Постанова

від 19.01.2023 по справі 910/19779/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2023 р. Справа№ 910/19779/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Колосовській А.Р.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.01.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 (повний текст підписано 07.09.2022)

у справі № 910/19779/21 (суддя Комарова О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕХОІНВЕСТ ТРЕЙД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП»

про стягнення 230 012, 00 грн.

В судовому засіданні 19.01.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОХІМ» (в подальшому найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» про стягнення 230 012, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 суд поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» строк для подання відзиву, вирішив розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 22.02.2022, зобов`язав позивача у строк до 15.02.2022 надати відповідь окремо на кожне запитання по суті, що поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також відмовив у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та про залучення до участі у справі фізичної особи-підприємця Малецького Олександра Петровича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Клопотання позивача про зміну найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОХІМ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС» судом першої інстанції задоволено.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/19779/21 позов задоволено частково.

Вирішено провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 70 004,00 грн закрити. В іншій частині позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС» 160 008,00 грн заборгованості та 3 450,18 грн судового збору.

Закриваючи провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 70 004,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд виходив з того, що під час розгляду даної справи відповідачем було повернуто позивачеві вказану суму згідно платіжних доручень №943 від 04.02.2022 на суму 2 000,00 грн, №985 від 18.05.2022 на суму 2 000,00 грн, №1448 від 03.08.2022 на суму 7 000,00 грн та №1492 від 08.08.2022 на суму 59 004,00 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення 160 008,00 грн заборгованості, суд виходив з того, що відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 26.09.2022 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове про відмову в позові.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується із рішенням суду у справі, вважає його незаконним, необґрунтованим в частині стягнення 160 008,00 грн заборгованості та таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- судом першої інстанції не досліджено обставин, які зумовили відсутність у відповідача документів і не взято до уваги наявні докази, що підтверджують факт поставки, а саме:

договір-заявку на надання послуг доставки (перевезення) вантажу №04/11/21 від 04.11.2021 з ФОП Малецьким О.П., а також акт виконаних робіт за ним та докази сплати послуг перевізника; письмові пояснення перевізника, викладені ним у листі за вих.№04/01 від 04.01.2022;

лист позивача №0911 від 09.11.2021, в якому позивач визнав часткову поставку товару на суму 160 008,00 грн. та просив повернути переплату за товар в сумі 80 004,00 грн.;

платіжні доручення відповідача, зокрема платіжне доручення №749 від 19.11.2021, яким відповідач повернув позивачу частину переплати за товар, посилаючись на лист-вимогу позивача №0911;

- судом відмовлено відповідачу в забезпеченні доказів, які надати відповідач був не в силах у зв`язку з тим, що вказані докази перебували у позивача;

- не забезпечено всебічний розгляд справи шляхом залучення до неї у якості третьої особи на стороні відповідача - ФОП Малецького О.П., який здійснив фактичне відвантаження частини товару на користь позивача та може підтвердити вказані обставини;

- проігноровано і не надано оцінку обставинам щодо визнання позивачем факту часткової поставки товару;

- ухвалою суду від 07.07.2022 задоволено клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, але в судове засідання, призначене на 06.09.2022 та в якому було прийнято оскаржуване рішення, представник відповідача, який очікував на таке засідання, підключившись до сервісу «EASYCON», запрошений не був, отже був неправомірно позбавлений змоги захищати свої права перед судом, брати участь в дослідженні доказів, висловленні своєї правової позиції та участі у судових дебатах;

- відповідач вважає за необхідне клопотати перед судом про стягнення з позивача 10 530,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19779/21.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/19779/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

12.10.2022 матеріали справи №910/19779/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду, передані головуючому судді 18.10.2022 після виходу з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

27.10.2022 від апелянта до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжні доручення №1705 від 26.09.2022 про сплату судового збору в сумі 3600 ,18 грн. та №1822 від 26.10.2022 про сплату судового збору в сумі 1507,59 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі №910/19779/21 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.11.2022.

В судове засідання 17.11.2022 представники сторін не з`явились, від представника відповідача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано непередбачуваними перебоями в електрозабезпеченні та стабільній роботі мережі Інтернет, значно ускладненою є участь представника відповідача в судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 задоволено клопотання представника відповідача, відкладено розгляд справи на 08.12.2022.

В судове засідання 08.12.2022 представник відповідача не з`явився.

08.12.2022 від представника відповідача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано різким погіршенням здоров`я представника відповідача напередодні проведення судового засідання і, як наслідок його перебування на лікарняному, у нього виникла об`єктивна перепона у забезпеченні своєї участі у вказаному засіданні. Просив відкласти розгляд справи з розрахунку на стабілізацію безпекової ситуації та відновлення належного, наскільки це можливо в реальних умовах, електропостачання та припинення хвороби.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 задоволено клопотання представника відповідача та у зв`язку з його хворобою відкладено розгляд справи на 19.01.2023.

Станом на 19.01.2023 представником відповідача жодного клопотання про проведення розгляду апеляційної скарги у справі в режимі відеоконференції не заявлялось, жодних документів на підтвердження перебування представника відповідача на лікарняному, що перешкодило йому прийняти участь в судовому засіданні 08.12.2022, не подано.

До справи під час апеляційного провадження позивачем подано клопотання про зміну найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕХОІНВЕСТ ТРЕЙД», на підтвердження чого подано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.10.2022 та копію рішення №07/10 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС» від 07.10.2022.

Вказане клопотання колегією суддів задоволено з підстав обґрунтованості, здійснено зміну найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕХОІНВЕСТ ТРЕЙД».

16.11.2022 від представника відповідача електронною поштою подано до суду клопотання про призначення у справі

судової почеркознавчої експертизи для дослідження, чи виконано підпис на листі від ТОВ «ТД «ЄВРОХІМ» вих.№0911 від 09.11.2021р. Мелешко Єлизаветою Володимирівною, яка займала посаду директора ТОВ «ТД «ЄВРОХІМ» до серпня 2022 року,

та судової технічної експертизи для дослідження, чи виконано відбиток печатки на листі ТОВ «ТД «ЄВРОХІМ» вих.№0911 від 09.11.2021р. печаткою, що використовувалась ТОВ «ТД «ЄВРОХІМ» до зміни найменування на ТОВ «ХІМ СПЕЙС», яка відбулась у липні 2022 року.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що вказаний лист відповідач вважає основним доказом безпідставності позовних вимог позивача, оскільки в цьому документі сам позивач визнав часткову поставку товару.

За змістом ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

В ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Отже, у розумінні наведених положень зупинення провадження у справі у зв`язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмету доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

Так позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати.

Отже, з урахуванням предмету та підстав позову у даній справі, суд може самостійно встановити правовідносини, що виникли між сторонами, без дослідження підпису та відбитку печатки на листі від ТОВ «ТД «ЄВРОХІМ» вих.№0911 від 09.11.2021р., та без необхідності проведення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, враховуючи приписи чинного процесуального законодавства та докази, наявні в матеріалах цієї справи, з`ясування питань, на які посилаються сторони, можливо під час розгляду справи по суті, оскільки вони мають правовий характер та не потребують спеціальних знань. При вирішенні спору господарський суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунків, та здійснити оцінку доказів, на яких ґрунтуються ці розрахунки.

Натомість судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, без яких неможливо встановити обставини справи, тобто у тому разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Аналіз норм ст. 228 ГПК України дає можливість дійти до висновку, що правомірність зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 228 ГПК України залежить від призначення судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності в її призначенні.

Можливість зупинення провадження у справі не повинна призводити до зменшення розумного строку розгляду справи (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 6-1957цс16).

Призначення судової експертизи як процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим. При цьому, призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ч.1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

В п.п.2, 10 ч.3 ст. 2 ГПК України визначено як основні засади (принципи) господарського судочинства, в числі інших, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено необхідність призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи.

За приписами частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частини 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. При цьому зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв`язок.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізичної особи-підприємця Малецького Олександра Петровича, оскільки не вбачає, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки фізичної особи-підприємця Малецького Олександра Петровича в контексті позовних вимог та правовідносин, що виникли між сторонами.

З огляду на викладене, клопотання відповідача, викладене в резолютивній частині апеляційної скарги, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізичної особи-підприємця Малецького Олександра Петровича, колегією суддів відхилено з підстав необґрунтованості.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.01.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 19.01.2023 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Станом на 19.01.2023 представником відповідача жодного клопотання про проведення розгляду апеляційної скарги у справі в режимі відеоконференції не заявлялось, жодних документів на підтвердження перебування представника відповідача на лікарняному, що перешкодило йому прийняти участь в судовому засіданні 08.12.2022, не подано.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, а відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами неможливість з поважних причин забезпечити явку інших представників в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОХІМ» (в подальшому найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМ СПЕЙС») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» існували договірні зобов`язання, засновані на усному договорі поставки, в межах яких відповідач зобов`язався поставити позивачеві лимонну кислоту.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» виставило позивачеві рахунок № 275 від 02.11.2021 на оплату замовленого товару, загальною вартістю 240 012,00 грн.

04.11.2021 позивач здійснив оплату замовленого товару, що підтверджується платіжним дорученням №1779.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що попередньо оплачений ним товар так і не був поставлений, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача з листом №1511 від 15.11.2021, у якому просив поставити товар до 18.11.2021, та в подальшому з листом №1911 від 19.11.2021, у якому вимагав повернути грошові кошти в сумі 240 012,00 грн, перераховані в якості попередньої оплати.

19.11.2021 відповідачем було перераховано на користь позивача 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 749 від 19.11.2021.

З огляду на те, що в добровільному порядку сума попередньої оплати повністю не була повернута, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що сторони домовились про постачання товару в меншому обсязі, й рахунок №275 від 02.11.2021 ним було виставлено на суму 160 008,00 грн. З метою поставки товару ним було укладено договір-заяву № 04/11/21 від 04.11.2021 із перевізником фізичною особою-підприємцем Малецьким О.П., який у свою чергу доставив позивачеві попередньо оплачений товар на суму 160 008,00 грн, разом із примірниками договору №01/11/21 від 01.11.2021, видаткової накладної №317 від 04.11.2021, рахунку №275 від 02.11.2021 та сертифікатом на лимонну кислоту, які, за твердженням відповідача, позивач отримав і у листі №0911 від 09.11.2021 просив повернути лише 80 004,00 грн.

Під час розгляду даної справи, відповідачем було повернуто позивачеві 70 004,00 грн, в підтвердження чого надано платіжні доручення № 943 від 04.02.2022 на суму 2 000,00 грн, № 985 від 18.05.2022 на суму 2 000,00 грн, № 1448 від 03.08.2022 на суму 7 000,00 грн та № 1492 від 08.08.2022 на суму 59 004,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до норм статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відтак, між сторонами мало місце укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За встановленими обставинами справи, між сторонами існували договірні правовідносини щодо постачання лимонної кислоти.

На виконання домовленостей, відповідач виставив позивачеві рахунок на оплату №275 від 02.11.2021 для внесення попередньої оплати за замовлений товар «кислота лимонна» кількістю 3000 кг, вартістю 240 012,00 грн з ПДВ, який був оплачений позивачем 04.11.2021 згідно платіжного доручення №1779.

Судом вірно встановлено, що попередньо оплачений ним товар так і не був поставлений, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом №1511 від 15.11.2021, у якому просив поставити товар до 18.11.2021, та в подальшому з листом №1911 від 19.11.2021, у якому вимагав повернути грошові кошти в сумі 240 012,00 грн, перераховані в якості попередньої оплати (а.с.16,17).

Вказані листи були надіслані відповідачеві 16.11.2021 та 22.11.2021 відповідно (а.с.18-19).

19.11.2021 відповідачем було перераховано на користь позивача 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №749 від 19.11.2021.

Заперечуючи проти позову, відповідач надає суду свій примірник рахунку №275 від 02.11.2021 на поставку 2000 кг лимонної кислоти на суму 160 008,00 грн (а.с.57).

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За висновками суду першої інстанції, додані відповідачем до заперечень на позов докази не є більш вірогідними та такими, що могли б спростувати обставини, які наведені у позові.

Судом обґрунтовано визнано виставлення рахунка односторонньою дією постачальника (продавця), а тому більш вірогідним є примірник рахунку №275 від 02.11.2021, наданий позивачем, що підтверджується наступним:

- відповідно до платіжного доручення №1779 від 04.11.2021 позивачем сплачено відповідачеві саме 240 012,00 грн, тобто суму, на яку і було виставлено відповідний рахунок.

- прийнявши оплату в сумі 240 012,00 грн, відповідачем не було повернуто позивачеві 80 004,00 грн (240 012,00 грн - 160 008,00 грн), які він вважає безпідставно сплаченими.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, сплата позивачем коштів відповідно до платіжного доручення №1779 від 04.11.2021 свідчить про виникнення обов`язку у відповідача щодо поставки оплаченого товару в узгоджені сторонами строки.

Відповідач, стверджуючи про те, що поставка товару відбулась, посилається на договір-заявку на надання послуг доставки (перевезення) вантажу, укладений ним з фізичною особо-підприємцем Малецьким О.П.

За умовами вказаного правочину, перевізник 04.11.2021 мав доставити 2 000 кг лимонної кислоти за маршрутом: м. Вишневе, вул. Київська, 8 - с. Нове, вул. Промислова, 19.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №04/11 від 04.11.2021 перевізник прийняв від вантажовідправника (відповідача) вантаж (лимонну кислоту) вагою 2 000 кг на суму 160 008,00 грн, разом із супровідними документами на вантаж (договір №01/11/21 від 01.11.2021, видаткова накладна №317 від 04.11.2021, рахунок №275 від 02.11.2021 та сертифікат на кислоту лимонну) для доставки вантажоодержувачу (позивачу).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила) договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

За приписами пунктів 11.3-11.5 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Відповідно до пункту 11.7 Правил час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов`язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25, 8.26 глави 8 цих Правил.

Так, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред`явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження (п. 8.25 Правил). Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж (п. 8.26 Правил).

В той же час, в наданій товарно-транспортній накладній №04/11 від 04.11.2021, всупереч вимог п. 11.5 Правил відсутній підпис вантажоодержувача у прийнятті вантажу. Крім цього, не заповнено розділ «вантажно-розвантажувальні операції», у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що вантаж був доставлений за місцем призначення та прийнятий позивачем як вантажоодержувачем.

У заяві свідка, оформленої нотаріально 15.02.2022, директор позивача надала відповідь окремо на кожне запитання по суті, що були поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву, зокрема про те, що 04.11.2021 на територію складу позивача відповідної поставки товару не було здійснено, жодних товарно-транспортних накладних, видаткових накладних щодо згаданого відповідачем товару у позивача не має, відповідно вивантаження товару також не здійснювалося. Так як відповідну лимонну кислоту позивач не отримував, він не міг нею розпорядитися. Оскільки з часом потреба у даному товарі відпала, то це і стало причиною відправки вимоги про повернення безпідставно сплачених коштів.

Судом обгрунтовано відхилено доводи відповідача щодо визнання позивачем факту поставки у листі №0911 від 09.11.2021, у якому позивач просить відповідача повернути кошти за непоставлений товар в сумі 80 004,00 грн, оскільки в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відповідач же у відповіді на відзив заперечив направлення такого листа, а матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження того, що спірна поставка відбулась.

Посилання апелянта на ігнорування та ненадання оцінки обставинам щодо визнання позивачем факту часткової поставки товару спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не було надано суду більш вірогідних доказів, які б спростовували докази, які було надано позивачем.

Обставини справи свідчать про те, що відповідач сплатив позивачеві 10 000,00 грн до пред`явлення позову, а також 70 004,00 грн, вже після прийняття справи до розгляду судом, у зв`язку з чим місцевим господарським судом провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 70 004,00 грн правомірно закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару, як і не надано доказів повернення передплати в повному обсязі за непоставлений товар, вимоги позивача про стягнення з відповідача 160 008,00 грн попередньої оплати обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Посилання апелянта на відмову в забезпеченні доказів, які надати відповідач був не в силах у зв`язку з тим, що вказані докази перебували у позивача та не забезпечення всебічного розгляду справи шляхом залучення до неї у якості третьої особи на стороні відповідача - ФОП Малецького О.П., який здійснив фактичне відвантаження частини товару на користь позивача та може підтвердити вказані обставини, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення,

колегією суддів відхиляються з огляду на те, що підстави, з яких такі клопотання відхилені, викладені судом першої інстанції в ухвалі від 24.01.2022.

Доводи апелянта в частині порушення його права захищати свої права перед судом, брати участь в дослідженні доказів, висловленні своєї правової позиції та участі у судових дебатах у зв`язку з тим, що ухвалою суду від 07.07.2022 задоволено клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, але в судове засідання, призначене на 06.09.2022 та в якому було прийнято оскаржуване рішення, представник відповідача, який очікував на таке засідання, підключившись до сервісу «EASYCON», запрошений не був, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки

- дійсно, ухвалою від 07.07.2022 заяву відповідача про участь в судовому засіданні, призначеному на 09.08.2022 о 12:30 в режимі відеоконференції задоволено, забезпечено участь адвоката Вінокурова В.О. в режимі відеоеонференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;

- проте, 08.08.2022 представником відповідача адвокатом Вінокуровим В.О. до суду подано клопотання (сформовано в системі «Електронний суд») про відкладення розгляду справи у зв`язку з раптовою хворобою, доказів на підтвердження викладеного подано не було;

- в судовому засіданні 09.08.2022 суд протокольною ухвалою закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 06.09.2022 без проведення засідання в режимі відеоконференції;

- ухвала суду від 09.08.2022, якою повідомлено відповідача про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 06.09.2022, отримана відповідачем 15.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи (а.с.171);

- у зв`язку з тим, що уповноважений представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 06.09.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, місцевий господарський суд у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України розглянув справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду у справі.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/19779/21.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Оскільки відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, відповідно відсутні і підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження в розмірі 10 530,00 грн. та 12 600,00 грн на професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/19779/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/19779/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплату судового збору за одання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП».

4. Матеріали справи №910/19779/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 20.02.2023.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко