Постанова

від 05.09.2022 по справі 320/11027/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11027/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року, суддя Шевченко А.В., у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівське" про визнання недійсним договору дарування та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівське", в якому просив:

- визнати недійсним договір дарування від 07.07.2021 № 464 укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (код ЄДРПОУ 00372536) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обухівське" (код ЄДРПОУ 43008254);

- застосувати наслідки, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України та стягнути в дохід держави об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 92092732204), який розташований за адресою: Київська обл., м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-В.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договор дарування є недійсним, оскільки укладення останнього на думку контролюючого органу було спрямоване з виключною метою в подальшому не погашати грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 31.03.2020 за №№ 0003873201, 0003863201, 0003853201, 0003843201, 0003833201 на загальну суму 172 562 939, 45 грн.

За результатами оскарження платником у судовому порядку податкових повідомлень-рішень, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 320/3824/20 задоволено касаційну скаргу Головне управління ДПС у Київській області. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТДВ "Узинський цукровий комбінат" про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач стверджував, що на наступний день після винесення постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 320/3824/20, ТДВ "Узинський цукровий комбінат" здійснено відчуження активів нерухомого майна спершу Товариству з обмеженою відповідальністю "Роза-Л", однак у зв`язку з відміною/видаленням цих реєстраційних дій та поверненням майна ТДВ "Узинський цукровий комбінат", вдруге було здійснено відчуження на користь ТОВ "Обухівське" шляхом укладення оскарженого договору дарування.

На думку контролюючого органу, укладаючи договір дарування від 07.07.2021 та передаючи основні активи підприємства, ТДВ "Узинський цукровий комбінат" завідомо умисно вчинило ці дії, ухиляючись від сплати узгоджених грошових зобов`язань на суму 172 562 939, 45 грн. Отже вказаний правочин завідомо суперечний інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на корисливі мотиви, а саме з метою недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" зареєстроване в якості юридичної особи 20.10.2003 (дата запису: 15.04.2011, номер запису: 13281450000002739) за адресою: 09161, Київська обл., Білоцерківський район, м. Узин, вул. В. Симиренка, буд. 2, що підтверджено наявною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 00372536 станом на день розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обухівське" зареєстроване в якості юридичної особи 20.05.2019 (номер запису: 18841020000003656) за адресою: 08700, Київська обл., Обухівський район, с. Перше Травня, вул. Гудима П., буд. 23, кв. 0, що підтверджено наявною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 43008254.

Контролюючий орган стверджував, що 05.07.2021 грошові зобов`язання, визначені ТДВ "Узинський цукровий комбінат" на підставі прийнятих Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 на загальну суму 172 562 939, 45 грн, набули статус узгоджених у зв`язку з прийняттям Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови від 05.07.2021 у справі № 320/3824/20 про відмову у задоволенні позовних вимог ТДВ "Узинський цукровий комбінат" про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

З позовної заяви слідує, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 05.07.2021 за ТДВ "Узинський цукровий комбінат" було зареєстровано право власності, зокрема, на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер № 92092732204, який розташований за адресою: Київська область, місто Узин, вулиця Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-В.

07.07.2021 Товариством з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (дарувальник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Обухівське" (обдаровуваний) договір дарування нежитлового приміщення, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає як дарунок нежитлове приміщення - нежитлові будівлі та споруди з резервуарами закритого та відкритого типу, які знаходяться за адресою: Київська область, місто Узин, вулиця Симиренка Володимира, буд. 2-В.

Вказаний договір дарування нежитлового приміщення посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 464.

Вважаючи, що укладення цього договору та відчуження об`єкта нерухомого майна здійснено виключно з метою ухилення від сплати узгоджених грошових зобов`язань за згаданими податковими повідомленнями-рішеннями, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач звернувся до суду з метою застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України та стягнення в дохід держави спірного об`єкта нерухомого майна.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, пунктом 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючому органу, серед іншого, надається право: для здійснення функцій, визначених законом, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Як свідчать матеріали справи, правовою підставою позову контролюючий орган вказано статті 215 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - ППВСУ) зазначено, що нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до пункту 7 ППВСУ, виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК України).

Для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Згідно з пунктом 18 ППВСУ, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України (254к/96-ВР); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до частини першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до пункту 18 ППВСУ від 06.11.2009 № 9, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Таким чином, встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 208 ЦК України, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди.

Так, на обґрунтування доводів, що правочин між ТДВ "Узинський цукровий комбінат" та ТОВ "Обухівське" вчинено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, контролюючий орган зазначає, що укладаючи договір дарування та передаючи основні активи підприємства, при цьому маючи податковий борг на суму 172 562 939, 45 грн, посадові особи ТДВ "Узинський цукровий комбінат" завідомо умисно вчинили ці дії, ухиляючись від сплати грошових зобов`язань з подальшою метою їх невиконання.

При цьому, ТДВ "Узинський цукровий комбінат" заперечує наявності заборгованості на суму 172 562 939,45 грн згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 31.03.2020 за № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, №0003843201, № 0003833201, оскільки вони оскарженні у судовому порядку та сума податкового зобовязання не є узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до підпункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі № 320/3824/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0003873201 від 31.03.2020, № 0003863201 від 31.03.2020, № 0003853201 від 31.03.2020, № 0003843201 від 31.03.2020, № 0003833201 від 31.03.2020.

Постановою Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 320/3824/20 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 320/3824/20 скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог ТДВ "Узинський цукровий комбінат" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

У відповідності до статті 359 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, постанова Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 320/3824/20 набрала законної сили 05.07.2021.

Таким чином, враховуючи положення пункту 57.3 статті 57 ПК України, грошові зобов`язання ТДВ "Узинський цукровий комбінат" на суму 172 562 939, 45 грн, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, мали бути сплачені протягом десяти робочих днів, тобто до 19.07.2021 включно, з 20.07.2021 грошові зобов`язання набувають статусу податкового боргу.

Водночас, матеріали справи свідчать, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" скористалось своїм правом на повторне звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 з інших підстав та 06.07.2021 ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 320/8042/21.

Отже, у межах адміністративної справи № 320/8042/21 оскаржуються податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201, грошові зобов`язання за якими в силу вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України вважаються неузгодженими та, відповідно, не набули статусу податкового боргу.

Пунктом 95.1 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ПКУ).

Згідно з пунктом 95.3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не подано позов про стягнення з ТДВ "Узинський цукровий комбінат" податкового боргу на суму 172 562 939,45 грн.

Таким чином, у податкового органу не настало право на стягнення податкового боргу, що унеможливлює і дії податкового органу по погашенню податкового боргу за рахунок майна платника податків, тому стверджувати про суперечність договору дарування земельної ділянки при недотриманні передбаченої законодавством процедури стягнення податкового боргу є передчасним.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно з рішенням єдиного учасника товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" №6 від 02.07.2021 року - товариства з обмеженою відповідальністю "Фьєра Лорена" (країна резиденства Хорватія) надано дозвіл товариству з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" на дарування та укладення договорів дарування нерухомого майна, зокрема й щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №92029832204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Білоцерківська, будинок 54, з товариством з обмеженою відповідальністю "Обухівське".

Справжність підпису ОСОБА_1 , єдиного Учасника ТДВ "Узинський цукровий комбінат" - ТОВ "Фьєра Лорена" на рішенні № 6 від 02.07.2021 засвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В., реєстровий номер 450.

Наявність рішення єдиного Учасника ТДВ "Узинський цукровий комбінат" - ТОВ "Фьєра Лорена" № 6 від 02.07.2021, прийнятого до ухвалення Верховним Судом постанови від 05.07.2021 у справі № 320/3824/20, спростовує твердження податкового органу про наявність умислу у ТДВ "Узинський цукровий комбінат" на укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, право на укладення такого договору дарування передбачено Статутом ТДВ "Узинський цукровий комбінат" (затверджено рішенням № 1 Учасника ТДВ "Узинський цукровий комбінат" 01.12.2020), у пункті 9.3 якого вказано, що для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених Статутом, Товариство має право передавати юридичним та фізичним особам, в тому числі безкоштовно, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування споруди, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності, що є на балансі.

Щодо доводів позивача про відчуження об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 92092732204, який розташований за адресою: Київська область, місто Узин, вулиця Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-В, на користь ТОВ "Обухівське", суд звертає увагу, що пунктом 6 договору дарування нежитлового приміщення від 07.07.2021 передбачено, що обдаровуваний набуває право власності на нежитлове приміщення з моменту прийняття дарунку, підписання цього договору, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, як вірно зауважив суд першої інстанції, належних та допустимих доказів, зокрема актів прийому-передачі, які б вказували на факт передачі ТОВ "Обухівське" зазначеного нежитлового приміщення, позивач не надав. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Обухівське" зазначає, що сторони не виконали умови спірного договору № 464 від 07.07.2021, а саме Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" не передало, а Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівське" не прийняло нерухоме майно.

Також, на підтвердження цієї обставини відповідач надав копію відмови від договору дарування № 464 від 07.07.2021 та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом 02.09.2021, відповідно до якої право власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером № 92092732204, який розташований за адресою: Київська область, місто Узин, вулиця Володимира Симиренка, буд. 2-В зареєстровано за ТДВ "Узинський цукровий комбінат". Зазначені доводи відповідачів позивачем не спростовані.

Таким чином, позивачем не доведено фактичного виконання умов договору дарування від 07.07.2021 та відчуження об`єкта нерухомого майна на користь ТОВ "Обухівське".

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що оскільки договір дарування нежитлового приміщення від 07.07.2021 року фактично не виконано та відчуження об`єкта нерухомого майна на користь ТОВ "Обухівське" не відбулося, тому оскаржуваний договір не створює жодних правових наслідків, зобов`язання за ним є припиненим, відтак відсутні підстави вважати про наявність предмета спору у даній справі.

Окрім того, відповідно до Балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2021 ТДВ "Узинський цукровий комбінат", балансова вартість активів відповідача-1 становить 154 633 тис. грн.

Так, згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі № 320/8042/21 позов ТДВ "Узинський цукровий комбінат" задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 № 0003873201, від 31.03.2020 № 0003863201, від 31.03.2020 № 0003853201, від 31.03.2020 № 0003843201 та від 31.03.2020 № 0003833201.

Станом на день прийняття рішення в цій справі, рішення суду у справі № 320/8042/21 не набрало законної сили, справа перебуває в суді апеляційної інстанції. Таким чином, станом на день розгляду цієї справи податковий борг ТДВ "Узинський цукровий комбінат" є неузгодженим.

Разом з тим, слід зазначити, що 06.10.2021 позивачем було складено акт № 261/10-36-13-04 опису майна у податкову заставу, відповідно до якого було внесено у податкову заставу майно, що належить відповідачу 1 на загальну суму 200 812 943, 43 грн, що є більше, ніж сума грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 № 0003873201, від 31.03.2020 № 0003863201, від 31.03.2020 № 0003853201, від 31.03.2020 № 0003843201 та від 31.03.2020 № 0003833201. При цьому, саме на об`єкт нерухомості, що є предметом спірного договору дарування з реєстраційним номером № 92092732204, який розташований за адресою: Київська область, місто Узин, вулиця Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-В, було накладено податкову заставу, що, як вірно враховано судом першої інстанції, свідчить про відсутність намірів на приховування спірного майна.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.

Повний текст виготовлено: 06 вересня 2022 року.