Постанова

від 10.08.2011 по справі 2а/1570/3219/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/3219/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент`до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент»(далі ТОВ «Елемент») до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (далі ДПІ у Суворовському районі), в якому позивач просить визнати незаконним та протиправним рішення-повідомлення від 14.04.2011 року № 0000622301 ДПІ у Суворовському районі про зменшення ТОВ «Елемент»(код ЄДРПОУ 31339248) суми від`ємного значення за січень 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 257601,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 64400,00 грн.; скасувати рішення-повідомлення за № 0000582301 від 14.04.2011 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси пор зменшення ТОВ «Елемент`суми від`ємного значення за січень 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 257601,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 64400,00 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 05.04.2011 року № 1472/23-6/31339248 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню. На думку відповідача позивачем порушено п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 64400 грн. Зазначене ґрунтується на висновку відповідача про нікчемність цивільно-правової угоди, укладеної з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», зроблений на підставі інформації, викладеної в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 18.03.2011 року № 598/23-0302/37305586, якою виявлені порушення ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», що полягали в укладанні угод, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. Разом з тим, позивач вказує на обставини угоди, укладеної ним з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», наявність усіх первинних документів, передбачених чинним законодавством України, в тому числі видаткову накладну, рахунок, податкову накладну тощо. Посилаючись на норми ст.ст. 204, 215, 228 Цивільного кодексу України позивач зазначає про відсутність підстав вважати правочин нікчемним, тоді як він може бути лише визнаний судом недійсним, а також констатує про дотримання ним вимог, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`та наявність податкових накладних, у зв`язку з чим не вбачає правових підстав для зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 51-53), в яких зазначив, що проведеною перевіркою був встановлений факт господарських відносин позивача з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», за результатом яких ним було віднесено до складу податкового кредиту за січень 2011 року суму ПДВ у розмірі 257600,89 грн. Однак, згідно з інформацією ДПІ у м. Іллічівську від 18.03.2011 року № 6299/8/23-0401 «Про надання нікчемних правочинів`встановлено, що була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД`з питань правомірності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, за результатами якої встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а також порушення Господарського кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Враховуючи положення Податкового кодексу України щодо порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відсутність у контрагента необхідних умов для ведення господарської діяльності, відповідач вважає нікчемною угоду, укладену між позивачем і ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД`та такою, що не спричиняє настання реальних наслідків, у зв`язку з чим правомірно було зменшено суму від`ємного значення податкового кредиту позивачу у сумі 257601,00 гривень. Крім того, відповідач у своїх запереченнях наводить розрахунок застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач надав до суду додаткові письмові пояснення (а.с. 111-112), в яких, проаналізувавши заперечення, вказав на той факт, що актом перевірки, складеним ДПІ у м. Іллічівську за результатами проведення позапланової перевірки ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», встановлений узагальнюючий висновок щодо нікчемності угод, які укладались вказаним підприємством, однак, позивач не досліджував питання товарності, реальності окремих контрагентів підприємства, не був проведений зустрічний аналіз угод по кожному контрагенту. Висновок про відсутність умов для вчинення господарської діяльності ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД`не підтверджується жодними нормами законодавства, які визначали достатні умови здійснення господарської діяльності, тоді як висновок про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», базується виключно на доводах, викладених у вказаному акті перевірки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 23.03.2011 року по 29.03.2011 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Елемент»(31339248) з питань достовірності відображення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість згідно наданої до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкової звітності: податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року від 21.02.2011 року № 900622389 по взаємовідносинам з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»(37305586) за січень 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 05.04.2011 року № 1472/23-6/31339248 (а.с. 10-27).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 201.4, 201.6 , 201.10, 198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення ТОВ «Елемент`податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 257601,00 грн., внаслідок чого завищення значення рядка 18 «Різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредит з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, а саме, від`ємного значення (р. 18.2) у розмірі 257601,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 року № 000062230, яким ТОВ «Елемент`зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 257601 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64400,00 грн. (а.с. 9).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що 15.10.2010 року між ТОВ «Елемент»(покупець) та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»(постачальник) було укладено договір поставки № 15/10, згідно з яким постачальник зобов`язаний передати покупцю у порядку та строки, встановлені договором, трубу (товар), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар (а.с. 29-31).

Згідно з видатковою накладною від 17.01.2011 року № 011703 за умовами вищевказаного договору була поставлена труба загальною вартістю 1545605,34 грн., в тому числі ПДВ 257600,89 грн. (а.с. 33). Крім того, ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» була видана податкова накладна від 17.01.2011 року № 011703 (а.с. 34), та виставлений рахунок-фактура від 17.01.2011 року № 011705 (а.с. 32).

На підтвердження факту здійснення доставки товару до суду надані товарно-транспортні накладні від 17.01.2011 року серії ЭУТ № 17, ЭУТ № 17.1, ЭУТ № 17.2, ЭУТ № 17.3 (а.с. 100-104), в яких вантажовідправником зазначено ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», а вантажоодержувачем - ТОВ «Елемент», а у відомостях про вантаж труба Д 122Ох10.

Крім того, до суду надана виписка по рахунку ТОВ «Елемент»№ 26009236531, відкритому в Одеському відділенні ПАТ «Марфін банк», з якої вбачається, що позивачем у повному обсязі була проведена оплата поставленого товару за умовами договору поставки від 15.10.2010 року № 15/10 (а.с. 104-105).

На підставі податкової накладної, виданої ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД`під час виконання умов договору поставки, позивачем було віднесено сплачену суму ПДВ у розмірі 257600,89 грн. до складу податкового кредиту, що вбачається з розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року (а.с. 106-110).

Відповідно до акту перевірки безпідставність віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених на виконання угоди, до податкового кредиту ґрунтується на висновку щодо нікчемності вищезазначеного договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», що обґрунтовується відповідачем інформацією ДПІ у м. Іллічівську від 18.03.2011 року № 6299/8/23-0401 «Про надання нікчемних право чинів».

Так, у зазначеному листі визначено, що ДПІ у м. Іллічівську було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД`з питань правомірності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, про що складено акт від 18.03.2011 року № 598/23-0302/37305586, за результатом якої встановлено порушення ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД`ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД`за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, а також порушення ст. 3 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД`завищено за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року податкові зобов`язання на суму 17266483 грн. (а.с. 81).

Дослідивши зазначений у листі ДПІ у м. Іллічівську акт перевірки ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», суд встановив, що вказаний висновок податкового органу ґрунтується на даних податкової звітності ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», згідно з якою загальна чисельність працюючих у ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД`за ІV квартал складає 2 особи, що свідчить про відсутність у підприємства достатніх трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності; основні засоби у підприємства відсутні, а також відсутні власні або орендовані приміщення у підприємства відсутні (а.с. 76-80).

Разом з тим, перевіркою ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД`не досліджувались окремі цивільно-правові угоди, що укладались цим підприємством, зокрема не надавалось оцінки договору поставки від 15.10.2010 року № 15/10, укладеного з ТОВ «Елемент».

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, однак, позивачем не надано доказів щодо знаходження зазначених вище фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.

Частиною 2 ст. 71 КАС встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч вищезазначеним нормам права відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки від 05.04.2011 № 1472/23-6/31339248. складеного за результатом перевірки ТОВ «Елемент`та акті перевірки від 18.03.2011 року № 593/23-0302/37305586, складеному за результатом перевірки ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД». Натомість, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту ТОВ`Елемент`та сумою податкового зобов`язання ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА не є підставою для визнання угоди нікчемною, так саме як не є підставою для визнання нікчемною угоди у разі, якщо контрагент за такою угодою неналежним чином оформлює податкову звітність. Крім того, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв`язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Викладені відповідачем в акті перевірки відомості не відповідають вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв`язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», суб`єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставними висновки ДПІ у Суворовському районі про нікчемність договору поставки від 15.10.2010 року № 15/10.

Крім того, відповідно до п. 7 підрозділу 10 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення`Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, у зв`язку з чим у будь-якому разі неправомірним є нарахування позивачеві штрафних санкцій у сумі, більшій ніж 1 гривня.

На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69 -71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент`до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 14.04.2011 року № 000062230, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Елемент» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 257601,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 64400,00 гривень.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 11.08.2011 року.

СуддяС.М.Корой

11 серпня 2011 року