Постанова

від 02.02.2023 по справі 932/1049/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/980/23 Справа № 932/1049/21 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ»на рішенняБабушкінського районногосуду м.Дніпропетровськавід 11квітня 2022року уцивільній справіза позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ»до ОСОБА_1 про стягненнябезпідставно набутихкоштів,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2021 року ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що між позивачем та відповідачем 07 лютого 2020 року було укладено договір, згідно умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання з розробки програмного забезпечення інтернет-додатку під робочою назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в строк з 10 лютого 2020 року до 10 березня 2020 року, а Товариство, відповідно, сплатити суму у розмірі 2 000,00 доларів США.

На виконання умов вказаного договору та на прохання ОСОБА_1 , ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» було сплачено 2 000,00 доларів США.

Проте, ОСОБА_1 не було виконано зобов`язання за договором, а саме не вчинено розробку програмного забезпечення інтернет-додатку під робочою назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », при цьому, останній відмовляється повернути отримані кошти.

У зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» безпідставно набуті кошти у розмірі 56 120,60 грн та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2022 року позов ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.

ОСОБА_1 , відповідно до ст.360 ЦПК України, подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, тому справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» було укладено договір відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання надання послуг з розробки програмного забезпечення інтернет-додатку під робочою назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Проведення розробки повинно відбутись у строк з 10 лютого 2020 року по 10 березня 2020 року.

Факт надання послуг в повному обсязі підтверджується шляхом погодження та підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

За проведення розробки ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» сплатить ОСОБА_1 суму у розмірі 2 000,00 доларів США.

Згідно з доданого позивачем до позову витягу з таблиці, ОСОБА_1 отримав 2000,00 доларів 17 квітня 2020 року за стажування 10.02-10.03.

Також позивачем суду було надано претензії направлені відповідачу щодо вирішення спору в позасудовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем заперечується факт отримання коштів, а наявні в матеріалах справи докази не підтверджують доводів позивача про зворотне, а тому дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, предметом регулювання гл.83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Згідно з висновком до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 25 березня 2020 року прийнятій за результатами розгляду цивільної справи №537/4259/15-ц, тлумачення ч.3 ст.651, ч.4 ст.653, п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку про те, що якщо одна зі сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї зі сторін, то сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Тобто, якщо сторона, яка виконала зобов`язання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам), і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічного надання, повернення майна (коштів) на підставі п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України.

В апеляційній скарзі ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні даного позову, адже позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за вищевказаним договором. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором від 07 лютого 2020 року не виконано, програмне забезпечення інтернет-додаток під робочою назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не розроблено, строки виконання робіт за договором грубо порушено відповідачем. При цьому, апелянт вказує, що на даний час ці послуги взагалі вже не актуальні для позивача, оскільки завдано суттєвих збитків бездіяльністю відповідача і потрібні вони були саме на початку 2020 року, а не у 2021 році.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №520/14188/18.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу з таблиці, яким позивач у тому числі обґрунтовує свої позовні вимоги, ОСОБА_1 отримав 2000,00 доларів.

Водночас, у вищевказаній таблиці не зазначено ким видавалися кошти та зі змісту запису зазначеного в ній вбачається, що кошти сплачено за стажування 10.02-10.03, а не за розробку програмного забезпечення, відповідно до умов Договору від 07 лютого 2020 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до умов Договору від 07 лютого 2020 року термін виконання робіт з 10 лютого 2020 року по 10 березня 2020 року, тоді як згідно витягу з таблиці дата сплати таких коштів 17 квітня 2020 року.

Отже, з урахуванням викладеного вище, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» 56 120,60 грн, як безпідставно набутих коштів, згідно ст.1212 ЦК України, відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують доводів позивача про отримання коштів відповідачем безпідставно, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту набуття грошових коштів відповідачем та їх збереження без достатніх правових підстав, позивач не надав ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції, тоді як, відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки місцевий суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу, надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, а тому доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням та необхідністю здійснення переоцінки доказів у справі.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙСВІ ДІДЖИТАЛ» залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова