Рішення

від 06.09.2022 по справі 905/183/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.2022р. Справа №905/183/22

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас", м. Харків,

до Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток", м. Добропілля, Донецька область

про стягнення 277 753,27грн,

без виклику учасників справи,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідас" м. Харків, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток", м. Добропілля, Донецька область, про стягнення 265 056,00грн основного боргу, 8 765,00грн пені, 2 385,50грн інфляційних втрат, 1 546,77грн 3 % річних (всього 277 753,27грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором №830-21ШУД-ШУН від 02.07.2021 про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-06-04-000204-с.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/183/22; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 18.02.2022 (враховуючи час пересилання засобами зв`язку) для подання через канцелярію суду відзиву на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 03.02.2022, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 02.02.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

17.02.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить зменшити розмір заявлених до стягнення пені інфляційних витрат та 3 % річних.

Також, 17.02.2022 від відповідача надійшло клопотання №01/10-205 від 14.02.2022 про зменшення розміру судових витрат та витрат на правничу допомогу.

Станом на час винесення рішення у справі відзив на позовну заяву по суті позовних вимог від відповідача до суду не надходив.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Станом на час винесення рішення клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами без проведення судового засідання.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, продовжений строк дії воєнного стану в Україні, востаннє з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» з 18.04.2022 запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

13.06.2022 зборами суддів Господарського суду Донецької області з метою оптимізації знаходження працівників та відвідувачів у приміщенні суду, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об`єктивних обставин, пов`язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові вирішено: при процесуальній необхідності проводити судові засідання в приміщенні суду в режимі відеоконференції, продовжити обмеження доступу відвідувачів до приміщення суду, запропонувавши дистанційне спілкування шляхом електронного та поштового листування, телефонування, участі в судових засіданнях в режимі відеоконференцій, подання документів в електронному вигляді із застосуванням підсистеми Електронний суд.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 27 Конституції України обов`язком держави є захист життя людини.

На теперішній час в Україні діє воєнний стан, який запроваджено Указом Президента України строком до 23.11.2022.

Враховуючи вищенаведені обставини, у зв`язку з існуванням реальної загрози життю, здоров`ю та безпеці суддів, працівників суду в умовах воєнної агресії проти України, розгляд справи не міг бути завершений у встановлені процесуальним законодавством строки.

Незважаючи на те, що на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану, а також встановлений особливий режим роботи господарського суду Донецької області, розташованого у м. Харкові, з огляду на необхідність розгляду позову впродовж розумних строків в контексті встановлених п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи п. 10 ч. 3 ст. 2 та ч. 2 ст. 114 ГПК України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства Господарський суд Донецької області вважає за можливе розглянути справу по суті з винесенням рішення.

З огляду на зазначені обставини, а також враховуючи перебування судді у відпустці у період з 09.03.2022 по 08.08.2022 включно, рішення винесено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

02.07.2021 Державне підприємство Добропіллявугілля-Видобудок (далі- покупець) з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «Міддас» (далі-постачальник) уклали договір №830-21ШУД-ШУН про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-06-04-000204-с (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: код ДК 021:2015-38800000-3 «Одладнання для керування виробничими процесами та пристрої дистанційного керування» (контактор КТУ) (далі продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі і Специфікаціях, що є невід`ємною частиною до цього договору.

Покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов договору (п. 1.2. договору).

У п. 4.1. договору сторони дійшли згоди, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в Специфікації до договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцю, вказана представником покупця у видатковій накладній (п. 4.8. договору).

За умовами п. 4.10. договору зобов`язання постачальника вважається виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в договорі і Специфікації до договору. Зобов`язання покупця вважається виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

Відповідно до п.5.1. договору, загальна сума договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна орієнтовна сума договору складає 265056,00грн з ПДВ (двісті шістдесят п`ять тисяч п`ятдесят шість гривень, 00 копійок з ПДВ), в тому числі ПДВ 44176,00 грн. (сорок чотири тисячі сто сімдесят шість гривень 00 копійок). Ціни на продукцію що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Згідно п. 5.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Якщо останній день строку для оплати, що встановлений договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п. 5.9. договору).

Відповідно до п. 6.1. у разі невиконання або неналежного виконання будь-якої із сторін прийнятих на себе за договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції. Сторони дійшли згоди, що збитки (витрати), понесені на виконання даного договору, стягуються з винної сторони в повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 6 договору.

Згідно п. 6.7. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу, та не більше 5 % від простроченої суми.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами грошових зобов`язань.

У відповідності до умов п. 4.1. та п. 5.1 договору, у якості додатку до останнього сторонами була підписана Специфікація №1 на загальну суму 265 056,00грн., у якій вони визначили найменування товару, його кількість та вартість. Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив поставку обумовленого вказаною Специфікацією товару загальною вартістю 265 056,00грн. за наступними видатковими накладними: №8 від 09.08.2021 на суму 192768,00грн, №9 від 09.08.2021 на суму 24096,00грн., №10 від 09.08.2021 на суму 48192,00грн.

В первинних документах у якості підстави здійснення господарської операції є посилання на договір №830-21ШУД-ШУН, в свою чергу товар був прийнятий без будь-яких заперечень та зауважень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором №830-21ШУД-ШУН зобов`язань, факт поставки товару підтверджується підписом представника відповідача і не оспорюється ДП "Добропіллявугілля-Видобуток", відтак спір з цього приводу між сторонами відсутній.

Позивачем приєднані до матеріалів позову наряди на отримання ТМЦ №562 від 02.08.2021, №563 від 02.08.2021, №280 від 02.08.2021, а також рахунки-фактури №7 від 07.08.2021, №5 від 09.08.2021, №6 від 09.08.2021, на які є посилання у видаткових накладних.

Внаслідок виниклої заборгованості позивач направив відповідачу претензію №1611-1 від 16.11.2021 з вимогою протягом 5 днів з моменту її отримання сплатити суму заборгованості за поставлений товар.

У відповіді на претензію №1659 від 29.11.2021 відповідач вказав на скрутний стан підприємства та повідомив, що при надходженні коштів за поставлене вугілля заборгованість, яка склалась за договором №830-21 ШУД/ШУН від 02.07.2021 у розмірі 265056,00грн, буде погашена при першій нагоді.

Посилаючись на відсутність здійснення оплати поставленого товару, відтак обставини неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 265056,00грн., пені у розмірі 8765,00грн., інфляції у розмірі 2385,50грн. та 3 % річних 1546,77грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладені між позивачем та відповідачем договір №830-21ШУД-ШУН про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-06-04-000204-с від 02.07.2021 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених їх умовами та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору у позивача виник обов`язок поставити товар, а у Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" прийняти його та оплатити.

Як вже встановлено судом вище, виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором підтверджується наступними видатковими накладними: №8 від 09.08.2021 на суму 192768,00грн, №9 від 09.08.2021 на суму 24096,00грн., №10 від 09.08.2021 на суму 48192,00грн. Поставка продукції відбувалася автомобільним транспортом, у підтвердження чого суду надані наступні товарно-транспортні накладні: №Р8 від 09.08.2021, №Р9 від 09.08.2021, №Р10 від 09.08.2021.

Зі сторони Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» товар прийнято представниками за нарядом на отримання ТМЦ. Тобто продаж товару загальною вартістю 265056,00 грн. фактично відбувся.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною п`ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У п. 5.9. договору сторони також дійшли згоди, що якщо останній день строку для оплати, що встановлений договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

Згідно п. 5.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 4.8. договорів при поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній.

Дослідивши первинні документи суд встановив, що представником відповідача на видатковій накладній №8 зазначена дата отримання вказаного у ній товару 09.08.2021, на видатковій накладній №9 зазначена дата отримання вказаного у ній товару 11.08.2021, у накладній №10 немає ніяких додаткових відомостей щодо іншої дати отримання товару ніж дата оформлення накладної.

Відтак, з урахуванням положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов`язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові 20.11.2020 року по справі №910/13071/19.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги вказані у накладних дати поставки продукції, за видатковими накладними №8,10 від 09.08.2021 оплата повинна була бути здійснена відповідачем до 23.09.2021 включно, а вже з 24.09.2021 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати продукції за вказаними накладними; за видатковою накладною №9 від 09.08.2021, зважаючи на те, що 25.09.2021 є вихідним днем, то днем закінчення строку виконання зобов`язання зі здійснення оплати є перший робочий день - 27.09.2021 (понеділок), відповідно з 28.09.2021 почалося прострочення виконання зобов`язання за цією накладною.

Як стверджує позивач та не заперечується іншою стороною, спірна продукція не була навіть частково сплачена покупцем, у зв`язку з чим виникла сума боргу у розмірі 265056,00грн.

Згідно ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 7 ст. 193 ГК, ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту отримання відповідачем спірної продукції загальною вартістю 265056,00грн., наявність заборгованості у вказаному розмірі не спростована ДП Добропіллявугілля-Видобуток належними та допустимими доказами, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 265056,00грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 8765,00грн., інфляційних втрат у розмірі 2 385,50грн. та 3% річних у розмірі 1546,77грн, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Пунктом 6.7. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу, та не більше 5 % від простроченої суми.

Разом з тим, положеннями п. 1.8 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань N14 від 17.12.2013 роз`яснено, що попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов`язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку, заявлена до стягнення пеня нарахована за період з 25.09.2021 по 04.12.2021 на суму боргу 265056,00грн.

Суд встановив, що позивачем неправомірно здійснюється нарахування пені на суму заборгованості за видатковою накладною №9 від 09.08.2021 починаючи з 25.09.2021, у той час як за вищенаведеними висновками суду лише з 28.09.2021 почалося прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" перевіривши розрахунок пені за видатковими накладними №8, 10 від 09.08.2021 на суму 240 960,00грн за період з 25.09.2021 по 04.12.2021 та здійснивши власний розрахунок пені (в межах обраного позивачем періоду) за видатковою накладною №9 від 09.08.2021 на суму 24 096,00грн. за період з 28.09.2021 по 04.12.2021, встановив, що правомірною та такою, що підлягає стягненню є пеня у загальному розмірі 8731,33грн. (подвійна облікова ставка НБУ). В частині стягнення пені у розмірі 33,67грн. вимоги не підлягають задоволенню як необґрунтовані.

Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1546,77грн, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Позивачем нараховані 3% річних у розмірі 1546,77грн. за період з 25.09.2021 по 04.12.2021.

Аналогічно із нарахуванням пені позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних на суму заборгованості за видатковою накладною №9 від 09.08.2021 починаючи з 25.09.2021, у той час як лише з 28.09.2021 почалося прострочення виконання зобов`язання.

За допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" суд перевіривши розрахунок річних за видатковими накладними №8, 10 від 09.08.2021, здійснивши власний розрахунок 3% річних за видатковою накладною №9 від 09.08.2021 за період з 28.09.2021 по 04.12.202, судом встановлено, що підлягають стягненню 3 % річних у загальному розмірі 1540,82грн.

Відтак, в частині стягнення 3% річних у розмірі 5,95грн слід відмовити.

Розглянувши також заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у розмірі 2385,50грн, суд зазначає наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена вказаною вище нормою, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем на суму боргу 265056,00грн у розмірі 2385,50грн із застосуванням індексу інфляції за жовтень 2021, що з урахуванням вищевикладеного є правомірним.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних, суд зазначає наступне:

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі № 905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення заявленого розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз названих норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

Крім того, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, визначені в ст. 3 ЦК України, висновок суду щодо необхідності зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися на засадах справедливості та розумності.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач лише посилається на те, що Державне підприємство «Добропіллявугілля-Видобуток» є підприємством з видобутку вугілля кам`яного та одним з основних постачальників вугілля на ТЕС і на даний час триває найбільша криза в енергетиці.

Водночас, жодних доказів в обґрунтування поданого клопотання суду не надано.

Суд надаючи оцінку ступеню виконання зобов`язання, причинам невиконання відповідачем зобов`язання з оплати товару за спірним договором, зазначає наступне.

Матеріали справи не містять доказів того, що при прийнятті продукції відповідачем були виявлені будь-які його недоліки. Не маючи зауважень до поставленої продукції, отримавши послугу та використовуючи її здобутки у своїй господарській діяльності, ДП "Добропіллявугілля-Видобуток" до дати прийняття рішення у цій справі не здійснило навіть часткового розрахунку з позивачем, в той час як прострочення виконання зобов`язання триває вже майже 12 місяців.

Враховуючи також інтереси ТОВ «Мідас», суд вважає, що внаслідок порушення грошового зобов`язання відповідачем, позивач не отримав те, на що розраховував, тим самим не досяг очікуваних результатів від своєї господарської діяльності.

Відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а стягнення заявленої пені є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності підприємства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пред`явленої до стягнення пені.

Клопотання Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу судом на час винесення рішення по суті не розглядається, оскільки у виконання приписів ст. 162 ГПК України позивачем у позові викладений лише орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести в зв`язку з розглядом справи, при цьому ніякі заяви або клопотання на адресу суду до винесення рішення у справі від позивача з цього питання не надходили.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас», м. Харків, до Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобудок», м. Добропілля, Донецька область про стягнення 265 056,00грн основного боргу, 8 765,00грн пені, 2 385,50грн інфляційних втрат, 1 546,77грн 3 % річних - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» (85001, Донецька обл., місто Добропілля, пр. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас» (61037, місто Харків, проспект Московський, буд. 199б, оф.1016; код ЄДРПОУ 24347043) суму основного боргу у розмірі 265056,00грн., пеню у розмірі 8731,33грн., інфляційні втрати у розмірі 2385,50грн., 3 % річних у розмірі 1540,82грн. та судовий збір у розмірі 4165,70грн.

В частині стягнення пені у розмірі 33,67грн та 3% річних у розмірі 5,95грн - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2022.

Суддя Ю.В. Макарова