Постанова

від 31.08.2022 по справі 727/3945/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2022 року

м. Чернівці

справа № 727/3945/21

провадження №22-ц/822/464/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Паучек І.І.

з участю позивача ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_4

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Федорюк Анатолій Леонідович, на рішення Першотравневого районного м.Чернівці від 14 квітня 2022 року, головуючий у першій інстанції Вольська-Тонієвич О.В.

ВСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у травні 2021 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Зазначала, що шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції 3 грудня 2004 року актовим записом №1974.

За час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 набуто земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0509 га, за кадастровим номером 7310136300:25:002:1086, квартиру АДРЕСА_2 площею 336,74 кв.м, гараж літ.В площею 58,0 кв.м загальною вартістю 6247066 грн., нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 площею 97,3 кв.м вартістю 2261626 грн., нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 №201В-1-201В-3 площею 32,7 кв.м вартістю 810440 грн., квартиру АДРЕСА_5 площею 79,1 кв.м. вартістю 1719990 грн., квартиру АДРЕСА_6 площею 79,7 кв.м вартістю 1733037 грн., земельну ділянку по АДРЕСА_7 площею 0,2490 га за кадастровим номером 7323086300:01:012:0143 вартістю 363117 грн., автомобіль марки «Lexus» моделі RX350 з номерним знаком НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску вартістю 614577 грн., автомобіль марки «Lexus» моделі LX570 з номерним знаком НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску вартістю 1364805 грн., автомобіль марки «Toyota» моделі RAV4 з номерним знаком НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 , 2004 року випуску вартістю 218064 грн.

Окрім того, за час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 набуто рухоме майно, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 , а саме: телевізор «PHILIPS 55PUS6703/12», 2019 року випуску вартістю 13500 грн., телевізор «LG55LA741V», 2013 року випуску вартістю 8100 грн., телевізор «PanasonicTX-50DXM710» вартістю 4140 грн., телевізор «SONYKD-55XE9005» вартістю 15075 грн., телевізор «PHILIPS 55PUS6703/12» вартістю 13500 грн., телевізор «SamsungUE40KU6092U» вартістю 5400 грн., пральну машину ARISTON«AQD1076D 49EU/B» вартістю 10575 грн., домашній кінотеатр «SamsungHT-TKZ215R/NWT» вартістю 3825 грн., духову шафу «Whirlpool-AKP255/JA» вартістю 8283 грн., морозильну камеру «PRIME» вартістю 2790 грн., холодильник «INDESIT» вартістю 4050 грн., крісло масажне «TECHNOLOGY» вартістю 21600 грн., набір посуду для напоїв «Zepter» вартістю 26853 грн.

Домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про порядок поділу майна не досягнуто.

Просила в порядку поділу майна подружжя визнати право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0509 га, за кадастровим номером 7310136300:25:002:1086, Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 площею 336,74 кв.м, Ѕ частину гаражу літ.В площею 58,0 кв.м загальною вартістю 3122533 грн., квартиру АДРЕСА_5 площею 79,1 кв.м вартістю 1719990 грн., нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 №201Б-1-201Б-12 площею 97,3 кв.м вартістю 2261626 грн., автомобіль марки «Lexus» моделі RX350 з номерним знаком НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску вартістю 614577 грн., духову шафу «Whirlpool-AKP255/JA» вартістю 8283 грн., морозильну камеру «PRIME» вартістю 2790 грн., холодильник «INDESIT» вартістю 4050 грн. загальною вартістю 7736849 грн.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 31 січня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю залишено без розгляду та повернуто ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного м. Чернівці від 14 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно: Ѕ частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0509 га кадастровий номер 7310136300:25:002:1086; Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 площею 336,74 кв.м, Ѕ частки гаражу літ. «В» площею 58,0 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_5 площею 79,1 кв.м, нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 площею 97,3 кв.м.

Визнано право власності ОСОБА_1 на рухоме майно автомобіль марки «Lexus» моделі RX350 з номерним знаком НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску.

Виділено ОСОБА_1 у власність рухоме майно: духову шафу «Whirlpool-AKP255/JA»; холодильник «INDESIT»; морозильну камеру «PRIME».

Право спільної сумісної власності ОСОБА_1 до ОСОБА_4 на майно припинено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 21 100 грн., втрати на проведення незалежної оцінки майна в сумі 11500 грн., судовий збір в сумі 6810 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Федорюк А.Л., в апеляційній скарзі просить рішення Першотравневого районного м.Чернівці від 14 квітня 2022 року скасувати, справу направити до Першотравневого районного суду м.Чернівці для повторного розгляду.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Посилається на завершення судом першої інстанції розгляду справи всупереч клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про перенесення розгляду справи, надісланого 14 квітня 2022 року на електронну пошту Першотравневого районного суду м.Чернівці.

Зазначає про неналежне повідомлення ОСОБА_4 про дату, час і місце судового засідання14 квітня 2022 року, надходження судової повістки ОСОБА_4 про виклик у судове засідання 6 травня 2022 року.

Вказує, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення розгляду справи від 13 вересня 2021 року.

Також судом першої інстанції безпідставно відмовлено у клопотанні ОСОБА_4 про надання додаткового строку для подання зустрічної позовної заяви, не залучено копію рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці у справі №727/6226/21.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано заперечення представника відповідача ОСОБА_3 щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, придбання майна за рахунок запозичених коштів.

Зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів належності майна подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посилання суду першої інстанції лише на звіт про оцінку майна як правовстановлюючий документ.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.60, ч.1 ст.61, ч.1 ст.70 СК України, ч.1, 2 ст.364, ч.1, 2 ст.367 ЦК України та вважав, що підлягає захисту право ОСОБА_1 на поділ спільного майна подружжя, право спільної часткової власності на майно слід припинити.

На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про право спільної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на майно, набуте за час шлюбу, із визначенням часток по Ѕ кожному з подружжя.

Водночас судом першої інстанції враховано, що відповідачем ОСОБА_4 не надано свого порядку поділу спільного майна подружжя, ОСОБА_1 виділено в натурі майно вартістю 7736849 грн., ОСОБА_4 - майно вартістю 7735564 грн.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції 3 грудня 2004 року актовим записом №1974.

Між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О. 13 грудня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 3215, за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_1 набуто право власності в рівних частках по Ѕ частині на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0509 га кадастровий номер 7310136300:25:002:1086.

Також ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вчинено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О. 13 грудня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 3217, за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_1 набуто право власності в рівних частках по Ѕ частині.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Чернівці ради Чернівецької області від 18 листопада 2009 року №164/13 відповідно до пункту 10 додатку №2 погоджено самочинно виконане будівництво ОСОБА_5 на власній земельній ділянці гаражу площею 58,0 кв.м та дозволено міському комунальному бюро технічної інвентаризації внести поточні зміни в інвентаризаційну справу будинку.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_4 є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 площею 97,3 кв.м, нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 №201В-1-201В-3 площею 32,7 кв.м, квартири АДРЕСА_5 площею 79,1 кв.м, квартири АДРЕСА_6 площею 79,7 кв.м, земельної ділянки по АДРЕСА_7 площею 0,2490 га за кадастровим номером 7323086300:01:012:0143.

До матеріалів справи приєднано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Lexus» моделі RX350 з номерним знаком НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, за яким власником є ОСОБА_1 .

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Lexus» моделі LX570 з номерним знаком НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску власником є ОСОБА_4 .

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Toyota» моделі RAV4 з номерним знаком НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 , 2004 року випуску власником є ОСОБА_4 .

Згідно із звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-інформ» про оцінку нерухомого майна № 44/21 від 21 квітня 2021 року ринкова вартість земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0509 га кадастровий номер 7310136300:25:002:1086, квартири АДРЕСА_2 площею 336,74 кв.м, гаражу літ. «В» площею 58,0 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , без урахування ПДВ становить 6 247 066 грн.

На підставі звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-інформ» про оцінку нерухомого майна №33/21 від 12 квітня 2022року ринкова вартість нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 площею 97,3 кв.м без урахування ПДВ становить 2 263 626грн.

Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-інформ» про оцінку нерухомого майна №32/21 від 12 квітня 2022року ринкова вартість нежитлового приміщення по вул.Чорномораській,4-а м.Чернівці №201В-1-201В-3 площею 32,7 кв.м без урахування ПДВ становить 810440 грн.

За звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-інформ» про оцінку нерухомого майна №35/21 від 12 квітня 2022 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 без урахування ПДВ становить 1 719 990 грн.

Звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-інформ» про оцінку нерухомого майна №36/21 від 12 квітня 2022 року встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_6 без урахування ПДВ дорівнює 1 733 037 грн.

Згідно звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-інформ» про оцінку нерухомого майна №43/21 від 12 квітня 2022 року ринкова вартість земельної ділянки по АДРЕСА_7 площею 0,2490 га за кадастровим номером 7323086300:01:012:0143 без урахування ПДВ становить 343994 грн.

За звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-інформ» про оцінку рухомого майна №52/21 від 12 квітня 2022 року ринкова вартість рухомого майна, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 , становить 137 691 грн.

Згідно звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-інформ» про оцінку нерухомого майна №37/21 від 12 квітня 2022 року ринкова вартість автомобіля марки «Lexus» моделі RX350, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску становить 614 577 грн.

За звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-інформ» про оцінку нерухомого майна №38/21 від 12 квітня 2022 року ринкова вартість автомобіля марки «Lexus» моделі LX570, державний номерний знак НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску становить 1 364 805 грн.

Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-інформ» про оцінку нерухомого майна №39/21 від 12 квітня 2022 року ринкова вартість автомобіля марки «Toyota» моделі RAV4 державний номерний знак НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 , 2004 року випуску становить 1 364 805 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови

На підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права, розгляд справи без належного повідомлення ОСОБА_4 про дату, час та місце судового засідання.

Згідно з телефонограмою від 6 квітня 2022 року судом першої інстанції повідомлено представника відповідача адвоката Федорюка А.Л. за номером телефону 380505624550 про судове засідання, яке відбудеться 14 квітня 2022 року (т. 3, а. с.130).

Згідно з частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно з частиною тринадцятою статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про наявність підстав повідомлення представника відповідача адвоката Федорюка А.Л. про дату, час і місце проведення судового засідання з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення, зокрема за номером мобільного телефону НОМЕР_7 .

Таким чином, телефонограма, складена секретарем судового засідання Шевчук Д.В., про повідомлення представника відповідача адвоката Федорюка А.Л. про розгляд справи 14 квітня 2022 року не є належним повідомленням представника відповідача ОСОБА_4 .

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення відповідача ОСОБА_4 про дату, час і місце проведення судового засідання.

Отже, відповідач ОСОБА_4 не повідомлений належним чином що про судове засідання, призначене на 14 квітня 2022 року, в якому ухвалене рішення суду першої інстанції.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) цього обов`язку судом призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України).

Зазначений правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

У справі, яка переглядається, відомості про належне повідомлення відповідача ОСОБА_4 та представника відповідача адвоката Федорюка А.Л. розгляд справи судом першої інстанції, призначений на 14 квітня 2022 року, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу у судовому засіданні, призначеному на 14 квітня 2022 року, за відсутності учасника справи - відповідача ОСОБА_4 , належним чином не повідомленого про місце, дату та час судового засідання.

З матеріалів справи вбачається подання ОСОБА_7 заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з веденням воєнного стану.

Суд першої інстанції вважав, що наявні процесуальні підстави для розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_4 14 квітня 2022 року, оскільки відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача адвокат Федорюк А.Л. не виявили бажання прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України участь особи, яка є стороною у цивільному процесі, в судових засіданнях особисто або через свого представника є процесуальним правом, а не обов`язком, цієї особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки визначені законом або судом.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною першою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Пунктом першим частини третьої статті 223 ЦПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За умови, що відповідач ОСОБА_4 належним чином неповідомлений про дату, час і місце судового засідання, призначене на 14 квітня 2022 року, заслуговують на увагу посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на ухвалення судового рішення за наявності заяви про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/1853/18 (провадження № 61-4205св21) вказано, що «відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову

При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них.

За змістом абз1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є поділ майна подружжя шляхом визнання права власності ОСОБА_1 на Ѕ частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0509 га, за кадастровим номером 7310136300:25:002:1086, Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 площею 336,74 кв.м, Ѕ частину гаражу літ.В площею 58,0 кв.м загальною вартістю 3122533 грн., квартиру АДРЕСА_5 площею 79,1 кв.м вартістю 1719990 грн., нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 №201Б-1-201Б-12 площею 97,3 кв.м вартістю 2261626 грн., автомобіль марки «Lexus» моделі RX350 з номерним знаком НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску вартістю 614577 грн., духову шафу «Whirlpool-AKP255/JA» вартістю 8283 грн., морозильну камеру «PRIME» вартістю 2790 грн., холодильник «INDESIT» вартістю 4050 грн. загальною вартістю 7736849 грн.

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, зазначалося право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на майно, набуте за час шлюбу, відсутність домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про порядок поділу майна.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О. 13 грудня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 3215, за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_1 набуто право власності в рівних частках по Ѕ частині на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0509 га кадастровий номер 7310136300:25:002:1086.

Також ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вчинено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О. 13 грудня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 3217, за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_1 набуто право власності в рівних частках по Ѕ частині.

З огляду на набуття ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 право ОСОБА_1 на поділ майна подружжя шляхом визнання права власності ОСОБА_1 на Ѕ частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , за захистом якого вона звернулася до суду, не порушене.

Отже, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя земельної ділянки по АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 є необгрунтованим.

На підставі ч.1 ст.367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У підпункті в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Так, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Водночас апеляційна скарга ОСОБА_4 містить доводи виключно щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, заперечення представником відповідача ОСОБА_3 презумпції спільності права власності подружжя на майно, придбання майна за рахунок запозичених коштів.

Отже ОСОБА_4 в апеляційній скарзі заперечується право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення частини першої статті 61 СК України № 1-8/2012 (№ 17-рп/2012) встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене уст. 69 СК України.

Згідно із положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У пунктах 22, 24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

ОСОБА_4 не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на набуте за час шлюбу майно.

До матеріалів справи приєднано копію розписки ОСОБА_4 від 10 вересня 2014 року, за якою ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_8 в борг грошові кошти в сумі 1300000 грн. для придбання квартир по АДРЕСА_8 , які зобов`язався повернути за першою вимогою.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 3 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики встановлено вчинення ОСОБА_4 розписки від 3 листопада 2018 року, за якою ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 3807000 грн, які зобов`язався повернути до 1 листопада 2019 року з можливістю відтермінування строку повернення.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_4 щодо незалучення доказу копії рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці у справі №727/6226/21.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Оскільки доступ до судових рішень є відкритим та доступним у Єдиному державному реєстрі судових рішень, то немає підстав вирішувати питання про долучення судових рішень до справи відповідно до цивільного процесуального закону.

Разом з тим самі по собі розписки ОСОБА_4 про отримання грошових коштів за договором позики не дають підстав для висновку про набуття майна за рахунок запозичених коштів за відсутності інших доказів.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

У матеріалах справи відсутні докази цільового використання коштів, ОСОБА_4 не надано доказів на доведеність обставин набуття майна за рахунок запозичених коштів, використання таких коштів на свій розсуд не в інтересах сім`ї.

Крім того у матеріалах справи відсутні докази набуття подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_1 права власності на гараж літ. «В», розташований по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Чернівці ради Чернівецької області від 18 листопада 2009 року №164/13 відповідно до пункту 10 додатку №2 погоджено самочинно виконане будівництво ОСОБА_5 на власній земельній ділянці гаражу площею 58,0 кв.м та дозволено міському комунальному бюро технічної інвентаризації внести поточні зміни в інвентаризаційну справу будинку.

Разом з тим за договором між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О. 13 грудня 2018 року, зареєстрованим в реєстрі за номером 3217, гараж літ. «В», розташований по АДРЕСА_1 . не є предметом договору.

Отже, докази належності гаражу літ. «В», розташованого по АДРЕСА_1 . до кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відсутні.

За таких обставин позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя гаражу літ. «В», розташованого по АДРЕСА_1 , є необгрунтованим.

З огляду на наведене слід виділити у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 площею 79,1 кв.м вартістю 1719990 грн., нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 №201Б-1-201Б-12 площею 97,3 кв.м вартістю 2261626 грн., автомобіль марки «Lexus» моделі RX350 з номерним знаком НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску вартістю 614577 грн., духову шафу «Whirlpool-AKP255/JA» вартістю 8283 грн., морозильну камеру «PRIME» вартістю 2790 грн., холодильник «INDESIT» вартістю 4050 грн. загальною вартістю 4 613 319 грн.

Та присудити у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_6 площею 79,7кв.м вартістю 1 733 037 грн; нежитловове приміщення по АДРЕСА_4 №201В-1-201В-3 площею 32,7 кв.м вартістю 810 440 грн, земельну ділянку по АДРЕСА_7 площею 0,2490 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 7323086300:01:012:0143 вартістю 363 117 грн., автомобіль марки «Lexus» моделі LX570 з номерним знаком НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску вартістю 1 364 805 грн. автомобіль марки «Toyota» моделі RAV4 з номерним знаком НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 , 2004 року випуску вартістю 1 364 805 грн., телевізор «PHILIPS 55PUS6703/12», 2019 року випуску вартістю 13500 грн., телевізор «LG55LA741V», 2013 року випуску вартістю 8100 грн., телевізор «PanasonicTX-50DXM710» вартістю 4140 грн., телевізор «SONYKD-55XE9005» вартістю 15075 грн., телевізор «PHILIPS 55PUS6703/12» вартістю 13500 грн., телевізор «SamsungUE40KU6092U» вартістю 5400 грн., пральну машину ARISTON«AQD1076D 49EU/B» вартістю 10575 грн., домашній кінотеатр «SamsungHT-TKZ215R/NWT» вартістю 3825 грн., крісло масажне «TECHNOLOGY» вартістю 21600 грн., набір посуду для напоїв «Zepter» вартістю 26853 грн. загальною вартістю 4 612 031 грн.

Водночас підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 компенсація вартості частки в сумі 644 грн. ((4 613 319 грн. - 4 612 031 грн.) : 2).

Не можна погодитися з доводами ОСОБА_4 про відсутність у матеріалах справи доказів належності подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 іншого майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже суд апеляційної інстанції наділений відповідними повноваженнями, які дозволяють йому усунути порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи, зокрема щодо реалізації принципу змагальності у цивільному процесі, доказування сторонами тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору.

З огляду на виключне значення для правильного вирішення справи ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 1 серпня 2022 року до матеріалів справи приєднано належним чином засвідченій копії договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О. 13 грудня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 3215, договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О. 13 грудня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 3217, рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Чернівці ради Чернівецької області від 18 листопада 2009 року №164/13, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Lexus» моделі RX350 з номерним знаком НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Lexus» моделі LX570 з номерним знаком НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Toyota» моделі RAV4 з номерним знаком НОМЕР_5 .

В абзаці другому частини другої статті 376 ЦПК України зазначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки не вирішення клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення розгляду справи від 13 вересня 2021 року, відмови у клопотанні ОСОБА_4 про надання додаткового строку для подання зустрічної позовної заяви не призвело до неправильного вирішення справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.

Розподіл судових витрат

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір при поданні позову в сумі 6810 грн. за квитанцією Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» №4718 від 09 вересня 2020 року.

ОСОБА_4 сплачено судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 10215 грн, що підтверджується квитанцією GOVPAY 248558-6898-6744-2968 від 02 червня 2022 року.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відповідності до пункту 1,2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Зі змісту статей 10 - 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Звідси, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

ОСОБА_1 на підтвердження витрат на правничу допомогу долучено витяг з договору №03/21 від 13 січня 2021 року між адвокатським обєднанням «Вектор Права» та ОСОБА_1 про надання правової (правничої) допомоги, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04 квітня 2022 року, складений адвокатом Венерською І.Г. та ОСОБА_1 , квитанцію Акціонерного товари ства комерційного банку «ПриватБанк» від 4 квітня 2022 року про одержання адвокатським об`єднанням «Вектор Права» від ОСОБА_1 коштів в сумі 5000 грн., квитанцію Акціонерного товари ства комерційного банку «ПриватБанк» від 10листопада 2021 року про одержання адвокатським об`єднанням «Вектор Права» від ОСОБА_1 коштів в сумі 5000 грн.

На підставі пункту 4.1 договору між адвокатським обєднанням «Вектор Права» та ОСОБА_1 про надання правової (правничої) допомоги №03/21 від 13 січня 2021 року розмір гонорару становить 40 % розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року за годину роботи адвокатського об`єднання.

За змістом звіту (акту) виконаних робіт від 04 квітня 2022 року, складеного адвокатом Венерською Г.І. та ОСОБА_1 , адвокатом Венерською Г.І. надано послуги з консультації клієнта щодо поділу спільного майна подружжя тривалістю 15 хв., підготовки позовної заяви в частині вимоги про поділ спільного майна подружжя тривалістю 1 год., підготовки клопотання про роз`єднання позовних вимог тривалістю 10 хв., підготовки до судового засідання та представництва інтересів клієнта у Першотравневому районному суді м.Чернівці 11 жовтня 2021 року тривалістю 1 год., підготовки до судового засідання та представництва інтересів клієнта у Першотравневому районному суді м.Чернівці 10 листопада 2021 року тривалістю 1 год. 30 хв., підготовки до судового засідання та представництва інтересів клієнта у Першотравневому районному суді м.Чернівці 21 листопада 2021 року тривалістю 30 хв., підготовки до судового засідання та представництва інтересів клієнта у Першотравневому районному суді м.Чернівці 13 грудня 2021 року тривалістю 20 хв., з підготовки до судового засідання та представництва інтересів клієнта у Першотравневому районному суді м.Чернівці 12 січня 2022 року тривалістю 15 хв., підготовки до судового засідання та представництва інтересів клієнта у Першотравневому районному суді м.Чернівці 31 січня 2022 року тривалістю 45 хв., підготовки до судового засідання та представництва інтересів клієнта у Першотравневому районному суді м.Чернівці 7 лютого 2022 року тривалістю 30 хв., підготовки до судового засідання та представництва інтересів клієнта у Першотравневому районному суді м.Чернівці 16 березня 2022 року тривалістю 1 год., підготовки до судового засідання та представництва інтересів клієнта у Першотравневому районному суді м.Чернівці 30 березня 2022 року тривалістю 1 год. загальною вартістю 21100 грн.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у зв`язку із розглядом справи в сумі апеляційної інстанції адвокатом Венерською Г.І. надано послуги з визначення правової позиції щодо написання відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 30 хв., підготовки відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 2 год., підготовки заперечень на відповідь на відзив тривалістю 1 год., підготовки та участі у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції тривалістю 2 год. загальною вартістю 14300 грн.

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

ОСОБА_4 не подано заяви про зменшення витрат на оплату правничої правової допомоги.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Венерська Г.І. приймала участь у судовому засіданні Чернівецького апеляційного суду 26 липня 2022 року тривалістю 45 хв. та у судовому засіданні Чернівецького апеляційного суду 1 серпня 2022 року тривалістю 25 хв.

Судом апеляційної інстанції позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково, що становить 59,63 відсотків.

З огляду на наведене на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 12617 грн. 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5382 грн.

Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом Венерською Г.І. робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, значення справи для ОСОБА_1 , реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, ураховуючи принципи співмірності, а також відсутність клопотання ОСОБА_4 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, слід відшкодувати ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 12617 грн. 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5382 грн.

Отже, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 4060 грн 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 12617 грн 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5382 грн.

Також з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір в сумі 6091 грн 20 коп.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Федорюк Анатолій Леонідович, задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного м.Чернівці від 14 квітня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Виділити у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 площею 79,1 кв.м вартістю 1719990 грн., нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 №201Б-1-201Б-12 площею 97,3 кв.м вартістю 2261626 грн., автомобіль марки «Lexus» моделі RX350 з номерним знаком НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску вартістю 614577 грн., духову шафу «Whirlpool-AKP255/JA» вартістю 8283 грн., морозильну камеру «PRIME» вартістю 2790 грн., холодильник «INDESIT» вартістю 4050 грн. загальною вартістю 4 613 319 грн.

Виділити у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_6 площею 79,7кв.м вартістю 1 733 037 грн; нежитловове приміщення по АДРЕСА_4 №201В-1-201В-3 площею 32,7 кв.м вартістю 810 440 грн, земельну ділянку по АДРЕСА_7 площею 0,2490 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 7323086300:01:012:0143 вартістю 363 117 грн., автомобіль марки «Lexus» моделі LX570 з номерним знаком НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску вартістю 1 364 805 грн. автомобіль марки «Toyota» моделі RAV4 з номерним знаком НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 , 2004 року випуску вартістю 1 364 805 грн., телевізор «PHILIPS 55PUS6703/12», 2019 року випуску вартістю 13500 грн., телевізор «LG55LA741V», 2013 року випуску вартістю 8100 грн., телевізор «PanasonicTX-50DXM710» вартістю 4140 грн., телевізор «SONYKD-55XE9005» вартістю 15075 грн., телевізор «PHILIPS 55PUS6703/12» вартістю 13500 грн., телевізор «SamsungUE40KU6092U» вартістю 5400 грн., пральну машину ARISTON«AQD1076D 49EU/B» вартістю 10575 грн., домашній кінотеатр «SamsungHT-TKZ215R/NWT» вартістю 3825 грн., крісло масажне «TECHNOLOGY» вартістю 21600 грн., набір посуду для напоїв «Zepter» вартістю 26853 грн. загальною вартістю 4 612 031 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості частки в сумі 644 грн.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0509га кадастровий номер 7310136300:25:002:1086, квартири АДРЕСА_2 , гаражу літ. «В», розташованого по АДРЕСА_1 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в сумі 4072 грн 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4120 грн 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 12617 грн 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5382 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді М.І. Кулянда

О.О. Одинак