю 2020 року: кукурудза - 14 800 тон, соняшник - 6 184 тон, пшениця - 1 391 тон.

Відповідно інформації щодо врожайності сільськогосподарських культур, наведеної у відкритих джерелах, середня врожайність на території Житомирської області у 2020 році становила: кукурудза - 6,26 т/га, соняшник - 2,37 т/га, пшениця - 4,1 т/га.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що для вирощування реалізованого обсягу сільськогосподарських культур ПСП «Іскра» у 2020 році необхідно 5 312, 77 га землі, а враховуючи обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Житомирської області та кількість орендованих земельних ділянок, ПСП «Іскра» не мало фізичної можливості виростити сільськогосподарські культури та, відповідно, бути виробником продукції, документально оформленої у перевіряємому періоді на ПП «Вайтерра Україна».

На підставі вищезазначеного, відповідачем встановлено безпідставну виписку видаткових накладних ПСП «Іскра» на адресу ПП «Вайтерра Україна» щодо реалізації кукурудзи, фактична поставка по яким не підтверджена первинними документами.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки при укладенні договору із ПСП «Іскра» Підприємство отримало від останнього копію звіту про посівні площі с/г культур під урожай 2020 року (звіт 4-сг), згідно якого посівні площі під пшеницю становлять 1 980, 00 га, а під кукурудзу на зерно 2100, 00 га (про що також зазначено в Акті).

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, контролюючим органом безпідставно не враховані дані звіту 4-сг, які можуть свідчити, в тому числі, про те, що ПСП «Іскра» не відображає всі земельні ділянки, які знаходяться у їхньому фактичному користуванні, у Декларації платника єдиного податку 4-ї групи.

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка Олевської міської ради Житомирської області від 12.07.2021 № 2071, якою підтверджується, що ПСП «Іскра» працює на території Олевської територіальної громади Житомирської області та обробляє 2 079,00 га земель сільськогосподарського призначення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність земельних ресурсів ПСП «Іскра» та показників врожайності для продажу сільськогосподарської продукції ПП «Вайтерра Україна».

Також, перевіркою встановлено, що у липні 2020 року ПП «Вайтерра Україна» мало взаємовідносини з ПП ФГ «Гроно» (код ЄДРПОУ 24701411) щодо придбання пшениці, ріпаку та ячменю урожаю 2020 року на загальну суму 2 822 634, 00 грн, в тому числі ПДВ 470 439, 00 грн.

На підтвердження здійснених операцій платником податків надано видаткові накладні, податкові накладні, складські квитанції, виписані ПрАТ «Любашівський елеватор» (код ЄДРПОУ 00955153), що знаходиться за адресою: 66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Спортивна, 4А.

При цьому, при укладенні договору із ПП ФГ «Гроно» Підприємство отримало від цього підприємства копію звіту про посівні площі с/г культур під урожай 2020 року (звіт 4-сг), згідно якого посівні площі під пшеницю становлять 364,09 га., під ячмінь 323,45 га та під ріпак 270,46 га. (про що також зазначено в Акті).

Враховуючи інформацію, зазначену у звіті 4-сг, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що питання користування земельними ділянками ПП ФГ «Гроно» не було досліджено перевіряючими, а висновок зроблено лише з інформаційних ресурсів та на підставі середньостатистичних показників родючості землі.

Також , варто врахувати, що згідно лише податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік кількість земельних ділянок складає 114,28 га.

Окрім того, згідно звіту про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році (звіт № 29-сг), наданого 1111 ФГ «Гроно», обсяг виробництва пшениці у масі після доробки становить 2 421,94 тонни, ячменя - тонни, а кукурудзи на зерно - 2 421,94 тонни.

ПП ФГ «Гроно» поставило на користь ПП «Вайтерра Україна» 176,75 тонни пшениці, 172,98 тонни ячменя та 74,64 тонни ріпака.

З оглядну на викладене, суд приходить до висновку, що ПП ФГ «Гроно» поставило Позивачу товар в межах обсягу власного виробництва.

Щодо решти тверджень податкового органу, колегія суддів зазначає, що Підприємство закуповувало товар у постачальників на наступних базисах поставки: DAT «Поставка на Терміналі» (у редакції Інкотермс 2010); Tic-Зерно, ТОВ (Южний) у порту Южний; DAT «Поставка на Терміналі» (у редакції Інкотермс 2010) - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ; DPU «Поставка в місці з розвантаженням» (у редакції Інкотермс 2020) - ІЗТ, ТОВ у порту Чорноморськ; DAP «Доставка до..» (у редакції Інкотермс 2010) - ПрАТ «Любашівський елеватор».

Умови поставки на базисах DAT, DPU, DAP передбачають обов`язок продавця доставити товар у пункт, зазначений після відповідного терміну.

Поставка с/г товарів від Постачальників на термінали Tic-Зерно, ТОВ (Южний), ІЗТ, ТОВ та на ПрАТ «Любашівський елеватор», на користь Підприємства підтверджується наступними документами: видатковими накладними; реєстрами, виданими терміналом Tic-Зерно, ТОВ (Южний), терміналом ІЗТ, ТОВ та Любашівський елеватор, ПрАТ; товарно- транспортними накладними; складськими квитанціями.

Також, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПП «Вайтерра Україна» мало взаємовідносини з ФГ «Агро Саланг-тетерів» (код ЄДРПОУ 40326796) щодо придбання кукурудзи 3 класу врожаю 2019 року у кількості 4 148,9 тонн та пшениці м`якої 3 класу урожаю 2019 року у кількості 179,68 тон, на загальну суму 22 501 690, 52 грн, в тому числі ПДВ 3 750 281, 00 грн.

В підтвердження здійснених операцій платником податків надано договори поставок, видаткові накладні та виписано податкові накладні.

Судом установлено, що при укладенні договору із ФГ «Агро Саланг Тетерів» Підприємство отримало від цього підприємства копію звіту про посівні площі с/г культур під урожай 2019 року (звіт 4-сг), згідно якого посівні площі під кукурудзу на зерно становлять 601,20 га, а під пшеницю озиму - 70,30 га.

Окрім того, згідно звіту про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду (звіт №29-сг) станом на 01.12.2019, наданого ФГ «Агро Саланг Тетерів», обсяг виробництва пшениці озимої у масі після доробки становить 372,03 тонни, а кукурудзи на зерно - 5 199,07 тонни.

ФГ «Агро Саланг Тетерів» поставило на користь ПП «Вайтерра Україна» 4 146,525 тон кукурудзи та 178,78 тон пшениці.

Отже, ФГ «Агро Саланг Тетерів» поставило Підприємству товар в межах обсягу власного виробництва.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що взаємовідносини між позивачем та ФГ «Агро Саланг - Тетерів» вже були досліджені Окружним адміністративним судом м. Києва та Шостим апеляційним адміністративним судом (судові справи № 640/31558/20 та № 640/27746/20), де суди дійшли висновку про реальність господарських операцій між Позивачем та ФГ «Агро Саланг Тетерів».

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо поставки товару на ПрАТ «Любашівський елеватор» (Одеська обл., смт. Любаніівка, вул. Спортивна 4а) колегія суддів зазначає наступне.

Поставка товару від ФГ «Агро Саланг Тетерів» та ПП ФГ «Гроно» на елеватор ПрАТ «Любашівський елеватор» на користь підприємства здійснювалась на підставі ряду договорів поставки, що підтверджується наступними документами: видатковими накладними, складськими квитанціями, якими підтверджується прийняття на зберігання елеватором ПрАТ «Любашівський елеватор», реєстрами накладних за формою ЗХС на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком, рахунками на оплату, платіжними дорученнями на оплату товару; картками аналізу зерна та інше.

Також, до матеріалі справи позивачем долучено документи, які підтверджують навантаження на судно придбаних товарів та здійснення контролю якості щодо товару під час навантаження на судно.

Отже, позивач надав усі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано докази фактичного здійснення господарських операцій з Приватним сільськогосподарським підприємством «Іскра», ПП ФГ «Гроно» та ФГ «Агро Саланг Тетерів», складення за їх результатами первинних бухгалтерських документів, які відображають реальність операцій, а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, висновки відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, крім іншого, ґрунтуються на підставі відсутності земельних ділянок у постачальників. Контролюючий орган дає оцінку урожайності зерна та співставляє з задекларованими обсягами земельних ділянок. Разом з тим, інспектори не аналізують методи оброблення земель, наявність зрошення земель, що суттєво впливає на показники урожайності, не досліджують урожайність в окремих районах області.

При цьому, інформацію про середню урожайність не можна застосовувати для визначення необхідної кількості земельних ділянок, оскільки родючість землі є індивідуальною, а показник урожайності розраховується шляхом ділення показників з найкращою та найгіршою урожайністю, що дає велику похибку в розрахунках.

Також, на збільшення або зменшення врожайності впливає багато факторів, зокрема: використання підприємством гібридів та елітних сортів зернових культур, які адаптовані до географічних умов, стійкі до природних явищ та хвороб і мають високу врожайність. А відтак, цей показник різнитися по кожному господарству в два, три рази.

Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду від 12.10.2020 у справі №815/7529/16.

При цьому, слід зазначити, що ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція висловлена 10.11.2020 Верховним Судом у справі №440/3779/18.

Слід також наголосити, що платник податків не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

У постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, а також наявних в матеріалах справи документів, правильним є висновок суду першої інстанції, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства , а також враховуючи висновки державного податкового органу викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та прибутку та податку на прибуток, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у постачальників контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), що підтверджує факт реального настання правових наслідків за господарськими операціями з придбання товару у спірних контрагентів.

Апелянтом не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вчиняючи дії по призначенню та проведенню документальної планової перевірки позивача всупереч імперативної норми Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу фактично вчинили дії, які суперечать меті законодавця, з якою був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», внаслідок чого в рамках спірних правовідносин судом встановлено протиправність дій ГУ ДПС по призначенню перевірки.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, аналізуючи первинні документи щодо здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами по суті, а не з приводу процедурних порушень, вчинених відповідачем.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 234, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова