Ухвала

від 29.08.2022 по справі 920/1107/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 920/1107/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Студенець В.І., Чумак Ю.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022

(головуючий - Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2022

(суддя - Джепа Ю.А.)

у справі №920/1107/21

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім Залізничник»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ТРЕІН»

про стягнення 905 874,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім Залізничник» про стягнення 905 874,34 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.02.2022 у справі №920/1107/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022, відмовлено у задоволенні позову.

11.08.2022 АТ «Українська залізниця» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 та рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2022 у справі №920/1107/21 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кролевець О.А.- доповідач (головуючий), Стратієнко Л.В., Чумак Ю.Я.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2022 №29.3-02/1539, у зв`язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №920/1107/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кролевець О.А. - доповідач (головуючий), Чумак Ю.Я., Студенець В.І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ «Українська залізниця», Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору в справі №904/1107/21 є стягнення штрафу за порушення умов договору поставки у розмірі 905 874, 34 грн, тобто ціна позову є меншою за п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 1 135 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які передбачені пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження у справі АТ «Українська залізниця» обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час розглядається низка судових справ за позовами скаржника про стягнення штрафу за порушення умов договору поставки за схожих обставин, а судова практика абсолютно суперечлива, про що свідчить існування низки рішень судів першої та апеляційної інстанцій у аналогічних справах з протилежними правовими висновками, а саме у справах №910/22712/17, №904/5647/18, №904/5403/18, №904/3145/18. Окрім того зазначає, що справа має виняткове значення для скаржника оскільки договір поставки є одним із основних договорів, які укладаються товариством, а невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки щодо поставки товарів та сплати штрафних санкцій ставить під загрозу стабільну роботу АТ «Українська залізниця» як стратегічного підприємства держави, обмежує його права та порушує майнові інтереси.

Проте Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав дійти висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржником не доведено наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права у вказаних скаржником справах, а вказане свідчить лише про наявність різних істотних обставин, підтверджених або непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Водночас інших аргументів та доводів, які б свідчили про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з матеріалів даної касаційної скарги не вбачається.

Посилання АТ «Українська залізниця» на те, що справа №920/1107/21 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованим, оскільки вищевказані доводи не підтверджені жодними доказами та зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.

Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №920/1107/21 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 та рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2022 у справі №920/1107/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Крім того, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 та рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2022 у справі №920/1107/21.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Ю.Я. Чумак

В.І. Студенець