Постанова

від 08.08.2023 по справі 727/3945/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 727/3945/21

провадження № 61-9683св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року в складі судді Вольської- Тонієвич О. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на: частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0, 0509 га, кадастровий номер 7310136300:25:002:1086; частину квартири АДРЕСА_2 площею 336, 74 кв. м; частину гаража літ. В, площею 58, 0 кв. м; квартиру АДРЕСА_3 площею 79, 1 кв. м; нежитлове приміщення № 201Б-1-201Б-12 на АДРЕСА_4 площею 97, 3 кв. м; автомобіль марки «Lexus» RX 350, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, вартістю 614 577, 00 грн; духову шафу «Whirlpool-AKP255/JA» вартістю 8 283, 00 грн; морозильну камеру «PRIME» вартістю 2 790, 00 грн; холодильник «INDESIT» вартістю 4 050, 00 грн.

На обґрунтування позову зазначала, що з 03 грудня 2004 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , у якому народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За час шлюбу сторони набули у спільну власність наступне майно: земельну ділянку площею 0,0509 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:25:002:1086; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 336, 74 кв. м. та гараж літ. В загальною площею 58,00 кв. м за цією ж адресою; нежитлове приміщення № 201Б-1-201Б-12 площею 97,3 кв. м на АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення № 201В-1-201В-3 площею 32,7 кв. м на АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 79,1 кв. м; квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 79,7 кв. м; земельну ділянку площею 0,2490 га за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 7323086300:01:012:0143; автомобіль Lexus RX350, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль Lexus LX570, державний номерний знак НОМЕР_3 , автомобіль Toyota RAV4, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Окрім цього, сторони у період шлюбу за спільні кошти придбали телевізор, PHILIPS 55PUS6703/12, 2019 року випуску, телевізор LG55LA741V, 2013 року випуску, телевізор PanasonicTX-50DXM710, телевізор SONYKD-55XE9005, 2007 року випуску, телевізор PHILIPS 55PUS6703/12 , телевізор SamsungUE40KU6092», пральну машину ARISTON«AQD1076D 49EU/B», домашній кінотеатр «SamsungHT-TKZ215R/NWT», духову шафу «Whirlpool-AKP255/JA», морозильну камеру «PRIME», холодильник «INDESIT», крісло масажне «TECHNOLOGY» , набір посуду для напоїв «Zepter». Ринкова вартість вказаного майна станом на 26 квітня 2021 року становить 137 691 грн.

Оскільки сторони не можуть досягнути згоди щодо поділу між ними вищевказаного майна, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

РішеннямПершотравневого районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно:

1) частку земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0, 0509 га, кадастровий номер 7310136300:25:002:1086; частку квартири АДРЕСА_2 загальною площею 336, 74 кв. м, в тому числі житловою площею 136, 40 кв. м; частку гаража літ. «В» загальною площею 58, 00 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 79, 1 кв. м;

3) нежитлове приміщення № 201Б-1-201Б-12, загальною площею 97, 3 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на рухоме майно - автомобіль марки «Lexus», модель, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску.

Виділено ОСОБА_1 у власність рухоме майно: духову шафу «Whirlpool-AKP255/JA»; холодильник «INDESIT»; морозильну камеру «PRIME».

Право спільної сумісної власності ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на вищевказане майно припинено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірне майно було набуте подружжям у період перебування у зареєстрованому шлюбі, запропонований позивачем варіант поділу майна не порушує права сторін, так як вартість майна, виділеного сторонам, є рівноцінним та відповідач не ставить питання про поділ спільного майна подружжя в інший спосіб.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 задоволені, з відповідача на її користь підлягають стягненню витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 32 600 грн, а також судовий збір у розмірі 6 810 грн.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 серпня 2022 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Виділено у власність ОСОБА_1 : квартиру АДРЕСА_3 площею 79, 1 кв. м, вартістю 1 719 990, 00 грн; нежитлове приміщення № 201Б-1-201Б-12 на АДРЕСА_4 , площею 97, 3 кв. м, вартістю 2 261 626, 00 грн; автомобіль марки «Lexus», модель RX350, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, вартістю 614 577, 00 грн; духову шафу «Whirlpool-AKP255/JA» вартістю 8 283, 00 грн; морозильну камеру «PRIME» вартістю 2 790, 00 грн; холодильник «INDESIT» вартістю 4 050, 00 грн, всього майна загальною вартістю 4 613 319, 00 грн.

Виділено у власність ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_5 площею 79, 7 кв. м, вартістю 1 733 037, 00 грн; нежитлове приміщення № 201В-1-201В-3 на АДРЕСА_4 площею 32, 7 кв. м, вартістю 810 440, 00 грн; земельну ділянку на АДРЕСА_6 площею 0, 2490 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7323086300:01:012:0143, вартістю 363 117, 00 грн; автомобіль марки «Lexus», модель LX570, державний номерний знак НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_5 , 2013 року випуску, вартістю 1 364 805, 00 грн; автомобіль марки «Toyota», модель RAV4, державний номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_6 , 2004 року випуску, вартістю 218 064,00 грн; телевізор «PHILIPS 55PUS6703/12», 2019 року випуску вартістю 13 500, 00 грн; телевізор «LG55LA741V», 2013 року випуску, вартістю 8 100, 00 грн; телевізор «PanasonicTX-50DXM710» вартістю 4 140, 00 грн; телевізор «SONYKD-55XE9005» вартістю 15 075, 00 грн; телевізор «PHILIPS 55PUS6703/12» вартістю 13 500, 00 грн; телевізор «SamsungUE40KU6092U» вартістю 5 400, 00 грн; пральну машину ARISTON«AQD1076D 49EU/B» вартістю 10 575, 00 грн; домашній кінотеатр «SamsungHT-TKZ215R/NWT» вартістю 3 825, 00 грн; крісло масажне «TECHNOLOGY» вартістю 21 600, 00 грн; набір посуду для напоїв «Zepter» вартістю 26 853, 00 грн, всього майна загальною вартістю 4 612 031, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки в сумі 644, 00 грн.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0, 0509 га, кадастровий номер 7310136300:25:002:1086, квартири АДРЕСА_2 , гаража літ. «В», розташованого на АДРЕСА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 внаслідок укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки та квартири від 13 грудня 2018 року набула право власності на частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 та частину квартири АДРЕСА_4 за цією адресою, тому її позов в частині поділу вказаного майна подружжя є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

В матеріалах справи відсутні докази належності гаража літ. «В», розташованого на АДРЕСА_1 подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відтак у задоволенні вимог про його поділ слід відмовити.

Оскільки відповідачем ОСОБА_2 за допомогою належних та допустимих доказів не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на інше майно, яке є предметом спору, наявні підстави для його поділу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 серпня 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі № 519/1046/13-ц, від 19 вересня 2019 року в справі № 826/14954/17, від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 02 грудня 2019 року в справі № 910/6915/19, від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19, від 25 травня 2021 року в справі № 910/7586/19, від 08 червня 2021 року в справі № 910/16803/19, від 04 жовтня 2021 року в справі № 922/3436/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Повертаючи зустрічний позов, суд першої інстанції не розглянув клопотання про поновлення строку для його подання, чим суттєво обмежив його право на захист власних інтересів. Вказані обставини залишилися поза увагою апеляційного суду.

Зустрічна позовна заява містила докази того, що сукупний дохід подружжя за весь період спільного життя не дозволяв придбати спірне майно без запозичення коштів.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належності на праві власності подружжю спірного рухомого та нерухомого майна.

Він не отримував від позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, тому був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про їх зменшення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Першотравневого районного суду м. Чернівці.

21 лютого 2023 року справа № 727/3945/21 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - Венерська Г. І. направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року скасоване постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 серпня 2022 року, воно в касаційному порядку не переглядається.

При цьому, доводи касаційної скарги не містять посилань на незаконність рішення суду апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а тому в цій частині постанова апеляційного суду не переглядається.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 03 грудня 2004 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення № 201Б-1-201Б-12 на АДРЕСА_4 площею 97,3 кв. м, нежитлового приміщення №201В-1-201В-3 на АДРЕСА_4 площею 32,7 кв. м, квартири АДРЕСА_3 площею 79,1 кв.м, квартири АДРЕСА_5 площею 79,7 кв. м, земельної ділянки на АДРЕСА_6 площею 0,2490 га, кадастровий номер 7323086300:01:012:0143.

Усе вищевказане майно було набуте у власність відповідачем у період перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем.

Також у період шлюбу сторони придбали автомобілі: марки «Lexus», модель RX350, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_1 ;

марки «Lexus», модель LX570, державний номерний знак НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_5 , 2013 року, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_2 ;

марки «Toyota», модель RAV4, державний номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_6 , 2004 року випуску, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_2 .

Відповідно до звітів ТОВ «Оцінка-інформ» про оцінку нерухомого майна від 12 квітня 2022 року:

ринкова вартість нежитлового приміщення №201Б-1-201Б-12 на АДРЕСА_4 площею 97,3 кв. м без урахування ПДВ становить 2 263 626 грн;

ринкова вартість нежитлового приміщення №201В-1-201В-3 на АДРЕСА_4 площею 32,7 кв. м без урахування ПДВ становить 810 440 грн;

ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 без урахування ПДВ становить 1 719 990 грн;

ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 без урахування ПДВ становить 1 733 037 грн;

ринкова вартість земельної ділянки на АДРЕСА_6 площею 0,2490 га, кадастровий номер 7323086300:01:012:0143, без урахування ПДВ становить 343 994 грн;

ринкова вартість рухомого майна, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 , становить 137 691 грн;

ринкова вартість автомобіля марки «Lexus», модель RX350, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску становить 614 577 грн;

ринкова вартість автомобіля марки «Lexus», модель LX570, державний номерний знак НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_5 , 2013 року випуску становить 1 364 805 грн;

ринкова вартість автомобіля марки «Toyota», модель RAV4, державний номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_6 , 2004 року випуску становить 218 064 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із статею 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.

Встановивши, що ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, апеляційний суд, врахувавши надані позивачем докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна, правильно здійснив його поділ з урахуванням його сукупної вартості, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості часток у сумі 644 грн.

ОСОБА_2 іншого варіанту розподілу спільного сумісного майна подружжя не запропонував, доказів на спростування його дійсної вартості не надав.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що повертаючи зустрічний позов, суд першої інстанції не розглянув клопотання про поновлення строку для його подання, чим суттєво обмежив його право на захист власних інтересів, оскільки як вбачається зі змісту ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 січня 2022 року, при вирішенні питання про залишення без розгляду зустрічного позову судом було враховано ту обставину, що відповідач пропустив передбачений статтею 193 ЦПК України строк на пред`явлення позову, із клопотанням про продовження процесуального строку до суду не звертався.

Доводи касаційної скарги про те, що він не отримував від позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, тому був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про їх зменшення, не приймаються судом до уваги, оскільки звертаючись до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, представник ОСОБА_1 - Венерська Г. І. додала до неї докази на підтвердження направлення цієї заяви ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги про недоведеність належності на праві власності подружжю спірного рухомого та нерухомого майна спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 серпня 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то розподіл судових витрат на користь заявника не проводиться.

Разом з тим, подаючи відзив на касаційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Венерська Г. І., серед іншого, просила суд покласти витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8 040,00 грн на ОСОБА_2 . До відзиву, у якому міститься клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, долучені докази надсилання копії цього відзиву відповідачу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Венерська Г. І. надала ордер на надання правничої (правової) допомоги від 22 лютого 2023 року, звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи № 727/3945/21 в суді касаційної інстанції від 13 березня 2023 року, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та відповідно до якого ОСОБА_1 понесла витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у розмірі 8 040,00 грн, а також меморіальний ордер від 13 березня 2023 року на підтвердження здійснення позивачем оплати за надані юридичні послуги.

ОСОБА_2 не подав до Верховного Суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, неспівмірність цих витрат не доводив.

Зважаючи на те, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, наявні підстави для стягнення з нього на користь ОСОБА_1 судових витрат за надання правничої допомоги.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 серпня 2022 року в частині задоволених вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 040,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко