Постанова

від 05.09.2022 по справі 640/14973/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14973/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Інститут сімейної медицини плюс» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Інститут сімейної медицини плюс», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.04.2020р. № 0363430407.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено:

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.04.2020р. № 0363430407.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, не з`ясовано всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази.

Зокрема, апелянт вказує, що на підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві 09.04.2020 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0363430407, яким ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини плюс» збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб на 179 849, 88 гривень, з яких 143 879, 90 гривень - податкове зобов`язання, а 35 969, 98 гривень - штрафні санкції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Інститут сімейної медицини плюс» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.05.2019р. позивачем засобами електронного зв`язку було подано Податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за перший квартал 2019р. № 9085623133 в якій позивачем було задекларовано податкові зобов`язання з єдиного податку в розмірі 4 338, 15 грн., що складає 5 % від суми доходу за податковий (звітний) період в розмірі 86 763, 00 грн., що підтверджується квитанцією.

09.08.2019р. позивачем засобами електронного зв`язку було подано Податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за другий квартал 2019р. № 9152057488 в якій позивачем було задекларовано податкові зобов`язання з єдиного податку в розмірі 25 096, 20 грн., що складає 5 % від суми доходу за податковий (звітний) період в розмірі 501 924, 00 грн., що підтверджується квитанцією.

11.11.2019р. позивачем засобами електронного зв`язку було подано Податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за третій квартал 2019р. № 32471565 в якій позивачем було задекларовано податкові зобов`язання з єдиного податку в розмірі 168 976, 10 грн., що складає 5 % від суми доходу за податковий (звітний) період в розмірі 3 379 522, 00 грн., що підтверджується квитанцією.

10.02.2020р. позивачем засобами електронного зв`язку було подано Податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за четвертий квартал 2019р. № 9334127124 в якій позивачем було задекларовано податкові зобов`язання з єдиного податку в розмірі 232 271, 45 грн., що складає 5 % від суми доходу за податковий (звітний) період в розмірі 4 645 429, 00 грн., що підтверджується квитанцією.

ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, згідно з порядком ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку звітної податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2019 рік ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини плюс».

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки від 20.02.2020р. № 27/26-15-04-07-19/38545246 у висновках якого зазначено, що сума податкових зобов`язань з єдиного податку з юридичних осіб визначена за результатами подання податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2019р. є нижча, ніж визначено за результатом камеральної перевірки, оскільки в ході перевірки встановлено, що сума єдиного податку за минулий податковий період (рядок 9) складає 25 096, 20 грн., а позивачем зазначено 168 976, 10 грн., з огляду на що рядок 10 декларації розрахований невірно, а саме замість 207 175, 25 грн., зазначено 63 295, 35 грн. Вказане, на думку контролюючого органу, є підставою для донарахування позивачу суми грошового зобов`язання у розмірі 143 879, 90 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві 09.04.2020р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0363430407, яким ТОВ «Медичний центр «Інститут сімейної медицини плюс» збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб на 179 849, 88 гривень, з яких 143 879, 90 гривень - податкове зобов`язання, а 35 969, 98 гривень - штрафні санкції.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання з єдиного податку в Податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за четвертий квартал 2019р. № 9334127124 повністю відповідали попередньо поданим ним деклараціям, а саме: Податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за перший квартал 2019р. № 9085623133, Податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за другий квартал 2019р. № 9152057488 та Податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за третій квартал 2019р. № 32471565, а відтак висновки відповідача про те, що сума податкових зобов`язань з єдиного податку з юридичних осіб визначена за результатами подання податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2019р. є нижча, ніж визначено за результатом камеральної перевірки, є помилковими та не підтверджені наявними в матеріалах справи документах.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені вказаним Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений вказаним Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог вказаного Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Вказаний абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 7000000 гривень.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно з п.п. 2 п. 293.3 ст. 293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до абз. 2 п. 294.1 ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Згідно з абз. 1 п. 294.2 стю 294 ПК України, податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з п. 296.1, п. 296.1.3 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до п. 296.3, п. 296.4 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

Сторонам не заперечується та вібачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Інститут сімейної медицини плюс» є юридичною особою та платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 %.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2019р. позивачем засобами електронного зв`язку було подано Податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за перший квартал 2019р. № 9085623133 в якій позивачем було задекларовано податкові зобов`язання з єдиного податку в розмірі 4 338, 15 грн., що складає 5 % від суми доходу за податковий (звітний) період в розмірі 86 763, 00 грн., що підтверджується квитанцією.

09.08.2019р. позивачем засобами електронного зв`язку було подано Податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за другий квартал 2019р. № 9152057488 в якій позивачем було задекларовано податкові зобов`язання з єдиного податку в розмірі 25 096, 20 грн., що складає 5 % від суми доходу за податковий (звітний) період в розмірі 501 924, 00 грн., що підтверджується квитанцією.

11.11.2019р. позивачем засобами електронного зв`язку було подано Податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за третій квартал 2019р. № 32471565 в якій позивачем було задекларовано податкові зобов`язання з єдиного податку в розмірі 168 976, 10 грн., що складає 5 % від суми доходу за податковий (звітний) період в розмірі 3 379 522, 00 грн., що підтверджується квитанцією.

10.02.2020р. позивачем засобами електронного зв`язку було подано Податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за четвертий квартал 2019р. № 9334127124 в якій позивачем було задекларовано податкові зобов`язання з єдиного податку в розмірі 232 271, 45 грн., що складає 5 % від суми доходу за податковий (звітний) період в розмірі 4 645 429, 00 грн., що підтверджується квитанцією.

На думку відповідача, згідно з актом перевірки, сума податкових зобов`язань з єдиного податку з юридичних осіб визначена за результатами подання податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2019р. є нижча, ніж визначено за результатом камеральної перевірки, оскільки сума єдиного податку за минулий податковий період (рядок 9) складає 25 096, 20 грн., а позивачем зазначено 168 976, 10 грн., з огляду на що рядок 10 декларації розрахований невірно, а саме замість 207 175, 25 грн., зазначено 63 295, 35 грн.

Вищевказаний висновок став підставою для донарахування позивачу суми грошового зобов`язання у розмірі 143 879, 90 грн.

З системного аналізу висновків акта перевірки та наданих позивачем податкових декларацій за 2019 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до рядка 8 розділу ІІІ Податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за третій квартал 2019р. № 32471565, загальна сума єдиного податку за податковий (звітний) період складає: 168 976, 10 грн., яка розрахована з урахуванням рядку 5 розділу ІІ вищезазначеної декларації, а саме 5 % від загальної суми доходу за податковий (звітний) період в розмірі 3 379 522, 00 грн.

Надалі, сума єдиного податку за податковий (звітний) період в розмірі 168 976, 10 грн. (яка була вказана в рядку 8 розділу ІІІ Податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за третій квартал 2019р. № 32471565) перенесена до рядку 9 Податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за четвертий квартал 2019р. № 9334127124, як сума єдиного податку за минулий податковий (звітний) період, тобто третій квартал 2019 року.

Так, з урахуванням вказаної суми позивачем внесені дані до рядку 10 розділу ІІІ Податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за четвертий квартал 2019р. № 9334127124 в розмірі 63 295, 35 грн. (рядок 8 - рядок 9) (232 271, 45 грн. - 165 976, 10 грн. = 63 295, 35 грн.)

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання з єдиного податку в Податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за четвертий квартал 2019р. № 9334127124 повністю відповідали попередньо поданим ним деклараціям, а саме: Податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за перший квартал 2019р. № 9085623133, Податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за другий квартал 2019р. № 9152057488 та Податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за третій квартал 2019р. № 32471565, а відтак висновки відповідача про те, що сума податкових зобов`язань з єдиного податку з юридичних осіб визначена за результатами подання податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2019р. є нижча, ніж визначено за результатом камеральної перевірки, є помилковими та не підтверджені наявними в матеріалах справи документах.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року.

До того ж, колегія суддів наголошує, що Головне управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі обмежились фактично лише викладом обставин та норм права, проте не зазначили та не обґрунтували, у чому саме полягає неправильне застосування (порушення) судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга містить виключно фактичні обставини, встановлені актом перевірки, та копіювання положень чинного законодавства безвідносно до підстав звернення із даним адміністративним позовом та висновків суду першої інстанції, що вказує на недобросовісне користування процесуальними правами та неналежне виконання посадових обов`язків працівниками контролюючого органу.

При цьому, апеляційна скарга є абсолютно ідентичною відзиву на позовну заяву, та містить твердження, яким судом першої інстанції вже було надано вірну правову оцінку.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Інститут сімейної медицини плюс» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Л.Т. Черпіцька