Постанова

від 28.08.2022 по справі 904/2152/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2022 року м.Дніпро Справа № 904/2152/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Чередка А.Є., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Манець О.В.

розглянувши апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" та Державної митної служби України в особі Запорізької митниці на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

у справі № 904/2152/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро", м.Київ

до відповідача-1: Державна митна служба України, м.Київ в особі Запорізької митниці, м.Запоріжжя

відповідача-2: Державної казначейської служби України, м.Київ

про стягнення 2 462 981,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 2 462 981,50 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Дніпровською митницею Держмитслужби.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" 831 451,15 грн в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Дніпровською митницею Держмитслужби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Дніпровської митниці Держмитслужби в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 12 471,77 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Дніпровська митниця Держмитслужби (відповідач-1) звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21 в частині стягнення на користь позивача шкоду у розмірі 831 451,15 грн та судового збору у сумі 12 471,77 грн.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а також за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Наголошує, що відповідно до п. 13.2 Контракту від 23.07.2020 № 23-07/1 передбачено відповідальність Продавця у вигляді сплати збитків за несвоєчасне відвантаження, а не за поставку товару Покупцю, що виключає можливість застосування до позивача такого виду відповідальності за порушення зобов`язання як відшкодування збитків та відповідно подальшого їх стягнення з Митниці.

За твердженням скаржника, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, то покладення на Митницю судового збору у сумі 12 471,77 грн відповідно до ч. 2 ст .129 ГПК України є неправомірним.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/2152/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Подобєда І.М., суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 09.11.2021 о 15:00 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" (ТОВ "Тандем Агро", позивач) також звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21 та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "Тандем Агро" 2462981,50 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Дніпровською митницею Держмитслужби; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що висновок суду про недоведеність збитків у розмірі 18 000,00 дол. США є помилковим та спростовується матеріалами справи.

Скаржник вважає неправильним також і висновок суду першої інстанції щодо безпідставності сплати штрафу у сумі 157 259,00 грн на користь ТОВ «ТО «Китайпром» за відмову від послуг перевезення.

Вказує на відсутність підстав для застосування положень закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині заявлених позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу в якості шкоди.

За твердженням апелянта, наявні всі елементи правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, а отже суд повинен був прийняти рішення про повне задоволення позовних вимог.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21; об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21; розгляд справи призначено в судове засідання 09.11.2021 о 15:00 год.

Крім того, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Державна казначейська служба України (відповідач-2) також звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ "Тандем Агро".

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що висновок суду про наявність правових підстав для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України ґрунтується на припущеннях, оскільки не було визнано жодної незаконної діяльності співробітників Дніпровської митниці Держмитслужби, які діяли у суворій відповідності до приписів законодавства.

Скаржник вважає, що не може існувати зобов`язання щодо відшкодування шкоди без усіх складових підстав, що ставить під сумнів дотримання вимог ст.ст 1167, 1173, 1174 ЦК України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 поновлено Державній казначейській службі України пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21; об`єднано апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційними скаргами Дніпровської митниці Держмитслужби та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21; розгляд справи призначено в судове засідання 09.11.2021 о 15:00 год.

18.10.2021 від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро", в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

За розпорядженням керівника апарату суду від 09.11.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/2152/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2021 зазначеною колегією суддів прийнято апеляційні скарги Дніпровської митниці Держмитслужби, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" та Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21 до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2021 відкладено апеляційний розгляд справи на 30.11.2021 о 16:30 год.

30.11.2021 у зв`язку з надзвичайними обставинами, а саме повідомленням про мінування будівлі суду та терміновою евакуацією всіх співробітників та відвідувачів суду для проведення слідчих дій, робота Центрального апеляційного господарського суду, в тому числі КП "ДСС", з 15 год. 36 хв. до 16 год. 15 хв. була призупинена, що підтверджується Актом від 30.11.2021, підписаним відповідальними особами суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2021 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2021 о 15:00 год.

21.12.2021 судове засідання відбулось за участі представників всіх учасників справи, представник відповідача-1 заявив усне клопотання про заміну відповідача Дніпровську митницю Держмитслужби на Запорізьку митницю.

У судовому засіданні 21.12.2021 оголошено перерву до 20.01.2022 о 11:20 год., зокрема для надання можливості Дніпровській митниці Держмитслужби подати письмове обґрунтоване клопотання про заміну сторони.

23.12.2021 від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про заміну сторони на Запорізьку митницю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2022 клопотання Дніпровської митниці Держмитслужби про заміну у справі №904/2152/21 відповідача-1 - Дніпровську митницю Держмитслужби на Запорізьку митницю задоволено: здійснено заміну відповідача-1 - Дніпровську митницю Держмитслужби (Україна, 49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок, 27, ідентифікаційний код юридичної особи 43350935) на її правонаступника - Державну митну службу України (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11Г, код ідентифікаційний код юридичної особи 43115923) в особі Запорізької митниці (Україна, 69041, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, будинок 12, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005647); відкладено апеляційний розгляд справи на 22.02.2022 о 16:30 год.; зобов`язано Державну митну службу України в особі Запорізької митниці у строк до наступного судового засідання надати Центральному апеляційному господарському суду письмові пояснення відносно того: - згідно з якими правилами (правовими нормами) діяла Дніпровська митниця Держмитслужби про складанні протоколу про порушення митних правил №0232/11000/20 від 05.08.2020 у відношенні ОСОБА_1 , директора ТОВ "Тандем Агро" (код ЄДРПОУ 38467734); - згідно з якими правилами (правовими нормами) Дніпровською митницею Держмитслужби було здійснено зупинення оформлення митного товару - українська м`яка пшениця (крім насіннєвої), врожаю 2020 року, вагою 1800000 кг, вартістю 297 000 доларів США, за митною декларацією типу ЕК10РР , зареєстрованою за №UA110210/2020/002421 оформлення якого заявлено декларантом ТОВ "ГРЕИНЕКС-БРОКЕР", який діяв на підставі договору доручення від 30.10.2017 №68-МБ/Б, укладеного з ТОВ "Тандем Агро"; - згідно з якими правилами (правовими нормами) Дніпровською митницею Держмитслужби було передано товар - українська м`яка пшениця (крім насіннєвої), врожаю 2020 року, вагою 1800000 кг, вартістю 297 000 доларів США - для зберігання на митний склад.

31.01.2022 та 08.02.2022 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли відповідні письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2022.

В судовому засіданні 22.02.2022 оголошено перерву до 22.03.2022 на 15:30 год.

16.03.2022 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшла заява про зупинення розгляду справи до припинення воєнного стану.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з припиненням повноважень судді Подобєда І.М., для розгляду справи №904/2152/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2022 прийнято до свого провадження апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" та Державної митної служби України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21.

У зв`язку із затвердженням Верховною Радою Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні дата судового засідання цією ухвалою не визначалася.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 розгляд справи №904/2152/21 призначено на 27.06.2022 о 14:00 год.

У судовому засіданні 27.06.2022 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про відкладення судового засідання на 18.07.2022 о 14:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2022 розгляд справи №904/2152/21 призначено на 18.07.2022 о 14:00 год.

18.07.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

У судовому засіданні 18.07.2022 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про відкладення судового засідання на 29.08.2022 на 14:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 29.08.2022 о 14:00 год.

В судове засідання 29.08.2022 з`явився представник відповідача-1. Позивач та відповідач-2, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, уповноважених представників не направили, своїм процесуальним правом на подання відзивів на апеляційні скарги інших сторін не скористалися.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Велика Палата Верховного Суду в свої постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

А пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В свою чергу, згідно приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на подану 18.07.2022 позивачем заяву про розгляд справи без його участі та необхідність дотримання розумних строків розгляду, сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та її висловлення у поданих процесуальних документах, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників позивача та відповідача-2.

Представник апелянта (відповідача-1) у судовому засіданні 29.08.2022 підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі, а також апеляційну скаргу відповідача-2, просив суд скасувати рішення в оскаржуваній частині та прийняти нове про повну відмову у задоволенні позовних вимог, залишивши апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та забезпечення процесуальної можливості для висловлення учасниками справи своєї позиції щодо вимог апеляційних скарг.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин місцевим господарським судом, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

З приводу заяви про зупинення провадження у справі, поданого митницею, колегія суддів зауважує, що ст.ст. 227, 228 ГПК України визначено випадки, за яких суд зобов`язаний/має право зупинити провадження у справі, при цьому норми згаданих статей не містять такої підстави для зупинення провадження у справі як закінчення воєнного стану.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі потрібно зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19.

Необхідно зазначити, що заявником не надано доказів об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до закінчення воєнного стану, з огляду на відсутність активних бойових дій на території місце розташування Центрального апеляційного господарського суду м. Дніпро та забезпечення судом права сторін приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції як безпосередньо так і через свого уповноваженого представника, яке здійснюється ними на власний розсуд.

Так, порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

В свою чергу, необґрунтоване зупинення провадження за відсутності достатніх правових підстав, не сприятиме виконанню завдань господарського судочинства, має наслідком недотримання положень Конвенції щодо "розумних строків розгляду справи" та може порушити вимоги статті 6 Конвенції стосовно забезпечення права на справедливий суд.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи те, що апеляційний судом не встановлено наявність інших обставин, передбачених ст. 227 ГПК України, що зумовлювали б обов`язок суду зупинити провадження у справі, подане кдопотання не підлягає задоволенню.

Щодо змісту та суті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" (продавець) та Компанією AGRIDAYS OU (покупець) укладено Контракт №23-07/1 на поставку української м`якої пшениці (крім насіннєвої) насипом, врожаю 2020 року у кількості 1 500,000 тон +/- 20% (т. 1 а.с. 11-18).

Згідно п. 4.1. Контракту ціна за одиницю товару, переданого на умовах FOB Бердянськ (Інкотермс 2010) складає 165 доларів США за 1 метричну тону.

Загальна вартість за цим Контрактом 247 500 доларів США +/- 20% (п. 4.2. Контракту).

Поставка товару буде здійснена на умовах FOB Бердянськ (Інкотермс 2010); порт завантаження Бердянськ, Україна. Назва судна згідно інструкції покупця (п. 5.1. контракту).

Період поставки до 31.08.2020 за вибором покупця (п. 5.3. контракту).

Пунктом 13.2. контракту передбачено відповідальність сторін за порушення строків відвантаження та оплати товару. Якщо покупець затримує оплату за поставлений товару, покупець повинен відшкодувати збитки продавця у розмірі Libor долар США 1 місяць +4% р.а (розрахунок базується на основі 360 днів у рік). У разі пізнього (несвоєчасного) відвантаження товару, продавець виплачує збитки у розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми невиконаного зобов`язання. Оплата здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня, коли відповідна претензія заявлена.

24.07.2020 покупцем повідомлено, що для поставки товару продавця номіновано судно Princess Dina з датою прибуття в порт завантаження (Україна, порт Бердянськ, Азовське море) 25-30.07.2020.

На виконання умов цього контракту ТОВ "Тандем Агро" листом № 1/24-07 від 24.07.2020 підтвердило поставку та повідомило щодо точної кількості товару - 1 800,000 тон, який буде завантажений на зазначене судно (т. 1 а.с. 19).

03.08.2020 митним брокером ТОВ "ГРЕИНЕКС- БРОКЕР" (далі - брокер), з яким ТОВ "Тандем Агро" укладено договір доручення від 30.10.2017 № 68-МБ/Б про надання послуг митного брокера (гр. 44 ЕМД), до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ) періодичну електронну митну декларацію (далі - ЕМД) з довідковим номером 4919, режим ЕК 10 РР, якій було присвоєно № UIА110210/2020/002421, на товар (що зазначений в гр. 31 ЕМД): "1. Українська м`яка пшениця (крім насіннєвої) насипом, врожаю 2020 року. Вага 1 800 000 кг. Країна виробництва UA". Заявлена брокером вартість товару склала 297 000 дол. США (що зазначено в гр. 22, 42 ЕМД). Зазначений товар переміщується відповідно до контракту від 23.07.2020 № 23-07/1, укладеного між "Тандем Арго" та Компанією AGRIDAYS OU (т. 1 а.с. 20-21).

05.08.2020 з 11:45 до 12:40 за адресою м. Бердянськ, вул. Халтурина 53-В було проведено митний огляд.

Після проведення митного огляду Головним державним інспектором відділу оперативного реагування № 2 Управління забезпечення протидії митним правопорушенням Дніпровської митниці Держмитслужби 05.08.2020 було складено протокол про порушення митних правил №0232/11000/20 у відношенні керівника ТОВ "Тандем Арго" Вовненко Н.О. за ознаками порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України (т. 1 а.с. 22-23).

Згідно протоколу про порушення митних правил № 0232/11000/20 установлено, що:

- разом з поданою декларацією надано рахунок-проформу від 23.07.2020 № 8, в якій зазначено, що покупцем товару українська м`яка пшениця (крім насіннєвої) насипом, врожаю 2020 року, вагою 1 800 000 кг, країна виробництва - , вартістю 8 220 900,60 грн., виступає естонська компанія "AGRIDAYS OU" (т. 2 а.с. 147);

- Листом Департаменту запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Державної митної служби України від 24.07.2020 № 20-01/20-02-01/7.5/1634 на адресу Дніпровської митниці Держмитслужби скеровано відповідь митних органів Республіки Естонії від 30.06.2020 № 14-1/14582-2 в якій зазначено, що естонська компанія "AGRIDAYS OU" зареєстрована в естонському Комерційному реєстрі, але компанія насправді не існує і не є діючою в Естонії - не зареєстрована в реєстрі ПДВ, не зареєстровано жодних угод купівлі-продажу і жодних експортів - імпортів через Естонію в базі даних. Компанія "AGRIDAYS OU" ніколи не подавала жодних звітів до естонських податкових та митних органів. Відповідно ТОВ "Тандем Арго" зовнішньоекономічний контракт від 23.07.2020 № 23-07/1 на продаж: м`якої пшениці (крім насіннєвої) насипом, врожаю 2020 року, вагою 1 800 000 кг, країна виробництва - UA, вартістю 297 000,00 доларів США з естонською компанією "AGRIDAYS OU", не укладала (т. 2 а.с. 142-145);

- Вовненко Н.О. вчинила дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю м`якої пшениці (крім насіннєвої) насипом, врожаю 2020 року, вагою 1 800 000 кг, країна виробництва - UA, вартістю 297400,00 доларів США (за курсом НБУ на 03.08.2020 (27.67980,000 грн.) - 8 220 900,60 грн.) шляхом подання митному органу як підстави для переміщення та митного оформлення документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача вищевказаного товару - компанії "AGRIDAYS OU".

За цим протоколом про порушення митних правил № 0232/11000/20 на підставі ст. 511 Митного Кодексу України було вилучено 386 140 кг пшениці (т. 1 а.с. 23).

Керівник ТОВ "Тандем Арго" Вовненко Н.О. отримала даний протокол 05.08.2020 та підписала його із зауваженнями, надавши свої письмові пояснення (т. 2 а.с. 154).

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2020 у справі № 203/3234/20 адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МКУ закрито у зв`язку із відсутністю події та складу правопорушення (т. 1 а.с. 24-25).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.11.2020 апеляційну скаргу митниці залишено без задоволення, постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2020 - без змін (т. 1 а.с. 26-30).

В той же час, 01.09.2020 та 16.11.2020 ТОВ "Тандем Арго" (як замовник) уклало з Приватним підприємством "Бенефіт-Ком" (виконавець) договори про надання правової допомоги (юридичних послуг), згідно п. 1.3. якого виконавець надає замовнику юридичні послуги в сфері захисту інтересів замовника у справі про порушення митних правил № 0232/11000/20 та будь-яких інших справ щодо порушення митних правил при виконанні контракту №23-07/1 від 23.07.2020 (т. 1 а.с. 31-34, 35-38).

Метою договору від 01.09.2020 є повернення замовнику заарештованої митним органом пшениці в загальній кількості 386 140 кг вартістю 1 763 565,87 грн та закриття провадження у адміністративній справі про порушення митних правил за протоколом № 0232/11000/20 (п. 1.4. договору).

Згідно п. 4 акту приймання-передачі наданих послуг до договору №1/9/20 від 30.09.2020, який складено між ТОВ "Тандем Арго" та Приватним підприємством "Бенефіт-Ком", у строк до 20.10.2020 підлягає сплаті вартість послуг у сумі 427 500,00 грн (т. 1 а.с. 39).

Згідно п. 5 акту приймання-передачі наданих послуг до договору №1/9/20 від 30.12.2020, який складено між ТОВ "Тандем Арго" та Приватним підприємством "Бенефіт-Ком", загальна вартість наданих послуг складає 583 370,00 грн (т. 1 а.с. 40). Зазначена сума складається з суми 427 500,00 грн та 155 870,00 грн.

Згідно п. 5 акту приймання-передачі наданих послуг до договору 16/11/20 вартість юридичних послуг складає 387 000,00 грн (т. 1 а.с. 41).

За цим договором на виконання його умов ТОВ "Тандем Арго" перерахувало Приватному підприємству "Бенефіт-Ком" 583 757,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№1891 від 13.01.2021 на суму 155 870,00 грн (т. 1 а.с. 42),

№1762 від 17.11.2020 на суму 387 000,00 грн (т. 1 а.с. 43),

№1660 від 19.10.2020 на суму 427 500,00 грн (т. 1 а.с. 44).

Зазначені витрати, як вважає позивач, виникли внаслідок неправомірного складання відповідачем-1 протоколу про порушення митних правил № 0232/11000/20.

27.11.2020 компанія "AGRIDAYS OU" направила на адресу позивача претензію (т. 1 а.с. 48-49) з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 47 700,00 дол. США, які розраховані:

на підставі п.13.2. контракту за несвоєчасне відвантаження товару у розмірі 0,2% від вартості товару, але не більше 10% від суми невиконаного зобов`язання. Вартість недопоставленого товару становить 297 000,00 доларів США, 10% від суми невиконаного 29700,00 доларів США;

у відповідності до п.13.3. контракту у разі, якщо продавець у кінцевому рахунку затримує поставку, продавець зобов`язаний відшкодувати вищевказані збитки на додаток до будь-яких збитків, які понесе покупець.

Так, позивач зазначає, що з метою завантаження судна та уникнення демереджу та дефолту по укладеному контракту, між компанією "AGRIDAYS OU" та кінцевим покупцем даної сільськогосподарської продукції (резидентом Швейцарської Конфедерації) було в терміновому порядку відвантажено пшеницю відповідної кількості за ціною, яка є відмінною від ціни за контрактом №23-07/1 від 23.07.2020.

Розмір збитків від відвантаження на судно товару іншого продавця становить 18 000,00 дол. США різниця між загальною вартістю товару LIBRA TRADE FZE (315 000,00 дол. США) та вартістю товару ТОВ "Тандем Арго" (297 000,00 дол. США).

Разом сума збитків складає 47 700,00 дол. США.

На виконання отриманої від компанії "AGRIDAYS OU" претензії, ТОВ "Тандем Арго" перерахувало згідно платіжного доручення №2 від 13.01.2021 на рахунок компанії "AGRIDAYS OU" 47 700,00 дол. США (т. 1 а.с. 45-46).

Для виконання зобов`язань з поставки пшениці за Контрактом №23-07/1 від 23.07.2020 на користь компанії "AGRIDAYS OU", між ТОВ "ТО "Китайпром" (код ЄДРПОУ 34182109) та ТОВ "Тандем Арго" було укладено Договір про надання послуг №ДП-04/08 від 04.08.2020 (далі - Договір перевезення), відповідно до умов якого позивач замовляв, а ТОВ "ТО "Китайпром" зобов`язувався надавати послуги з перевезення вантажу (зернові, олійні культури і продукти їх переробки та інше) на території України (т. 1 а.с. 57-59).

Умовами Договору перевезення передбачено перевезення партії пшениці врожаю 2020 року орієнтовним обсягом 1 295,00 (одна тисяча двісті дев`яносто п`ять) тн. Вартість послуг з перевезення даної партії орієнтовно становила 393 125,00 грн.

Відповідно до п.4.3. Договору перевезення, у випадку неможливості виконання взятих на себе зобов`язань однією із Сторін, вона оплачує іншій штраф у такому розмірі:

20 % від вартості перевезення - при повідомленні про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань менше, ніж за 24 (двадцять чотири) години до початку перевезення;

40 % від вартості перевезення - при повідомленні про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань в день планованого навантаження.

Листом № 06/08 від 06.08.2020 (т. 1 а.с. 60) позивач повідомив виконавця за договором перевезення про відмову від замовлених послуг перевезення у зв`язку з неможливістю оформити товар в режимі "Експорт", що стало підставою для висування претензії та відповідної сплати позивачем штрафних санкцій, визначених Договором перевезення в розмірі 157 250,00 грн (т. 1 а.с. 61-62).

Претензія від 30.12.2020 була задоволена позивачем, на рахунок ТОВ "ТО "Китайпром" перераховано 157 250,00 грн згідно платіжного доручення № 1905 від 18.01.2021 (т. 1 а.с. 63).

Позивач вважає, що відмова від послуг перевезення та відповідна сплата санкцій сталася внаслідок неправомірного складання відповідачем-1 протоколу про порушення митних правил № 0232/11000/20 і є прямою шкодою (збитками) заподіяною саме внаслідок дій відповідача-1, що і стало причиною виникнення спору між сторонами та передачі його на вирішення господарському суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що протиправна поведінка Дніпровської митниці Держмитслужби виражена в тому, що відповідачем-1 неправомірно складено Протокол про порушення митних правил № 0232/11000/20 при здійсненні позивачем митного оформлення товару вагою 386 140 кг, вилучено товар, який вже був доставлений до митного складу, прийнято рішення про коригування митної вартості, зупинено здійснення подальшого митного оформлення товару, а отже, наявність вини відповідача-1 у вказаних діях не спростовано. Суд зазначив, що збитки є доведеними лише в розмірі 29 700 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 04.02.2021 складає 831 451,15 грн (29 700,00 доларів США х 27,995 грн), а тому в цій частині позов належить задовольнити, одночасно відмовивши в решті позовних вимог за їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідачів 2462981,50 грн. в рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з неправомірною поведінкою Дніпровської митниці Держмитслужби внаслідок протиправного складання протоколу про порушення митних правил №0232/11000/20 відносно ОСОБА_1 (директора ТОВ "Тандем Арго").

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (стаття 22 Цивільного кодексу України).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

В свою чергу, статтею 56 Конституції України передбачено, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 дійшла наступних висновків, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі №921/346/18.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно трьох умов: неправомірні дії відповідача, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, оскільки відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

При цьому тягар доказування наявності правових підстав для застосування такого виду відповідальності як стягнення шкоди покладається на позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2020 у справі № 203/3224/20 справу у відношенні ОСОБА_1 (директора ТОВ "Тандем Агро") про порушення митних правил, передбачених ст. 483 МК України, закрито у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення (т. 1 а.с. 24-25)

Вказана постанова була залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.11.2020 (т. 1 а.с. 26-30), а отже набрала законної сили.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, неправомірні дії Дніпровської митниці Держмитслужби виражені у складанні Протоколу про порушення митних правил № 0232/11000/20 при здійсненні позивачем митного оформлення товару вагою 386 140 кг та вилученні товару відповідної кількості, який вже був доставлений до митного складу, прийнятті рішення про коригування митної вартості, зупиненні здійснення подальшого митного оформлення товару, що є доведеним постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2020 у справі № 203/3224/20.

При цьому наявність вини відповідача-1 не впливає на можливість застосування положень ст. 1173, 1174 ЦК України, а тому, в даному випадку не має вирішального значення з чиєї саме вини Дніпровської митниці Держмитслужби чи компетентних органів/службових осіб Податкового та митного департаменту Естонської республіки позивачу була заподіяна шкода.

В свою чергу, з`ясування наявності шкоди та її розміру є обов`язковими елементами, що підлягають встановленню судом.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" (продавець) та Компанією AGRIDAYS OU (покупець) укладено Контракт №23-07/1 на поставку української м`якої пшениці (крім насіннєвої) насипом, врожаю 2020 року у кількості 1 500,000 тон +/- 20% (т. 1 а.с. 11-18).

Поставка товару здійснюється на умовах FOB Бердянськ (Інкотермс 2010); порт завантаження Бердянськ, Україна. Назва судна згідно інструкції покупця (п.5.1. контракту).

Період поставки до 31.08.2020 за вибором покупця (п.5.3. контракту).

24.07.2020 покупцем повідомлено, що для поставки товару продавця номіновано судно Princess Dina з датою прибуття в порт завантаження (Україна, порт Бердянськ, Азовське море) 25-30.07.2020.

На виконання умов цього контракту ТОВ "Тандем Агро" листом № 1/24-07 від 24.07.2020 підтвердило поставку та повідомило щодо точної кількості товару - 1 800,000 тон, який буде завантажений на зазначене судно. 03.08.2020 до Дніпровської митниці Держмитслужби подано належним чином оформлені документи для митного оформлення в режимі експорт періодичну митну декларацію типу ЕК10РР на товар за контрактом №23-07/1 від 23.07.2020 в кількості 1 800,000 тон вартістю 297 000 доларів США (до митного оформлення товар заявлявся декларантом ТОВ "Грейнекс-Брокер", який діяв на підставі договору доручення від 30.10.2017 № 68-МБ/Б, укладеного з ТОВ "Тандем Агро") (т. 1 а.с. 19-21).

Проте, митне оформлення товару не відбулось, так як 05.08.2020 відносно директора ТОВ "Тандем Агро" ОСОБА_1 службовими особами відповідача-1 було складено протокол про порушення митних правил №0232/11000/20, за вчинення правопорушення передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, та вилучено товар, зупинено здійснення подальшого митного оформлення товару (т. 1 а.с. 22-23). Внаслідок складання зазначеного протоколу, контракт №23-07/1 від 23.07.2020 на поставку 1 800,000 тон української м`якої пшениці (крім насіннєвої) насипом, врожаю 2020 року не міг бути виконаний в обумовлені строки.

У зв`язку з чим, в подальшому, на вимогу Компанії AGRIDAYS OU (покупця), відповідно до п. 13.2. Контракту позивачем було сплачено господарську санкцію у розмірі 0,2%, але не більше 10% від суми невиконаного, передбачену п. 13.2. контракту, що складає 29700,00 доларів США.

Колегія суддів зауважує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Та, в п. 13.2. Контракту сторонами було обумовлено, що якщо покупець затримує оплату за поставлений товару, покупець повинен відшкодувати збитки продавця у розмірі Libor долар США 1 місяць +4% р.а (розрахунок базується на основі 360 днів у рік). У разі пізнього (несвоєчасного) відвантаження товару, продавець виплачує збитки у розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми невиконаного зобов`язання.

Тобто, визначення збитків відбувається саме з розрахунку вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми невиконаного зобов`язання.

В даному випадку, невиконання зобов`язання з поставки товару у строк, визначений в п. 5.3. Контракту (до 31.08.2020) мало місце саме внаслідок неправомірних дій відповідача-1, а розрахунок заподіяної шкоди здійснений станом на момент пред`явлення Покупцем - Компанією AGRIDAYS OU претензії до позивача, складає 29 700 дол. США (т. 1 а.с. 48-51).

Дана сума розрахована відповідно до умов п. 13.2 Контракту та не перевищує граничного розміру.

Позивач був змушений сплатити передбачені Контрактом збитки за порушення договірних зобов`язань, а тому, враховуючи встановлення неправомірної поведінки відповідача-1, факту заподіяння позивачу шкоди у розмірі суми збитків по Контракту та причинно-наслідкового зв`язку між їх виникненням та діями відповідача-1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність збитків в розмірі 29700 доларів США, що у гривневому еквіваленті за станом на 04.02.2021 складає 831 451,15 грн (29700,00 дол. США х 27,995 грн).

За таких умов, апеляційний суд відхиляє доводи апелянтів Державної митної служби України в особі Запорізької митниці та Державної казначейської служби України про відсутність правових підстав для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, що виникла внаслідок застосування до позивача такого виду відповідальності за порушення зобов`язання, як відшкодування збитків, та відповідно подальшого їх стягнення з Митниці.

В той же час, слід наголосити, що позивачем було також заявлено до стягнення збитки від відвантаження на судно товару іншого продавця, розмір яких за його підрахунками становить 18 000,00 дол. США різниця між загальною вартістю товару LIBRA TRADE FZE (315 000,00 дол. США) та вартістю товару ТОВ "Тандем Арго" (297 000,00 дол. США).

Вказана сума 18 000,00 дол. США - є різницею між загальною вартістю товару LIBRA TRADE FZE (315 000,00 дол. США) та вартістю товару ТОВ "Тандем Арго".

Зазначена сума була сплачена позивачем Компанії AGRIDAYS OU відповідно до п.13.3. Контракту, як додаткові збитки покупця.

Колегія суддів зауважує, що згідно п. 13.3. Контракту у разі, якщо продавець в кінцевому рахунку затримує поставку, продавець зобов`язаний відшкодувати вищевказані збитки (примітка в п. 13.2) на додаток до будь-яких збитків, які понесе покупець.

Так, за інформацією, отриманою позивачем від компанії AGRIDAYS OU, одним із її контрагентів є компанія LIBRA TRADE FZE, у якої Компанія AGRIDAYS OU закуповує великі обсяги товару. На момент підходу та початку відвантаження судна Princess Dina між компаніями були укладені два договори №210720 від 21.07.2020 та № 270720 від 27.07.2020. При цьому на судно Princess Dina було заплановано відвантаження 1800.000 мт товару ТОВ "Тандем Арго" та 4 200,000 мт товару LIBRA TRADE FZE. Як зазначає позивач, внаслідок незаконних дій митниці по складанню протоколу про порушення митних правил, завантаження зазначеного судна товаром від ТОВ "Тандем Арго" стало неможливим і Компанія AGRIDAYS OU була вимушена звернутися до LIBRA TRADE FZЕ щодо збільшення обсягу вантажу на 1800 мт саме на судно Princess Dina замість його навантаження на інше судно Valmiera, яке повинно було заходити в порт пізніше. Саме завдяки повідомлення від ТОВ "Тандем Арго" про неможливість відвантаження товару на судно Princess Dina, компанія AGRIDAYS OU звернулася до компанії LIBRA TRADE FZE з проханням відвантажити на судно товар кількістю 6000,000 мт замість 4200 мт, як це було заплановано раніше (т. 1 а.с. 204-206).

У якості доказів закупівлі компанією AGRIDAYS OU товару за вищою ціною (175 доларів за тону) позивачем надано Контракти №210720 від 21.07.2020 та № 270720 від 27.07.2020, укладені між компанією AGRIDAYS OU і компанією LIBRA TRADE FZE, (т. 1 а.с. 216-223) та лист компанії AGRIDAYS OU на адресу компанії LIBRA TRADE FZE від 06.08.2020 з проханням відвантажити на судно Princess Dina товару компанії LIBRA TRADE FZE в кількості 6000,000 мт, тобто збільшити план відвантаження на 1800,000 мт за ціною 175,00 доларів США.

Разом з тим, Контракти №210720 та № 270720 були укладені до складання протоколу про порушення митних правил № 0232/11000/20, що мало місце 05.08.2020, крім того, останні були укладені між компанією AGRIDAYS OU і компанією LIBRA TRADE FZE, а не з позивачем.

В свою чергу, аналіз Контрактів №210720 від 21.07.2020 та № 270720 від 27.07.2020 засвідчує, що такі укладалися в рамках звичайного здійснення зазначеним суб`єктом господарювання та його контрагентом своєї господарської діяльності, а не з метою уникнення демереджу та дефолту позивача.

Враховуючи викладене та оскільки доказів придбання компанією AGRIDAYS OU у компанії LIBRA TRADE FZE товару за вищою ціною, завантаження цього товару на судно Princess Dina у заявленому обсягу позивачем не надано, апеляційний суд вважає не доведеними збитки у розмірі 18 000,00 доларів США, що є достатньо підставою для відмови в задоволенні позову у відповідній частині.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплачуючи на вимогу компанії AGRIDAYS OU відповідно до п.13.3. контракту № 23-07/1 від 23.07.2020 збитки у розмірі 18 000,00 дол. США, позивач мав переконатися у наявності цих збитків, перевірити обставини закупівлі товару за іншою ціною у іншого контрагента, неможливість придбання товару за ціною, яка зазначена в укладеному між позивачем та компанією AGRIDAYS OU контракті задля уникнення збитків та отримати підтвердження виконання Контрактів №210720 від 21.07.2020 та № 270720 від 27.07.2020, укладених між компанією AGRIDAYS OU і компанією LIBRA TRADE FZE.

Щодо відшкодування збитків у вигляді сплачених позивачем на рахунок перевізника штрафних санкцій за скасування замовлення на перевезення частини товару у сумі 157 250,00 грн, слід зазначити, що для виконання зобов`язань з поставки пшениці за Контрактом №23-07/1 від 23.07.2020 на користь компанією AGRIDAYS OU, між ТОВ "Тандем Арго" та ТОВ "ТО "Китайпром" було укладено Договір про надання послуг №ДП-04/08 від 04.08.2020 (далі - Договір перевезення, т. 1 а.с. 57-59).

Відповідно до умов цього договору позивач замовляв, а ТОВ "ТО "Китайпром" зобов`язувався надавати послуги з перевезення вантажу (зернові, олійні культури і продукти їх переробки та інше) на території України.

Умовами Договору перевезення передбачено перевезення партії пшениці врожаю 2020 року орієнтовним обсягом 1295,000 (одна тисяча двісті дев`яносто п`ять) тн. Вартість послуг з перевезення даної партії орієнтовно становила 393 125,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. Договору перевезення, у випадку неможливості виконання взятих на себе зобов`язань однією із Сторін, вона оплачує іншій штраф у такому розмірі:

20 % від вартості перевезення - при повідомленні про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань менше, ніж за 24 (двадцять чотири) години до початку перевезення;

40 % від вартості перевезення - при повідомленні про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань в день планованого навантаження.

Листом № 06/08 від 06.08.2020 позивач повідомив ТОВ "ТО "Китайпром" про відмову від замовлених послуг перевезення у зв`язку з неможливістю оформити товар в режимі "Експорт" та відсутністю потреби в перевезенні (т. 1 а.с. 60).

30.12.2020 позивач отримав претензію ТОВ "ТО "Китайпром" про сплату штрафу у розмірі 40% від вартості перевезення у сумі 157 250,00 грн (т. 1 а.с. 61-62).

На виконання претензії позивачем згідно платіжного доручення №1905 від 18.01.2021 сплачено 157 250,00 грн (т. 1 а.с. 63).

Так, за умовами п.1.1. договору перевезення, дата подачі автотранспорту в пункт навантаження 06.08.2020.

Відтак, колегія суддів констатує, що відмова від послуг перевезення направлена на адресу перевізника ТОВ "ТО "Китайпром" 06.08.2020, тобто в день планового навантаження.

За розрахунком позивача, виконаним згідно п. 3.1. договору, штраф у розмірі 40% від вартості послуг з перевезення складає 157 250,00 грн (393 125,00 грн х 40%).

Апеляційний суд вважає необґрунтованою вимогу ТОВ "Тандем Агро" про стягнення штрафу у розмірі 40% від вартості послуг з перевезення, оскільки матеріалами справи підтверджено вилучення та накладення арешту на пшеницю лише у кількості 386 140 кг. Інших протоколів відносно керівника чи посадових осіб підприємства позивача не складалося та рішень про вилучення решти товару, що не було доставлено на склад, чи повну конфіскацію товару відповідачем-1 не приймалося.

Таким чином, неправомірні дії Дніпровської митниці Держмитслужби не перешкоджали виконанню сторонами Договору про надання послуг №ДП-04/08 від 04.08.2020 та досягнення мети, з якою він був укладений, а саме перевезення української м`якої пшениці (крім насіннєвої) насипом, врожаю 2020 року у кількості 1 295,000 тон в порт завантаження судна.

Доказів того, що в такому випадку поставлений товар було б вилучено відповідачем-1, позивачем суду не надано.

До того ж, апеляційний суд враховує, що відмова від послуг була вчинена позивачем з формулюванням «відсутність потреби в перевезенні», що є особистим волевиявленням позивача як сторони - замовника на відмову від Договору.

Отже, оскільки позивачем не доведено належними доказами причинно-наслідковий зв`язок між вказаними збитками та неправомірними діями відповідач-1, позовні вимоги про їх стягнення у сумі 157 250,00 грн належить залишити без задоволення як безпідставні, визнавши правильність висновків суду першої інстанції у відповідній частині оскаржуваного рішення.

Щодо витрат, які понесені позивачем у зв`язку з наданням правової допомоги при супроводі справи №203/3234/20, у сумі 583 757,00 грн, слід наголосити на такому.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Тандем Агро" звернулося до суду із вимогою про стягнення з Державного бюджету України 583 757,00 грн шкоди (збитків), завданої внаслідок неправомірних дій Дніпровської митниці, обґрунтовуючи свої вимоги документальним підтвердженням витрат ТОВ "Тандем Агро" на оплату послуг Приватного підприємства "Бенефіт-Ком".

В якості доказів понесення витрат на правову допомогу при супроводі справи №203/3234/20 позивачем надано Договори від 01.09.2020 № 1/9/20 та від 16.11.2020 № 16/11/20 про надання правової допомоги, акти приймання передачі наданих послуг від 30.09.2020, від 30.12.2020, від 25.11.2020, платіжні доручення від 19.10.2020, від 13.01.2021, від 17.11.2020 (т. 1 а.с. 31-44).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ототожнює розмір майнової шкоди із витратами на оплату правової допомоги за договорами про надання правової допомоги від 01.09.2020 № 1/9/20 та від 16.11.2020 № 16/11/20, перелік послуг за якими зазначено в актах та відповідно до яких позивач перерахував плату за юридичні послуги у сумі 583 757,00 грн. (платіжні доручення від 19.10.2020, від 13.01.2021, від 17.11.2020).

Так, згідно частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина 3 статті 27 цього Закону).

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення грошових коштів, сплачених ним за юридичні послуги адвоката згідно з договором про надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи №203/3234/20 в Кіровському районному суді м. Дніпропетровська та Дніпровському апеляційному суді.

За своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Отже, плата за юридичні послуги належить до судових витрат пов`язаних із розглядом справи, що спростовує твердження апелянта ТОВ «Тандем Агро» про неможливість застосування до них положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Аналогічну правову позицію свого часу було закріплено у постановах Верховного Суду України від 20.05.2009 у справі № 6-3261св08, від 27.01.2010 у справі № 6-11633св09, від 03.02.2010 у справі № 6-15773св09.

Поряд з цим, у пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19).

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок не реалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в справі, яка розглядалась судом загальної юрисдикції у порядку господарського судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

Наведене узгоджується з висновком, який викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 925/245/19.

Колегія суддів зауважує, що позивач не звертався ані до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, ані до Дніпровського апеляційного суду з заявами про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому твердження апелянта ТОВ «Тандем Агро» про неможливість стягнення цих витрат в межах справи №203/3234/20 є необґрунтованими, оскільки доказів на вчинення відповідних дій з їх відшкодування у вказаному судовому процесі з оскарження протоколу про порушення митних правил № 0232/11000/20 матеріали справи не містять, як і відсутні докази відмови суду у їх стягненні з вказаних позивачем причин.

Крім того, правова допомога в адміністративному процесі фактично надавалася керівнику підприємства, оскільки протокол було складено саме відносно нього, що в сукупності з вищенаведеним, зумовлює неможливість стягнення суми цих витрат в якості збитків, а тому, апеляційний суд доходить висновку про відмову в позові у відповідній частині про стягнення 583 757,00 грн шкоди

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (частина перша статті 20 ГК України)

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

У справах про відшкодування шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України такою передумовою захисту, як вже було зазначено, є доведення наявності неправомірних дій відповідача, факту заподіяння шкоди, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою шкодою.

За змістом статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною другою статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у частині другій статті 2, частині першій статті 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були, зокрема внесені зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

При цьому саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

А тому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для вимог про стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази, зокрема і ті, що вказують на обставини (підстави, причини), за яких позивач саме у спірний період зазнав втрат, що призвели до стверджуваної суми збитків.

Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 910/5723/20.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача-1 шкоди, завданої неправомірними діями Дніпровської митниці Держмитслужби, у розмірі 831 451,15 грн та відмовою у задоволенні решти позовних вимог за недоведеності усіх елементів складу цивільного правопорушення в їх сукупності, що є необхідною умовою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: наявності шкоди, її розміру та причинного зв`язку між ними та неправомірними діями відповідача-1.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржників, наведені ними в апеляційних скаргах, свого підтвердження не знайшли, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі № 904/2152/21.

За приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, при поданні апеляційних скарг Дніпровська митниця Держмитслужби (Державна митна служба України в особі Запорізької митниці) та Державна казначейська служба України судовий збір не сплатили, зокрема, зазначивши, що звільнені від його сплати на підставі статті 2, пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» та ч. 2 ст. 129 ГПК України.

Однак, Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/770/17 дійшов висновку про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій постанові Касаційного господарського суду від 06.05.2019 у справі № 904/2425/18, та виклав правову позицію, згідно з якою на відповідача не поширюються вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, частиною другою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

В силу положень частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення, розмір якого обумовлено у п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону та становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При цьому відповідно до частини 4 статті 6 Закону, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку оспорювана відповідачами сума становить 831 451,15 грн, та саме з цієї суми має обраховуватися розмір судового збору за подання апеляційної скарги, а не з загальної ціни позову.

Подібні за змістом висновки наведені у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 914/842/19.

Виходячи із оспорюваної відповідачами суми, ставки судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позову, яка в силу п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році (2 270 грн), та ставки судового збору, яка підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги (150%), у даному випадку кожним відповідачем при поданні апеляційної скарги мало бути сплачено 18 707,65 грн судового збору (831 451,15 грн х 1,5% х 150%).

З огляду на викладене з Державної митної служби України в особі Запорізької митниці та Державної казначейської служби України має бути стягнуто в дохід бюджету судовий збір за подання апеляційної скарги по 18 707,65 грн з кожного (183 226,60 грн х 1,5% х 200%).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної митної служби України в особі Запорізької митниці, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Агро" та Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2021 у справі №904/2152/21 залишити без змін.

Стягнути з Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, ідентифікаційний код юридичної особи 43115923) в особі Запорізької митниці (69041, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, буд. 12, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005647) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 18 707,65 грн.

Стягнути з Державної казначейської служби України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37567646) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 18 707,65 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 08.09.2022

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов