Постанова

від 06.09.2022 по справі 640/16437/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16437/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Шелест С.Б., суддів: Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІКОМ Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІКОМ Україна» (далі - ТОВ «АІКОМ Україна», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09.07.2019 №0206331309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 31 071,63грн.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю застосування до позивача штрафних санкцій за несплату єдиного внеску, оскільки спірна сума недоїмки виникла у зв`язку із помилковим визначенням суми податку, що у подальшому було самостійно виправлено товариством.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року замінено відповідача Головне управління Державної податкової служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09.07.2019 №0206331309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем 26.07.2022 подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого ТОВ «АІКОМ Україна» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з рішенням ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.07.2019 №0206331309 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) до ТОВ «АІКОМ Україна» застосовано штраф у розмірі 29 507,91 грн. (20% з 01.01.2015), за період з 21.05.2015 по 20.03.2018 та нараховано пеню у розмірі 1 563,72 грн. (0,1% від суми недоїмки).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 20.08.2019 №40069/6/99-99-11-05-02-25 рішення від 09.07.2019 №0206331309 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вказуючи на протиправність рішення від 09.07.2019 №0206331309 про застосування штрафу за несплату єдиного внеску, ТОВ «АІКОМ Україна» звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення від 09.07.2019 №0206331309 як такого, що прийнято без урахування факту своєчасного виконання позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску. Судом зазначено, що недоїмка зі сплати єдиного внеску за період з 21.05.2015 по 20.03.2018 виникла у зв`язку з допущенням позивачем помилки у поданому звіті, яка в подальшому була самостійно виправлена позивачем.

Апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник. Наголошено, що коригування даних щодо сплати єдиного внеску відбулось лише у 2018 році, у зв`язку з чим в інтегрованій картці платника податків за період з 21.05.2015 по 20.03.2018 обліковувалась недоїмка. Вказано на правомірності застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач у відзиві зазначає, що дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI.

Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Абзацом 1 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (пункт 10 статті 9 цього Закону).

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у березні 2015 року TOB «АІКОМ УКРАЇНА» нарахована допомога у зв`язку з вагітністю та пологами на суму 52 252,20 грн. (нараховано ЄСВ -17347,73грн. та утримано ЄСВ (2%)-1045,04 грн).

Вказані показники були відображені товариством у звіті ЄСВ за березень 2015 року, наступним чином: в таблиці 1 в рядку 1.5 в сумі 52 252,20 грн. та в таблиці 4 в рядку 4.4 в сумі 52 252,20 грн.

Як зазначено позивачем, відображення суми допомоги працівнику у зв`язку з вагітністю та пологами в розмірі 52 252,20 грн. в таблиці 4 в рядку 4.4 Звіту за березень 2015 року було помилковим, адже у платника були відсутні будь-які первинні документи бухгалтерського обліку, згідно яких у нього, як платника ЄСВ, виникав би обов`язок з складання та подання звіту по вказаному рядку, нарахування та сплати ЄСВ за застраховану особу. Зазначене призвело до задвоєння одних і тих же показників, і, як наслідок, до безпідставного збільшення зобов`язань TOB «АІКОМ УКРАЇНА» з ЄСВ.

У лютому 2018 року TOB «АІКОМ УКРАЇНА» самостійно виявило вказану помилку та з метою її виправлення 01.03.2018 подало уточнюючий звіт, в якому відобразило зміст помилки та суму, на яку зменшено єдиний внесок у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (березень 2015 року), а саме: відобразило суму зменшення на зобов`язання з ЄСВ в розмірі 18 932,77 грн. (17 347,73 (22%)+1 045,04 (2%).

Вказана помилка призвела до завищення показника за березень 2015 року суми грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок, що, у свою чергу, призвело до неправильного автоматичного розрахунку нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та його завищення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із позицією суду першої інстанції, що для підтвердження факту несплати єдиного соціального внеску, як узгодженої суми грошового зобов`язання, необхідно встановити, що платник єдиного соціального внеску не вчиняв дій, спрямованих на перерахування ЄСВ до державного бюджету. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного соціального внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини 11 статті 25 вказаного Закону.

Так, необхідною умовою для застосування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхового внеску є встановлення, насамперед, факту наявності у страхувальника обов`язку зі сплати страхового внеску та відсутність його виконання у встановлений законом строк.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, а саме з банківської виписки по рахунку позивача від 18.07.2019 (а.с. 21), ТОВ «АІКОМ УКРАЇНА» 27.03.2015 сплачено єдиний внесок у розмірі 17 347,73 грн., що нарахований на суму допомоги працівнику у зв`язку з вагітністю та пологами.

Недоїмка зі сплати єдиного внеску за період з 21.05.2015 по 20.03.2018 виникла у зв`язку з допущенням позивачем помилки у поданому звіті, яка в подальшому була самостійно виправлена позивачем, а не у зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що при виправленні помилок у звітності з єдиного внеску, платник єдиного соціального внеску керується розділом V «Виправлення помилок» Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015.

Форма самої таблиці 1 додатка 4 не має уточнюючої чи скасовуючої або нової звітної форми, помилки виправляються (у таблиці 1 додатка 4) в тому звітному періоді (місяці), у якому їх виявлено.

Колегія суддів апеляційного суду також зазначає, що базою нарахування єдиного внеску згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, є зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», а не дані поданої звітності.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З урахуванням викладеного, зважаючи на недоведеність з боку податкового органу наявності факту несплати позивачем єдиного внеску, обов`язок зі сплати якого був би встановлений законом, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо протиправності рішення від 09.07.2019 №0206331309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, у зв`язку з чим вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Обставини справи судом першої інстанції встановлено правильно. Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Cуддя-доповідач С.Б. Шелест

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко