Постанова

від 05.09.2022 по справі 803/1540/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

справа №803/1540/17

адміністративне провадження № К/9901/48463/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Комунального підприємства «Парки та сквери м. Луцька» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (суддя - Ксензюк А.Я.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 (головуючий суддя - Ільчишин Н.В., судді: Макарик В.Я., Пліш М.А.) у справі №803/1540/17 (876/350/18).

встановив:

Комунальне підприємство «Парки та сквери м. Луцька» (далі - КП «Парки та сквери м. Луцька») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) від 23.10.2017 №0219891308 та №0220141308.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 23.10.2017 №0219891308 на суму 339 746,69 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 23.10.2017 №0220141308 на суму 38 320,42 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 23.10.2017 №0219891308 та від 23.10.2017 №0220141308.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Волинській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх доводів Головне управління ДФС у Волинській області посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанції положень статті 127 Податкового кодексу України та зазначає про обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У відзиві на касаційну скаргу КП «Парки та сквери м. Луцька» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну документальну перевірку КП «Парки та сквери м. Луцька» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2014 по 30.0.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 07.10.2011 по 30.06.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 03.08.2014 по 30.06.2017.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.10.2017 №11250/03-20-13-08/37887516, в якому відображено висновки про порушення позивачем підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176, підпункту 129.1.3 пункту 129.1, пункту 129.4 статті 129, Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 833 809,28 грн.

За наслідками перевірки відповідачем 23.10.2017 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0219891308, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 418619,53 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 401483,92 грн., пеня - 17135,61 грн. ;

№0220141308, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі по військовому збору, пені у розмірі 45204,51 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 43115,27 грн., пеня - 2089,24 грн.

При цьому, згідно з розрахунком штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України позивачу нараховано штраф в загальній сумі 61962,23 грн., відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України нараховано штраф в сумі 339521,69 грн. Разом з тим, при розрахунку штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб за пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України відповідачем допущена арифметична помилка на суму 225 грн., таким чином, відповідно до вимог пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України нараховано штраф в розмірі 339746,69 грн.

Як слідує з розрахунку штрафних санкцій по військовому збору, до позивача застосовано штраф згідно із пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України на суму 4794,85 грн., згідно із пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України - 38320,42 грн.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Згідно із статтею 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до статті 168 Податкового кодексу України, якою визначено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку здійснюється податковим агентом.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Як встановлено судами, за період з 01.10.2014 по 30.06.2017 КП «Парки та сквери м. Луцька» нараховано, але несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 885082,05 грн. Оскільки термін перерахування податку за червень 2017 року в сумі 51 272,77 грн. не настав, сума не рахується несвоєчасно перерахованою до бюджету податковим агентом, тому заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб становить 833809,28 грн.

Крім того, за період з 01.07.2014 по 30.06.2017 позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір на загальну суму 82 208,31 грн. Оскільки термін перерахування збору за червень 2017 року в сумі 4 452,94 грн. не настав, сума не рахується несвоєчасно перерахованою до бюджету податковим агентом, тому заборгованість зі сплати військового збору становить 77 755,37 грн.

Згідно із пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 у справі №21-2919а15.

Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №П/618/17, від 21.08.2018 у справі №П/811/617/17, 07.02.2019 у справі №П/811/606/17, від 17.04.2020 у справі №806/124/17, від 06.05.2021 у справі №806/62/17.

З огляду на те, що в акті проведеної перевірки не зафіксовано факту ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору КП «Парки та сквери м. Луцька» як податковим агентом до або під час виплати доходу (заробітної плати), застосування ГУ ДФС у Волинській області пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України при нарахуванні штрафних санкцій є безпідставним.

За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в частині нарахування позивачу штрафних санкцій відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України по податку на доходи фізичних осіб на суму 339746,69 грн. та по військовому збору на суму 38320,42 грн.

Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно з пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Щодо застосування до позивача штрафу відповідно до вимог пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та нарахування пені судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до розрахунку пені з податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідачем, в порушення наведених законодавчих норм, нараховано пеню на суму боргу із розрахунку 120% річних облікової ставки та з першого дня прострочення перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість застосування штрафу та нарахування пені у відповідному розмірі та задоволення позову в цій частині.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі №803/1540/17 (876/350/18) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова