Рішення

від 07.09.2022 по справі 300/147/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2022 р. справа № 300/147/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області до ТОВ «МД-Старт» про зупинення надання послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ТОВ «МД-Старт» (далі відповідач), в якому просить суд заборонити відповідачу розповсюджувати бензин автомобільний А-95-Євро-5-БО на заправці АЗС «Ніколь» в м. Городенка по вул. Станіславська, 95, який отриманий згідно видаткової накладної від 20.12.21 РН-0001271 в кількості 4020 літрів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак поштове відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку без вручення, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" з проставленням календарного штемпеля.

Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020.

Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МД-СТАРТ» є юридичною особою, державна реєстрація якої здійснена 08.02.2019, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено відповідний запис №10381020000011940.

ТОВ «МД-СТАРТ» здійснює свою діяльність згідно з КВЕД: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

ОСОБА_1 21.11.2021 звернувся на Урядову «гарячу лінію» із зверненням за реєстраційним номером КР-13386544 про розповсюдження неякісного пального на заправці АЗС «Ніколь», яка розташована за адресою: вул.. Станіславська, 95, м. Городенка, Івано-Франківська область.

В. о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області 23.12.2021 на підставі звернення споживача ОСОБА_1 від 21.11.2021 прийнятий наказ №2018 «Про направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)» у відповідності до погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) діяльності суб`єкта господарювання, наданого Держпродспоживслужбою від 07.12.2021 №15.5-10/12803.

23.12.2021 першим заступником начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області видане направлення №2148 для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «МД-СТАРТ», за адресою: вул. Станіславська, 13, м. Городенка, Івано-Франківська область.

В. о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області 23.12.2021 на підставі звернення споживача ОСОБА_1 від 21.11.2021 прийнятий наказ №2016 «Про відбір зразків» у відповідності до погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) діяльності суб`єкта господарювання, наданого Держпродспоживслужбою від 07.12.2021 №15.5-10/12803.

23.12.2021 року посадовими особами відповідача було здійснено державний контроль за додержанням ТОВ «МД-СТАРТ» законодавства про захист прав споживачів у формі позапланової перевірки суб`єкта господарювання, за наслідками якої видано Акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів від 23.12.2021 №0287 (далі Акт перевірки).

В ході проведення позапланової перевірки ТОВ «МД-Старт», посадовими особами позивача було здійснено відбір зразків продукції: бензин автомобільний А-95-Євро5-БО, за результатами чого складено Акт відбору зразків продукції від 23.12.2021 №0006 (далі Акт відбору).

Взірці для проведення експертизи (випробування) направлено на проведення експертизи до Випробувального центру ДП «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», 76007, Україна, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 127, за результатами якої, згідно протоколу випробувань від 28.12.2021 №3357, встановлено, що перевірений зразок бензину не відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 за показниками:

- об`ємна частка випаровування за температури 70°С, %, в межах;

- об`ємна частка випаровування за температури 100°С, %, в межах.

З огляду на вказані обставини та встановлені порушення вимог законодавства, Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді заборони ТОВ «МД-Старт» розповсюджувати бензин автомобільний А-95-Євро-5-БО на заправці АЗС «Ніколь», отриманий згідно видаткової накладної РН-0001271 від 20.12.2021 в кількості 4020 літрів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно із приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V.

Положення статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877), державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Приписами статті 2 вищевказаного Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (абзац третій ст. 1 Закону).

Частиною четвертою статті 4 Закону встановлено, що виключно законами встановлюють, зокрема, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю).

Орган державного ринкового нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Воднораз спеціальним Законом, який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 №2735-VI (далі Закон №2735).

Відповідно до статті 1 Закону №2735, державний ринковий нагляд діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

За приписами частини 1 статті 2 Закону №2735 дія цього Закону поширюється на відносини щодо:

здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті;

здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті.

Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням нагляду та контролю такої продукції: 1) послуги та роботи; 2) харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів; 3) продукти тваринного походження; 4) корми, кормові добавки та премікси; 5) живі рослини і тварини; 6) продукція людського, рослинного і тваринного походження, що безпосередньо використовується як репродуктивний матеріал, призначений для відтворення; 7) спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби; 8) лікарські засоби та ветеринарні препарати; 9) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори; 10) ядерні матеріали, спеціальні матеріали, що розщеплюються, інша продукція у сфері використання ядерної енергії; 11) вироби військового призначення; 12) об`єкти містобудування; 13) об`єкти авіаційної діяльності.

Згідно абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2735 сфера відповідальності органу ринкового нагляду перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.

Таким чином, поняття «державний ринковий нагляд», встановлене Законом №2735 та «державний нагляд (контроль)», встановлене Законом №877 не є тотожними.

Отже, саме норми Закону №2735 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, про що також свідчать встановлені статтями 3, 4 цього Закону законодавство, що регулює здійснення державного ринкового нагляду та його мета.

Так, вказані норми встановлюють, що законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Частиною 5 статті 10 Закону №2735 передбачено, що цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України встановлено лише повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. Отже, переважному застосуванню підлягають норми Закону №2735 над приписами Закону №877 в цій частині, позаяк Закон № 2735 прийнятий пізніше та є спеціальним.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.05.2022 в справі №520/7184/19 (адміністративне провадження № К/9901/2089/20).

Водночас відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.

Отже, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 №2735-VI (далі Закон № 2735-VI), постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів» від 26.12.2011 №1407 (далі Методика), «Про затвердження Порядку здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів» від 05.10.2011 №1017 (далі Порядок №1017), «Про затвердження переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд» від 28.12.2016 №1069 (далі Перелік), «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» від 01.08.2013 №927 (далі Технічний регламент).

Згідно статті 1 Закону №2735-VI державний контроль продукції діяльність митних органів із забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу, встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз від такої продукції суспільним інтересам; орган державного ринкового нагляду центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону.

У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін «орган ринкового нагляду» позначає також його територіальні органи.

Частиною 1 статті 4 Закону №2735-VI передбачено, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до статті 10 Закону №2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів.

Органи ринкового нагляду здійснюють свої повноваження неупереджено.

Відповідно до статті 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Підпунктом 2 "г" пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України передбачено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо: додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання.

Згідно підпункту 3-1 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: здійснювати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання.

Зазначені норми відповідають Положенню про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженому наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1069 затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, зокрема Держекоінспекція, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», здійснює державний ринковий нагляд за автомобільними бензинами, дизельним, судновим та котельним паливом.

Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону №2735-VI визначено, що заходами ринкового нагляду є, зокрема, перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування).

Частинами 3, 5, 6 статті 23 Закону №2735-VI передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та направлення видаються і оформлюються невідкладно.

Перевірки характеристик продукції проводяться: 1) у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання; 2) у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію); 3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; 4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції; 5) за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону №2735-VI повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Частиною 1 статті 23 Закону №2735-VI установлено, що під час проведення перевірок характеристик продукції проводиться перевірка документів, у разі необхідності обстеження зразків продукції, за результатами яких приймається рішення про відбір та експертизу (випробування) зразків продукції, про що зазначається в акті, підготовленому відповідно до вимог статті 23-1 цього Закону.

Приписами частини 1 статті 29 Закону №2735-VI визначено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Згідно частини 1 статті 22 Закону №2735-VI заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Частиною 3 статті 22 Закону №2735-VI передбачено, що орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність:

знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті;

не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом;

не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом;

декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог;

органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною;

вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність.

Перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах.

У разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб`єкта господарювання про виконання ним рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами чи усунення формальної невідповідності та/або перевірки стану виконання суб`єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду на підставі ч.4 вказаної статті Закону відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.

Порядок прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів врегульований нормами статті 23 Закону №2735-VI.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1017 контроль стану виконання рішень здійснюється органами державного ринкового нагляду шляхом проведення: 1) аналізу повідомлень про виконання рішень, поданих суб`єктами господарювання, яких стосуються такі рішення; 2) перевірок стану виконання суб`єктами господарювання рішень; 3) моніторингу результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Пунктом 4 Порядку №1017 визначено, що суб`єкт господарювання, якого стосується рішення, повинен у встановлений у рішенні строк подати органу ринкового нагляду, що прийняв рішення, повідомлення про його виконання за формою згідно з додатком. Повідомлення про виконання рішення подається суб`єктом господарювання незалежно від ступеня або результативності виконання ним рішення.

Суб`єкт господарювання може додавати до повідомлення документи або їх копії, які підтверджують факт результативності виконання рішення.

Під час проведення аналізу повідомлення про виконання рішення орган ринкового нагляду на виконання пункту 5 Порядку №1017: 1) вивчає і аналізує відомості, які містяться в повідомленні, доданих до нього документах (їх копіях) та рішенні; 2) робить висновок про достатність та достовірність інформації, яка міститься в повідомленні та доданих до нього документах (їх копіях), а у разі виникнення сумнівів у достовірності такої інформації - обґрунтовує їх на підставі фактичних даних; 3) робить висновок про ступінь та результативність виконання суб`єктом господарювання рішення.

Під час проведення перевірки стану виконання рішення орган ринкового нагляду згідно з пунктом 9 Порядку №1017 визначає ступінь та результативність виконання суб`єктом господарювання такого рішення.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1017 перевірка стану виконання рішення проводиться відповідно до вимог, установлених статтею 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

У разі коли за результатами аналізу повідомлення про виконання рішення та/або перевірки стану його виконання встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання рішення або коли його виконання не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно відповідно до пункту 13 Порядку №1017 приймає рішення про внесення змін до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, зокрема щодо вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів.

Згідно пункту 17 Порядку №1017 під час вибору обмежувальних (корегувальних) заходів, яких за результатами перевірки необхідно вжити щодо відповідної продукції, орган ринкового нагляду встановлює та враховує причини нерезультативності обмежувальних (корегувальних) заходів, яких було вжито щодо зазначеної продукції.

Враховуючи вище наведене, на переконання суду Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області не наділе повноваженнями здійснювати державний ринковий нагляд, затверджений постановою КМУ від 28.12.2016 № 1069, за відповідністю автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палива Технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженому постановою КМУ від 01.08.2013 року № 927.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивачем є суб`єкт владних повноважень та відсутність витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експерти, підстави для відшкодування судового збору, на переконання суду, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 40309088) до ТОВ «МТД-Старт» (вул. Станіславська, 13, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 42810760) про зупинення надання послуг відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 08 вересня 2022 р.