Постанова

від 07.09.2022 по справі 521/1459/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 521/1459/22Головуючий в 1 інстанції: Роїк Д.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської Митниці Держмислужби на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської Митниці Держмислужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі позивач) звернулася з позовом до Одеської митниці Держмитслужби ( далі відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 13.01.2022 р. у справі про порушення митних правил №2199/50000/21, якою позивача було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 44 637,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що жодних неправдивих відомостей, щодо митної вартості автомобіля в МД № UA500030/2021/209900 нею не зазначалось, опис та вартість були взяті із наданих власником товару документів, переданих їй як працівнику на підставі договору-доручення між роботодавцем та власником, і саме останній згідно умов вказаного договору відповідальний за декларування та достовірність наданих для митного оформлення документів на транспортний засіб, а тому позивач не є суб`єктом правопорушення. Склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України передбачає наявність у діях декларанта особливої мети - неправомірне ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Відповідач повинен був дослідити наявність прямого умислу на вчинення вказаного порушення. Окрім того позивач зазначає, що в протоколі про порушення митних правил, та в прийнятій на його підставі постанові зазначається номер митної декларації , що позивачем не подавалась.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову від 13.01.2022 року у справі про порушення митних правил №2199/50000/21, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 44 637,18 грн.

Справу про адміністративне правопорушення за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь сплачений судовий збір в розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

В апеляційній скарзі, Одеська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що під час здійснення перевірки заявлених по митній декларації відомостей та отриманих від гр. ОСОБА_2 пояснень, разом з документами було встановлено різницю митної вартості транспортного засобу, тобто власником транспортного засобу марки «Honda CR-V» (кузов НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 з урахуванням витрат на транспортування, фактично було сплачено за вищевказаний автомобіль суму в розмірі 9757,37 доларів США. Проте, декларантом ТОВ «Імтехтрейд» гр. України ОСОБА_1 при поданні до Одеської митниці МД № UA500030/2021/209900 вчинені дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, що спричинило недобори митних платежів у сумі 14879,06 грн., чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України. Відповідно до п. 8 ст. 4 МК України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Частиною 8 ст. 264 МК України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. На підставі зазначеного, апелянт вважає, що матеріалами справи про порушення митних правил №2199/50000/21 доведена вина громадянки ОСОБА_1 у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і постановою Одеської митниці Держмитслужби у зазначеній справі про порушення митних правил її було законно визнано винною у вчиненні нею правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послався на доводи, які узгоджуються з висновками суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2021 року до відділу митного оформлення №1 м/п «Одеса-автомобільний» Одеської митниці для митного контролю та митного оформлення декларантом ТОВ «ІМТЕХТРЕЙД» в особі ОСОБА_1 на підставі договору-доручення на декларування товарів № 0607/6/2021 від 06.07.2021 року було подано МД типу «ІМ 40 АА», яка прийнята та зареєстрована за номером №UA500030/2021/209900.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення декларантом ОСОБА_1 до Одеської митниці були надані: договір-доручення №0607/6/2021 від 06.07.2021 року, коносаменти №68062725-1 від 14.06.2021 року та №НLСUВSС210684365 від 14.06.2021 року, інвойс №DER135 від 01.02.2021 року, висновок №СЮ210728-010 від 28.07.2021 року, акт фізичного огляду від 28.07.2021 року б/н, витяги з аукціону та інші товаросупровідні документи.

Відповідно до митної декларації №UA500030/2021/209900 та вказаних вище документів, продавцем та відправником товару виступає компанія "AUTOBIDMASTER" (США), a покупцем та одержувачем ОСОБА_2 , що зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно з графою 31 митної декларації №UA500030/2021/209900 позивачем задекларовано товар: легковий автомобіль, такий що використовувався -1 шт., марка автомобіля «НОNDА», модель «СR-V», модифікація «ЕХ», номер кузова НОМЕР_2 , тип двигуна бензиновий, робочий об`єм циліндрів 2356 см3, загальна кількість місць, включаючи місце водія 5, призначення для використання по дорогах загального користування; номер двигуна не визначений, тип кузова універсал; колір сірий; колісна формула 4х4, календарний рік виготовлення 2016; модельний рік виготовлення 2016; пробіг 33688 миль; КТЗ має пошкодження: двері задка (деформовані), скло заднє (розбите), ліхтар задній лівий (розбитий), рефлектор дверей задка (розбитий), боковина задня ліва (вм`ятини), боковина (вм`ятини), дах (деформований), пошкодження ЛФП по всьому автомобілю. Вивантажено з контейнеру: НОМЕР_3 . Торгівельна марка: «НОNDА». Виробник: НОNDА ОF АМЕRIСА МFG., INС» код товару УКТ ЗЕД визначено та заявлено 8703239033.

Митна вартість автомобілю, згідно інвойсу № DЕR135 від 01.02.2021 склала 8028 доларів США. Митні платежі сплачено у загальному розмірі 87 121,9 грн. (мито 21 584,64 грн, акциз 15 042,54 грн., ПДВ 50 494,72 грн.).

05.08.2021 до Одеської митниці від ОСОБА_2 надійшли пояснення від 03.08.2021 (вх. ОМ №3155/10 від 05.08.2021) стосовно митного оформлення транспортного засобу за МД №UA500030/2021/209900.

При перевірці правильності заявлених у митній декларації відомостей на підставі поданих документів та пояснень ОСОБА_2 було встановлено різницю між митною вартістю транспортного засобу та фактичною. Так, власником транспортного засобу марки «HONDA» модель «СR-V», модифікація «ЕХ», номер кузова НОМЕР_2 , ОСОБА_2 з урахуванням витрат на транспортування, за вищевказаний автомобіль було сплачено 9 757,37 доларів США замість задекларованих 8 028 доларів США.

У зв`язку з цим, митним постом «Одеса-автомобільний» Одеської митниці складено лист м/п від 06.08.2021 №7.10-28.10/30, у якому зазначалось про умисні протиправні дії ОСОБА_1 щодо внесення неправдивих відомостей до митної декларації, яку вона заповнювала, та що сума митних платежів, яка підлягала сплаті, насправді складає 102000,96 грн., а різниця сплаченого та належного платежів 14879,06 грн.

За цим фактом відносно позивача був складений протокол про порушення митних правил№2199/50000/21 від 06.08.2021 за ознаками правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

На підставі зазначеного протоколу, відповідачем була винесена постанова в справі про порушення митних правил № 2199/50000/21 від 13.01.2022р. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 300 відсотків суми несплачених платежів, що становить 44 637,18 грн.

Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов шляхом скасування постанови про порушення митних правил № 2199/50000/21 від 13.01.2022, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не вчинено дій щодо подання неправдивих відомостей чи неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру при визначенні митної вартості товару, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного Кодексу України. Крім того, суд закрив провадження у справі з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України (відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судом, порушення позивачем митного законодавства відповідач пов`язує з тим, що в поданій декларантом митній декларації, заявлено неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Відповідно до частини 1 статті 485 МК України визначено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Одеська митниця стверджує, що відповідальність за порушення митних правил має нести громадянка України ОСОБА_1 , бо між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМТЕХТРЕЙД» (код ЕДРПОУ 38944784) був укладений договір-доручення на декларування товарів № 0607/6/2021 від 06.07.2021 р. (надалі - Договір доручення), відповідно до якого останнім і було здійснене митне декларування автомобіля марки «HONDA», модель «CR-V», модифікація «ЕХ», номер кузова НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 .

У свою чергу ОСОБА_1 , відповідно до поданих під час митного оформлення документів, діяла як представник вказаного товариства та вчиняла дії від його імені як декларанта.

Поряд з цим згідно п. 3.3 вказаного вище договору-доручення, ТОВ «ІМТЕХТРЕЙД» як повірений, був зобов`язаний на підставі вимог Державної митної служби України та Одеської митниці Держмитслужби вказати на обсяг необхідної для декларування інформації (документацій), яку повинен надати довіритель для якісного та вчасного проведення митного оформлення.

Пунктом 4.1. договору-доручення визначено, що довіритель зобов`язаний мінімум за 3 доби надати інформацію (документацію) у об`ємі, достатньому для декларування товарів, транспортних засобів та інших предметів довірителя, згідно з вимогами Державної митної служби України та Одеської митниці Держмитслужби.

Відповідно до п. 4.4. Договору-доручення довіритель зобов`язаний нести відповідальність, встановлену чинним законодавством України, за достовірність наданих документів на товари, транспортні засоби та інше майно, а також за достовірність відомостей, окремо наданих повіреному для декларування митної вартості товарів та інших предметів.

Таким чином, усі документи, які були пред`явлені ОСОБА_1 , до митного органу під час оформлення автомобілю, були отримані ТОВ «ІМТЕХТРЕЙД», в рамках договору-доручення на декларування товарів №0607/6/2021 від 06.07.2021 р., від власника ОСОБА_2 , на підставі попередньо досягнутих домовленостей.

В той час, як згідно положень ч. 5 ст. 266 МК України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Вищезазначене спростовує доводи позивача, що ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за даним правопорушенням ( у разі доведення складу такого).

Частиною 2 ст. 459 МК України передбачено, що суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Колегія суддів дійшла висновку, що суб`єкт порушення митних правил, визначеного статтею 485 МК України є спеціальним, тобто крім загальних ознак, визначених частиною 2 ст. 459 Митного кодексу України, наділений ще й спеціальними додатковими ознаками. В даному випадку це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування (декларант).

Отже складання ОСОБА_1 та подання до митного контролю ВМД із зазначенням відомостей, які містилися в наданих замовниками документів, входило до повноважень позивача на виконання умов договорів митного брокерського обслуговування. Разом з тим, як вірно зазначено судом, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугувала оцінка відповідачем зовсім інших документів, які для оформлення позивачу, як митному брокеру не подавалися.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що митними органом при розгляді справи про порушення митних правил не доведено належними та достатніми доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, адже не доведено його суб`єктивну сторону, яка полягає у протиправних, винних (умисних або з необережності) діях чи бездіяльності позивача.

Статтею 466 Митного кодексу України визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 494 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами частини першої статті 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Згідно з частиною першою статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Отже, митниця наділена повноваженнями щодо розгляду справи про порушення митних правил у певних випадках, зокрема, і у випадку наявності порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Вимоги статті 489 Митного кодексу України визначають обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.

За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частини першої статті 510 Митного кодексу України посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.

Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до частини четвертої статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Статті 485 Митного кодексу України, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, передбачає накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, -

Отже, згідно диспозиції даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що митними органом при розгляді справи про порушення митних правил не доведено належними та достатніми доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, адже не доведено його суб`єктивну сторону, яка полягає у протиправних, винних (умисних або з необережності) діях чи бездіяльності позивача.

Тому, постанова від про порушення митних правил № 2199/50000/21 від 13.01.2022р підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак, під час розгляду справи про порушення митних правил щодо позивача та прийняття спірної постанови, відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки незважаючи на не підтвердження належними та допустимими доказами вини позивача, без встановлення наявності умислу у діях позивача та їх спрямування на ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до п.1-2 ч.1 статті 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду.

Оскільки оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за статтею 485 МК України за відсутності в її діях складу такого адміністративного правопорушення, а сама постанова у справі про порушення митних правил № 2199/50000/21 від 13.01.2022р. винесена без врахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ч.2 статті 2 КАС України та про наявність визначених статтею 258 МК України правових підстав для її скасування.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності передбачених законодавством підстав для скасування постанови про порушення митних правил № 2199/50000/21 від 13.01.2022р. та закриття справи про порушення митних правил у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Водночас, оскільки на суд покладено обов`язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Законів України «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях від 07 липня 2010 року та 02 червня 2016 року), зазначений обов`язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених позивачем, у зв`язку з чим, наявні підстави вважати, що обставини справи встановлено повно та правильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст.315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської Митниці Держмислужби залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської Митниці Держмислужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного судового рішення 08.09.2022р.

Головуючий суддя Стас Л.В.Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.