Рішення

від 05.09.2022 по справі 910/19779/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2022Справа № 910/19779/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП»

про стягнення 230 012, 00 грн

за участі представників:

позивача Кацалап А.А.,

відповідача не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОХІМ» (в подальшому найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» про стягнення 230 012, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

29.12.2021 від відповідача надійшло клопотання про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву.

29.12.2021 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву.

05.01.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.01.2022 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.

05.01.2022 від відповідача надійшло клопотання про розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

05.01.2022 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

05.01.2022 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі фізичної особи-підприємця Малецького Олександра Петровича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022, позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з встановленням після відкриття провадження у справі порушень вимог статей 164, 172 ГПК України.

18.01.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив. З долучених до відповіді на відзив доказів вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 усунуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 суд продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 суд поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» строк для подання відзиву, вирішив розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 22.02.2022, зобов`язав позивача у строк до 15.02.2022 надати відповідь окремо на кожне запитання по суті, що поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також відмовив у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та про залучення до участі у справі фізичної особи-підприємця Малецького Олександра Петровича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

27.01.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

18.02.2022 від позивача надійшла заява свідка із відповідями на запитання, що поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

22.02.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що він звернувся до позивача із пропозицією укладення мирової угоди.

У підготовче засідання 22.02.2022 учасники судового процесу не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.04.2022.

Підготовче засіданні, призначене на 05.04.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 призначено підготовче засідання на 09.08.2022.

06.07.2022 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 вказану заяву відповідача було задоволено.

08.08.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

09.08.2022 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 09.08.2022 суд закрив підготовче засідання і призначив справу до судового розгляду по суті на 06.09.2022.

06.09.2022 від позивача надійшло клопотання про зміну найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОХІМ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС».

У судове засідання 06.09.2022 прибув представник позивача, відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 06.09.2022 суд задовольнив клопотання позивача про зміну найменування, заслухав пояснення представника позивача, дослідив докази, заслухав промову представника позивача у судових дебатах та, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОХІМ» (в подальшому найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» існували договірні зобов`язання, засновані на усному договорі поставки, в межах яких відповідач зобов`язався поставити позивачеві лимонну кислоту.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» виставило позивачеві рахунок № 275 від 02.11.2021 на оплату замовленого товару, загальною вартістю 240 012,00 грн.

04.11.2021 позивач здійснив оплату замовленого товару, що підтверджується платіжним дорученням № 1779.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що попередньо оплачений ним товар так і не був поставлений, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача з листом № 1511 від 15.11.2021, у якому просив поставити товар до 18.11.2021, та в подальшому з листом № 1911 від 19.11.2021, у якому вимагав повернути грошові кошти в сумі 240 012,00 грн, перераховані в якості попередньої оплати.

19.11.2021 відповідачем було перераховано на користь позивача 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 749 від 19.11.2021.

З огляду на те, що в добровільному порядку сума попередньої оплати повністю не була повернута, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що сторони домовились про постачання товару в меншому обсязі, й рахунок № 275 від 02.11.2021 ним було виставлено на суму 160 008,00 грн. З метою поставки товару ним було укладено договір-заяву № 04/11/21 від 04.11.2021 із перевізником фізичною особою-підприємцем Малецьким О.П., який у свою чергу доставив позивачеві попередньо оплачений товар на суму 160 008,00 грн, разом із примірниками договору № 01/11/21 від 01.11.2021, видаткової накладної № 317 від 04.11.2021, рахунку № 275 від 02.11.2021 та сертифікатом на лимонну кислоту, які, за твердженням відповідача, позивач отримав і у листі № 0911 від 09.11.2021 просив повернути лише 80 004,00 грн.

Під час розгляду даної справи, відповідачем було повернуто позивачеві 70 004,00 грн, в підтвердження чого надано платіжні доручення № 943 від 04.02.2022 на суму 2 000,00 грн, № 985 від 18.05.2022 на суму 2 000,00 грн, № 1448 від 03.08.2022 на суму 7 000,00 грн та № 1492 від 08.08.2022 на суму 59 004,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до норм статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відтак, між сторонами мало місце укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За встановленими обставинами справи, між сторонами існували договірні правовідносини щодо постачання лимонної кислоти.

На виконання умов договору, відповідач виставив позивачеві рахунок на оплату № 275 від 02.11.2021 для внесення попередньої оплати за замовлений товар.

При цьому наданий позивачем примірник рахунку № 275 від 02.11.2021 містить суму оплати 240 012,00 грн за 3 000 кг товару, а примірник, наданий відповідачем 160 008,00 грн за 2 000 кг товару.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини у рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Враховуючи, що виставлення рахунка це одностороння дія постачальника (продався), суд визнає більш вірогідним примірник рахунку № 275 від 02.11.2021, наданий позивачем.

На користь цього висновку свідчить те, що відповідно до платіжного доручення № 1779 від 04.11.2021 позивачем сплачено відповідачеві саме 240 012,00 грн, тобто суму, на яку і було виставлено відповідний рахунок. В той же час, прийнявши оплату в сумі 240 012,00 грн, відповідачем не було повернуто позивачеві 80 004,00 грн (240 012,00 грн - 160 008,00 грн), які він вважає безпідставно сплаченими.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, сплата позивачем коштів відповідно до платіжного доручення № 1779 від 04.11.2021 свідчить про виникнення обов`язку у відповідача щодо поставки оплаченого товару в узгоджені сторонами строки.

Відповідач, стверджуючи про те, що поставка товару відбулась, посилається на договір-заявку на надання послуг доставки (перевезення) вантажу, укладений ним з фізичною особо-підприємцем Малецьким О.П.

За умовами вказаного правочину, перевізник 04.11.2021 мав доставити 2 тони лимонної кислоти за маршрутом: м. Вишневе, вул. Київська, 8 с. Нове, вул. Промислова, 19.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 04/11 від 04.11.2021 перевізник прийняв від вантажовідправника (відповідача) вантаж (лимонну кислоту) вагою 2 000 кг на суму 160 008,00 грн, разом із супровідними документами на вантаж (договір № 01/11/21 від 01.11.2021, видаткова накладна № 317 від 04.11.2021, рахунок № 275 від 02.11.2021 та сертифікат на кислоту лимонну) для доставки вантажоодержувачу (позивачу).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила) договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

За приписами пунктів 11.3-11.5 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Відповідно до пункту 11.7 Правил час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов`язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25, 8.26 глави 8 цих Правил.

Так, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред`явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження (п. 8.25 Правил). Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж (п. 8.26 Правил).

В той же час, в наданій товарно-транспортній накладній № 04/11 від 04.11.2021, всупереч вимог п. 11.5 Правил відсутній підпис вантажоодержувача у прийнятті вантажу. Крім цього, не заповнено розділ «вантажно-розвантажувальні операції», у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що вантаж був доставлений за місцем призначення та прийнятий позивачем як вантажоодержувачем.

Принагідно суд зауважує, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, а отже втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти є підставою для матеріальної відповідальності перевізника.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо визнання позивачем факту поставки у листі № 0911 від 09.11.2021, у якому позивач просить відповідача повернути кошти за непоставлений товар в сумі 80 004,00 грн, оскільки в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відповідач же у відповіді на відзив заперечив направлення такого листа. Зрештою, матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження того, що спірна поставка відбулась.

Відтак, з огляду на те, що зобов`язання з поставки не було виконано та вимога кредитора не була задоволена, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару на суму 240 012,00 грн, у зв`язку з чим у позивача, як покупця, виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Обставини справи свідчать про те, що відповідач сплатив позивачеві 10 000,00 грн до пред`явлення позову, а також 70 004,00 грн, вже після прийняття справи до розгляду судом, у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 70 004,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 160 008,00 грн, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 70 004,00 грн закрити.

В іншій частині позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» (04123, м. Київ, вул. Межова, буд. 23; ідентифікаційний код 43653491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 24/2, кв. 49; ідентифікаційний код 42988466) 160 008,00 грн (сто шістдесят тисяч вісім гривень 00 коп.) заборгованості та 3 450,18 грн (три тисячі чотириста п`ятдесят гривень 18 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Рішення в повному обсязі складено 07.09.2022.

Суддя О.С. Комарова