Рішення

від 06.09.2022 по справі 904/1359/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1359/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/1359/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЛІОН"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" в особі філії Дніпровська філія Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЛІОН" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 30.05.2022 за вих. № б/н до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" в особі філії Дніпровська філія Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" (далі - відповідач) про стягнення 261.914,38 грн, з яких: 250.000,00 грн основної заборгованості; 2.602,74 грн пені; 1.561,64 грн трьох процентів річних; 7.750,00 грн інфляційних втрат.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/1359/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2022.

20.06.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив, сформований в системі «Електронний суд» 17.06.2022, та 23.06.2022 (Укрпоштою), у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши відзив та додані до нього документи, господарський суд встановив, що відповідач скористався правом на подачу відзиву і надіслав його іншим учасникам справи, отже господарський суд визнав за можливе прийняти його до розгляду.

Позивачу в ухвалі від 03.06.2022 роз`яснено право на надання відповіді на відзив протягом 3 днів з дня отримання відзиву.

Перевіривши статус відстеження поштового відправлення №8420577742730 (відзив), господарський суд встановив, що відправлення вручене особисто позивачу 23.06.2022.

Отже, строк для подачі відповіді на відзив до 27.06.2022, з урахуванням вихідних днів.

У зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, задля забезпечення безпеки представників сторін, господарський суд надав додатковий час для подачі заяв по суті.

Станом на 07.09.2022 відповідь на відзив не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням того, що позивач не скористався правом на подачі відповіді на відзив, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач стверджує, що настала страхова подія, а відповідач неправомірно ухиляється від виплати страхового відшкодування.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач зазначає, що вчасно не прийняв рішення про виплату страхового відшкодування через введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану.

Так, рішення про виплату страхового відшкодування прийнято 08.09.2022, що підтверджується страховим актом № 1/22, а виплата страхового відшкодування відбулася 09.06.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 448 від 09.06.2022 на суму 126.713,28 грн.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору, настання страхового випадку, прийняття рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування, виплати страхового відшкодування, відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Суд встановив, що 13.08.2021 між позивачем (далі позивач, страхувальник) та відповідачем (далі відповідач, страховик) був укладений договір страхування В №415674 (далі - договір).

Предметом договору є добровільне страхування майнових інтересів, пов`язаних з володінням та / або користуванням та / або розпорядженням транспортним засобом (далі - ТЗ) (п. 1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору застрахованим за цим договором є Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску.

У п. 2.2 договору визначено, що особи, допущені до керування ТЗ за договором (крім страховика) є будь-які особи на законних підставах.

Відповідно до п. 7.1 договору початок строку (з урахуванням умов, визначених п. 7.4 договору) з 00 год 00 хв 17.08.2021 до 24 год 00 хв 16.08.2022.

30.12.2021 між ФОП Сосновцевим Андрієм Олександровичем (далі - ОСОБА_1 , наймач) та позивачем (далі позивач, страхувальник, наймодавець) був укладений договір оренди транспортного засобу № 07/20 (далі договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди у порядку та на умовах, визначених цим договором, наймодавець передає, а наймач приймає у строкове платне користування транспортний засіб, визначений у п. 1.2 договору (далі предмет оренди).

Характеристика предмета оренди визначена у п. 1.2 договору оренди, а саме Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з п. 5.3 договору оренди договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє протягом 1-го року.

За актом №07-20 від 30.12.2021 приймання-передачі транспортного засобу позивач передав, а наймач отримав ТЗ (а. с. 38 том 1).

02.01.2022 між ОСОБА_1 (за договором оренди - наймач, а за цим договором наймодавець) та гр. ОСОБА_2 (далі - наймач) був укладений договір прокату автомобіля № 02/01 (далі договір прокату).

Відповідно до п. 1.1 договору прокату у порядку та на умовах (наймодавця), визначених цим договором наймодавець на умовах найму або піднайму передає, а наймач приймає у строкове платне користування предмет прокату автомобіль, а саме Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В силу п. 10.6 договору прокату даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами договору прокату автомобіля і діє до закінчення терміну прокату, зазначеного в акті приймання-передачі з прокату, але в будь-якому випадку, до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

За актом приймання-передачі автомобіля з прокату до договору прокату транспортного засобу № 02/01 ОСОБА_1 передано, а наймачем за договором прокату прийнято автомобіль (а. с. 45 том 1).

05.01.2022 о 19 год 00 хв ОСОБА_3 (далі - винуватець), керуючи транспортним засобом Део Ланос, номерний знак НОМЕР_2 , на регульованому світлофором перехресті проспекту О. Поля та вулиці Ульянова у місті Дніпрі виконував проїзд перехрестя на включений в його напрямку заборонний червоний сигнал світлофору, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія гр. Starka Michal, після чого продовжив некерований рух і скоїв наїзд на світлофор, чим порушив п. 8.7.3е Правил дорожнього руху України.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, вказана пригода сталася за участю гр. Starka Michal, який керував автомобілем Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску. Внаслідок ДТП автомобіль Nissan Rogue зазнав механічних ушкоджень. Згідно з відповіддю від Національної поліції України, в даній ДТП винною особою є ОСОБА_3 .

Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30.03.2022 у справі № 203/706/22 (провадження № 3/0203/720/2022) ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення (а. с. 49 том 1).

10.01.2022 до відповідача звернувся водій ТЗ (потерпілий у ДТП, наймач за договором прокату) з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку (ДТП), у якій наймач за договором прокату повідомив відповідачу інформацію про ТЗ, ДТП, обставини ДТП та інформацію про другого учасника ДТП (а. с. 111 том 1).

13.01.2022 до ФОП Білий О.П. надійшла заявка від відповідача, згідно договору № Б13012204, провести оцінку. Метою оцінки є визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження.

Так, ФОП Білий О.П. 13.01.2022 оглянув автомобіль Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а 21.01.2022 здійснив оцінку з метою визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження.

За результатами оцінки ФОП Білий О.П. склав звіт № Б13012204 про матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження (а. с. 121 140 том 1).

Отже, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, складає 441.628,40 грн.

21.01.2022 до ФОП Бодак В.С. надійшло направлення від відповідача про проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу.

Так, 25.01.2022 ФОП Бодак В.С. склаво звіт № 59/02 дослідження КТС за фактом вартості придатних запасних частин (складових) автомобіля Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 112 114 том 1).

Отже, вартість придатних запасних частин (складових) автомобіля Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу на момент проведення цього дослідження становить 314.915,12 грн.

17.02.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування, у якій повідомив відомості про страховика, водія, пошкоджений ТЗ та пояснив обставини події, яка має ознаки страхового випадку. Крім цього, було надано інформацію щодо другого учасника ДТП (а. с. 50-51 том 1).

В подальшому позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 28.04.2022 за вих. № б/н на підставі ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у якому просив відповідача надати йому страховий акт, що був складений відповідачем після огляду пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ТЗ Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рішення про виплату / відмову у виплаті страхового відшкодування внаслідок події, яка сталася 05.01.2022 за участю ТЗ Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

08.06.2022 відповідач склав страховий акт № 1/22 (а. с. 110 том 1), у якому відповідач визнав подію, яка сталася 05.01.2022, страховим випадком та дійшов такого висновку: згідно зі звітом № Б13012204 від 21.01.2022, витрати на ремонт автомобіля Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 складають 489.068,00 грн, тобто перевищують його ринкову вартість, що дорівнює 441.628,40 грн, отже має місце конструктивна загибель автомобіля.

Таким чином, відповідно до п. 13.5.2 договору страхування №415674 від 13.08.2021 при настанні страхового випадку розмір збитку визначається при конструктивній загибелі ТЗ у розмірі ринкової вартості ТЗ на дату страхового випадку за мінусом утилізаційної вартості ТЗ після страхового випадку на дату його настання. Франшиза за договором № 415674 від 13.08.2021 складає 0 %.

Отже, згідно зі звітом №Б13012204 від 21.01.2022 та звітом №59/02 від 25.01.2022 розмір страхового відшкодування складає 441.628,40 грн 314.915,12 грн = 126.713,28 грн.

09.06.2022 відповідач сплатив позивачу відшкодування згідно зі страховим актом № 1/22 від 08.06.2022 на суму 126.713,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 448 (а. с. 141 том 1).

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 250.000,00 грн страхового відшкодування. Крім цього, 2.602,74 грн пені, 1.561,64 грн трьох процентів річних, 7.750,00 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір у даній справі є договором добровільного страхування (КАСКО).

Відповідно до преамбули Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно із статтями 5, 6 Закону України «Про страхування» формами страхування є добровільне та обов`язкове. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов`язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.

Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Пунктом 13.1 договору визначено, що виплата страхового відшкодування здійснюється згідно з договором на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою.

Вигодонабувач за договором є позивач, який 17.02.2022 звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування та повідомив відомості про страховика, водія, пошкоджений ТЗ та пояснив обставини події, яка має ознаки страхового випадку. Крім цього, було надано інформацію щодо другого учасника ДТП (а. с. 50-51 том 1).

Згідно з п. 10.3.4 договору страховик зобов`язаний протягом 7 робочих днів з моменту отримання всіх необхідних, відповідним чином оформлених документів про подію та завдання її настанням збиток, прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті. Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування повідомляється страхувальнику у письмовій формі протягом 5 робочих днів з моменту прийняття рішення.

Згідно зі звітом № Б13012204 від 21.01.2022 та зі звітом № 59/02 від 25.01.2022, розмір страхового відшкодування складає 441.628,40 грн 314.915,12 грн = 126.713,28 грн. Із заявою про страхове відшкодування позивач звернувся до відповідача 17.02.2022.

Тобто, станом на 17.02.2022 відповідач мав всі необхідні документи для прийняття рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу.

В силу положень п. 10.3.4 договору рішення про виплату або про відмову у виплаті відповідач був зобов`язаний (а не мав право) прийняти в строк до 28.02.2022.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач заявив до стягнення з відповідача страхове відшкодування у розмірі 250.000,00 грн.

У позовній заяві позивач вказав, що 10.01.2022 представник страхової компанії (відповідача) склала страховий акт, яким був узгоджений розмір страхового відшкодування у сумі 250.000,00 грн, проте вказаний страховий акт позивачу не надався.

Як вбачається з матеріалів справи, лише 08.09.2022 відповідач склав страховий акт № 1/22 (а. с. 110 том 1), у якому відповідач визнав подію, яка сталася 05.01.2022, страховим випадком та дійшов такого висновку: згідно зі звітом №Б13012204 від 21.01.2022, витрати на ремонт автомобіля Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складають 489.068,00 грн, тобто перевищують його ринкову вартість, що дорівнює 441.628,40 грн, отже має місце конструктивна загибель автомобіля.

Таким чином, відповідно до п. 13.5.2 договору страхування №415674 від 13.08.2021 при настанні страхового випадку розмір збитку визначається при конструктивній загибелі ТЗ у розмірі ринкової вартості ТЗ на дату страхового випадку за мінусом утилізаційної вартості ТЗ після страхового випадку на дату його настання. Франшиза по договору №415674 від 13.08.2021 складає 0 %.

Розділом 11 звіту №Б13012204 від 21.01.2022 визначено ринкову вартість автомобіля Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 441.628,40 грн.

Отже, згідно зі звітом №Б13012204 від 21.01.2022 та звітом №59/02 від 25.01.2022 розмір страхового відшкодування складає 126.713,28 грн (441.628,40 грн 314.915,12 грн).

Господарський суд встановив, що відповідно до пп. 13.5.2 п. 13.5 договору при настанні страхового випадку розмір збитку визначається при конструктивній загибелі ТЗ - у розмірі ринкової вартості ТЗ на дату страхового випадку за мінусом утилізаційної вартості ТЗ після страхового випадку на дату його настання.

Утилізаційна вартість пошкодженого ТЗ визначається на підставі: звіту про оцінку вартості пошкодженого ТЗ, складеного незалежним фахівцем або угоди сторін про розмір утилізаційної вартості пошкодженого ТЗ.

Під конструктивною загибеллю розуміється таке пошкодження ТЗ, при якому: вартість відновлювального ремонту дорівнює або перевищує 70 % його ринкової вартості, неможливість відновити ТЗ, відповідно до вимог виробника.

Під ринковою вартістю ТЗ розуміється така вартість ТЗ, за яку можливе його відчуження на ринку подібного ТЗ на дату страхового випадку за угодою, укладеною між покупцем та продавцем після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Під утилізаційною вартістю ТЗ розуміється грошова сума, яку передбачається одержати від продажу непридатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням ТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складових частин.

Оцінивши наявні у справі докази, а саме звіт № Б13012204 від 21.01.2022 та звіт № 59/02 від 25.01.2022, господарський суд встановив, що витрати на ремонт ТЗ перевищують його ринкову вартість, а тому має місце конструктивна загибель автомобіля, про що обґрунтовано зазначив відповідач.

Таким чином, розмір визначеного відповідачем страхового відшкодування (126.713,28 грн), господарський суд визнає правильним, а розмір страхового відшкодування, який визначений позивачем визнає таким, що не підтверджується належними доказами, а тому підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 250.000,00 грн, суд не вбачає.

Крім цього, матеріали справи містять платіжне доручення №448 від 09.06.2022 на суму 126.713,28 грн з призначенням платежу: «відшкодування згідно страхового акту №1/22 від 08.06.2022» (а. с. 141 том 1).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Господарський суд встановив, що з позовом позивач звернувся до суду 02.06.2022, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а. с. 1 том 1), а виплата страхового відшкодування відбулася 09.06.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 448 від 09.06.2022 на суму 126.713,28 грн з призначенням платежу: «відшкодування згідно страхового акту № 1/22 від 08.06.2022» (а. с. 141 том 1).

Відтак, предмет спору припинив існування в процесі розгляду справи, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 126.713,28 грн, слід закрити.

В частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у сумі 123.286,72 грн (250.000,00 грн - 126.713,28 грн), слід відмовити, оскільки позивач не довів належними доказами заявлений до стягнення з відповідача розмір страхового відшкодування.

Порушення строку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування відповідач обґрунтовує тим, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, що засвідчено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1.

Крім цього, відповідач наголосив, що наказом генерального директора відповідача № 11-р від 28.02.2022, у зв`язку із введенням воєнного стану на всій території України, вирішено узгодити та оформити з усіма співробітниками філій та центрального офісу компанії відпустки без збереження заробітної плати з 01.03.2022 до розпорядження генерального директора компанії.

Наказом № 17/1-р від 01.06.2022 про запровадження дистанційної роботи вирішено запровадити з 01.06.2022 дистанційну роботу вдома в режимі реального часу через Інтернет для працівників Центрального офісу компанії на період дії воєнного стану на території України та активних бойових дій на території Донецької області.

Оцінюючи обґрунтування відповідача щодо порушення строку прийняття рішення про виплату або про відмову у виплаті, визначеного п. 10.3.4 договору, господарський суд доходить таких висновків.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України.

Проте, в ст.ст. 14 та 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Суд бере до уваги, що місцезнаходження філії відповідача, яка виступає стороною договору страхування, є місто Дніпро, у якому в період з 24.02.2022 (дата початку військової агресії російської федерації та дата введення в Україні воєнного стану) до 08.06.2022 (дата складення страхового акта № 1/22 від 080.06.2022) були відсутні активні бойові дії, що вказує на існування можливості у відповідача засвідчити форс-мажорні обставини, у разі їх наявності, відповідно до регламенту.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання; відсутність у боржника необхідних коштів.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

З урахуванням викладеного лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 як доказ існування форс-мажорних обставин у справі № 904/1359/22 визнається судом недостанім доказом існування таких обставин.

Суд також відзначає, що накази відповідача є внутрішніми документами останнього, а тому не можуть бути належною підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Більш того, наказом генерального директора відповідача № 11-р від 28.02.2022, на який посилається відповідач, у зв`язку із введенням воєнного стану на всій території України вирішено узгодити та оформити з усіма співробітниками філій та центрального офісу компанії відпустки без збереження заробітної плати лише з 01.03.2022. Водночас, в силу положень п. 10.3.4 договору рішення про виплату або про відмову у виплаті відповідач був зобов`язаний прийняти в строк до 28.02.2022.

Надаючи оцінку обставинам, які відповідач зазначає в якості таких, що обґрунтовують порушення ним (відповідачем) взятих на себе зобов`язань за договором, господарський суд звертає увагу також на те, що строк (7 (сім робочих днів) для прийняття рішення почав свій перебіг з 17.02.2022. Станом на 24.02.2022 (дата введення в Україні воєнного стану) минуло 4 (чотири) робочих дня (тобто сплинула більша частина строку для прийняття рішення), проте рішення відповідач не прийняв, а вказаний строк є достатнім для прийняття рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Господарський суд наголошує, що рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач мав прийняти протягом 7 робочих днів, а не на сьомий робочий день, а тому планування власної діяльності з урахуванням граничних строків є власним вибором відповідача і не може мати наслідком порушення прав позивача, який обрав відповідача як страховика та уклав з останнім договір добровільного страхування (КАСКО).

Відтак, обґрунтованих підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань господарський суд не знаходить.

Відповідно до п. 10.3.5 договору страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 15 днів з моменту прийняття рішення про виплату.

Відтак, порушення зобов`язання в частині прийняття рішення про виплату або про відмову у виплаті з боку відповідача почалося 01.03.2022.

Водночас порушення строку для виплати страхового відшкодування почалося 15.03.2022 (01.03.2022 + 15 календарних днів).

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що з 16.03.2022 позивач правомірно почав нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, проте позивач неправильно визначив розмір страхового відшкодування, що має наслідком помилки у розрахунку, які підлягають усуненню судом.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 10.3.5 договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати пені у розмірі 0,5 облікової ставки Національного Банку України від суми, що підлягає виплаті, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 16.03.2022 по 30.05.2022 на суму 2.602,74 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та визнав його таким, що містить помилки, оскільки правильним розміром страхового відшкодування є 126.713,28 грн, на який і має нараховуватися пеня. Так, господарський суд, здійснивши власний перерахунок пені, визнав правильним розмір пені у сумі 1.319,21 грн, який і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Позивач нарахував три проценти річних за період прострочення з 16.03.2022 по 30.05.2022 на загальну суму 1.561,64 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, оскільки правильним розміром страхового відшкодування є 126.713,28 грн на який і мають нараховуватися проценти річні. Так, господарський здійснивши власний перерахунок процентів річних визнав правильним розмір процентів річних у сумі 791,52 грн, який і підлягає стягненню з відповідача.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня 2022 року по травень 2022 року на загальну суму 7.750,00 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та визнав його таким, що містить помилки, оскільки правильним розміром страхового відшкодування є 126.713,28 грн, на який і мають нараховуватися інфляційні втрати. Так, господарський, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, визнав правильним розмір інфляційних втрат у сумі 7.455,43 грн, який і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належні докази на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивач суду надав частково.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню підлягають частково.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.044,11 грн, з урахуванням того, що 52,03 % позовних вимог позивача судом визнані обґрунтованими (при цьому, в частині таких вимог провадження у справі було закрите з огляду на добровільне погашення відповідачем спірної заборгованості в ході розгляду справи).

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЛІОН" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 37; ідентифікаційний код 13494943) в особі Дніпровської філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" (49055, місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 31Д; ідентифікаційний код 36994393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЛІОН" (49000, місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 162; ідентифікаційний код 43135646) 1.319,21 грн (одну тисячу триста дев`ятнадцять грн 21 коп) пені, 791,52 грн (сімсот дев`яносто одну грн 52 коп) трьох процентів річних, 7.455,43 грн (сім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять грн 43 коп) інфляційних втрат, 2.044,11 грн (дві тисячі сорок чотири грн 11 коп) судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" в особі Дніпровської філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЛІОН" 126.713,28 грн основної заборгованості провадження у справі закрити.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 123.286,72 грн основної заборгованості, 1.283,53 грн пені, 770,12 грн трьох процентів річних, 294,57 грн інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк