Рішення

від 05.09.2022 по справі 380/6862/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6862/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2022 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТБУД ПЛЮС» про визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури та інформаційної політики України.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТБУД ПЛЮС», в якій просить визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №12467/6.11.6 від 18.10.2021 року щодо негайного припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.03.2022 надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕҐА-ТЕХ» про те, що 18.10.2021 Міністерством культури та інформаційної політики України було видано ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» припис №12467/611.6, яким вимагалось негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель», які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року №1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова») та на території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Зазначає, що Міністерством культури та інформаційної політики України на адресу ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» не було надіслано припис №12467/6.11.6 від 18.10.2022.

Позивач наголошує, що на день видачі оскаржуваного припису від 18.10.2021 відсутня затверджена Міністерством культури та інформаційної політики України науково-проектна документація щодо визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Львова, як того вимагає ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п.12 Порядку №318, а відтак, межі історичного ареалу м. Львова у встановленому законодавством порядку незатвердженні.

Зазначає, що будівництво проводиться на підставі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель, затверджених рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.08.2019 року №783, проектної документації, що розроблена ПП «Вікторія Парк» та затверджена згідно наказу від 31.03.2020 №03-2020/П «Про затвердження проектної документації», експертиза проекту проведена ТзОВ «Українська будівельно-технічна експертиза, висновок №7-47-19-ЕП/ЛО від 30.03.2020 року, а також дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ112201401041 від 22.12.2020, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові. Таким чином, замовником будівництва - ТОВ «МЕҐА-ТЕХ» погоджено в порядку встановленого законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» із Львівською міською радою та її виконавчим комітетом містобудівні умови та обмеження, тому у позивача - ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» було достатньо законних підстав для здійснення будівництва.

Таким чином, позивач вважає припис Міністерства культури та інформаційної політики України №12467/6.11.6 від 18.10.2021 року винесеним з порушенням чинного законодавства та таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ухвалою суду від 29 квітня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 23 травня 2022 року застосовано заходи забезпечення позову у справі 380/6862/22 та зупинено дію припису Міністерства культури та інформаційної політики України №12467/6.11.6 від 18.10.2021 року щодо припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 м. Львові зі знесенням існуючих будівель» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що до Міністерства культури та інформаційної політики України надійшло звернення громадської організації «Народна дія Львів» від 16.08.2021 № 50, яка зареєстрована 17.08.2021 за № 24594/20.1-21 щодо видання припису про припинення робіт за адресою: м. Львів, вул. Волоська, 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13.

За результатами перевірки електронної бази даних документообігу Міністерства культури та інформаційної політики України встановлено, що погоджень проектної документації, а також дозволів на проведення будь-яких робіт по вул. Волоській, 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надавалося.

Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 27.08.2021 № 10268/6.11.6 звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з проханням доручити відповідним структурним підрозділам провести належне обстеження містобудівної ситуації з обов`язковим наданням акта обстеження та матеріалів фотофіксації, а також повної інформації щодо замовника й виконавця зазначених робіт.

Листом від 17.09.2021 № 16-4162/0/2-21 Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації надав акт обстеження містобудівної ситуації по вул. Волоській, 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові від 03.09.2021, матеріали фотофіксації актуального стану об`єкта обстеження.

На виконання вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Міністерство культури та інформаційної політики України, діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону і Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою КМУ від 16.10.2019 № 885, за результатами проведеного 03.09.2021 працівниками управління охорони об`єктів культурної спадщини Департамента архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації візуального обстеження по вул. Волоській, 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові замовнику - ТОВ «Мега-Тех» - та підряднику - ТОВ «Приватбуд Плюс» - надіслано приписи від 19.10.2021 № 12519/6.11.6 та від 18.10.2021 № 12467/6.11.6 відповідно про припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель», які було відправлено 20.10.2021 та 21.10.2021 рекомендованими листами та отримано замовником ТОВ «Мега-Тех» 25.10.2021, відправлення підряднику ТОВ «Приватбуд Плюс» не вручено під час доставки та повернулась за закінченням терміну зберігання.

Листом від 25.10.2021 № 12805/6.11.6 Міністерство культури та інформаційної політики України звернулося до Львівської обласної державної адміністрації щодо здійснення контролю за виконанням вимог приписів від 19.10.2021 № 12519/6.11.6 та від 18.10.2021 № 12457/6.11.6 стосовно припинення проведення будівельних робіт на вул. Волоська, 1, Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові. Листом від 25.11.2021 № 5/14-13723/0/2-21/7-16.3.1 Львівська обласна державна адміністрація поінформувала Міністерство культури та інформаційної політики України, про те, що обласна державна адміністрація звернулася до Львівської міської ради листом від 12.11.2021 № 5/14-13287/0/2-21/7-16.3.1 з проханням доручити відповідним структурним підрозділам, в межах компетенції та наділених повноважень, здійснити контроль за виконанням згаданих вище приписів Міністерства культури та інформаційної політики України та у разі необхідності, вжити до порушників необхідні заходи реагування за невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції Закону станом на момент видачі припису) з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 затверджено Список історичних населених місць України, до якого занесено місто Львів.

Рішенням Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова» затверджені межі історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова.

Таким чином, будівництво за адресою: по вул. Волоській, 1,1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові ведеться з порушенням законодавства в сфері охорони культурної спадщини без отримання дозволу на проведення земляних робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, за результатом погодженої у встановленому порядку проектної документації, що суперечить Закону та, відповідно, стало підставою для видачі припису.

Також, відповідач вказує, що оскаржуваний припис винесений відповідачем не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини, що у розумінні статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначається як система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТБУД ПЛЮС» (далі - ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС») є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 38057137, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

20.02.2020 між Приватним підприємством «Мега-Тех» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТБУД ПЛЮС» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт № 20-02/2020, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника на умовах цього Договору виконати підготовчі, загально-будівельні, монтажні та інші роботи на об`єкті «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській 1, Волоській 1А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» використовуючи при цьому матеріали та засоби Замовника, та за погодженням Сторін власні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕҐА-ТЕХ» є правонаступником прав та обов`язків Приватного підприємства «Мега-Тех», що підтверджується рішенням № 15/09/21 від 15.09.2021 та передавальним актом від 15.09.2021. Рішення та передавальний акт засвідчені приватним нотаріусом Черник Н.С. та зареєстровані в реєстрі за №№ 2825, 2826, 2827.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕҐА-ТЕХ» є користувачем земельних ділянок, а саме:

- земельної ділянки пл. 0,0420 га; кадастровий номер: 4610136600:07:005:0025; цільове призначення: 03.10 - для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для будівництва та обслуговування торгово-офісного комплексу з підземним паркінгом; місце розташування: м. Львів, вул. Волоська, 1 про що свідчить ухвала Львівської міської ради №877 від 14.07.2016 «Про надання ПП «Мега-Тех» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-а», ухвала Львівської міської ради № 4879 від 04.04.2019 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2016 № 877 «Про надання ПП «Мега-Тех» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-а», ухвала Львівської міської ради №5212 від 20.06.2019 «Про затвердження ПП «Мега-Тех» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-а», договір оренди землі від 08.08.2019 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який сформований 12.08.2019 з індексним номером витягу: 177174728;

- земельної ділянки пл. 0,2182 га; кадастровий номер: 4610136600:07:005:0047; цільове призначення: 03.10 - для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для будівництва та обслуговування торгово-офісного комплексу з підземним паркінгом; місце розташування: АДРЕСА_1 про що свідчить ухвала Львівської міської ради №877 від 14.07.2016 року «Про надання ПП «Мега-Тех» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-а», ухвала Львівської міської ради № 4879 від 04.04.2019 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2016 № 877 «Про надання ПП «Мега-Тех» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-а», ухвала Львівської міської ради №5212 від 20.06.2019 «Про затвердження ПП «Мега-Тех» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-а», договір оренди землі від 15.07.2019 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який сформований 02.08.2019 з індексним номером витягу: 176073306;

- земельної ділянки пл. 0,0044 га; кадастровий номер: 4610136600:07:005:0040; цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів; місце розташування: м. Львів, вул. Волоська, 1, про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2014, який зареєстрований в реєстрі за № 757 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, який сформований 22.12.2014 з індексним номером витягу: 31399924.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕҐА-ТЕХ» є власником об`єктів нерухомого майна, які знаходяться на вищевказаних земельних ділянках, а саме:

- котельні літ «А», загальною площею 75,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Волоська, буд. 1, про що свідчить договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.12.2015, який зареєстрований в реєстрі за № 5212 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який сформований 08.12.2015 з індексним номером витягу: 49354215;

- 1/2 ідеальної частки в праві власності на нежитлове приміщення загальною площею 150,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Волоська, буд. 1-А, про що свідчить договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки в праві власності на нежитлове приміщення від 30.03.2016, який зареєстрований в реєстрі за № 1301 та Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка сформована 01.04.2016 з номером інформаційної довідки: 56486816;

- 1/2 ідеальної частки в праві власності на нежитлове приміщення загальною площею 150,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Волоська, буд. 1-А, про що свідчить договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки в праві власності на нежитлове приміщення від 31.03.2016, який зареєстрований в реєстрі за № 1309 та Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка сформована 04.04.2016 з номером інформаційної довідки: 56608747;

- гаражу літ. «Б», загальною площею 19,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Волоська, про що свідчить договір купівлі-продажу гаражу від 15.12.2014, який зареєстрований в реєстрі за № 760 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, який сформований 22.12.2014 з індексним номером витягу: 31406374.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.08.2019 №783 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоскій, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» були затвердженні містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоскій, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза» 30.03.2020 затверджено експертний № 7-047-19-ЕП/ЛО звіт щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській 1, Волоській 1А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» відповідно до якого документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку з відповідними технічними показниками.

Листом від 22.04.2020 № 0004-вих-31086 Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради надано висновок щодо паспорту опорядження фасаду будинку, за адресою: м. Львів, вул. Волоська, 1, Волоська, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13, відповідно до якого, Управління охорони історичного середовища вважає можливим погодження колористики опорядження фасадів будинків на вул. Волоській, 1, Волоській, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 відповідно до паспорту опорядження, опрацьованого ПП «ВІКТОРІЯ ПАРК» у складі проектної документації, на підставі Рішення Виконавчого комітету від 16.08.2019 №783 про затвердження містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоскій, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львів надано дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.05.2020 №ЛВ112201401041 Замовнику: ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж», генеральному підряднику: ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» на «Будівництво ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель».

Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕҐА-ТЕХ» для здійснення будівництва торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, вул. Волоській, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель були укладені договори, а саме:

- 31.03.2020 укладено договір з Приватним підприємством «ВІКТОРІЯ ПАРК» № 310320 АН на виконання авторського нагляду;

- 31.03.2020 укладено договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 № 5 про надання послуг з технічного нагляду;

- 07.05.2020 укладено договір з Науково-дослідним центром «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України № 07-20-АН на виконання пам`яткоохоронних робіт.

Таким чином, судом встановлено, що у генерального підрядника ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» було достатньо підстав для здійснення будівництва.

17.08.2021 на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України надійшло звернення громадської організації «Народна дія Львів» від 16.08.2021 № 50 про видання припису щодо припинення будівельних робіт у буферній зоні об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів-ансамбль історичного центру», яке зареєстровано за вхідним № 24594/20.1-21.

Листом від 27.08.2021 № 10268/6.11.6 Міністерство культури та інформаційної політики України звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з проханням доручити відповідним структурним підрозділам, у межах компетенції, провести обстеження земельних ділянок на предмет дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини з метою відповідного реагування в порядку п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з боку Міністерства культури та інформаційної політики України, у строк до 13.09.2021 надати актуальні на момент підготовки відповіді акт візуального обстеження, матеріали фотофіксації, повну інформацію щодо замовника і виконавця робіт. В листі також зазначено, що у разі виявлення порушення, відповідна посадова особа Львівської обласної державної адміністрації, має застосувати фінансові санкції за порушення законодавства України про охорону культурної спадщини.

Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на виконання доручення голови обласної державної адміністрації та відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2021 № 10268/6.11.6 листом надав акт обстеження містобудівної ситуації на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-А та вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові від 03.09.2021, матеріали фотофіксації актуального стану об`єкта обстеження.

03.09.2021 відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2021 № 10268/6.11.6 начальником управління охорони об`єктів культурної спадщини департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації Петрик В.М. та головним спеціалістом відділу охорони, реставрації та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини управління охорони об`єктів культурної спадщини Ясінська Р.С. проведено візуальне обстеження та здійснено фотофіксацію містобудівної ситуації за адресою: Львів, вул. Волоська, 1, Волоська, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13, за результатами якого складено акт обстеження містобудівної ситуації на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові.

В акті обстеження містобудівної ситуації на вул. Волоська, 1, вул. Волоська, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові від 03.09.2021 зазначено, що земельна ділянка на вул. Волоська, 1, Волоська, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13 знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, на території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру», включеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. На зазначеній земельній ділянці зафіксовано облаштування будівельного майданчика: територію огороджено парканом, на території розміщені побутові та технологічні приміщення робітників та охорони. На будівельному майданчику у день обстеження працювала будівельна техніка: підйомний кран, бурильна установка для влаштування паль, екскаватор. Також працювали робітники - велися роботи з укріплення зрізаного схилу та влаштування підпірної стіни. На огорожі будівельного майданчика розміщено інформаційний стенд про те, що на об`єкт «Будівництво ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» зареєстровано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт № ЛВ010200591212 від 28.02.2020р., виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові. Замовники будівництва - ПП «Мега-Тех» (адреса - 79005, м. Львів, пр-т. Шевченка, буд. 3 кв. 4, код ЄДРПОУ 30539460) і ТзОВ «Галпроектмонтаж» (адреса - 79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 13, код ЄДРПОУ 30337522).

18.10.2021 Міністерством культури та інформаційної політики України на виконання вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» і Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою КМУ від 16.10.2019 № 885, за результатами проведеного 03.09.2021 працівниками управління охорони об`єктів культурної спадщини департамента архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації візуального обстеження земельної ділянки на вул. Волоська, 1, Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові прийнято припис № 12467/6.11.6, яким вимагає від Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТБУД ПЛЮС» негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво ПП «Мега-Тех» та ТзОВ «Галпроектмонтаж» торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1, 1-А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель», які виконуються в межах історичного ареалу м. Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005р. № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова») та на території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Припис від 18.10.2021 № 12467/6.11.6 надісланий Міністерством культури та інформаційної політики України на адресу ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» рекомендованим листом з повідомленням, проте, зазначений лист не отриманий уповноваженим представником ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» та повернутий за зворотною адресою: «За закінченням терміну зберігання», про що свідчить конверт з штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення « 0100199746370», отже, матеріалами справи спростовується твердження ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» щодо не направлення на його адресу припису від 18.10.2021 № 12467/6.11.6.

Міністерство культури та інформаційної політики України звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з листом від 25.10.2021 № 12805/6.11.6, в якому просило доручити відповідним структурним підрозділам забезпечити контроль за виконанням припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.10.2021 № 12467/6.11.6. В листі також зазначено, що у разі невиконання ТОВ «МЕҐА-ТЕХ» припису, уповноваженою посадовою особою Львівської обласної державної адміністрації мають бути застосовані фінансові санкції, у порядку передбаченому ст. 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Львівська обласна державна адміністрація листом повідомила Міністерство культури та інформаційної політики України, що звернулася до Львівської міської ради з листом від 12.11.2021 № 5/14-13287/0/2-21/7-16.3.1. з проханням доручити відповідним структурним підрозділам, в межах компетенції та наділених повноважень, здійснити контроль за виконанням припису від 18.10.2021 № 12467/6.11.6 та у разі необхідності вжити до порушників необхідні заходи реагування за невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини. В листі також зазначено, що 12.11.2021 облдержадміністрацією забезпечено проведення зовнішнього візуального обстеження на вул. Волоська, 1, Волоська, 1-а, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові, у день обстеження будівельні роботи проводилися, працювала будівельна техніка, на огорожі території наявний паспорт будівництва.

Суд зазначає, що сторонами не було додано до матеріалів справи будь-які докази, які свідчать про застосування до ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» або ТОВ «МЕҐА-ТЕХ» фінансових санкцій передбачених ст. 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на виконання доручення від Міністерства культури та інформаційної політики України.

Не погоджуючись з приписом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.10.2021 № 12467/6.11.6, ТОВ «ПРИВАТБУД ПЛЮС» звернулося до суду з даним позовом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Спірні правовідносини у справі регулюються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць (12); затвердження меж територій об`єктів всесвітньої спадщини та їх буферних зон (12-1); погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини (14); надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць (17); видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них(18); надання дозволів на відновлення земляних робіт (19).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі - Положення), передбачено, що Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 8 підпункту 103 пункту 4 Положення затверджує форми дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території, на якій розташовані пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою;

Згідно з абз. 15 підпункту 103 пункту 4 Положення Міністерство культури та інформаційної політики України затверджує порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них.

Статтею 6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що на відповідача покладено обов`язок формування та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, затвердження меж та режимів використання історичних ареалів, надання дозволів на проведення робіт в історичних ареалах населених місць, а також видання розпоряджень та приписів щодо припинення робіт в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дозволів або з відхиленням від них.

Щодо висновків відповідача про те, що об`єкт будівництва знаходиться в історичному ареалі м. Львова, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», буферна зона - територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання.

Згідно цього ж закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить також і затвердження науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання буферних зон об`єкта всесвітньої спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №878 затверджено Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), до якого включено, серед інших, місто Львів.

Водночас, порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318 (надалі - Порядок №318).

Згідно до п. 4 Порядку №318 відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Згідно до п.12 Порядку №318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Таким чином, передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Мінкультури. Однак, станом на момент виникнення спірних правовідносин, така документація відсутня та, як наслідок, не затверджена відповідачем у встановленому законом порядку.

Ба більше, серед оприлюдненої на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України інформації щодо затверджених наказами міністерства меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць, відсутня інформація про затвердження Міністерством культури та інформаційної політики України меж історичного ареалу м. Львова станом на день складання припису (18.10.2021).

Отже, наведене підтверджує той факт, що межі історичного ареалу м. Львова не затверджені у встановленому законодавством порядку, тобто Міністерством культури та інформаційної політики України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №813/4993/15.

Встановлені обставини дають суду підстави для висновку, що станом на дату видання оскаржуваного припису у відповідача були відсутні підстави вважати, що «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській 1, Волоській 1А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель», здійснюється у визначених межах історичного ареалу м. Львова з дотриманням чи недотриманням визначених режимів використання, оскільки такі межі та режими, всупереч приписам ч. 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п.12 Порядку №318, не затверджені відповідачем центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Що стосується посилання на рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», яким затверджено опрацьовані інститутом «Укрзахідпроектреставрація» на замовлення управління охорони історичного середовища межі історичного ареалу та зону регулювання забудови м. Львова (додатки 1, 2) та яке, на думку відповідача, підлягає застосуванню Міністерством культури та інформаційної політики України, суд враховує таке.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Ні законодавством, яке діяло на дату винесення рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 року, ні законодавством, яке діяло станом на дату видання оскаржуваного припису, не передбачено повноважень (власних чи делегованих) виконавчих комітетів рад щодо затвердження меж історичних ареалів населеного місця. З огляду на що, рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 12.09.2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» не може вважатися належним документом, яким затверджено межі історичного ареалу м. Львова, без погодження таких меж центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, тобто Міністерством культури та інформаційної політики України.

При розгляді даної справи суд також враховує усталену судову практику щодо вирішення про правомірність приписів Міністерства культури та інформаційної політики України про зупинення виконання будівельних робіт на об`єктах будівництва в місті Львові, прийнятих з підстави виконання робіт в межах затвердженого історичного ареалу міста Львова без відповідного дозволу Міністерства культури та інформаційної політики України. Так, судами неодноразово досліджувалось питання затвердження меж історичного ареалу міста Львова та, відповідно, необхідності отримання у зв`язку з цим дозволу Міністерства культури України на виконання будівельних робіт в цій частині міста. Так, у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №813/2641/17, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 (ухвалою Верховного суду України від 11.12.2018 по справі №813/2641/17 закрите касаційне провадження); рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 по справі №813/3269/17, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 по справі №813/3269/17; рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 по справі №813/1431/18, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019; рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 по справі №813/840/18, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019; постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 по справі №857/3091/18; постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 по справі №461/6658/17 судами встановлено, що Міністерством культури та інформаційної політики України не затверджувались у визначеному законодавством порядку межі історичного ареалу м. Львова і рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» не підлягає застосуванню, так як законодавством не передбачено можливості затвердження меж історичних ареалів рішенням органу місцевого самоврядування. Суди дійшли висновку, що вимоги Міністерства культури та інформаційної політики України щодо припинення виконання будівельних робіт на цій території міста Львова з підстави неотримання відповідного дозволу Міністерства не ґрунтуються на законі.

Щодо твердження про те, що роботи з будівництва торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській 1, Волоській 1А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові здійснюються в межах охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова, включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, суд зазначає наступне.

05.12.1998 року на 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО у м. Кіото, Японія, ансамбль історичного центру Львова був внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Суд звертає увагу, що ні в матеріалах справи, ні у відзиві Міністерства культури та інформаційної політики України на адміністративний позов не зазначено обґрунтування щодо наявності та розміру охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву Міністерством культури та інформаційної політики України зазначено про те, що охоронною (буферною) зоною об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова є межі історичного ареалу, що визначені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова» від 09.12.2005 року.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» регулює питання буферної зони навколо об`єкта всесвітньої спадщини наступним чином:

- буферною зоною є територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання (стаття 1);

- до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, затвердження меж територій об`єктів всесвітньої спадщини та їх буферних зон (п. 12-1 ч. 2 статті 5);

- з метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності об`єктів всесвітньої спадщини навколо них встановлюються буферні зони, про затвердження яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в установленому порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Межі та режими використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (ч. 2 статті 32);

- управління об`єктом всесвітньої спадщини забезпечує орган управління, утворений або визначений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1 статті 37-3);

- управління об`єктом всесвітньої спадщини здійснюється на основі плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (ч. 2 статті 37-3);

- план управління об`єктом всесвітньої спадщини визначає основні напрями та програми щодо захисту, збереження, інтеграції такого об`єкта в суспільне життя відповідно до положень Конвенції та інших міжнародних договорів України і, зокрема, включає: визначення об`єкта всесвітньої спадщини; топографічні показники; визначення буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини; короткий опис видатної універсальної цінності об`єкта всесвітньої спадщини; цілі, стратегію та завдання зі збереження, підтримання та представлення видатної універсальної цінності об`єкта всесвітньої спадщини; методи управління об`єктом всесвітньої спадщини; опис умов, обмежень і заборон щодо об`єкта всесвітньої спадщини, його території та буферної зони (ч. 3 статті 37-3);

- план управління об`єктом всесвітньої спадщини, включеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, переглядається відповідно до рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО або за необхідності, але не менше одного разу на п`ять років (ч. 4 статті 37-3).

З системного аналізу норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» вбачається, що як і в ситуації з історичним ареалом населеного місця, межі буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини можуть вважатися затвердженими лише в разі дотримання зазначених вище вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини». При цьому, про затвердження таких меж центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, повинен проінформувати Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Після затвердження меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, повинен утворити або визначити орган управління, який забезпечуватиме управління об`єктом всесвітньої спадщини. В свою чергу, управління об`єктом всесвітньої спадщини здійснюється органом управління на основі складеного ним плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Оскільки всупереч визначеному чинним законодавством України порядку визначення та затвердження меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини, такі межі не визначено та не затверджено Міністерством культури та інформаційної політики України, хоча саме до його компетенції, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, віднесено це питання, це дозволяє зробити висновок про те, що межі охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини Архітектурний ансамбль історичного центру Львова та режим його використання фактично не встановлені (у встановлений законом спосіб), а посилання на рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 року, як на таке, яким визначені вказані межі, не заслуговують на увагу.

В контексті наведеного суд наголошує на те, що всі вимоги законодавства, які пов`язані з існуванням історичного ареалу та буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини й обумовленні цим фактом (отримання дозволів, погоджень тощо) не можуть застосовуватися за відсутності належним чином затверджених меж історичного ареалу та меж буферної зони. Тому, вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» у частині отримання дозволів органу охорони культурної спадщини, для виконання земляних, будівельних інших робіт на території історичного ареалу в межах охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини можуть бути правомірними виключно у разі встановлення відповідного історичного ареалу та буферної зони у порядку, визначеному законодавством України.

Суд зазначає, що в акті обстеження містобудівної ситуації на вул. Волоській, 1, АДРЕСА_1 та вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові від 03.09.2021, на підставі якого видано спірний припис зазначено, що земельна ділянка на вул. Волоській, 1, Волоській, 1-а та вул. Шота Руставелі, 13, знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, на території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру», включеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, однак в цьому ж акті, так і в спірному приписі, немає жодної конкретизації щодо такого порушення в тому числі з посилання на відповідні рішення та нормативні документи.

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував обставину, що позивачем порушено саме межі і режими використання історичного ареалу м. Львова та буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини.

Стосовно порядку проведення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини» та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної спадщини, суд зазначає наступне.

Положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що одним із повноважень органів охорони культурної спадщини є здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини. При цьому, даний Закон не визначає того, в яких саме формах може здійснюватися такий контроль.

Досліджуючи питання законодавчого регулювання здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, суд встановив наступне.

Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» № 3392-VI від 19.05.2011 року (із наступними змінами) затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності та статтею 1 визначено, що термін «документ дозвільного характеру» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Також відповідно до ст. 1 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

До Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності включено такі передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини» дозвільні документи: дозвіл на переміщення (перенесення) пам`ятки національного значення (п.46); дозвіл на переміщення (перенесення) пам`яток місцевого значення (п.47); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п. 57); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п. 58); погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 92); погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 93); погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони (п.106).

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про охорону культурної спадщини» суд вбачає, що органи охорони культурної спадщини, здійснюючи перевірку дотримання суб`єктами господарювання законодавства у сфері охорони культурної спадщини в частині отримання дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п. 58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності), проводять перевірку господарської діяльності таких суб`єктів, оскільки отримання цього дозволу є частиною господарської діяльності відповідних суб`єктів, так як надає їм право на провадження певних дій в рамках здійснення господарської діяльності і без такого дозволу провадження цих дій забороняється.

Перевірка суб`єкта господарювання на предмет дотримання ним у своїй господарській діяльності вимог законодавства згідно із статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» являє собою державний нагляд (контроль), під яким розуміється діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Оскільки ні Законом України «Про охорону культурної спадщини», ні жодним іншим нормативно-правовим актом не врегульований порядок здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням вищевказаного Закону та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, а в статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» до переліку правовідносин, на які не поширюється його дія, не включено заходи контролю за господарською діяльністю, пов`язаною з об`єктами культурної спадщини, суд дійшов висновку, що при здійсненні органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини» та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини слід керуватись Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», як таким, що визначає загальний порядок здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Тому, суд вважає помилковим аргумент Міністерства культури та інформаційної політики України про те, що проведення візуального обстеження земельної ділянки по вул. Волоській 1, Волоській 1А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові було не заходом державного нагляду (контролю), а охоронюваним заходом, в межах періодичного моніторингу стану збереження пам`ятки, оскільки як вбачається з матеріалів справи предметом перевірки було саме наявність дозволу Міністерства культури та інформаційної політики України на проведення робіт з будівництва на підставі звернення громадської організації «Народна дія Львів» від 16.08.2021 №50, а не стан утримання та збереження об`єкта культурної спадщини від пошкодження та руйнування.

Суд не враховує посилання відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 по справі №818/308/16, а також роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.07.2016 № 3632-06/23151-06 та лист Державної регуляторної служби України від 20.05.2016 № 3200/0/20-16, які адресовані Управлінню культури і туризму Сумської ОДА та які згадуються в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 № 818/308/16, на які Міністерство культури та інформаційної політики України посилається у відзиві на позовну заяву. Так, зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 по справі №818/308/16 вбачається, що співробітники ДП НДЦ Охоронна археологічна служба України склали акт про факти руйнувань на щойно виявленому об`єкті культурної спадщини; Товариство проводило земляні роботи зі зняття шару ґрунту на недослідженій території об`єктів культурної спадщини поселень Токарі-6, Токарі-8 ІІ-І тисячоліття до нашої ери без наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини та погодженої у встановленому законом порядку науково-проектної документації. На підставі зафіксованих фактів руйнувань на об`єктах культурної спадщини Управління винесено припис про негайне зупинення проведення земельних робіт на ділянці розробки гідрокар`єру на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області. Проаналізувавши це судове рішення, суд зазначає, що у згаданій судовій справі оспорювався припис, виданий щодо захисту конкретного об`єкта культурної спадщини, тому суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що такий припис винесений не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини, що у розумінні ст. 1 Закону № 1805-ІІІ визначається як система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. Відтак, фактичні обставини у цій та цитованій справі є різними.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено перелік правовідносин, на які не поширюється його дія, серед яких відсутні заходи контролю за господарською діяльністю, пов`язаною з об`єктами культурної спадщини.

Таким чином, діяльність органів охорони культурної спадщини при здійсненні заходів державного нагляду, підпадає під сферу дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Правова позиція про те, що органи охорони культурної спадщини є контролюючими органами і уповноважені здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства в галузі охорони культурної спадщини, зокрема шляхом проведення перевірок та оглядів, а також про те, що виданню припису або розпорядженню щодо усунення порушень вимог законодавства в сфері охорони культурної спадщини обов`язково передує проведення заходу державного нагляду (контролю), підтверджується судовою практикою в аналогічних спорах з органом охорони культурної спадщини з приводу оскарження його припису, зокрема, постановами Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 року по справі №826/5716/15 (К/800/32136/15), від 24.05.2016 року по справі №815/2818/15 (К/800/8671/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Частинами 4, 5 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Частиною 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно до ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

- державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

- суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання);

- тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;

- орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);

- органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;

- у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Отже, чинним законодавством визначена відповідна процедура здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, в тому числі, Міністерством культури та інформаційної політики України, яка передбачає прийняття рішення (наказу) про проведення планового чи позапланового заходу. Зокрема, на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання, в тому числі, проводити обстеження, та виносити відповідні документи. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили вищевказаних документів. При цьому, законодавством не передбачено права контролюючого органу проводити перевірку самостійно без повідомлення суб`єкта господарювання.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що Міністерство культури та інформаційної політики України забезпечило виконання вказаних вимог закону та уповноважило працівників відділу охорони, реставрації та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини Управління охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації здійснити візуальне обстеження земельної ділянки на вул. Волоській 1, Волоській 1А, вул. Шота Руставелі, 13 у м. Львові. Як вбачається із змісту оскаржуваного припису, він виданий у зв`язку з тим, що позивачем не було погоджено проведення будь-яких будівельних робіт із відповідачем, а також не було отримано дозволу відповідача на здійснення будівельних робіт в межах історичного ареалу м. Львова.

Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» № 3392-VI від 19.05.2011 року затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності. У статті 1 зазначеного Закону вказано, що забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону. Зміни до Переліку вносяться одночасно (разом) з внесенням змін до законів України, що регулюють відносини у цій сфері. Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто крім документів, необхідність видачі яких встановлюється міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

До Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що затверджений Законом України № 3392-VI від 19.05.2011 включено наступні дозвільні документи, які передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини», а саме: дозвіл на переміщення (перенесення) пам`ятки національного значення (п.46); дозвіл на переміщення (перенесення) пам`яток місцевого значення (п.47); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п. 57); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п. 58); погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 92); погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 93); погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони (п.106).

Таким чином відповідні дозвільні документи, які передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, дозвіл на проведення робіт в історичних ареалах населених пунктів (п. 58), є документами дозвільного характеру саме у сфері господарської діяльності, тому, перевірка діяльності суб`єктів господарювання у сфері охорони культурної спадщини має здійснюватися відповідачем у відповідності до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Наказом Міністерства культури України від 10.04.2017 року № 287 «Про внесення змін до Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік», на виконання вимог статей 7 та 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», вирішено внести зміни до Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік, затвердженого наказом Міністерства культури України від 15.12.2016 № 1189, виклавши його у новій редакції.

Згідно п. 9 Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік (в новій редакції) передбачено розробку проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року № 21» з метою практичної реалізації Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 752 «Про затвердження Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)», розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 року № 357-р «Про затвердження плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності», а також зменшення періодичності здійснення спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини планових заходів державного нагляду (контролю) за діяльністю суб`єктів господарювання щодо об`єктів культурної спадщини.

Згідно п. 11 Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік (в новій редакції) передбачено розробку проекту наказу Міністерства культури України «Про затвердження уніфікованої форми акта, який складається органами охорони культурної спадщини за результатами планових (позапланових) перевірок», та визнання таким, що втратив чинність, наказ Міністерства культури і туризму України від 11.11.2010 року № 1043/0/16-10", з метою практичної реалізації Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 752 «Про затвердження Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), встановлення єдиного підходу до здійснення органами охорони культурної спадщини документального оформлення результатів здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини».

Тобто відповідач з метою практичної реалізації Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зобов`язаний був розробити ряд актів, які стосуються проведення ним планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини. Тобто, відповідач тим самим визнає поширення на нього норм вищевказаного Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Міністерством культури та інформаційної політики України було порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме відповідачем не було забезпечено позивачеві можливості реалізувати свої права під час проведення перевірки, які передбачені ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб`єкта господарювання і принципу здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Більш того, відповідач вищевказану перевірку мав здійснювати з дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки саме цим Законом встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є відповідне звернення. Як встановлено судом по даній справі, відповідачем ініційовано вищевказану перевірку саме за зверненням Громадської організації «Народна дія Львів». Закон України «Про охорону культурної спадщини», не встановлює для відповідача підстав для здійснення охоронних заходів за відповідним зверненням.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідач порушив принцип юридичної визначеності, який є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорваті», п.74).

У справі «Еліа СРЛ проти Італії» від 02.08.2001, заява № 37710/97 - Європейський суд з прав людини розглядав заборону будівництва на земельній ділянці упродовж багатьох років, накладену у зв`язку з майбутнім вилученням ділянки для створення парку. Суд в цьому рішенні зазначив, що заборона на здійснення будівництва протягом зазначеного періоду позбавила заявника можливості повною мірою володіти та користуватися належним йому майном та встановив відсутність справедливого балансу між вимогами щодо забезпечення публічного інтересу та правом заявника на мирне володіння майном.

Щодо вказаного, суд звертає увагу, що будівництво та його проектування, яке, на думку відповідача, потребує погодження з ним, відноситься до діяльності, що стосується саме дотримання чи недотримання режимів використання зони історичного ареалу, затвердження яких є обов`язком відповідача, який ним не виконано. Вказане, на думку суду, свідчить про порушення відповідачем вказаних прав позивача.

Щодо інших доводів відповідача, якими він обґрунтовує свої заперечення, то суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття «належне урядування».

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Також суд зазначає про необхідність дотримання таких принципів права як «законні очікування» та «юридична визначеність», які знайшли своє відображення в практиці Суду Європейського Союзу (European Court of Justice, ECJ), який виступає останньою інстанцією у справах про застосування acquis communautaire - права Європейського Союзу (ЄС) - та забезпечує єдність застосування права ЄС в державах-членах.

Виходячи з системного аналізу адміністративно-правових принципів суд приходить до висновку, що у випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб`єктом владних повноважень, то така процедура повинна будь що бути дотримана цим суб`єктом.

Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТБУД ПЛЮС» про визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури та інформаційної політики України підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України в сумі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №12467/6.11.6 від 18.10.2021 року щодо негайного припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво торгово-офісного центру з підземною автостоянкою у двох рівнях на вул. Волоській, 1; вул. Волоській, 1-а; вул. Шота Руставелі, 13 у місті Львові зі знесенням існуючих будівель».

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТБУД ПЛЮС» (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 29, код ЄДРПОУ 38057137) з Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 19, код ЄДРПОУ 43220275) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня, 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06.09.2022.

Суддя Коморний О.І.