Рішення

від 29.08.2022 по справі 640/13812/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 року м. Київ № 640/13812/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендгруп»

до відокремленого підрозділу ДПС Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендгруп» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005921402 форми «Р» прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві по податку на прибуток підприємств на суму грошового зобов`язання в розмірі 346 610,00 грн. (в тому числі: по податковим зобов`язанням на 277 287 грн. та за штрафними санкціям на 69 323 грн.);

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005931402 форми «Р» прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві по податку на додану вартість на суму грошового зобов`язання в розмірі 93 107,00 грн. (в тому числі: по податковим зобов`язанням на 62 071 грн. та за штрафними санкціям на 31 036 грн.);

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005941402 форми «В1» прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві по податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 1 965 267,00 грн. та за штрафними санкціям на 982 633,50 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідач дійшов помилкових висновків у Акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «СЛД-ПЛЮС» та ТОВ «ГИД», в той час, як усі первинні документи складено позивачем відповідно до законодавства та надано в повному обсязі контролюючому органу, позаяк податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005921402 форми «Р» є необґрунтованим.

Крім того, позивач зауважує, що відповідачем ідентифіковано усі господарські операції, їх зміст, період, сторін та суму податкових зобов`язань відповідно до податкових накладних, що є зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, висновок контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на податковий кредит з підстав відмінності дат видаткових накладних та податкових накладних, складених на підставі таких видаткових накладних, є помилковим та суперечить положенням Податкового кодексу України.

Зокрема, на переконання позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення містять арифметичні помилки, допущені під час визначення відповідачем сум податкового зобов`язання.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправним безпідставно винесено з вказаних підстав податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005931402 форми «Р».

Серед іншого, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005941402 форми «В1» винесено передчасно, оскільки останнє ґрунтується на визначенні контролюючим органом податкового зобов`язання згідно з актом перевірки від 12.11.2018 року №1099/26-15-14-04-01/39814366.

Разом з тим, податкове повідомлення - рішення від 07.12.2018 року №0063081404, складене на підставі акта перевірки від 12.11.2018 року №1099/26-15-14-04-01/39814366, є предметом оскарження у справі №640/3981/19, з огляду на що, є не узгодженим зобов`язанням.

Отже, у відповідача відсутнє право застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 50% згідно з пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.09.2019 року.

Через канцелярію суду 02.09.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, щодо яких наявні й облікові картки суб`єкта фіктивного підприємництва.

Крім того, вказаними контрагентами товару як «казеїн технічний» для подальшої реалізації позивачу згідно з досліджуваних договорів, не придбавалося.

Інші підстави заперечень відповідача проти позову є тотожними, викладеним обставинам та висновкам Акта перевірки, на підставі якого складено оскаржувані у цій справі рішення.

Зокрема, відповідачем зауважено, що скаргу позивача, подану до ДФС України в порядку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, які є предметом цієї справи, не задоволено.

Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Через канцелярію суду 11.09.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій підтримано підстави позову, заявлені у позовній заяві. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідачем зустрічні звірки його контрагентів не проводилися.

У підготовче засідання 12.09.2019 року прибули представники сторін.

Зобов`язавши представника відповідача надати додаткові докази щодо кримінальних проваджень, на які відповідач посилається у Акті перевірки, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.11.2019 року.

Через канцелярію суду 01.10.2019 року відповідачем подано клопотання про долучення доказів, а саме: копій службових листів від 20.09.2019 року №1483/26-15-08-03-19, від 24.09.2019 року №392/26-15-05-02-04, від 28.02.2019 року №10881/7/26-15-14-02-04, копію облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 13.04.2018 року №2346/23-02, копію ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 26.06.2018 року у справі №355/6843/18, копії листа про надання інформації від 12.06.2019 року, листа про проведення зустрічної звірки від 28.02.2019 року №10883/7/26-15-14-02-04, листа про проведення зустрічної звірки від 28.02.2019 року №10882/7/26-15-14-02-04, копій листа про надання інформації від 28.02.2019 року №10880/7/26-15-14-02-04, копію адвокатського запиту від 06.09.2019 року.

Через канцелярію суду 08.11.2019 року позивачем подано пояснення на клопотання відповідача про долучення доказів, в яких зазначено, що зміст службових листів дублює зміст Акта перевірки; на адвокатський запит позивача, долучений відповідачем до матеріалів, позивачем відповіді не отримано; у листах про проведення зустрічних звірок результатів останніх не міститься; у листах про надання інформації відомостей щодо вчинення посадовими особами ТОВ «ГИД» та ТОВ «СЛД-ПЛЮС» кримінальних правопорушень не міститься; ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 26.06.2018 року у справі №355/6843/18, копію якої долучено відповідачем, є судовим рішенням про тимчасовий доступ до речей і документів , разом з тим, низкою інших ухвал у цій справі, про які відповідачем не згадується, арешт на кошти та майно контрагентів позивача скасовано, з огляду на що відсутні належні докази підтвердження фіктивності останніх; облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва взагалі не містить інформації, яка є предметом доказування у цій справі.

У підготовче засідання 13.11.2019 року прибули представники сторін.

Зобов`язавши представника відповідача надати додаткові докази, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.12.2019 року.

Через канцелярію суду 27.11.2019 року відповідачем подано клопотання про долучення доказів.

Через канцелярію суду 03.12.2019 року позивачем подано пояснення на клопотання відповідача.

У підготовче засідання 04.12.2019 року прибув представник позивача.

Судом поставлено на обговорення питання закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Представник позивача проти закінчення підготовчого провадження не заперечував.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.01.2020 року.

Через канцелярію суду 20.01.2020 року відповідачем подано заяву про виклик свідка.

У судове засідання 20.01.2020 року прибув представник позивача.

Протокольною ухвалою суду залишено без розгляду клопотання відповідача від 20.01.2020 року про виклик свідка на підставі частини другої статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України та з огляду на неприбуття уповноваженого представника відповідача у судове засідання. Останнє судом відкладено на 27.02.2020 року.

Через канцелярію суду 27.02.2020 року представником позивача подано клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі на головне управління ДПС у м. Києві з огляду на реорганізацію податкових органів.

У судове засідання 27.02.2020 року прибув представник позивача.

Протокольною ухвалою суду в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі, а саме змінено Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

На підставі частини третьої статті 194 та частини п`ятої статті 205 кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі.

Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять в разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого орган виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якою приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

На виконання Указу Президента України від 08.11.2019 року №837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» Кабінетом Міністрів України 30.09.2020 року прийнято постанову №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», відповідно до якої територіальні органи ДПС перестануть існувати як юридичні особи публічного права.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», з урахуванням вимог Закону України від 30.09.2020 року №3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади» (зі змінами), Положенням про Державну податкову служб) України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.3019 року №227 (зі змінами), наказу ДПС України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів ДПС», ДПС України наказом від 12.11.2020 року №643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві.

Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

Серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються визначено Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленою підрозділу ДПС України, та є правонаступником прав та обов`язків ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 року №755 «Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України проведено державну реєстрацію відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Таким чином, на теперішній час функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києві, перейшли до його правонаступника - відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДПОУ ВП:44116011).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку замінити відповідача на правонаступника, а саме Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання за 2019 рік та відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 24.01.2019 року №913, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендгруп» (код ЄДРПОУ 39814366) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.06.2015 року по 30.09.2018 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до Акта перевірки, який є його невід`ємною частиною) (далі також - спірна перевірка), про результати якої складено Акт від 18.03.2019 року №189/26-15-14-02-04/39814366 (далі також - Акт перевірки).

Згідно з висновків Акта перевірки, встановлено порушення ТОВ «Лендгруп»:

1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено задекларований до сплати податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 277 287 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 177171 грн., за 2017 рік у сумі 37610 грн., за ІІІ квартали 2018 року у сумі 62506 грн.;

2) пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено задекларований до сплати податок на додану вартість на загальну суму 62 071 грн., в тому числі за грудень 2016 року на суму 27 552 грн., за січень 2017 року на суму 26 944 грн., за лютий 2017 року на суму 7575 грн.;

3) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1965267 грн., в тому числі по періодах: за червень 2016 року на суму 47047 грн., за липень 2016 року на суму 34 500 грн., за серпень 2016 року у розмірі 20 429 грн., за травень 2017 року у розмірі 665470 грн., за липень 2017 року у розмірі 774526 грн., за серпень 2017 року у розмірі 18699 грн., за листопад 2017 року у розмірі 7140 грн., за липень 2018 року у розмірі 397456 грн.;

4) статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1ДФ) з І кварталу 2017 року по ІІІ квартал 2018 року.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005921402 форми «Р» по податку на прибуток підприємств на суму грошового зобов`язання в розмірі 346 610,00 грн. (в тому числі: по податковим зобов`язанням на 277 287 грн. та за штрафними санкціям на 69 323 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005931402 форми «Р» по податку на додану вартість на суму грошового зобов`язання в розмірі 93 107,00 грн. (в тому числі: по податковим зобов`язанням на 62 071 грн. та за штрафними санкціям на 31 036 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005941402 форми «В1» по податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 1 965 267,00 грн. та за штрафними санкціям на 982 633,50 грн.

16.05.2019 року ТОВ «Лендгруп» звернулося до ДФС України із скаргою на вказані податкові повідомлення - рішення та їх скасування, проте рішенням ДФС України від 09.07.2019 року №31487/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, додаткові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктами 77.3, 77.4 статті 77 ПК України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Щодо суті встановлених відповідачем порушень податкового законодавства позивачем з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 133.1.1. пункту 133.1. статті 133 ПК України платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пункту 135.1. статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з актом перевірки, відповідачем встановлено, що у перевіряємий період між ТОВ «ГИД» (далі також - Постачальник) та ТОВ «Лендгруп» (далі також - Покупець) укладено договір поставки від 01.12.2016 року №2206/17. Згідно предмету цього договору, Постачальник зобов`язується поставляти і передавати на умовах згідно даного договору:

а) казеїни кислотні сухі технічні;

б) молоко знежирене сухе;

в) молоко незбиране сухе (далі також - Товар).

Відповідачем встановлено, що за наслідками укладання договору складено видаткову накладну від 22.06.2017 року №РН0000037, номенклатура казеїн технічний, кількість 2, 05 т, ціна без ПДВ 133333, 33 грн., сума без ПДВ 273333 грн., ПДВ 54666, 67 грн., всього 328000 грн.; товарно - транспортну накладну від 22.06.2017 року №118, в якій зазначено Замовником ТОВ «СЛД-ПЛЮС», Вантажовідправником ТОВ «ПРОДОС», Вантажоодержувачами ТОВ «СЛД-ПЛЮС» та ТОВ «ЛЕНДГРУП», Переадресування вантажу ТОВ «ГИД» на ТОВ «ЛЕНДГРУП».

Вищевказані операції відображено в бухгалтерському обліку.

В свою чергу, згідно з висновками Акта перевірки, з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що в липні 2017 року зареєстровано податкові накладні із відповідною номенклатурою «казеїн технічний», згідно яких ТОВ «ГИД» отримало цей товар від ТОВ «СЛД-ПЛЮС» та ТОВ «КВАНТУМ НТЦ».

Водночас, з інформації по ТОВ «ГИД», отриманої відповідачем з ІС «Податковий блок» та інших публічних джерел інформації, контролюючим органом встановлено :

1) наявність зареєстрованої облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 13.04.2018 року №2346/23-02;

2) згідно з інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ТОВ «ГИД» є фігурантом у кримінальному провадженні №4201708000000471 від 19.08.2017 року, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України в якості суб`єкта господарювання з «ознаками фіктивності».

Зокрема, контролюючим органом з ІС «Податковий блок» та інших публічних джерел інформації встановлено, що ТОВ «КВАНТУМ НТЦ» також є фігурантом у кримінальному провадженні №4201708000000471 від 19.08.2017 року, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України в якості суб`єкта господарювання з «ознаками фіктивності».

Як зазначено контролюючим органом у Акті перевірки, така інформація підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме: аналітичними довідками, складеними фахівцями управління по боротьбі з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом ГУ ДФС у м. Києві.

Також контролюючим органом досліджено укладений між ТОВ «СЛД-ПЛЮС» (далі також - Постачальник) та ТОВ «ЛЕНДГРУП» (далі також - Продавець) Договір поставки від 03.06.2016 року №б/н та додатки до цього договору від 03.06.2016 року. Згідно предмету цього договору, Постачальник зобов`язується поставляти і передавати на умовах згідно даного договору:

а) казеїни кислотні сухі технічні;

б) молоко знежирене сухе;

в) молоко незбиране сухе (далі також - Товар).

Відповідачем встановлено, що за наслідками укладання договору складено:

1) видаткову накладну №РН-0000019 від 03.06.2016 року, номенклатура казеїн технічний, кількість 2 т, ціна без ПДВ 95000 грн., сума без ПДВ 190000 грн., ПДВ 38000 грн., всього 228000 грн.;

товарно - транспортну накладну від 03.06.2016 року №19, Вантажовідправник ТОВ «СЛД-ПЛЮС», Вантажоодержувач ТОВ «ЛЕНДГРУП»;

2) видаткову накладну №РН-0000021 від 15.06.2016 року, номенклатура казеїн технічний, кількість 0, 527 т, ціна без ПДВ 85833,33 грн., сума без ПДВ 45234,17 грн., ПДВ 9046,83 грн., всього 54281 грн.;

товарно - транспортну накладну від 15.06.2016 року №21, Вантажовідправник ТОВ «СЛД-ПЛЮС», Вантажоодержувач ТОВ «ЛЕНДГРУП»;

3) видаткову накладну №РН-0000026 від 26.07.2016 року, номенклатура казеїн технічний, кількість 1,8 т, ціна без ПДВ 95833, 33 грн., сума без ПДВ 172500,00 грн., ПДВ 34500 грн., всього 207000 грн.;

товарно - транспортну накладну від 26.07.2016 року №26, Вантажовідправник ТОВ «СЛД-ПЛЮС», Вантажоодержувач ТОВ «ЛЕНДГРУП»;

4) видаткову накладну №РН-0000033 від 23.08.2016 року, номенклатура казеїн технічний, кількість 2 т, ціна без ПДВ 104166,67 грн., сума без ПДВ 208333,34 грн., ПДВ 41666,66 грн., всього 250000 грн.;

товарно - транспортну накладну від 26.07.2016 року №33, Вантажовідправник ТОВ «СЛД-ПЛЮС», Вантажоодержувач ТОВ «ЛЕНДГРУП»;

5) видаткову накладну №РН-0000039 від 27.09.2016 року, номенклатура казеїн технічний, кількість 1,75 т, ціна без ПДВ 116666,67 грн., сума без ПДВ 204166,67 грн., ПДВ 40833,33 грн., всього 245000 грн.;

товарно - транспортну накладну від 27.09.2016 року №40, Вантажовідправник ТОВ «СЛД-ПЛЮС», Вантажоодержувач ТОВ «ЛЕНДГРУП»;

6) видаткову накладну №РН-0000016 від 20.06.2017 року, номенклатура казеїн технічний, кількість 1,4 т, ціна без ПДВ 135833,33 грн., сума без ПДВ 190166,66 грн., ПДВ 38033,33 грн., всього 228200 грн.;

товарно - транспортну накладну від 20.06.2017 року №16, Замовник ТОВ «СЛД-ПЛЮС», Вантажовідправник ТОВ «ПРОДОС», Вантажоодержувач ТОВ «СЛД-ПЛЮС», ТОВ «ЛЕНДГРУП», переадресування вантажу ТОВ «ЛЕНДГРУП».

Вищевказані операції відображено в бухгалтерському обліку.

В свою чергу, згідно з висновками Акта перевірки, з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що в квітні 2016 року зареєстровано податкову накладну із відповідною номенклатурою «казеїн технічний», згідно яких ТОВ «СЛД-ПЛЮС» отримало цей товар від ТОВ «СНІКЕР»; в червні 2016 року зареєстровано податкову накладну із відповідною номенклатурою «казеїн технічний», згідно яких ТОВ «СЛД-ПЛЮС» отримало цей товар від ТОВ «СОНКЕЙ»; в липні 2016 року зареєстровано податкову накладну із відповідною номенклатурою «казеїн технічний», згідно яких ТОВ «СЛД-ПЛЮС» отримало цей товар від ТОВ «ГИД»; в липні 2016 року та червні 2017 року зареєстровано податкові накладні із відповідною номенклатурою «казеїн технічний», згідно яких ТОВ «СЛД-ПЛЮС» отримало цей товар від ПП «Інженерно-виробнича фірма «КАСКАД».

Водночас, з інформації по ТОВ «СЛД-ПЛЮС», отриманої відповідачем з ІС «Податковий блок» та інших публічних джерел інформації, контролюючим органом встановлено :

1) наявність зареєстрованої облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 13.04.2018 року №2346/23-02;

2) згідно з інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ТОВ «ГИД» є фігурантом у кримінальному провадженні №4201708000000471 від 19.08.2017 року, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України в якості суб`єкта господарювання з «ознаками фіктивності».

Крім того, згідно з отриманої відповідачем з ІС «Податковий блок» та інших публічних джерел інформації, зокрема, Єдиного державного реєстру судових рішень, контролюючим органом встановлено, що:

- ТОВ «СІНКЕР» є фігурантом у кримінальному провадженні №32018100060000023 від 28.02.2018 року, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, першою другою статті 205 Кримінального кодексу України;

- ТОВ «СОНКЕЙ» є фігурантом у кримінальному провадженні №32018080000000009 від 20.03.2018 року, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України в якості суб`єкта господарювання з «ознаками фіктивності».

- ПП «Інженерно-виробнича фірма «КАСКАД» є фігурантом у кримінальному провадженні №42017080000000471 від 19.08.2017 року, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України в якості суб`єкта господарювання з «ознаками фіктивності».

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом виявлено «товарний обрив», оскільки відсутні відомості щодо придбання групи товарів «казеїн технічний» ТОВ «СОНКЕЙ» та ПП «Інженерно-виробнича фірма «КАСКАД», які постачалися ТОВ «СЛД-ПЛЮС».

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що наданими позивачем первинними документами не підтверджується реалізація товару на адресу ТОВ «Лендгруп» саме ТОВ «СЛД-ПЛЮС» та ТОВ «ГИД».

Щодо посилань відповідача на відомості з АІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Так, будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними. Отож, виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться в податкових деклараціях платника податків, і даних ЄРПН не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку та податкової звітності, оскільки самим контрагентом-постачальником або по ланцюгу постачання могло б бути не відображено сум ПДВ у Деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. При цьому, наявна податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників податків на предмет фактичності їх правовідносин.

З огляду на обумовлені положення законодавства, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання або по ланцюгу постачання, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а, від 04.06.2020 року у справі №340/422/19, від 16.09.2020 року у справі № 520/4150/19, від 18.06.2020 року у справі №826/10624/18.

Таким чином, саме лише посилання відповідача на відомості, здобуті з аналізу даних ІС «Податковий блок» та ЄРПН щодо господарської діяльності контрагентів позивача та їх контрагентів, не є належним доказом у справі, оскільки дані ЄРПН та АІС «Податковий блок» не мають статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.

Щодо наявності карток суб`єктів фіктивного підприємництва ТОВ «ГИД» та ТОВ «СЛД-ПЛЮС», суд зазначає наступне.

Із змісту Акта перевірки та долученої судом до матеріалів справи роздруківки облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, поданої відповідачем 01.10.2019 року, судом встановлено, що по ТОВ «ГИД» 13.04.2018 року ОВС СУФР ГУ ДФС у м. Києві внесено дані до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва за встановленою 19.08.2017 року ознакою: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Дані внесено з підстав порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України 19.08.2017 року №42017080000000471, відомостей щодо рішення суду (вироку по кримінальній справі за статтями 205, 358, 366 Кримінального кодексу України) відсутні.

Відповідач у Акті перевірки також посилається на наявність облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 13.04.2018 року по ТОВ «СЛД-ПЛЮС», проте, останню до матеріалів справи не долучено.

Разом з тим, у Акті перевірки посилається на фігурування ТОВ «СЛД-ПЛЮС» у кримінальному провадженні 19.08.2017 року №42017080000000471 за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, згідно з актом перевірки у цьому кримінальному провадженні також фігурують контрагенти ТОВ «ГИД» та ТОВ «СЛД-ПЛЮС», а саме: ПП «Інженерно-виробнича фірма «Каскад» (код ЄДРПОУ 32025618), ТОВ «Квантум НТЦ» (код ЄДРПОУ 36791404).

Такі відомості відповідач підтверджує посиланням у Акті перевірки на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, знеособлену роздруківку якої останнім долучено до матеріалів справи із клопотанням від 01.10.2019 року.

В свою чергу, перевіряючи зазначену контролюючим органом інформацію, на якій ґрунтуються висновки останнього щодо нереальності операцій позивача, з Єдиного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя винесено 26.06.2018 року у справі №335/6843/18 (1-кс/335/4598/2018) про тимчасовий доступ та вилучення документів у ТОВ «ГИД», ТОВ «СЛД-ПЛЮС», ПП «Інженерно-виробнича фірма «Каскад», ТОВ «Квантум НТЦ» в межах кримінального провадження від 19.08.2017 року №42017080000000471 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «МС ТРЕЙД».

Суд зауважує, що згідно з Актом перевірки відсутні висновки та встановлені факти вступу у господарські відносини із ТОВ «МС ТРЕЙД», та, зокрема, ПП «Інженерно-виробнича фірма «Каскад», ТОВ «Квантум НТЦ».

Щодо зазначених посилань, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Так, Вищим адміністративним судом України, у справі № К/800/61969/13 (ухвала від 27.07.2015 року) зазначено, що відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом, зокрема. Також, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку «...Щодо посилань відповідача на матеріали кримінального провадження <…>, відкритого за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, щодо невстановленої групи осіб, яка створила документальне оформлення купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за участю ряду підприємств, слід зазначити, що результати оперативно- розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.».

В той же час, зазначені операції з відомостей кримінального провадження, на які посилається відповідач у Акті перевірки, не мають відношення до позивача та предмета спірної перевірки.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (постанова Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №804/2551/13-а).

Зокрема, відповідачем не доведено, що треті особи, із якими взаємодіяли контрагенти позивача, дійсно перебували у ланцюгу постачання по операціях, досліджуваних в межах спірної перевірки позивача.

В свою чергу, участь у спірних операціях ПП «Інженерно-виробнича фірма «Каскад», ТОВ «Квантум НТЦ», ТОВ «СОНКЕЙ» та ТОВ «СІНКЕР» достовірними та належними доказами відповідачем не підтверджено, в той час, як лише посилання останнього на відомості з ЄРПН щодо наявності податкових накладних за номенклатурою товару «казеїн технічний» свідчить лише про припущення податкового органу щодо такої участі ПП «Інженерно-виробнича фірма «Каскад», ТОВ «Квантум НТЦ», ТОВ «СОНКЕЙ» та ТОВ «СІНКЕР» у спірних операціях.

Суд також зауважує, що ухвалі від 23.06.2021 року у справі № 160/3364/19, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ураховуючи аналіз кримінальної складової усіченого складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, злочин фіктивного підприємництва вважається закінченим у момент реєстрації/перереєстрації юридичної особи, що не має нічого спільного з господарською діяльністю такої юридичної особи, зокрема підписанням первинних документів і сплатою податків.

Отже, посилання відповідача на фігурування контрагентів позивача у кримінальних провадженнях, відкритих за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України, як на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами, є безпідставними та не обґрунтованими.

З огляду на встановлене, у суду відсутні підстави вважати доведеним висновками Акта перевірки нереальності господарських операцій між позивачем, ТОВ «ГИД» та ТОВ «СЛД-ПЛЮС» з викладених відповідачем підстав.

Крім того, суд зауважує, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Суд повторно зауважує, що з витягів неідентифікованих у Акті перевірки судових рішень, процитованих ГУ ДФС у м. Києві встановлено відсутність зазначення про досліджувані в межах спірної перевірки господарські відносини між позивачем та контрагентами.

Аналогічну правову позиція викладено в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 08.08.2018 року у справі №820/4428/17 від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17.

Зокрема, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 року у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 року у справі № 520/4829/19, від 27.08.2020 року у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 року у справі № 826/16705/17, від 20.10.2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

В ухвалі від 26.03.2018 року у справі № 826/19939/16 (провадження № 11-279апп18) Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що суд має надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи щодо дефекту податкового повідомлення-рішення та наявності вироку суду в кожній конкретній справі.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодного вироку за результатами кримінальних проваджень, на які посилається відповідач у Акті перевірки.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.06.2022 року у справі № 1.380.2019.004460, відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову.

Проте, в межах справи №640/13812/19 ГУ ДФС у м. Києві не надано суду жодного належного доказу фіктивності контрагентів позивача, в той час, як усі наведені в Акті перевірки посилання відповідача на наявність таких оцінено та відхилено судом вище.

Крім того, результатів проведення зустрічних звірок ТОВ «ГИД» та ТОВ «СЛД-ПЛЮС», відповідно до запитів ГУ ДФС у м. Києві, адресованих ГУ ДФС у Київській області від 28.02.2019 року №10883/7/26-15-14-02-04 та від 28.02.2019 року №10882/7/26-15-14-02-04 відповідно, копії яких відповідачем подано до матеріалів справи із клопотанням від 01.10.2019 року, суду не надано, як і не зазначено про такі результати у Акті перевірки.

В свою чергу, відповідачем не зазначено щодо дефектності первинної документації, наданої позивачем до спірної перевірки.

Таким чином, оскільки умисел діяльності позивача не досліджувався контролюючим органом під час перевірки, не встановлений жодним судовим рішенням, а матеріали справи не свідчать про наявність умислу в ухиленні від оподаткування або вчиненні іншого порушення податкового законодавства, згадані доводи відповідача є лише відомостями про обставини, які без причинно-наслідкового зв`язку не мають значення для вирішення даного спору.

Позаяк у суду відсутні правові підстави вважати обґрунтованими висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено задекларований до сплати податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 277287 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 177171 грн., за 2017 року у сумі 37610 грн., за ІІІ квартали 2018 року у сумі 62506 грн., та, як наслідок, застосування до позивача штрафних санкцій згідно з пунктом 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до пункту 102.1. статті 102, пункту 123.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005921402 форми «Р» прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві по податку на прибуток підприємств підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо суті встановлених відповідачем порушень податкового законодавства позивачем з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

З Акта перевірки висновується, що відповідачем встановлено, що за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року ТОВ «Лендгруп» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 170840 грн. та податку, що підлягав бюджетному відшкодуванню у сумі 9608941 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено його заниження на загальну суму 62071 грн., в тому числі за грудень 2016 року на суму 27552 грн. січень 2017 року на суму 26944 грн., за лютий 2017 року на суму 7575 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в підпункті 3.1.2 розділу 3 Акта перевірки, відповідно до змісту якого, суд зауважує, контролюючим органом не встановлено заниження або завищення задекларованих субєктом господарювання показників Декларації.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1965267 грн., в т.ч. по періодах: за червень 2016 року на 47047 грн., за липень 2016 року на 34500 грн., за серпень 2016 року у розмірі 20429 грн., за травень 2017 у розмірі 665470 грн., за липень 2017 у розмірі 774526 грн., за серпень 2017 у розмірі 18699 грн., за листопад 2017 року у розмірі 7140 грн., за липень 2018 у розмірі 397456 грн.

Відповідачем встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «Лендруп» задекларовано від`ємне значення податку на додану вартість у сумі 15977990 грн., у т.ч. за травень 2016 року у сумі 370295 грн., за червень 2016 року у сумі 697299 грн., за липень 2016 року у сумі 453867 грн., за серпень 2016 року у сумі 91238 грн., за вересень 2016 року у сумі 109734 грн., за жовтень 2016 року у сумі 140650 грн., за листопад 2016 року у сумі 95448 грн., за грудень 2016 року у сумі 34519 грн., за січень 2017 року у сумі 7575 грн., за березень 2017 року у сумі 924520 грн., за квітень 2017 року у сумі 789050 грн., за травень 2017 року у сумі 724047 грн., червень 2017 року у сумі 1306005 грн., за липень 2017 року у сумі 885031 грн., за серпень 2017 року у сумі 1263857 грн., за вересень 2017 року у сумі 830202 грн., за жовтень 2017 року у сумі 573055 грн., за листопад 2017 року у сумі 532067 грн., за грудень 2017 року у сумі 44885 грн., за січень 2018 року у сумі 313351 грн., за лютий 2018 року у сумі 38749 грн., за березень 2018 року у сумі 120937 грн., за квітень 2018 року у сумі 171079 грн., за травень 2018 року у сумі 405246 грн., за червень 2018 року у сумі 429473 грн., за липень 2018 року у сумі 1084017 грн., за серпень 2018 року у сумі 2683316 грн., за вересень 2018 року у сумі 858478 грн., яке підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 9608941 грн., у т.ч. за травень 2016 року у сумі 89319 грн., за червень 2016 року у сумі 697032 грн., за липень 2016 року у сумі 453867 грн., за серпень 2016 року у сумі 70000 грн., за жовтень 2016 року у сумі 78000 грн., за березень 2017 року у сумі 150000 грн., за травень 2017 року у сумі 680000 грн., за червень 2017 року у сумі 300000 грн., за липень 2017 року у сумі 774526 грн., за серпень 2017 року у сумі 1172045 грн., за вересень 2017 року у сумі 800000 грн., жовтень 2017 року у сумі 450000 грн., за листопад 2017 року у сумі 416152 грн., за січень 2018 року у сумі 190000 грн., за липень 2018 року у сумі 1052000 грн., за серпень 2018 року у сумі 2236000 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 1.380.2019.004460 акцентовано увагу судів на наступному.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також - Закон №996).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996, так само характеризує і податковий облік.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку зроблено Верховним Судом України в постанові від 27.03.2012 року у адміністративній справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування ПДВ.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема, в постановах від 24.01.2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 року у справі №280/5058/18, від 26.02.2020 року у справі №826/1308/18, від 06.05.2020 року у справі №640/4687/19, а також від 05.09.2018 року у адміністративному провадженні №К/9901/2599/18 та від 14.02.2020 року у адміністративному провадженні №К/9901/26975/18.

Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Наведені висновки Верховного Суду в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

У постанові Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 05.09.2018 року (адміністративне провадження №К/9901/2599/18) наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

З Акта перевірки судом встановлено, що відповідачем вказано на завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 1 165 381 грн. за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, в тому числі за червень 2016 року на суму 47 074 грн., липень 2016 року на суму 34 500 грн., серпень 2016 року на суму 41 667 грн., вересень 2016 року на суму 40833 грн., липень 2017 року на суму 662 700 грн., грудень 2017 року на суму 45 567 грн., серпень 2018 року на суму 293 067 грн. (за результатами акта перевірки від 12.11.2018 року №1099/26-15-14-04-01 по взаємовідносинах із ТзОВ «Молокозавод «Самбірський» (код ЄДРПОУ 00424415) та Структурний підрозділ споживчого товариства «Шпиківський молокозавод» «Піщанський сирзавод» (код ЄДРПОУ ВП 33125322)).

Так, згідно встановленої відповідачем інформації з ЄРПН, ТОВ «Молокозавод «Самбірський» виписало ТОВ «Лендгруп» податкову накладну від 07.07.2017 року №32 на загальну суму 3420000, 00 грн., у тому числі ПДВ 570000 грн., яку зареєстровано в ЄРПН 28.07.2017 року за №9148064162.

Так, відповідач заперечує щодо правомірності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у 570000 грн. з тих підстав, що податкова накладна складена не за першою подією, оскільки грошових кошти перераховано позивачу контрагенту 06.07.2017 року відповідно до платіжного доручення №259, в той час, як видаткова накладна складена 07.07.2017 року, що є порушенням пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.7 статті 201 ПК України.

Разом з тим, суд зауважує на наступному.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо.

Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Отже, видаткова накладна є первинним документом, підтверджує факт здійснення операції та є підставою для складання в майбутньому бухгалтерської звітності.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 ПУ України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

В свою чергу, згідно з пунктом 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, суд погоджується із правовою позицію позивача, що дата виникнення права на податковий кредит для покупця та дата виникнення податкових зобов`язань для продавця не є тотожними.

Так, при оплаті, дата віднесення сум податку до податкового кредиту у покупця, яким є позивач в даному випадку, та дата виникнення податкових зобов`язань у продавця, залежить від проведення банківських операцій та можуть відрізнятися, навіть, бути в різних податкових періодах.

Крім того, позивач звертає увагу на можливо допущену помилку у даті податкової накладної від 07.07.2017 року №32 (яка має бути 06.07.2017 року), разом з тим, суд зауважує, що відповідачем операцію ідентифіковано.

В свою чергу, згідно з абзацом 25 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав декларування суми ПДВ та віднесення останньої до податкового кредиту позивачем.

Зокрема, аналогічного висновку суд доходить й щодо тверджень відповідача в Акті перевірки, які суд відхиляє як безпідставні, щодо складеної Структурним підрозділом споживчого товариства «Шпиківський молокозавод» «Піщанський сирзавод» податкової накладної від 07.12.2017 року №281//02 на суму ПДВ 45566, 67 грн. не за першою подією, оскільки грошові кошти позивачем перераховано на підставі платіжного доручення від 06.12.2017 року №597, в той час як видаткова накладна складена 07.12.2017 року.

Дану операцію відповідачем також ідентифіковано, крім того, податкова накладна є зареєстрованою у встановленою ПК України порядку.

Крім того, суд зауважує, що відомостей про результати звірок та взагалі, проведення звірок контрагентів позивача щодо спірних операцій за податковими накладними від 07.07.2017 року №32 та від 07.12.2017 року №281//02, у Акті перевірки не містяться.

Серед іншого, відповідач у Акті перевірки посилається на фіктивність контрагентів позивача ТОВ «ГИД» та ТОВ «СЛД-ПЛЮС», з огляду на що, вважає безпідставним включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 256 747 грн. по податковим накладним, отриманим позивачем від останніх.

В той же час, суд відхиляє ці твердження відповідача з підстав, викладених в межах дослідження судом питання правомірності декларування позивачем податку на прибуток.

Крім того, суд зауважує, що податкова накладна від 18.07.2017 року №10, зареєстрована ТОВ «ГИД», та податкові накладні від 20.06.2017 року №15, від 16.06.2017 року №13, зареєстровані ТОВ «СЛД-ПЛЮС», які є предметом дослідження в межах спірної перевірки, складено після 01.07.2017 року, що, в свою чергу, свідчить про те, що згідно з абзацом 3 пункту 201.10. статті 201 ПК України, є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує інших додаткових підтверджень права на включення цієї суми ПДВ до податкового кредиту.

В свою чергу, судом встановлено дотримання позивачем вимог до складання первинної документації відповідно до положень Закону №996 в межах вказаних господарських операцій.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005931402 форми «Р» прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві по податку на додану вартість на суму грошового зобов`язання та застосованими штрафними санкціями не є обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Також, контролюючим органом встановлено, що на порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.7 статті 201 ПК України ТОВ «Лендгруп» завищено суму податкового кредиту за липень 2017 року на суму 570000 грн., за грудень 2017 року на суму 45567 грн. з наступних підстав.

На підставі акта перевірки від 12.11.2018 року №1099/26-15-14-04-01/39814366 щодо позивача складено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0063081404, яке рішенням ДФС України від 15.02.2019 року №7670/6/99-99-11-04-02-05 залишено без змін.

В свою чергу, з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №640/3981/19 за позовом ТОВ «Лендгруп» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0063081404 від 07.12.2018 року про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2018 року та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2018 року на 293 067 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 73 266,75 грн., застосованих за порушення п. 198.6, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (дата подання позову 11.03.2019 року).

Отже, висновується, що на день складання Акта перевірки - 18.03.2019 року, грошове зобов`язання за податкове повідомлення - рішення №0063081404 від 07.12.2018 року не було узгодженим в силу приписів пункту 56.18 статті 56 ПК України.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 року, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2022 року, у справі №640/3981/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендгруп» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0063081404 від 07.12.2018 року.

Отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем суму податкового кредиту за липень 2017 року на суму 570000 грн., за грудень 2017 року на суму 45567 грн. були передчасними.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005941402 форми «В1» прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві по податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 1 965 267,00 грн. та за штрафними санкціям на 982 633,50 грн., складене згідно наявної інформації в ІС «Податковий блок» з підстав визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання з ПДВ згідно з Актом перевірки від 12.11.2018 року №1099/26-15-14-04-01/39814366, є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на передчасність останнього.

Згідно з частиною першою - п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Судом встановлено, що надані позивачем документи сумнівів у їх достовірності не викликають, також відсутні дефекти форми або змісту первинних (бухгалтерських) документів з тих, які були надані платником. Одночасно з цим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на належних доказах, які спростовують доводи позивача, не надані належні докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в документах позивача, неповні, недостовірні або суперечливі.

Позаяк, оскільки відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення від 04.06.2019 року №153 на суму 19 210,00 грн., платіжне доручення від 22.07.2019 року №880 на суму 5 199, 15 грн. та платіжне доручення від 22.07.2019 року №879 на суму 1 921,00 грн., якими підтверджується сплата позивачем судового збору.

З огляду на задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, сплачена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендгруп» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005921402 форми «Р» прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві по податку на прибуток підприємств на суму грошового зобов`язання в розмірі 346 610,00 грн. (в тому числі: по податковим зобов`язанням на 277 287 грн. та за штрафними санкціям на 69 323 грн.);

3. Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005931402 форми «Р» прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві по податку на додану вартість на суму грошового зобов`язання в розмірі 93 107,00 грн. (в тому числі: по податковим зобов`язанням на 62 071 грн. та за штрафними санкціям на 31 036 грн.);

4. Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №00005941402 форми «В1» прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві по податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 1 965 267,00 грн. та за штрафними санкціям на 982 633,50 грн.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) суму судового збору у розмірі 26 330, 15 грн. (двадцять шість тисяч триста тридцять грн. 15 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендгруп» (код ЄДРПОУ 39814366, адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського Олександра, 19, корпус 4, офіс 85).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендгруп» (код ЄДРПОУ 39814366, адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського Олександра, 19, корпус 4, офіс 85);

Відповідач: відокремлений підрозділ ДПС Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Повне судове рішення складено 30.08.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна