Рішення

від 10.04.2022 по справі 932/1049/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/1049/21

Провадження №2/932/247/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2022 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.

за участю секретаря: Мудраченко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в залі суду м.Дніпро, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська у лютому 2021 року надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» безпідставно набутих коштів у розмірі 56120,60 грн. та вирішити питання судових витрат.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Цитульського В.І. від 15.03.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Доводи позивача викладені у позові.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем 07.02.2020 було укладено договір, згідно умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання з розробки програмного забезпечення інтернет-додатку під робочою назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в строк з 10.02.2020 до 10.03.2020, а ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ», відповідно, сплатити суму у розмірі 2000,00 доларів США. На виконання умов вказаного договору та на прохання ОСОБА_1 , ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» було сплачено 2000,00 доларів США. З огляду на те, що ОСОБА_1 не було виконано зобов`язання за договором, тобто не вчинено розробку програмного забезпечення інтернет-додатку під робочою назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та виходячи з того, о останній відмовляється повернути отримані кошти, позивач керуючись приписами ст.1212 ЦК України вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Доводи відповідача викладені у відзиві.

В обґрунтування заперечень з приводу заявлених позовних вимог, відповідач зазначив про те, що не отримував коштів за договором від 07.02.2020 та вказав, що у період з лютого по березень 2020 року проходив платне стажування у ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» з подальшим працевлаштуванням на посаду Android Developer.

Також відповідачем зазначено, що орієнтовна сума судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, становить 28000,00 грн.

Доводи позивача викладені у відповіді на відзив.

Позивачем зазначено, що ніяких трудових відносин між сторонами не існувало. Доводи зазначені у відзиві є необґрунтованими та безпідставними.

Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно до копії договору, 07.02.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» було укладено договір відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання надання послуг з розробки програмного забезпечення інтернет-додатку під робочою назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Проведення розробки повинно відбутись у строк з 10 лютого 2020 року по 10 березня 2020 року. Факт надання послуг в повному обсязі підтверджується шляхом погодження та підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. За проведення розробки ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» сплатить ОСОБА_1 суму у розмірі 2000,00 доларів США.

Згідно з доданого позивачем до позову витягу з таблиці, ОСОБА_1 отримав 2000,00 доларів 17.04.2020 за стажування 10.02-10.03.

Також позивачем надано претензії направлені відповідачу щодо вирішення спору в позасудовому порядку.

Норми права, що застосував суд.

Предметом регулювання гл. 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Згідно з висновком до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 25.03.2020 прийнятій за результатами розгляду цивільної справи №537/4259/15-ц, тлумачення ч.3 ст.651, ч.4 ст.653, п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку про те, що якщо одна зі сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї зі сторін, то сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Тобто якщо сторона, яка виконала зобов`язання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам), і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічного надання, повернення майна (коштів) на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно доч.1-3ст.12ЦПК України,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновок суду.

З огляду на те, що відповідачем заперечується факт отримання коштів, а наявнів матеріалахсправи доказине підтверджуютьдоводів позивачапро зворотне та враховуючи визначені процесуальним законом засади змагальності сторін, що полягають у наданні належнихдоказів обставин,які маютьзначення длясправи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на те, що факт отримання коштів за договором підтверджується витягом з таблиці не заслуговує на увагу оскільки: у ній не зазначено ким видавалися кошти, зі змісту запису зазначеного в ній вбачається, що кошти сплачено за стажування, а не за розробку програмного забезпечення, а також вказано дату сплати 17.04.2020 в той час як відповідно до умовдоданого договору на який посилається позивач термін виконання робіт з 10 лютого 2020 року по 10 березня 2020 року.

Долучена копія таблиці не містить зазначення ким видавалися кошти

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, залишити без задоволення.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсябезпосередньо досуду апеляційноїінстанції протягомтридцяти днівз дняйого проголошення.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 11.04.2022

Суддя В.І.Цитульський