Постанова

від 07.09.2022 по справі 440/14114/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 р. Справа № 440/14114/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2022, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/14114/21

за позовом Селянського (Фермерського) господарства "АГРО-СТИЛЬ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Селянське (Фермерське) господарство "АГРО-СТИЛЬ", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22.03.2021 №9462/6/16-31-18-08-11;

зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію СФГ "Агро-Стиль" в реєстрі платників єдиного податку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року адміністративний позов Селянського (Фермерського) господарства "АГРО-СТИЛЬ" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про відмову у підтвердженні Селянському (фермерському) господарству "Агро-Стиль" статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021 році, викладене у листі від 22.03.2021 №9462/6/16-31-18-08-11.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області відновити та підтвердити Селянському (фермерському) господарству "Агро-Стиль" статус платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021 у Реєстрі платників єдиного податку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Селянського (фермерського) господарства "Агро-Стиль" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Повернуто Селянському (фермерському) господарству "Агро-Стиль" з Державного бюджету надмірно сплачений платіжним дорученням від 28.10.2021 №2239 судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що фактично, до закінчення терміну подання податкової звітності для обрання спрощеного режиму оподаткування (4 група єдиного податку сг. виробник), СФГ "АГРО-СТИЛЬ" ЄДРПОУ 30173656 до контролюючого органу не подана податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік - загальна, чим порушено вимогу ПКУ з усіма змінами та доповненнями, внесеними Верховною Радою станом на 01.03.2021р., де доповнено ст. 299.10 пунктом 5, який наголошує: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПКУ. Апелянт зауважив, що до 02.03.2021 платник не повідомляв податковий орган про перебої в мережі Інтернет, звітність в паперовому вигляді не надходила. При цьому, ПК України не визначає обов`язкове проведення перевірки для відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи.

Таким чином, відсутність своєчасно поданої загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, СФГ "АГРО-СТИЛЬ" ЄДРПОУ 30173656 у 2021 році не дає права бути платником єдиного податку четвертої групи. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Полтавській області прийнято рішення про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) СФГ "АГРО-СТИЛЬ" ЄДРПОУ 30173656 на 2021 рік. На юридичну адресу підприємства, поштою з повідомленням про вручення, направлено лист про відмову підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи 22.03.2021 року за №9462/6/16-31-18-08-11, яке отримано платником - 17.04.2021.

Отже, керуючись положеннями пп. 291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України, враховуючи факт наявності у позивача станом на 01.01.2017 року податкового боргу, позивачу відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік.

Щодо розподілу судових витрат апелянт зазначив, що заявлена до відшкодування сума сплаченого гонорару не підтверджується належним чином проведеним розрахунком вартості послуг, калькуляцією, кошторисом чи іншим первинним документом, який би підтверджував економічне обгрунтування вартості послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СФГ "Агро-Стиль" (код ЄДРПОУ 30173656), основний вид господарської діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, з 01.01.2015 було платником єдиного податку четвертої групи /а.с. 5-16, 25-29/.

У 2021 році позивач звернувся до Зіньківського відділення Гадяцької ДПІ Головного управління ДПС у Полтавській області із заявою про видачу довідки про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік.

Листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 22.03.2021 №9462/6/16-31-18-08-11 повідомлено СФГ "Агро-Стиль" про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік, оскільки податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи позивачем подана несвоєчасно /а.с. 18-19/.

Не погодившись з цією відмовою, позивач оскаржив її до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відмова Головного управління ДПС у Полтавській області, оформлена листом від 22.03.2021 №9462/6/16-31-18-08-11, щодо підтвердження СФГ "Агро Стиль" статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021 році, є протиправною. При цьому, суд зазначив, що належним та необхідним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головне управління ДПС у Полтавській області відновити та підтвердити СФГ "Агро Стиль" статус платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021 у Реєстрі платників єдиного податку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі Закону України від 28.12.2014 №71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з 01.01.2015 фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України врегульовано, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Водночас підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 299.1, 299.2 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Аналізуючи викладені норми права, колегія суддів зазначає, що підставою набуття сільськогосподарським підприємством статусу платника єдиного податку є наявність частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75%. При цьому однією з підстав анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу є неподання таким платником податкової звітності, передбаченої підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи предметом даного спору є правомірність відмови податкового органу у підтвердженні СФГ "Агро Стиль" статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік з огляду на несвоєчасне подання ним податкової звітності. Так, за твердженням відповідача, СФГ "Агро Стиль" у 2021 році несвоєчасно (граничний строк 22.02.2021) подано загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, оскільки зазначена декларація доставлена до податкової інспекції 02.03.2021.

Як свідчать матеріали справи, СФГ "Агро Стиль" у 2015-2020 роках щорічно підтверджувало статус платника єдиного податку четвертої групи /а.с. 25-29/.

15.02.2021 позивачем надіслано до податкового органу Податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (Звітна) та додаток №1 Відомості про наявність земельних ділянок, Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік, що того ж дня доставлені до центрального рівня ДПС України /а.с. 30-31, 33-35, 36-37, 39-66/.

Упродовж операційного дня 15.02.2021 позивачем отримані квитанції №2, що свідчать про доставку зазначеної податкової звітності до Зіньківського відділення Гадяцької ДПІ /а.с. 32, 38/.

При цьому суд зауважує, що квитанції №2 містять відомості про те, що податкову звітність прийнято, помилки відсутні.

16.02.2021 позивачем сформована та подана Податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік (Нова звітна), реєстраційний номер 9027105542 /а.с. 67-97/, що того ж дня доставлена до центрального рівня ДПС України.

Як зауважив позивач, з огляду на перебої у роботі електромережі та мережі Інтернет у с. Лютенські Будища Зіньківської територіальної громади СФГ "Агро Стиль" лише 02.03.2021 виявлено помилку при заповненні Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік шляхом зазначення відмітки "Нова звітна" замість "Загальна".

На цій підставі позивачем 02.03.2021 сформована та надіслана податковому органу Податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік (з відміткою "Уточнююча загальна"), що того ж дня доставлена до центрального рівня ДПС України та надіслана до Зіньківського відділення Гадяцької ДПІ /а.с. 101-127/.

02.03.2021 СФГ "Агро Стиль" надіслало податковому органу письмові пояснення щодо допущення помилки про заповненні податкової декларації /а.с. 128/.

Суд звертає увагу на те, що у силу підпункту 5 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу є неподання платником податкової звітності.

Натомість матеріалами справи у їх сукупності підтверджено, що позивачем відповідна податкова звітність подана та її прийнято контролюючим органом без зауважень і застережень.

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що до 02.03.2021 платник не повідомляв податковий орган про перебої в мережі Інтернет, звітність в паперовому вигляді не надходила, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Крім того, наведені обставини відповідачем не спростовані жодними доказами у відповідності до вимог статей 73-76 КАС України.

Суд зауважує, що наслідки неподання або несвоєчасного подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначені статті 120 Податкового кодексу України та тягнуть за собою накладення штрафу у визначених законом розмірах.

Поряд з цим, допущення позивачем механічної помилки, на переконання суду, не є достатньою підставою для відмови у підтвердженні СФГ "Агро Стиль" статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №580/2725/19.

До того ж, суд зауважує, що на момент підготовки листа від 22.03.2021 №9462/6/16-31-18-08-11 у розпорядженні податкового органу перебувала уся необхідна податкова звітність платника єдиного податку, однак така звітність відповідачем досліджена не була.

Водночас залученим до матеріалів справи Розрахунком частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік підтверджено, що відповідна частка у господарській діяльності позивача становила 98,71%, тобто він у повній мірі відповідає вимогам ПК України щодо підтвердження статусу платника єдиного податку.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган безпідставно відмовив у підтвердженні СФГ "Агро Стиль" статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

Судова колегія вважає хибними доводи скажника про те, що Податковий кодекс України не визначає обов`язкове проведення перевірки для відмови у підтвердженні статусу планика єдиного податку 4 групи, з огляду на наступне.

Реєстрація СФГ "Агро Стиль" платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/543/17, від 16.04.2018 у справі №808/657/16, від 08.05.2018 у справі №816/1088/17, від 19.04.2019 у справі №822/2037/18.

У цій справі відповідачем не надано суду доказів здійснення перевірки платника податку та встановлених в її ході порушень, відповідно до яких позивач не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Отже, на думку колегії суддів, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відмова Головного управління ДПС у Полтавській області, оформлена листом від 22.03.2021 №9462/6/16-31-18-08-11, щодо підтвердження СФГ "Агро Стиль" статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021 році є протиправною.

Враховуючи твердження відповідача про те, що ПК України не встановлено форму рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про відмову у підтвердженні СФГ "Агро Стиль" статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021 році, викладене у листі від 22.03.2021 №9462/6/16-31-18-08-11.

При цьому, колегія суддів враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, належним та необхідним способом захисту прав позивача на думку колегії суддів є зобов`язання Головне управління ДПС у Полтавській області відновити та підтвердити СФГ "Агро Стиль" статус платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021 у Реєстрі платників єдиного податку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу не підтвердження позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом у цій справі надані договір від 20.10.2021 №22/21 про надання правничої допомоги, розрахунок надання правової допомоги, копії довіреності та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 129-136/.

За змістом розрахунку надання правової допомоги адвокатом клієнту надані такі послуги: юридичні консультації по суті спірних відносин в межах розгляду справи тривалістю дві години, вартістю 1000,00 грн; попереднє опрацювання матеріалів, аналіз юридичного конфлікту, аналіз та опрацювання нормативної бази, судової практики, вироблення стратегії ведення справи, погодження її з клієнтом тривалістю чотири години, вартістю 2000,00 грн; складання позовної заяви тривалістю 10 годин, вартістю 5500,00 грн; представництво інтересів клієнта в суді, участь у судових засіданнях - вартістю 5000,00 грн, загальна сума 13500,00 грн /а.с. 134/.

Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів у кількісному виразі є незначним. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подавав клопотань та інших процесуальних документів. Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.

Суд звертає увагу на те, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені представником позивача процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 3500,00 грн.

При цьому суд враховує, що відсутність на дату розгляду справи судом доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

Висновки щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року по справі№ 440/14114/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу правову допомогу) по даній справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 по справі № 440/14114/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко