Рішення

від 07.09.2022 по справі 320/17431/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року м.Київ № 320/17431/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "ЖЛК-Україна" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.09.2021 №0195280715 та від 02.09.2021 №0195290715.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо надання послуг між ним та ТОВ "СтройКомпані" мали реальний характер, послуги надані та оплачені позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договору, укладеного між позивачем та ТОВ "СтройКомпані" у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження податкового органу про безпідставне заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість ПрАТ "ЖЛК-Україна" необґрунтованим.

Крім того, позивач вказав на те, що при укладенні та виконанні договору з контрагентом він діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому заперечує проти його задоволення з тих підстав, що аналіз фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагента відповідно до наявної інформації вказує на здійснення нереальних (безтоварних) операцій у зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення такої діяльності у контрагента, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими.

Представник позивача через канцелярію суду 11.02.2022 надіслав відповідь на відзив, в якій зауважив, що всі доводи відповідача щодо безтоварності господарських операцій є надуманими та жодним чином не підтверджені. Натомість, звернув увагу, що до матеріалів справи ним додано фотозвіти виконаних робіт, а в надійності виконавця свідчать виконання контрагентом робіт для Білоцерківської міської ради, Білоцерківської райдержадміністрації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/17431/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27.01.2022.

Протокольною ухвалою суду від 30.06.2022 на підставі ст. 205 КАС України подальший розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ "ЖЛК-Україна" зареєстрований як юридична особа 12.01.1995 та взято на облік в контролюючих органах. Видами господарської діяльності позивача за кодом КВЕД є: 10.51 Переробка молока, виробництво масла та сиру (основний), 10.52 Виробництво морозива.

У період з 23.06.2021 по 21.07.2021 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "ЖЛК-Україна" (ЄДРПОУ: 00445794, що знаходиться за адресою: 08343, Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 176).

Документальна планова виїзна перевірка проводилася з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 28.05.2021 № 953-п та направлень 23.06.2021 №№ 4307, 4308, 4309, 4311, 4312, 4313, 4314, 4315.

За результатами перевірки було складено акт № 12474/10-36-07-15/00445794 від 28.07.2021, відповідно до якого перевіркою встановлені наступні порушення:

1) порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість на загальну суму 300704,00 грн.;

2) порушення п. 20 П(С)БО 15 "Дохід", та п. 7 П(С)БО 16 "Витрати, п. 10 П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п. 29, п. 32 П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 559 від 31.11.2001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за № 1045/6241, п.44.2 ст.44. п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України 02.12.2010 № 2775-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 4948523,00 грн.;

3) п.п 141.4.1 п.141.4 ст. 141 ПКУ, у результаті чого занижено податкові зобов`язання щодо утримання податку з доходу нерезидента із джерелом походження з України всього на суму 77500 грн.;

4) ст. 1 Закону України "про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР при здійсненні розрахунків з компанією "ICE LEKO LTD" (Ізраіль) по контракту №230418 від 23.04.2018 та компанією ООО " Avreo" по контракту №11/01/18 від 11.08.2018.

На підставі висновків, що викладені в Акті перевірки, та за результатами розгляду заперечень позивача, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.09.2021 №30195280715, №0195290715, №0195270715.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до ДПС України. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №26000/6/99-00-06-01-01-06 від 17.11.2021 залишено без податкові повідомлення-рішення, а скаргу ПрАТ "ЖЛК-Україна" - без задоволення.

Після чого, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, якими донараховані податкові зобов`язання з ПДВ за наслідками господарських операцій з ТОВ "СтройКомпані", позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Також нормами п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно з вимогами ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України.

Частиною 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями, далі Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1 Розділу ІІ Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Розділу ІІ Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вказані правові норми, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Також, згідно з п. 36.1, п. 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як убачається з Акту перевірки, податковим органом встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 300 704 грн., в т.ч. за липень 2017 - 33333 грн., серпень 2017-42633 грн., вересень 2017 - 23458 грн., жовтень 2017 - 25000 грн., грудень 2017 - 8892 грн., лютий 2018- 3167 грн., червень 2018 - 25000 грн., липень 2018 - 30000 грн., серпень 2018 - 38794 грн., вересень 2018- 21667 грн., жовтень 2018- 9167 грн., листопад 2018 - 5833 гри., грудень 2018 - 2500 грн., лютий 2019- 3333 грн., квітень 2019 - 4167 грн., липень 2019 - 1666 грн., вересень 2020- 18760 грн. та завищено від`ємне значення на загальну суму 68 740 грн. за березень 2021 року, чим порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, перевіркою встановлено, що ПрАТ «ЖЛК Україна» отримало послуги по ремонту приміщень від ТОВ «Строй Компані» (код ЄДРПОУ 40591286), що знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Київській області (м.Біла Церква).

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Строй Компані», щодо яких встановлено порушення податкового законодавства за наслідками перевірки, мету та обставини поставки та/або отримання товарів у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Як убачається з матеріалів справи, між ПрАТ «ЖЖ Україна» (замовник) та ТОВ «Строй Компані» (Виконавець) укладено наступні договори підряду:

№ ЖКЛ-17/07/18-01 від 17.07.2018; № ЖЛК-05/07//17-03 від 05.07.2017; № ЖЛК-06/07/18-01 від 06.07.2018; № ЖЛК-19/07/18-01 від 23.07.2017; № 02/02/18-01 від 02.02.2018; №ЖЛК-05/07/17-02 від 05.07.2017; № ЖЛК- 18/07/17-03 від 18.07.2017; № ЖЛК-28/04/17-06 від 25.04.2017; № 02/08/17-04 від 02.08.2017; № 02/08/17-05 від 02.08.2017; № 14/09/17-02 від 14.09.2017; № 05/12/17-05 від 01.12.2017; № 19/09/19-01 від 19.09.2019 (а.с. 70-96 т. 1).

Згідно умов договорів, Виконавець зобов`язується на свій ризик виконувати власними силами й засобами ремонтно-будівельні роботи, а Замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх на замовах і в порядку передбачених договором.

Ціна визначена в додатках до догорів.

Пунктами 2.7 договорів передбачено, що за умовами належного фінансування Замовник сплачує Підряднику кошти за виконані роботи згідно форми КБ-3 на протязі семи банківських днів після підписання актів за формою КБ-2в.

Відповідно до актів надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ «Строй Компані» надавало послуги по ремонту дорожної дільниці головного виробничого комплексу (облицювання стін та підлоги керамічною плиткою), ремонт приміщення санвузла на 1 пов. молокозаводу "Віта", оздоблювання магазину "Рівєра" в м. Вінниця, ремонт офісного приміщення молокозаводу ПРаТ "Віта", ремонт приміщення прийомної молокозаводу ПРаТ "Віта", влаштування бетонної площадки під контейнери, ремонт малого коридору адмін. будівлі молокозаводу "ЖКЛ" в м. Біла Церква, додаткові роботи на ПРаТ "ЖКЛ Україна", оздоблювальні роботи магазину по вул. Чорновола, 29 , корп. 7 в м. Вінниця, оздоблювальні роботи магазину у м. Житомир по вул. Івана Сльоти, загально-будівельні роботи приміщень ПРаТ "ЖКЛ Україна" в м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе 176, ремонт основного коридора адмінбудівлі ПРаТ "ЖКЛ Україна" в м. Біла Церква 2018 рік (а.с. 97-136 т. 1).

Факт оплати послуг позивачем підтверджується платіжними дорученнями ( а.с. 137-205 т. 1).

За наслідками господарських операцій сторонами складено податкові накладні, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копію реєстру податкових накладних.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що підприємство є виробником морозива та молочної продукції, технологія виробництва постійно удосконалюється та модернізується, у зв`язку з чим необхідно оновлювати виробничі приміщення то точки продажу продукції, а тому і були укладені з ТОВ «Строй Компані» договори на виконання ремонтних робіт.

При цьому, наголосив, що під час перевірки, посадовими особами відповідача були частково оглянуті приміщення, де був виконаний ремонт.

На підтвердження виконання робіт, позивачем долучено до матеріалів справи фотографії приміщень, де були здійснені ремонтні роботи (а.с. 231-250 т. 1, а.с. 1-3 т. 2).

Також, до матеріалів справи позивачем долучено копію сторінок з журналу контролю в`їзду -виїзду автотранспорту на територію ПРаТ "ЖКЛ Україна", у яких зафіксований в`їзд особистого транспорту директора ТОВ «Строй Компані» з будівельними матеріалами.

З матеріалів справи слідує, що позивачем достовірно відображено отримання податкових накладних від контрагента, який у свою чергу був зареєстрований платником ПДВ, установчі документи юридичної особи не були визнані недійсними, операції відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджується податковими накладними, а оплата - платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (п.110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції") суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб`єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач в Акті перевірки стверджує, що по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Строй Компані» встановлено відсутність реального здійснення операцій, з огляду на дані ЄРПН та відомості про них із баз даних органів ДПС України, що вказує на відсутність основних засобів.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів про наявність документально підтверджених фактів неможливості виконання вказаним контрагентом подібних правочинів.

При цьому, відповідачем не заперечується повне відображення цих господарських операцій у бухгалтерському і податковому обліку ПРаТ "ЖКЛ Україна", як і не наведено будь-яких законодавчих норм, які би покладали на позивача відповідальність за неведення такого обліку його контрагентом.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При цьому доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Дослідивши надані позивачем копії первинних документів, суд вважає, що позивачем документально підтверджено здійснення господарських операцій з ТОВ «Строй Компані».

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що застосування одних лише інформаційних баз даних податкового органу, які можуть містити помилки та в подальшому можуть бути спростовані, не може бути використане в якості належного та єдиного доказу порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Так, у силу пп.83.1.2 п.83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Таким чином, сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагентів платника податків може свідчити лише про можливі порушення ними норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак спростовувати реальність господарських операцій відповідно платника податків не спроможна.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено.

Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарських операцій, податковою інспекцією не надано.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів про наявність документально підтверджених фактів неможливості виконання вказаним контрагентом подібних правочинів.

Позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій за перевіряємий період.

Суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість, позиція відповідача спростовується дослідженими первинними документами, які підтверджують фактичне виконання ремонтних робіт та дійсність яких нічим не спростовується.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на певні недоліки в актах виконаних робіт, оскільки оцінюючи реальність господарської операції, суд дає оцінку доказам в сукупності, та не може лише за умови такого недоліку робити висновок про безтоварність господарських операцій.

У той же час, відсутність трудових ресурсів не обмежувала контрагента залучати до виконання робіт виконавців за цивільно-правовими угодами.

Отже, враховуючи, що надані позивачем документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, а також враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презумується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

У даному випадку суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не спростовано доводів сторони позивача та не доведена правомірність оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (п. 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (заява № 4241/03)).

Виходячи з викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у загальному розмірі 5992,72 грн (платіжне доручення від 29.11.2021 №5439).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 5992,72 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2021 №0195280715 та від 02.09.2021 №0195290715, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797) на користь Приватного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна" (код ЄДРПОУ - 00445794), сплачений ним судовий збір у розмірі 5992 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн 71 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.