Рішення

від 06.09.2022 по справі 320/4365/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2022 року м. Київ справа №320/4365/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2019 р. № 000467511.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стверджує, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідністю «Торгова компанія «Ельбрус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» є реальними господарськими операціями, спрямованими на настання реальних наслідків. Зазначає, що позивач не несе відповідальність за господарські операції між іншими контрагентами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21 липня 2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що перевіркою позивача при проведенні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідністю «Торгова компанія «Ельбрус» за період з 1 листопада 2018 р. по 30 листопада 2018 р. та при проведенні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» за період з 1 лютого 2019 р. по 28 лютого 2019 р. встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 219 753 грн. 87 коп., в тому числі за листопада 2018 року в сумі 141 403 грн. 87 коп., за лютий 2019 року в сумі 78 350 грн.

Ухвалою суду від 31 березня 2021 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 31 березня 2021 р.

31 березня 2021 р. від представників сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 31березня 2021 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа 28 грудня 2015 р. за адресою: 09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Глиняна, будинок 45-А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 40202248).

Основними видами діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний) (код КВЕД 41.20); виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (код КВЕД 16.23); виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61); виробництво бетонних розчинів, готових для використання (код КВЕД 23.63); виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу (код КВЕД 23.69); електромонтажні роботи (код КВЕД 43.21); монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (код КВЕД 43.22); інші будівельно-монтажні роботи (код КВЕД 43.29); установлення столярних виробів (код КВЕД 43.32); покрівельні роботи (код КВЕД 43.91); інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (код КВЕД 43.99); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31); роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.32); діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (код КВЕД 46.13); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (Код КВЕД 46.19); оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (код КВЕД 46.47); комплексне обслуговування об`єктів (код КВЕД 81.10); оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19); роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29); діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання (код КВЕД 55.20); постачання інших готових страв (код КВЕД 56.29); купівля та продаж власного нерухомого майна (код КВЕД 68.10); агентства нерухомості (код КВЕД 68.31); діяльність у сфері архітектури (код КВЕД 71.11); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12).

У період із 19 вересня 2019 року по 25 вересня 2019 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбрус» за листопада 2018 р., з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» за лютий 2019 року.

На підставі цієї перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 2 жовтня 2019 р. № 102/10-36-05-11/40202248. Встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 219 753 грн. 87 коп., в тому числі за листопад 2018 року в сумі 141 403 грн. 87 коп., за лютий 2019 року в сумі 78 350 грн.

Крім того, в Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що задекларований позивачем податковий кредит з придбання товарів: шафа керування у ручному та автоматичному режимі, 15068638 насос Р2 (аналог Німеччина), ворота гаражні автоматизовані, днища глухі барабанів парового котла КЕ-10, фреза шпоночна, різець відрізний, шини в асортименті, ПК, блоки, диски, арматура, мастило, склопакети, ущільнювачі, скоби монтажні, цемент, труби, профілі, цегла, металопластикові конструкції, вентилі, кабеля, плашки, правило, печатки, наконечники та інший будівельний матеріал, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельбрус» по ланцюгу постачання в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України на загальну суму ПДВ 278 722 грн. 75 коп., сформований неправомірно, а тому під час проведення перевірки не підтверджено ПДВ на загальну суму 141 403 грн. 87 коп. за листопад 2018 р.

Крім того, в Акті перевірки контролюючим органом встановлено відсутність реального здійснення операцій, що спостерігається пересорттовару та обрив ланцюга без наявності імпортера та виробника по ланцюгу постачання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід ГРУПП ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-ХАУС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» до позивача. Контролюючий орган вважає, що задекларований позивачем податковий кредит за рахунок проведення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» на виконання умов договорів (а саме: Договору підряду № 07/01-19 від 9 січня 2019 р. (надання послуг автокрану на суму ПДВ 104 066 грн. 70 коп.) та Договору поставки №11/02 від 1 лютого 2019 р. (постачання товару Цемент М-400 50 кг на суму ПДВ 111 699 грн.)), всього на загальну суму ПДВ 215 765 грн. 70 коп., в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України сформований неправомірно, а тому під час проведення перевірки не підтверджено ПДВ на загальну суму 78350 грн. за лютий 2019 р.

У подальшому відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 31 жовтня 2019 р. № 000467511, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на суму 219 754 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції на суму54 939 грн. 00 коп. Загальна сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 31 жовтня 2019 р. №000467511 визначена в розмірі 274 693 грн. 00 коп.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі ПК України) (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Суд бере до уваги, що у цій справі відповідачем не надано доказів, які можуть свідчити про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом. Господарські операції виконані, товари і послуги фактично надані, здійснено оплату за їх надання, відбулися зміни активів, оформлено первинні документи.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

Суд зазначає, що за змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд зазначає, що формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 р. у справі № 21-1526а15.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996-XIV.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наявні у справі докази свідчать про наступне. 1 лютого 2019 р. між позивачем (далі покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» (далі - постачальник) укладено договір поставки № 11/02.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 цього договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2 Договору (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), а саме: Цемент М-400.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до суду наступні документи:

- копію видаткової накладної від 14 лютого 2019 р. № 14/02-2 на загальну суму 170 100 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ на суму 28 350 грн. 00 коп.;

- копію рахунку на оплату № 136 від 14 лютого 2019 р. на загальну суму 170 100 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ на суму 28 350 грн. 00 коп.;

- копію податкової накладної від 14 лютого 2019 р. № 29 на загальну суму 170 100 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ на суму 28 350 грн. 00 коп., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- копію платіжного доручення від 14 лютого 2019 р. № 72 на суму 300 000 грн. 00 коп.;

- копії товарно-транспортних накладних.

Крім того, 9 січня 2019 р. між позивачем (далі покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» (далі - постачальник) укладено договір підряду № 07/01-19.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 цього договору підрядник бере на себе зобов`язання за завданням замовника своїми силами на свій ризик, а при необхідності силами субпідрядників виконати переміщення, розвантаження-завантаження, кранові роботи на будівельних майданчиках замовника - (далі об`єкт), відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації й в обумовлений цим договором строк, в замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт (і забезпечення необхідними матеріалами), прийняти від підрядника та оплатити виконані робіт (і матеріалів, якщо роботи виконуються за рахунок матеріалів підрядника).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до суду наступні документи:

- копії актів надання послуг від 31 січня 2019 р. № 31/01-9 на загальну суму 19 299 грн. 96 коп. в тому числі ПДВ на суму 3 216 грн. 66 коп.; від 5 лютого 2019 р. № 5/02-1 на загальну суму 100 800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 16 800 грн. 00 коп.; від 12 лютого 2019 р. № 12/02-1 на загальну суму 100 800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 16 800 грн. 00 коп.; від 14 лютого 2019 р. № 14/02-1 на загальну суму 98 400 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 16 400 грн. 00 коп.;

- копії податкових накладних від 31 січня 2019 р. № 41 на загальну суму 19 299 грн., в тому числі ПДВ на суму 3 216 грн. 66 коп.; від 14 лютого 2019 р. № 28 на загальну суму 98 400 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 16 400 грн. 00 коп.; від 12 лютого 2019 р. № 27 на загальну суму 100 800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 16 800 грн. 00 коп.; від 5 лютого 2019 р. №26 на загальну суму 100 800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 16 800 грн. 00 коп., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- копію платіжного доручення від 14 лютого 2019 р. № 55 на загальну суму 324 400 грн. 00 коп. (призначення платежу за послуги згідно Договору підряду № 07/01-19 від 9 січня 2019 р.);

- копії товарно-транспортних накладних.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів поставки від 1 лютого 2019 р. № 11/02 та підряду від 9 січня 2019 р. № 07/01-19 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП», використання отриманих результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, 1 листопада 2018 р. між позивачем (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельбрус» (далі постачальник) укладено договір поставки продукції № 01/11-3.

Відповідно до вимог п. 1.1 розділу 1 цього договору постачальник поставляє, а покупець зобов`язаний прийняти у власність та оплатити продукцію, надалі «товар». Кількість, номенклатура та ціни на товар визначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до суду наступні документи:

- копії рахунків на оплату № 1367 від 6 листопада 2018 р. на загальну суму 708 073 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 118 012 грн. 17 коп., № 1398 від 19 листопада 2018 р. на загальну суму 823 913 грн. 26 коп., в тому числі ПДВ на суму 137 318 грн. 88 коп.;

- копії видаткових накладних № 1103 від 6 листопада 2018 р. на загальну суму 708 073 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 118 012 грн. 17 коп., № 1105 від 19 листопада 2018 р. на загальну суму 823 913 грн. 26 коп., в тому числі ПДВ на суму 137 318 грн. 88 коп.;

- копії податкових накладних від 19 листопада 2018 р. № 52 на загальну суму 708 073 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 118 012 грн. 17 коп., від 19 листопада 2019 р. № 84 на загальну суму 823 913 грн. 26 коп., в тому числі ПДВ на суму 137 318 грн. 88 коп., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накиданих;

- копії платіжних доручень від 6 грудня 2018 р. № 169 на суму 135 056 грн. 00 коп., від 14 грудня 2018 р. № 212 на суму 130 000 грн. 00 коп. та від 14 грудня 2018 р. № 213 на суму 140 250 грн. 00 коп.;

- копії товарно-транспортних накладних.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору поставки продукції від 1 листопада 2018 р. № 01/11-3 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельбрус», використання отриманих результатів у господарській діяльності позивача.

Відповідач зазначає в Акті перевірки від 22 жовтня 2018 р. № 885/10-36-14-14/497681, що ним було відпрацьовано усі ймовірні ланцюги придбання (введення) в обіг відповідного товару (послуг) на митну територію України або факт придбання відповідного товару (послуг) у постачальників резидентів України і встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельбрус» було поставлено продукцію на адресу позивача, які в свою чергу придбано у інших контрагентів (а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельбрус» у наступних товариствах: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛ-ТРЙД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР АВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромфакторинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГлобалТрейдИнвестман», Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСАРС» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРОФТ ГРУП»; та за Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» спостерігається пересорт товару та обрив ланцюга без наявності імпортера та виробника по ланцюгу постачання від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ГРУПП ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-ХАУС»), але у вищезазначених товариств відсутнє законне введення в обіг номенклатури товарів (послуг), які надані позивачу.

У зв`язку з цим, суд зазначає наступне. Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельбрус», останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість.

Суд також бере до уваги, що відповідачем не надано жодних належних і достовірних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки вказаних товарів.

Суд при вирішенні цього податкового спору виходить з презумпції добросовісності платника податку та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у цій справі суд зазначає, що податковим органом не доведено існування таких обставин.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій позивач з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельбрус», а також докази використання у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідач в обґрунтування спірного рішення в акті перевірки та у відзиві зазначає, що за даними інформаційного ресурсу ЄДРСР (єдиний державний реєстр судових рішень) встановлено, що Київською місцевою прокуратурою № 6 здійснюється процесуальне керівництво по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12019100060003278 від 1 серпня 2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Підставою для внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР стало повідомлення про вчинення кримінального правопорушення відділу протидії фіктивному підприємництву ОУ ГУ ДФС у м. Києві № 20991/9/26-15-21-1908 від 29 липня 2019 р..

Судом встановлено, що в матеріалах клопотання прокурор зазначив, що відповідно до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення відділу ПФП ОУ ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що невстановленими слідством особами в період 2018-2019 років розроблено та втілено у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництву ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій, внесення завідомо неправдивих відомостей до фінансово-господарських документів підприємств, щодо псевдо операцій з реалізації ТМЦ (робіт, послуг) використовуючи підприємства, які мають ознаки «фіктивності» і створені з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема ТОВ "ЖОВТЕНЬ-2013" (код ЄДРПОУ 38867946), ТОВ "ЗАХІД ГРУПП ЛТД" (код ЄДРПОУ 36182493), ТОВ "АРМ-ХАУС" (код ЄДРПОУ 40841073), ТОВ "Б"ЮТІ" (код ЄДРПОУ 42680372), ТОВ "ФЛАМСТОР" (код ЄДРПОУ 42426421), ТОВ "ФАЛЬСТЕР" (код ЄДРПОУ 42925867), ТОВ "ЮНІМАКС СИСТЕМ" (код ЄДРПОУ 42678363), ТОВ "ЛАГОВЕСТ" (код ЄДРПОУ 42417328), ТОВ "БРОШ ГРУП" (код ЄДРПОУ 42803600), ТОВ "РЕМПЕЙДЖ ІНДАСТРІЗ" (код ЄДРПОУ 42430710), ТОВ "КАМАРАН" (код ЄДРПОУ 42797079), ТОВ "АВЕРАЖ ЗАХІД" (код ЄДРПОУ 42103079), ТОВ "АГРОПРОДАКШН" (код ЄДРПОУ 40304493), ТОВ "ЮВЕНТА-ТРАСТ" (код ЄДРПОУ 42601788), ТОВ "СПРІНГ-ПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 42388271), ТОВ "ЛЕРОЙ ЛТД" (код ЄДРПОУ 42205628), ТОВ "ВЄГАНС" (код ЄДРПОУ 41807300), ТОВ "ВАРМАКС" (код ЄДРПОУ 41807337), ТОВ "ТОРГСКОП" (код ЄДРПОУ 42372550), ТОВ "АГРОСПЕЦТЕХ ЛТД" (код ЄДРПОУ 38193182), ТОВ "ЕМПАІР" (код ЄДРПОУ 38906911), ТОВ "АКВА ВЕЛЕТ" (код ЄДРПОУ 40218331), ТОВ "СТРАХОВИЙ БРОКЕР "ТЕХТРІ" (код ЄДРПОУ 40902586), ТОВ "МОНТОЛ ТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 42365228), ТОВ "МАКЕНГО" (код ЄДРПОУ 42460991), ТОВ "ЛАСКЕЛЬС" (код ЄДРПОУ 42528736), ТОВ "КОМПАНІЯ ТРАНСЛОГІСТІК" (код ЄДРПОУ 42540825).

Отже, судом встановлено, що ті аргументи, на які контролюючим органом здійснено посилання в акті перевірки, не було підтверджено під час їх перевірки і дослідження судом. Крім того, судом не встановлено обставин, що позивач фігурує в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру № 12019100060003278 від 1 серпня 2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог ч.6 ст.78 КАС України доказом можливої причетності позивача чи його постачальника до вчинення злочину при здійсненні цих господарських операцій міг бути не запис до вказаного реєстру про внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, а вирок суду, який набрав законної сили. Проте, відповідачем такого вироку суду не надано.

Крім того, щодо реальності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельбрус», суд зазначає про наступне. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 23 травня 2018 р. у справі № 804/2551/13-а правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 3 квітня 2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170).

Суд зазначає, що наявні у справі документи (бухгалтерські та податкові) свідчать про реальність укладення та виконання договорів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельбрус». У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів було сформовано витрати, які враховуються у податковому кредиті за листопада 2018 р. та лютий 2019 р. та в подальшому правильно нараховано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахований рахунок платника податку у банку по декларації з податку на додану вартість за листопада 2018 р. та лютий 2019 р..

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як зазначалося судом, твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача можливості поставки вказаного товару є голослівним і будь-якими конкретними доказами не підтверджено. Як вбачається, ці твердження здійснено податковим органом виключно на підставі власної інформації і навіть не ґрунтуються на матеріалах перевірки вказаного контрагента. За таких обставин вони є припущеннями і ще й з таких мотивів не можуть бути взяті до уваги у цій справі.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 р. у справі №813/8500/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 9 січня 2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

З урахуванням викладеного, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельбрус» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2019 р. № 000467511., отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що податкове-повідомлення рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 22 травня 2020 р. № 4025 позивачем сплачено судовий збір на суму 4120 грн. 39 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4120 грн. 39 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31 жовтня 2019 р. № 000467511.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд БЦ» (код ЄДРПОУ - 40202248) судовий збір у розмірі 4120 (чотири тисячі сто двадцять) грн. 39 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Міськбуд БЦ», адреса: вул. Глиняна, буд. 45А, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ - 40202248.

Відповідач Головне управління Державної податкової служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 43141377.

Суддя Журавель В.О.