Рішення

від 30.08.2022 по справі 640/16813/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2022 року м. Київ № 640/16813/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод»доПівнічного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 року № 0000495009, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідач дійшов помилкових висновків у Акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ «БАРТРАНСАГРО», в той час, як усі первинні документи складено позивачем відповідно до законодавства та надано в повному обсязі контролюючому органу, дефектність яких останнім не доведено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 року відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.11.2019 року.

Через канцелярію суду 10.10.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує з підстав формування податкового кредиту позивачем на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності.

Так, позивачем не підтверджено місце проведення навантаження сої за адресою: Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб, вул. Дружби Народів, 69; позивачем не спростовано доказів відповідача, якими підтверджується факт відсутності здійснення транспортування сої від ТОВ «БАРТРАНСАГРО» до ТОВ «Глобинський переробний завод».

Крім того, під час спірної перевірки відповідачем встановлено, що згідно з відомостями інформаційних баз ДФС, номенклатура та обсяг реалізованих товарів, робіт/послуг ТОВ «БАРТРАНСАГРО» свідчить про фізичну неможливість здійснення останнім об`єму господарської діяльності штатною кількістю працівників без наявності допоміжних послуг та без залучення субпідрядних організацій.

Зокрема, спірною перевіркою встановлено відсутність реєстрації ТОВ «БАРТРАНСАГРО» податкових накладних на підставі наступних видаткових накладних: №40 від 10.09.2018 року, №42 від 10.09.2018 року, №43 від 11.09.2018 року, №44 від 14.09.2018 року, №45 від 15.09.2018 року, №46 від 15.09.2018 року на загальну суму 2 136 252, 69 грн., в т.ч. ПДВ 356 042,11 грн.

Також, відповідачем зауважено на неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «БАРТРАНСАГРО» в межах спірних господарських операцій з позивачем за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року з підстав, вказаних у Акті від 21.05.2019 року №61/26-15-14-0403/39770020.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по ланцюгу отримання товару «соя» від ТОВ «БАРТРАНСАГРО».

У підготовче засідання 07.11.2019 року прибули представники сторін.

Судом заслухано обґрунтування позовних вимог представником позивача, та оголошено про перерву у підготовчому засіданні до 21.11.2019 року.

Через канцелярію суду 12.11.2019 року відповідачем подано клопотання про здійснення розгляду справи у режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручити Жовтневому районному суду міста Харкова.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2019 року клопотання відповідача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції задоволено. Ухвалено підготовче засідання в адміністративній справі №640/16813/19 призначити на 21.11.2019 року, яке провести за участі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/16813/19 доручено Жовтневому районному суду міста Харкова.

У підготовче засідання 21.11.2019 року прибули представник позивача та представник відповідача, яким викладено заперечення по позову.

З огляду на те, що судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.12.2019 року, суд дійшов висновку про проведення наступного підготовчого засідання у режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Жовтневому районному суду міста Харкова ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2019 року.

Через канцелярію суду 16.12.2019 року відповідачем подано додаткові пояснення щодо доводів позивача, які стосуються факту не підтвердження місця проведення навантаження продукції за адресою, що вказана в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, щодо не зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН постачальником ТОВ «БАРТРАНСАГРО» та щодо отриманих відповідей від фактичних перевізників продукції, які не підтверджують факт перевезення сої.

У підготовче засідання 18.12.2019 року прибув представник позивача.

Особу представника відповідача, який прибув до Жовтневого районного суду міста Харкова для участі у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, судом не встановлено.

Через втрату зв`язку із Жовтневим районним судом міста Харкова, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у режимі відеоконференції до 03.02.2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2019 року клопотання відповідача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції задоволено. Ухвалено підготовче засідання в адміністративній справі №640/16813/19 призначити на 03.02.2020 року, яке провести за участі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/16813/19 доручено Жовтневому районному суду міста Харкова.

Через канцелярію суду 18.12.2019 року позивачем подано клопотання про долучення доказів правильності зазначення у товарно-транспортних накладних адреси траснпортування товару.

У підготовче засідання 03.02.2020 року прибув представник позивача.

Судом встановлено зв`язок із Жовтневим районним судом міста Харкова. Судовим розпорядником повідомлено про прибуття особи Озацької О.В., яка представилася представником відповідача, у судове засідання.

Водночас, судом встановлено відсутність належних повноважень у вказаної особи щодо представництва інтересів Офісу великих платників податків ДФС.

Судом поставлено на обговорення питання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Присутній в засіданні представник позивача проти закінчення підготовчого провадження не заперечував.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2020 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.03.2020 року у режимі відеоконференції, забезпечення якої доручено Жовтневому районному суду міста Харкова.

Через канцелярію суду 10.02.2020 року позивачем подані пояснення щодо запитів контролюючого органу, вчинених під час спірної перевірки та долучено до матеріалів справи копію товарно-транспортної накладної №2 від 20.09.2018 року.

Через канцелярію суду 14.02.2020 року відповідачем подано клопотання про проведення судового засідання 16.03.2020 року в режимі відеоконференції в приміщенні Жовтневого районного суду міста Харкова.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2020 року клопотання від 14.02.2020 року про розгляд справи у судовому засідання в режимі відеоконференції повернуто без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 року замінено відповідача у справі №640/16813/19 - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996), на правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код 43141471).

У судове засідання 16.03.2020 року прибув представник позивача. Особу представника відповідача, який прибув до Жовтневого районного суду міста Харкова для участі у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, судом не встановлено.

На підставі частини третьої статті 194 та частини п`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Через канцелярію суду 10.12.2021 року Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано клопотання про процесуальне правонаступництво відповідача у справі, вирішуючи яке, суд дійшов наступних висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби.

Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) зареєстрований 30.07.2019 року.

Під публічним правонаступництвом у сфері управлінської діяльності органів державної влади слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

Перехід до Офісу великих платників податків ДПС функцій і повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики є фактом публічного правонаступництва. Таким чином, Офіс великих платників податків Державної податкової служби є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Як вбачається з Постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30.09.2020 року «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби згідно визначеного Кабінетом Міністрів переліку.

До переліку ліквідованих територіальних органів Державної податкової служби входить і Офіс великих платників податків Державної податкової служби. На базі ліквідованого Офісу великих платників податків Державної податкової служби та його територіальних управлінь утворено нові управління по роботі з великими платниками податків, зокрема й Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

30.09.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис 10007410300 08085321 про реєстрацію відокремленого підрозділу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код 44131658, місцезнаходження: 61052, Харківська область, місто Харків, вул. Благовіщенська, будинок 30).

Натомість, відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі Офіс ВПП ДПС (ЄДРПОУ 43141471) з 22.10.2020 року перебуває в стані припинення, про що свідчить запис №1000741100013086628.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №227, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).

Згідно з пунктом 1 Положення про Північне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 року №643, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Міжрегіональне управління є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності.

Відтак, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є правонаступником Офісу великих платників податків Державної податкової служби у відповідних сферах діяльності, а отже має певне коло прав та обов`язків останньої, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 03.06.2021 року.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне замінити відповідача - Офіс великих платників податків ДПС, його правонаступником - Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Згідно з частиною третьою статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 20.03.2019 року №632 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Глобинський переробний завод» (код ЄДРПОУ 30547403), відповідно до пункту 200.11 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено виїзну документальну позапланову перевірку з питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість у зв`язку з поданням декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року (вх. № 9025134133 від 18.02 2019) з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. гривень (далі також - спірна перевірка).

За результатами спірної перевірки складено Акт від 19.04.2019 року №38/28-10-50-09-10/30547403 (далі також - Акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення ТОВ «Глобинський переробний завод» вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за звітний період 2019 року у сумі 1 447 393 грн.

На підставі Акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС складено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 року №0000495009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 447 393,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 723 696,50 грн.

Не погодившись із правомірністю складеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано до ДФС України скаргу (вх.від 07.06.2019 року №21577/6), проте Рішенням ДФС України від 31.07.2019 року №36447/6/99-99-11-04-02-25 (вх.№1630 від 06.08.2019 року) у задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, додаткові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5. статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 78.7. статті 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Пунктом 78.8. статті 78 ПК України передбачено, що порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Щодо суті встановлених відповідачем порушень податкового законодавства позивачем, суд зазначає наступне.

Спірну перевірку проведено з підстав подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року (вх. №9025134133 від 18.02.2019 року).

Так, відповідачем встановлено, що станом на 18.02.2019 року, видами діяльності ТОВ «Глобинський переробний завод» є: КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів, КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт, КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Перевіряючи достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та / або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за січень 2019 року, контролюючим органом досліджено операції з поставки сої позивачу ТОВ «Глобинський переробний завод», як Покупцю, Постачальником ТОВ «БАРТРАНСГРУП» згідно з Договорів поставки від 30.08.2018 року №12/08/2018-С та від 14.09.2018 року №54/09/2018-С та додатковою угодою від 18.09.2018 року №1 до останнього.

Умови договорів є ідентичними, окрім, ціни товару, загальної кількості, вартості та строків поставки товару:

Так, Постачальник ТОВ «БАРТРАНСАГРО» з одного боку та Покупець ТОВ «Глобинський переробний завод» з іншого боку уклали договір про таке:

Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю сою (надалі - товар), врожаю 2018 року, насипом, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Покупець оплачує Постачальнику 80% вартості поставленої партії Товару. 20% решти суми оплачується Покупцем протягом 2-х банківських днів після надання податкової накладної. Складеної в електронній формі.

Поставка Товару здійснюється на умовах DAP відповідно до правил Інкотермс 2010 -склад Покупці.

Кожний транспортний засіб з Товаром повинен супроводжуватися, наданими Постачальником нижче вказаними, належно оформленими документами: а) товарно -транспортною або залізничною накладною; б) свідоцтвом про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів та Посвідченням про якість, якщо Товар відвантажено з зернового складу.

В разі відсутності вказаного свідоцтва Покупець направляє сою на дослідження.

Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.08.2019 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до повною їх виконання.

Цей Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою, у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу.

1. Договір поставки від 30.08.2018 року №12/08/2018-С:

Ціна Товару без ПДВ складає 8 833,35 грн., ПДВ 1 766, 67 грн, всього з ПДВ складає 10 600,02 грн.

Загальна вартість Товару по цьому договору без ПДВ складає 1 766 670,00 грн., ПДВ 353 334,00 грн., всього з ПДВ складає 2 120 004,00 грн. +/-10%, залежно від кількості поставленого товару, та може буде змінена за взаємною письмовою згодою Сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Загальна кількість Товару по цьому договору складає 200 метричних тон +/-10%, та може буде змінена за взаємною письмовою згодою Сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю загальну кількість Товару по цьому договору в строк 15 вересня 2018 року включно.

2. Договір поставки від 14.09.2018 року №54/09/2018-С, додаткова угода від 18.09.2018 року №1:

Ціна Товару без ПДВ складає 8 058,35 грн. ПДВ 1 791,67 грн., всього з ПДВ складає 10 750, 02 грн.

Загальна вартість Товару по цьому договору без ПДВ складає 7 166 680, 00 грн., ПДВ 1 433 336,00 грн., всього з ПДВ складає 8 600 016, 00 грн. +/-10%, залежно від кількості поставленого товару, та може буде змінена за взаємною письмовою згодою Сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Загальна кількість Товару по цьому договору складає 800 метричних тон +/-10%, та може буде змінена за взаємною письмовою згодою Сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю загальну кількість Товару по цьому договору в строк 10 жовтня 2018 року включно.

Зокрема, відповідачем встановлено, що на виконання умов вказаних Договорів поставок ТОВ «БАРТРАНСАГРО» виписано відповідні видаткові та податкові накладні в загальній сумі 8 684 360,56 грн., в т.ч. ПДВ 1 447 393,43 грн., згідно яких позивачем: сформовано податковий кредит по рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ вересня 2018 року та відображено у додатку 5 декларації на суму ПДВ 1 447 393,43 грн.; включено до рядку 16 декларації за січень 2019 року «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на суму ПДВ 1 447 393,43 грн.; враховано у рядку 20.2.1 декларації за січень 2019 року «Сума від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» на суму ПДВ 1 447 393, 43 грн.

Крім того, відповідачем встановлено, що згідно платіжних доручень ТОВ «Глобинський переробний завод» здійснено перерахування грошових коштів на адресу ТОВ «БАРТРАНСАГРО» на загальну суму 8 748 541,17 грн.

Водночас, перевіркою встановлено, що у порушення пункту 201.1 статті 201 ПК України ТОВ «БАРТРАНСАГРО» на дату виникнення податкових зобов`язань не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні по наступних видатковим накладним: №40 від 10.09.2018 року, №42 від 10.09.2018 року, №43 від 11.09.2018 року, №44 від 14.09.2018 року, №45 від 15.09.2018 року, №46 від 15.09.2018 року на загальну суму 2 136 252, 69 грн., в т.ч. ПДВ 356 042,11 грн., що відповідач вважає однією з підстав вважати господарських операції між позивачем та його контрагентом нереальними.

Позивачем не спростовано відсутності складених та зареєстрованих в ЄРПН вищенаведених податкових накладних, проте, в свою чергу, посилається на те, що мав право на формування податкового кредиту згідно видаткових накладних, оскільки такі складено у відповідності до вимог до первинного документу, що встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

В свою чергу, суд зауважує на наступному.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 1.380.2019.004460 акцентовано увагу судів на наступному.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також - Закон №996).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Так, відповідно до пункту 201.11 статті 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України;

в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу;

г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказаний перелік є вичерпним та не містить права платника податку на формування податкового кредиту на підставі видаткової накладної.

Суд зауважує, що накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо.

Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Отже, видаткова накладна є первинним документом, підтверджує факт здійснення операції, проте є лише підставою для складання в майбутньому бухгалтерської звітності.

В свою чергу, згідно з абзацами пункту 201.10 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Проте, доказів подання позивачем разом із податковою декларацією скарги на контрагента Продавця (Постачальника) щодо не складання та не реєстрацію у встановлені ПК України строки сторонами позивачем не суду не надано, в Акті перевірки такі відомості відсутні.

Позаяк судом встановлено відсутність належним та допустимих доказів для визнання правомірним сформованого позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 356 042,11 грн.

Щодо інших доводів контролюючого органу, зокрема, в частині перевезення Товару, судом встановлено наступне.

До спірної перевірки позивачем надано відповідачу товарно-транспортні накладні (далі також - ТТН): від 01.09.2018 року №5 (автоперевізник (далі також - а/п) фоп ОСОБА_12), від 15.09.2018 року №16 (а/п фоп ОСОБА_1 ), від 16.09.2018 року №517735 (а/п ОСОБА_1 ), від 18.09.2018 року №1 (а/п фоп ОСОБА_13), від 19.09.2018 року №1 (а/п ОСОБА_11), від 19.09.2018 року №3 (а/п ОСОБА_2 ), від 19.09.2018 року №4 (а/п ОСОБА_3 ), від 19.08.2018 року №2 (а/п ОСОБА_4 ), від 19.09.2018 року №2 (а/п фоп ОСОБА_13), від 19.09.2018 року №3 (а/п фоп ОСОБА_5 ), від 20.09.2018 року №1 (а/п ОСОБА_11), від 29.09.2018 року №1 (а/п ОСОБА_6 ), від 21.09.2018 року №3 (а/п ОСОБА_11), від 21.09.2018 року №2 (а/п фоп ОСОБА_7 ), від 21.09.2018 року №517737 (а/п фоп ОСОБА_5 ), від 22.09.2018 року №1 (а/п тов (зазначено в Акті перевірки) ОСОБА_14), від 22.09.2018 року №2 (а/п фоп ОСОБА_8 ), від 22.09.2018 року №3 (а/п фоп ОСОБА_7 ), від 23.09.2018 року №517739 (а/п фоп ОСОБА_5 ), від 24.09.2018 року №1 (а/п фоп ОСОБА_9 ), від 24.09.2018 року №517738 (а/п фоп ОСОБА_5 ).

Так, відповідачем у Акті перевірки встановлено, що згідно із змістом вказаних ТТН, Замовником та Вантажовідправником є ТОВ «БАРТРАНСАГРО», Вантажоодержувачем є ТОВ «Глобинський переробний завод»; Пункт навантаження - Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб, вул. Дружби народів, 69; Пункт розвантаження - м. Глобине, вул. Володимирівська, 203; Поклажодавець - ТОВ «БАРТРАНСАГРО».

Водночас, відповідачем в межах спірної перевірки встановлено, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні будь-які дані щодо вищевказаної адреси.

Разом з тим, дослідивши надані до матеріалів справи відповідні до вказаних у Акті перевірки копії ТТН, судом встановлено, що у останніх вказано адресу пункту навантаження або «Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб», або « АДРЕСА_1 », в той час, як адреси пункту навантаження « АДРЕСА_1 », ТТН не містить, та відповідачем такі не надано суду.

Зокрема, позивачем надано суду копію листа Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 10.12.2019 року №01-22/232 на адвокатський запит адвоката позивача Мазура О.А. щодо існування вулиці Дружби в селі новий Стародуб Петровського району Кіровоградської області, в той час, як згідно з копією листа Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 10.12.2019 року №01-22/231 вулиця Дружби народів в селі Новий Стародуб відсутня.

В той же час, відповідачем не надано пояснень щодо встановлення ним факту існування адреси пункту навантаження Товару, за якою позивачем та його контрагентом перевезення не здійснювалося, з огляду на що, судом не приймається як належний та допустимий доказ нереальності господарських операцій останніх вказані у Акті перевірки твердження відповідача щодо не підтвердження навантаження Товару.

Серед іншого, згідно з Актом перевірки, відповідачем з метою встановлено власників автотранспортних засобів, вказаних у наданих до спірної перевірки ТТН, по яких відсутня інформація в «НАІС ДАІ» МВС України, контролюючим органом направлено запити до регіональних сервісних центрів МВС (далі також - РСЦ МВС), а саме: на запит від 28.03.2019 року №15897/10/28-10-50-09-2 на адресу РСЦ МВС в Сумській області, щодо реєстрації причепу з номерним знаком НОМЕР_1 (зазначено в ТТН від 22.09.2018 року №2) отримано відповідь від 04.04.2019 року №31/18-822 (вх. №6682/9 від 11.04.2019 року) в якій повідомлено, що транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 на території України зареєстрованим не значиться.

На запит від 28.03.2019 року № 15895/10/28-10-50-09-20, направлений на адресу ФОП ОСОБА_10 (іпн. НОМЕР_2 ), який згідно «НАІС ДАІ» МВС України є власником транспортних засобі» ВОЛЬВО НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , ВОЛЬВО НОМЕР_5 . причіп НОМЕР_6 та ВОЛЬВО НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 (зазначено в ТТН від 21.09.2018 року №1, від 21.09.2018 року №2, від 22.09.2018 року №3), отримано відповідь від 04.04.2019 року (вх. № 24517/10 від 08 04.2019 року), в якій ФОП ОСОБА_10 повідомлено, що вищевказані транспортні засоби йому дійсно належать на праві власності. Але, перевезення за місцем завантаження: АДРЕСА_1 не здійснювались. Вказане в листі - запиті підприємство ТОВ «БАРТРАНСАІ РО» йому не відомо.

На запит від 28.03.2019 року №15891/10/28-10-50-09-20, направлений на адресу ФОП ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_9 ), який згідно з «НАІС ДАІ» МВС України є власником транспортного засобу РЕНО НОМЕР_10 , причіп НОМЕР_11 (зазначено в ТТН від 19.09.2018 року №4), отримано відповідь від 11.04.2019 року (вх. № 497/14 від 11.04.2019 року), в якій повідомлено, що послуги з перевезень не надавалися, у зв`язку з тим, що вищевказаний транспортний засіб станом на 19.09.2018 року знаходився на ремонті.

Крім того, з метою підтвердження або спростування реальності здійснених господарських операцій між ТОВ «Глобинський переробний завод» та ТОВ «БАРТРАНСАГРО» відповідачем до П`ятою відділу МОУ Офісу ВПП ДФС направлено службову списку від 28.01.2019 року №5608/28-10-50-09-15. Службовою запискою від 02.04.2019 року №22195/28-10-21-15-01, надано відповідь, в якій повідомлено, що «П`ятим відділом МОУ Офісу ВПП ДФС опитано водіїв з приводу завантаження та перевезення вантажів (сої) від ТОВ «БАРТРАНСАГРО» за адресою: Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб, вул. Дружби народів, 69. В ході опитування водіями повідомлено, що ніяких перевезень товарів за вищевказаною адресою від ТОВ «БАРТРАНСАГРО» не здійснювалось.

На переконання відповідача, дані обставини додатково свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «БАРТРАНСАГРО».

Разом з тим, дослідивши наявну в матеріалах справи ТТН від 22.09.2018 року №002 (за вказану дату відсутня будь-яка інша ТТН із №2, як то зазначено в Акті перевірки), із змісту якої встановлено, що номером причіпу є « НОМЕР_12 », яким, згідно даних, отриманих на запити контролюючого органу, володіє ФОП ОСОБА_10 .

Вказане відповідачем не спростовано, а наявність ТТН № 2 від 22.09.2018 року із зазначенням номеру причіпу « НОМЕР_1 » суду належними доказами не доведена.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача у Акті перевірки на відповіді на запити, зокрема, за результатами опитування водіїв, оскільки останніми не могло здійснюватися за запитуваною адресою « АДРЕСА_1 » перевезень, оскільки, по-перше, згідно відомостей у ТТН навантаження Товару здійснювалося за іншою адресою, по-друге, вказаної у запиті адреси не існує, в той час, як щодо перевезень за адресою, вказаної у ТТН, контролюючим органом питання до водіїв та власників транспортних засобів не ставилося.

Крім того, суд зазначає наступне.

Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.

Так, у постанові від 06.10.2021 року у справі №120/847/20-а Верховним Судом зауважено, що за своєю правовою природою, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів (Аналогічна правова позиція вказана постанові Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі № 815/3170/16).

Тобто, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.08.2021 року у справі № 640/18984/18 та від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а.

Більше того, Верховним Судом звернуто увагу, що чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів. Відсутність в товарно-транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, якщо обов`язок щодо перевезення товару був покладений на контрагентів, то відповідно заповнення контрагентами чи перевізниками товарно - транспортних накладних з недоліками не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару.

Аналогічну правову позицію також викладено у постановах Верховного Суду від 06.07.2021 року у справі № 816/149/16, від 06.08.2021 року у справі № 640/18984/18, від 12.02.2021 року у справі № 804/2317/18, від 02.02.2021 року у справі №808/412/16, від 04.06.2020 року у справі №340/422/19.

Таким чином, товарно-транспортною накладною підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, а отже недоліки в її заповненні та й взагалі її відсутність, за наявністю первинно - бухгалтерських документів, є належним підтвердженням здійснення фінансово - господарської операції.

Отже, не зазначення у товарно-транспортних накладних інформації про посвідчення водіїв, які здійснювали поставку товару, не спростовує факту його придбання та постачання, оскільки факт отримання позивачем придбаного у ТОВ «БАРТРАНСАГРО» товару підтверджується складеними видатковими накладними.

Зокрема, відповідач посилається на наступні підстави нереальності здійснення операцій як-то відсутність у ТОВ «БАРТРАНСАГРО» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме:

- неможливість виконання наявним трудовим ресурсом робіт/послуг у задекларованих об`ємах;

- відсутні основні трудові фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі відсутня будь-яка інформація про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця).

Вказані висновки зроблено контролюючим органом на підставі податкової інформації з інформаційної системи «Податковий блок», згідно з відомостей якої ТОВ «БАРТРАНСАГРО» (код ЄДРПОУ 39770020) знаходиться на обліку в органі ДФС - ГУ ДФС у м. Києві (Печерський р-н м. Києва), стан платника -« 0» - платник за основним місцем обліку; відомості про держреєстрацію від 28.04.2015 року №11471020000000897; статутний фонд 1 000 000 грн.; основний вид діяльності: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; податкова адреса: вересень 2018 року - 23000, Вінницька обл., Барський район, м. Бар, вул. Моняка, буд. 26; з листопада 2018 року - 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77; керівником підприємства є Патерлевич Дмитро Олегович (іпн. НОМЕР_13 ).

Згідно з даними «Податкового розрахунку сум доходу, нараховано (сплачено) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» - звіт ф.1-ДФ та 3 квартал 2018 штатна чисельність на користь «БАРТРАНСАГРО» становила 11 осіб, виплати будь-яким іншим особам за будь-якою ознакою доходу згідно форми 1-ДФ, окрім 101 коду, взагалі відсутні.

Аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність орендованих основних засобів, складських приміщень, місць зберігання сої.

Згідно фінансовою звіту суб`єкта малого підприємства ТОВ «БАРТРАНСАГРО» за 2018 рік №9308439444 від 22.01.2019 року основні засоби відсутні.

Згідно інформаційних баз ДФС, відомості про об`єкти оподаткування по підприємству відсутні.

Щодо посилань відповідача на відомості інформаційних баз даних ДФС, зокрема, АІС «Податковий блок», ЄРПН та інші, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Так, будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними. Отож, виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться в податкових деклараціях платника податків, і даних ЄРПН не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку та податкової звітності, оскільки самим контрагентом-постачальником або по ланцюгу постачання могло б бути не відображено сум ПДВ у Деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. При цьому, наявна податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників податків на предмет фактичності їх правовідносин.

З огляду на обумовлені положення законодавства, суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання або по ланцюгу постачання, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а, від 04.06.2020 року у справі №340/422/19, від 16.09.2020 року у справі № 520/4150/19, від 18.06.2020 року у справі №826/10624/18.

Таким чином, посилання відповідача на те, що ТОВ «БАРТРАНС» згідно аналізу даних інформаційних систем не володіє основними засобами та приміщеннями, зокрема, для зберігання сої, не є належним доказом у справі, оскільки дані ЄРПН та АІС «Податковий блок» не мають статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.

Щодо тверджень відповідача про нереальність господарських операцій зв`язку із відсутністю у контрагента позивача достатніх трудових ресурсів, яка на третій квартал 2018 року становила 11 осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а- 15124/11/2670 (К/9901/612/18), від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а: «…відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.».

Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а).

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 року у справі № 826/4565/14, одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (Постанова Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 804/2551/13-а).

Постановою Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі № П/811/1508/16 зауважено, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зокрема, згідно з усталеною правовою практикою Верховного Суду, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 2а-7462/10/2170); відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій (постанова Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 804/3420/16).

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у контрагентів платника податків необхідних трудових та виробничих ресурсів не знаходять свого правового обґрунтування у відповідності до норм чинного законодавства та у відповідності із вже усталеною практикою Верховного Суду, позаяк не можуть бути основою висновку щодо нереальності господарських операцій.

Інших підстав вважати нереальними господарські операцій між позивач та контрагентом ТОВ «БАРТРАНСАГРО» відповідачем ні у Акті перевірки, ні у процесуальних заявах по суті справи не вказано.

Зокрема, відповідачем не зазначено жадного аргументу щодо дефектності первинної документації, поданої позивачем до спірної перевірки.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідач на виконання наведених вимог Кодексу, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б встановлені судом обставини, а відтак, не довів правомірності винесеного на підставі Акту перевірки оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині задекларованої суми ПДВ у розмірі 1 091 351, 32 грн.

Згідно з частиною першою - п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Судом встановлено, що надані позивачем документи сумнівів у їх достовірності не викликають, також відсутні дефекти форми або змісту первинних (бухгалтерських) документів з тих, які були надані платником. Одночасно з цим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на належних доказах, які спростовують доводи позивача, не надані належні докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в документах позивача, неповні, недостовірні або суперечливі.

Позаяк, оскільки відповідачем не доведено правомірності завищення бюджетного відшкодування усього на 1 447 393,00 грн., у суду відсутні підстави обґрунтованим та правомірним податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 року № 0000495009, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, з огляду на що, останнє підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення від 28.08.2019 року №С8-9182 на суму 19 210,00 грн., яким підтверджується сплата позивачем судового збору.

З огляду на задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, сплачена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 року № 0000495009, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44131658, адреса: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) суму судового збору у розмірі 19 210, 00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» (код ЄДРПОУ 30547403, адреса: 39000, Полтавська обл., м. Глобине, вул. Володимирівська, 203).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» (код ЄДРПОУ 30547403, адреса: 39000, Полтавська обл., м. Глобине, вул. Володимирівська, 203);

Відповідач: Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44131658, адреса: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30).

Повне судове рішення складено 31.08.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна