Рішення

від 30.08.2022 по справі 911/3588/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3588/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Келте"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпостачсервіс"

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Дударенко А.Д. адвоката (ордер, серії АЕ №1056061, видане 01.12.2021 року);

відповідача: Демянової Н.І. - адвоката (посвідчення №001121 від 09.03.2021 року),

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Келте" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпостачсервіс" (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки та монтажу №28/02/АВ-2 від 28.02.2019 року, згідно з яким позивач зобов`язувався виконати роботи з постачання та монтажу обладнання холодильних камер (далі роботи), а відповідач зобов`язувався роботи прийняти та оплатити.

Відповідач роботи, виконані позивачем, прийняв, проте оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 159 062,64 грн. основного боргу, 280 000,00 грн. пені та 459,02 грн. трьох процентів річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2011 року в справі №911/3291/20 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Келте" до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпостачсервіс" про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 159 062,64 грн. основного боргу, 1 803,28 грн. пені, 450,82 грн. трьох процентів річних та 2 419,75 грн. витрат на сплату судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 року рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2011 року в справі №911/3291/20 змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. основного боргу, 1 803,28 грн. пені, 450,82 грн. трьох процентів річних та 1 533,81 грн. витрат на сплату судового збору.

У зв`язку з тим, що відповідач повністю оплатив борг лише 18 листопада 2021 року, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 3 024,66 грн. пені (за період з 01.12.2020 року до 02.03.2021 року), 3 302,60 грн. трьох процентів річних (за період з 26.10.2020 року до 01.12.2021 року) та 12 560,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції (за період з 02.09.2020 року до 01.12.2021 року).

Ухвалою суду від 13.12.2021 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Келте" залишено без руху, на підставі п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

24 грудня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19 січня 2022 року.

24 грудня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області та 28 грудня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заяви про долучення документів до матеріалів справи, які підлягали задоволенню судом.

18 січня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, яка підлягала задоволенню судом. Крім цього, представник позивача заявила клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, у задоволенні якого судом було відмовлено.

18 січня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з її участю в іншому судовому засіданні, у задоволенні якого судом було відмовлено.

19 січня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи.

19 січня 2022 року представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 19.01.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 23 лютого 2022 року.

16 лютого 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, яка була задоволена судом. Крім цього, представник позивача заявила клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

23 лютого 2022 року представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Підготовче засідання відкладено на 23 березня 2022 року, про що постановлено ухвалу суду.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введено воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв`язку з чим, вищевказане підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 21.06.2022 року підготовче засідання призначено на 13 липня 2022 року.

28 червня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19 104,00 грн., з яких: 3 024,66 грн. пені; 3 179,34 грн. трьох процентів річних та 12 900,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, яка була прийнята до розгляду судом. Крім цього, представник позивача направила заяву про розгляд справи без її участі, яка підлягала задоволенню судом.

13 липня 2022 року у засідання представники позивача та відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10 серпня 2022 року.

09 серпня 2022 року на електрону адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про вирішення судом питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката після прийняття рішення у цій справі, яка долучена до матеріалів справи.

10 серпня 2022 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судове засідання відкладено на 31 серпня 2022 року, про що постановлено ухвалу суду.

31 серпня 2022 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, в судовому засіданні, до закінчення судових дебатів, представник позивача заявила клопотання про вирішення судом питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката після прийняття рішення у цій справі, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

28 лютого 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Келте" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобудпостачсервіс" (далі відповідач) був укладений договір поставки та монтажу №28/02/АВ-2 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався виконати роботи з постачання та монтажу обладнання холодильних камер (далі роботи), а відповідач зобов`язувався роботи прийняти та оплатити.

Відповідач роботи, виконані позивачем, прийняв, проте оплатив частково.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 159 062,64 грн. основного боргу, 280 000,00 грн. пені та 459,02 грн. трьох процентів річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2011 року в справі №911/3291/20 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Келте" до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпостачсервіс" про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 159 062,64 грн. основного боргу, 1 803,28 грн. пені (за період з 01.09.2020 року до 26.10.2020 року), 450,82 грн. трьох процентів річних (за період з 01.09.2020 року до 26.10.2020 року) та 2 419,75 грн. витрат на сплату судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 року рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2011 року в справі №911/3291/20 змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. основного боргу, 1 803,28 грн. пені, 450,82 грн. трьох процентів річних та 1 533,81 грн. витрат на сплату судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, судом встановлений факт прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем.

У зв`язку з тим, що відповідач оплатив борг лише 18 листопада 2021 року, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 3 024,66 грн. пені (за період з 01.12.2020 року до 02.03.2021 року), 3 302,60 грн. трьох процентів річних (за період з 26.10.2020 року до 01.12.2021 року), 12 560,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за весь період заборгованості відповідача перед позивачем.

28 червня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 19 104,00 грн., з яких: 3 024,66 грн. пені (за період з 01.12.2020 року до 02.03.2021 року), 3 179,34 грн. трьох процентів річних (за період з 27.10.2020 року до 17.11.2021 року), 12 900,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції (за період з 02.09.2020 року до 17.11.2021 року).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

19 січня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, в яких представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, послалась на те, що позивачем не направлялась на адресу відповідача претензія щодо стягнення пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції. Крім цього, послалась на те, що позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, містить арифметичні помилки.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Зобов`язання припиняється:

- за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 Цивільного кодексу України);

- зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України);

- за згодою сторін (ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України);

- внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 Цивільного кодексу України);

- неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 Цивільного кодексу України);

- смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України);

- смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 Цивільного кодексу України);

- ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (ст. 609 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов`язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника грошових коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, до повного виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2011 року в справі №911/3291/20 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Келте" до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпостачсервіс" про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 159 062,64 грн. основного боргу, 1 803,28 грн. пені, 450,82 грн. трьох процентів річних та 2 419,75 грн. витрат на сплату судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 року рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2011 року в справі №911/3291/20 змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача, зокрема, 1 803,28 грн. пені (за період з 01.09.2020 року до 26.10.2020 року) та 450,82 грн. трьох процентів річних (за період з 01.09.2020 року до 26.10.2020 року).

Як вбачається з платыжного доручення №2546 від 18.11.2021 року, відповідач, зокрема, оплатив борг в сумі 100 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.3 договору, в разі порушення термінів оплати, передбачених даним договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 5% від спільної суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення від неоплаченої суми договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Так, розрахунок розміру пені здійснюється за формулою: сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ х кількість прострочених днів : кількість днів у році х 100%.

Враховуючи заявлений позивачем період з 01.12.2020 року до 31.12.2020 року, суму боргу в розмірі 100 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, то пеня за вищевказаний період складає 1 016,39 грн. (100 000,00 грн. х 6,0% х 31 : 366 х 100% = 1 016,39 грн.);

- заявлений позивачем період з 01.01.2021 року до 02.03.2021 року, суму боргу в розмірі 100 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 2 005,48 грн. (100 000,00 грн. х 6,0% х 31 : 365 х 100% = 2 005,48 грн.),

а разом 3 021,87 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 3 179,34 грн. (за період з 27.10.2020 року до 17.11.2021 року) та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 12 900,00 грн. (за період з 02.09.2020 року до 17.11.2021 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних, враховуючи період заборгованості за період з 27.10.2020 року до 17.11.2021 року, складає 387 днів, тому три проценти річних від суми 100 000,00 грн. становлять 3 179,34 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 02.09.2020 року до 17.11.2021 року: у вересні 2020 року 100,5%; жовтні 101,0% року; листопаді - 101,3%; грудні 100,9%; у січні 2021 року 101,3%; лютому 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%; червні 100,0%; липні 100,1%; серпні 99,8%; вересні - 101,2%, жовтні 100,9%; листопаді 100,8%, від суми 100 000,00 грн., складає 13 460,13 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 12 900,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ч. 1 ст. 598, ст. 599, ст. 600, ч. 1 ст. 601, ч. 1 ст. 604, ст. 605, ст. 607, ст. 608, ст. 609, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Келте" до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпостачсервіс" про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпостачсервіс" (08021, Київська область, Макарівський район, село Ніжиловичі, вулиця Петровського, будинок 126, ідентифікаційний код 36003446) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Келте" (04080, місто Київ, вулиця Корабельна, будинок 6, ідентифікаційний код 34601249) 3 021,87 грн. (три тисячі двадцять одну грн. 87 коп.) пені; 3 179,34 грн. (три тисячі сто сімдесят дев`ять грн. 34 коп.) трьох процентів річних; 12 900,00 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот грн. 00 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 269,67 грн. (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять грн. 47 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 07.09.2022 року.

Суддя С. Грабець