Постанова

від 05.09.2022 по справі 640/772/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 640/772/21

адміністративне провадження № К/990/15426/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Чумаченко Т.А., Гончарової І.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2021 (суддя Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 (судді: Парінов А.Б. (головуючий), Беспалов О.О., Василенко Я.М.) у справі №640/772/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комо» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Комо» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.11.2020 № 0000667/0707, № 0000685/0707 та № 0000693/0707.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку Товариства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Рішення судів вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами є реальними та підтверджені первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, та не підтверджені належними доказами.

Суд не взяв до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки первинних документів, з огляду на те, що контролюючим органом не доведено належними, допустимими та достовірними доказами направлення позивачу запитів про надання первинних документів та повідомлення Товариства про проведення перевірки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2021. постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 13.10.2020 № 34/26-15-07-07-02-10/32244016, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за травень, червень 2020 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2, пункту 85.4 статті 85, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2020 року на загальну суму 296 254 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 750 079 грн;

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що ТОВ «Комо» до перевірки не було надано первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Трендгалбуд».

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.11.2020:

№ 0000667/077, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 370 318 грн, в тому числі: за основним платежем - 296 254,00 грн, за штрафними санкціями - 74 064,00 грн;

№ 0000685/0707, яким зменшено розмір від`ємного значення на 750 079 грн;

№ 0000693/0707, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1020 грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Трендгалбуд» на підставі договору поставки.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем до суду було надано копії документів: договір поставки, видаткові накладних, податкові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості.

Крім того, постачальник позивача надав номера ВМД та копії CMR, на підтвердження того, що товар придбаний позивачем був ввезений і розмитнений на території України (копії документів UA305160/2020/019233 від 23 травня 2020 року; UA305160/2020/020609 від 31 травня 2020 року, UA305160/2020/021066 від 03 червня 2020 року, UA3O5160/2020/022025 від 09 червня 2020 року, UA305160/2020/023261 від 13 червня 2020 року, UA305160/2020/023729 від 16 червня 2020 року, UA305160/2020/024675 від 19 червня 2020 року, UA305160/2020/025268 від 22 червня 2020 року, UA305160/2020/026679 від 26 червня 2020 року, UA305160/2020/027167 від 29 червня 2020 року, UA305160/2020/028618 від 03 липня 2020 року, UA305160/2020/029567 від 08 липня 2020 року, UA305160/2020/031152 від 11 липня 2020 року, UA305160/2020/032456 від 16 липня 2020 року, UA305160/2020/033847 від 21 липня 2020 року, UA305160/2020/034859 від 25 липня 2020 року, UA305160/2020/035293 від 27 липня 2020 року, UA305160/2020/035847 від 29 липня 2020 року).

Також судами встановлено подальше використання позивачем придбаного товару у своїй господарській діяльності, а саме реалізація іншим суб`єктам господарювання, що підтверджується наданими позивачем договорами поставки, видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями.

Крім того, судами було встановлено, що матеріали справи не містять доказів вручення позивачу наказу про проведення перевірки, повідомлення про початок перевірки та листа із запитом контролюючого органу про надання документів від 01.10.2020 №135746/10/26-15-07-07-02-15.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 823/1606/17, від 23.12.2020 у справі № 804/2813/18, від 05.05.2020 у справі № 826/678/16, що свідчить про неправильне застосування пунктів 44.1 та 44.6 статті 44, пунктів 85.2 та 85.4 статті 85 Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду у справах №823/1606/17, № 804/2813/18, № 826/678/16 судами не враховано, що позивачем під час перевірки не було надано первинних документів, які підтверджують задекларовані позивачем показники податкової звітності, а тому вважається, що такі документи були відсутні на момент складення звітності.

9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44).

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).

З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами.

Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85).

Отже платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови (пункт 85.6 статті 85).

Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (абзац другий пункту 44.7 статті 44).

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків (абзац четвертий пункту 44.7 статті 44).

Таким чином у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Проте у разі, якщо платник надав до контролюючого органу документи після закінчення перевірки та до прийняття рішення за результатами такої перевірки такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (податкового повідомлення - рішення). Крім того, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи контролюючим органом проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства, а акт перевірки від 13.10.2020 був направлений листом з повідомленням про вручення та отриманий Товариством 16.10.2020.

02.11.2020 до контролюючого органу були надані всі необхідні первинні документи які стосуються предмету перевірки (лист №261020-1 від 26.10.2020), проте такі документи не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства оскільки відповідачем безпідставно не було враховано надані позивачем документи, при цьому контролюючим органом не було надано належних, допустимих та достовірних доказів направлення та вручення позивачу запитів про надання документів, наказу та повідомлення про початок перевірки.

Колегія суддів вважає такі висновки судів правильними.

Судами встановлено, що контролюючим органом в акті перевірки від 13.10.2020 зазначено про направлення на адресу позивача запиту про надання документів від 01.10.2020 № 135746/10/26-15-07-07-02-15, який позивачу не був вручений. При цьому, ні в акті перевірки, ні в рішенні про результат розгляду скарги не зазначено номер поштового відправлення, яким направлявся на адресу позивача такий запит, що не дає змоги підтвердити факт направлення такого запиту позивачеві, дату його направлення та відомості про причини його вручення.

Крім того, судами встановлено, що поштове відправлення №0315123796048, яким за твердженнями контролюючого органу, направлено позивачу копію наказу від 18.09.2020 № 6569 та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 22.09.2020 №131296/10/26-15-07-07-02-15, за даними сайту Укрпошта «не вручене під час доставки» та повернуте за зворотною адресою контролюючого органу 28 жовтня 2020 року. При цьому відповідачем не було надано до суду копію чи оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0315123796048, матеріали справи такого не містять. Натомість матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №0315123796080, з якого неможливо встановити жодних відомостей, оскільки таке не містись жодної дати та штемпеля Укрпошти, крім того не можливо встановити, які саме документи направлялись вказаним поштовим відправленням.

Тобто, відповідачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу направлення та вручення позивачу наказу про проведення перевірки, повідомлення про початок перевірки та листа із запитом про надання документів від 01.10.2020 №135746/10/26-15-07-07-02-15. Матеріали справи таких не містять.

З огляду на вказане та враховуючи, що позивачем були надані до контролюючого органу всі необхідні первинні документи, які стосуються предмету перевірки, до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, такі документи повинні були бути враховані контролюючим органом.

При цьому судами обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на те, що первинні документи надані позивачем поза межами строку встановленого статтею 44 Податкового кодексу України, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, зокрема, листом Головного управління ДПС у м. Києві від 04.11.2020 №145393/10/26-15-07-0702-15, в якому відповідач зазначає, що копії документів позивачем надіслано листом від 26.10.2020 № 261020-1, тобто в межах строку визначеного пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України.

Отже судами попередніх інстанцій обґрунтовано проаналізовано та надано оцінку первинним документам, що були надані позивачем і такі документи в сукупності, на думку судів, фактично підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Колегія суддів виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга контролюючого органу вмотивована виключно посиланням на неврахування судами відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду, які, на думку відповідача, свідчить про неправильне застосування статей 44 та 85 Податкового кодексу України, доводів щодо неправильного застосування судами норм статей 185 та 198 Податкового кодексу України (в частині встановлених перевіркою порушень) касаційна не містить, а отже рішення судів попередніх інстанцій в зазначеній частині судом касаційної інстанції не переглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

12. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 слід залишити без задоволення.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

14. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №640/772/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер Т.А. Чумаченко І.А. Гончарова