Ухвала

від 07.08.2022 по справі 911/1203/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.08.2022Справа № 911/1203/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа"

до Обухівської районної державної адміністрації Київської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Українська міська рада Київської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ; ОСОБА_36 ; ОСОБА_37 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_39 ; ОСОБА_40 ; ОСОБА_41 ; ОСОБА_42 ; ОСОБА_43 ; ОСОБА_44 ; ОСОБА_45 ; ОСОБА_46 ; ОСОБА_47 ; ОСОБА_48 ; ОСОБА_49 ; ОСОБА_50 ; ОСОБА_51 ; ОСОБА_52 ; ОСОБА_53 ; ОСОБА_54 ; ОСОБА_55 ; ОСОБА_56 ; ОСОБА_57 ; ОСОБА_58 ; ОСОБА_59 ; ОСОБА_60 ; ОСОБА_61 ; ОСОБА_62 ; ОСОБА_63 ; ОСОБА_64 ; ОСОБА_65 ; ОСОБА_66 ; ОСОБА_67 ; ОСОБА_68 ; ОСОБА_69 ; ОСОБА_70 ; ОСОБА_71 ; ОСОБА_72 ; ОСОБА_73 ; ОСОБА_74

про визнання недійсним розпорядження.

в межах справи №5011-28/18833-2012

За заявою Української міської ради Обухівського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" (код ЄДРПОУ 31705954)

про визнання банкрутом

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Смігунов В.В.

Представники: згідно протоколу судового засідання від 08.08.2022

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №5011-28/18833-2012 за заявою Української міської ради Обухівського району Київської області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа".

11.05.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" (далі ТОВ "Конча-Заспа", позивач) до Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі -відповідач) про визнання недійсним розпорядження.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на незаконну видачу відповідачем розпорядження про передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради №1351 від 17.10.2012.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2019, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Українську міську раду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2019 залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_75 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ; ОСОБА_36 ; ОСОБА_37 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_39 ; ОСОБА_40 ; ОСОБА_41 ; ОСОБА_42 ; ОСОБА_43 ; ОСОБА_44 ; ОСОБА_45 ; ОСОБА_46 ; ОСОБА_47 ; ОСОБА_48 ; ОСОБА_49 ; ОСОБА_50 ; ОСОБА_51 ; ОСОБА_52 ; ОСОБА_53 ; ОСОБА_54 ; ОСОБА_55 ; ОСОБА_56 ; ОСОБА_57 ; ОСОБА_58 ; ОСОБА_59 ; ОСОБА_60 ; ОСОБА_61 ; ОСОБА_62 ; ОСОБА_63 ; ОСОБА_64 ; ОСОБА_65 ; ОСОБА_66 ; ОСОБА_67 ; ОСОБА_68 ; ОСОБА_69 ; ОСОБА_70 ; ОСОБА_71 ; ОСОБА_72 ; ОСОБА_73 ; ОСОБА_74

07.11.2019 від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_10 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання б/н від 04.11.2019 про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2019 клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_10 про закриття провадження у справі №911/1203/19 від 04.11.2019 залишено без задоволення. Матеріали справи №911/1203/19 надіслано до Господарського суду м. Києва для розгляду спору по суті в межах справи про банкрутство ТОВ "Конча Заспа".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2019 у справі №911/1203/19.

Постановою Верховного суду від 17.02.2021 ухвалу касаційну скаргу ОСОБА_10 залишено без задоволення; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №911/1203/19 залишено без змін.

Матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу №911/1203/19 передано для розгляду судді ОСОБА_76 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 прийнято справу №911/1203/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Українська міська рада Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ; ОСОБА_36 ; ОСОБА_37 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_39 ; ОСОБА_40 ; ОСОБА_41 ; ОСОБА_42 ; ОСОБА_43 ; ОСОБА_44 ; ОСОБА_45 ; ОСОБА_46 ; ОСОБА_47 ; ОСОБА_48 ; ОСОБА_49 ; ОСОБА_50 ; ОСОБА_51 ; ОСОБА_52 ; ОСОБА_53 ; ОСОБА_54 ; ОСОБА_55 ; ОСОБА_56 ; ОСОБА_57 ; ОСОБА_58 ; ОСОБА_59 ; ОСОБА_60 ; ОСОБА_61 ; ОСОБА_62 ; ОСОБА_63 ; ОСОБА_64 ; ОСОБА_65 ; ОСОБА_66 ; ОСОБА_67 ; ОСОБА_68 ; ОСОБА_69 ; ОСОБА_70 ; ОСОБА_71 ; ОСОБА_72 ; ОСОБА_73 ; ОСОБА_74 про визнання недійсним розпорядження до розгляду в межах справи №5011-28/18833-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа"; підготовче засідання призначено на 15.11.2021.

15.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_10 га позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 відкладено підготовче засідання на 13.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 відкладено розгляд справи на 31.01.2022.

14.12.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

31.01.2022 до Господарського суду міста Києва від керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 закрито підготовче провадження та призначити справу № 911/1203/19 до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 21.02.2022.

18.02.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, крім того просив суд подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача.

Судове засідання 21.02.2022 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 призначено справу №911/1203/19 до судового розгляду по суті на 18.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 відкладено розгляд справи на 08.08.2022.

В судове засідання 08.08.2022 з`явився представник позивача, повідомив, що до Господарського суду подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конча -Заспа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Білд» про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, та просив суд об`єднати такий позов в одне провадження за даної справою.

Розглянувши усне клопотання представника позивача , суд відмовив в об`єднанні позовної заяви з даною справою, оскільки дана справа розглядається по суті, а на підставі ч. 3 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Також представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті справи, просив суд задовольнити позовні вимоги.

В судове засіданні 08.08.2022 представник відповідача не з`явився, проте у відзиві на позовну заяву, поданого до суду 18.02.2022, просив розглядати справу без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Представник третьої особи Байдик Н.В. в судове засідання 08.08.2022 з`явилася, надала пояснення по суті справи, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Інші треті особи, що належним чином повідомлені про існування судового провадження належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду про направлення поштової кореспонденції та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, своїх уповноважених представників в судове засідання не направили.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень третіх осіб, окрім ОСОБА_10 , про причини неявки в судові засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб та за наявними в матеріалах справи документами.

В судовому засіданні 08.08.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача 1, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

02.04.2002 між Української міською Радою (надалі - Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» (надалі «Орендар») було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі «Договір»), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення 22 сесії ХХ ІІІ скликання Української міської ради від 05.02.2002 надає в оренду, а орендар приймає строком на 49 років у довгострокове користування земельну ділянку площею 147,0 га (в межах Української міської Ради 147,00 га), згідно з планом (схемою) земельної ділянки та кадастрового плану землекористування (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору земельна ділянка розташована на землях Української міської Ради Обухівського району Київської області і надається в довгострокове користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» для сільськогосподарських цілей, згідно з планом (схемою) земельної ділянки та кадастровим планом землекористування.

Рішенням 7-ї сесії п`ятого скликання Української міської Ради Обухівського району Київської області від 04.12.2006 затверджено «Проект землеустрою щодо впорядкування території житлово-рекреаційного комплексу «Нові Плюти» (ТОВ «Конча-Заспа») м. Українка Обухівського району Київської області, розроблений державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». На підставі п. 1 цього рішення внесено зміни до пунктів 2 та 4 рішення 22 сесії Української міської Ради ХХ ІІІ скликання від 05.02.2002 «Про відведення земельної ділянки ТОВ «Конча-Заспа», виклавши їх в такій редакції:

« 2. Надати в довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 147,0 г, з них:

17,24 га землі для сільськогосподарських цілей (сіножаті);

115,338 га землі житлової та громадської забудови;

14,426 га землі рекреаційного призначення.»

На підставі вказаного рішення Договором про внесення змін Договору оренди земельної ділянки від 02.04.2002, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу, зареєстрованому в реєстрі за №811 від 05.03.2007 (надалі Договір про внесення змін) викладено нижченаведені пункти Договору в наступній редакції, зокрема:

« 1.2. «Земельна ділянка надається в довгострокове користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа», загальною площею 147,0 га. з них:

17,24 га землі для сільськогосподарських цілей (сіножаті);

115,338 га землі житлової та громадської забудови;

14,426 га землі рекреаційного призначення.

Земельна ділянка розташована на землях Української міської Ради Обухівського району Київської області на території житлово-рекреаційного комплексу «Нові-Плюти».

17.10.2012 Обухівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №1361 "Про передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради", яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району та передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 77,2491 га (згідно з додатком).

Спір у справі виник у зв`язку із прийняттям розпорядження Обухівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №1361 від 17.10.2012, яке на думку позивача, порушує його права як землекористувача земельних ділянок.

Згідно з частиною 1 статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статтею 16 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. ст. 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, обласних, районних державних адміністраціях відповідно до закону.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірних розпоряджень) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з ч. 1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з абз.1 п.2 Роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З викладеного вбачається, що визнати недійсним рішення органу державної влади або місцевого самоврядування, зокрема і про надання земельної ділянки у власність, та виданий на підставі такого рішення державний акт можна лише з підстав їх незаконності, невідповідності вимогам чинного законодавства та порушення прав осіб саме в момент прийняття цих рішень.

Обґрунтовуючи своє порушене право позивачем вказано, що він є орендарем земельної ділянки площею 147,0 га (в межах Української міської Ради 147,00 га).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_10 зазначили, що Договір, на який посилається позивач визнано недійсним, а тому розпорядження Обухівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №1361 від 17.10.2012 "Про передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради", яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району" не порушує його прав та інтересів.

Так, судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 24.01.2011 у справі №10/085-09/8/11/13, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011 позов задоволено. Витребувано у ТОВ "Конча-Заспа" земельну ділянку площею 147 га, яка розташована за межами міста Українка та повернуто її державі в особі Обухівської районної державної адміністрації. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 02.04.2002 Українською міською радою та ТОВ "Конча-Заспа", зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів 02.04.2002 за № 38. Провадження у справі щодо Української міської ради припинено.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Тобто, вказаними рішеннями судів, встановлені обставини, які мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи, і не підлягають повторному доведенню, а саме договір оренди земельної ділянки від 02.04.2002, укладений між Української міською Радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» визнано недійсним, а земельні ділянки, які передавалися в оренду за цим договором витребувано та повернуто її державі в особі Обухівської районної державної адміністрації.

Таким чином, враховуючи факт визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.04.2002 в судовому порядку та з огляду на положення ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України підстави вважати, що позивач є землекористувачем земельних ділянок площею 147,0 га у Київській області відсутні.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виходячи з наведеного, за встановлених судом обставин справи та недоведеності позивачем обґрунтованості заявлених ним позовних вимог, недоведеності факту порушення прав та законних інтересів позивача, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» необхідно відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ст.ст. 129, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» повністю.

2. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 06.09.2022

СуддяА.В. Яковенко