Постанова

від 06.09.2022 по справі 640/25619/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/25619/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року (повний текст виготовлено 14 грудня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25 травня 2021 року № 00402240702 винесене Головним управлінням ДПС у місті Києві, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, код платежу 11021000, на суму 2 803233,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2 263 101,00 грн та 540 132,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25 травня 2021 року № 00402250702 винесене Головним управлінням ДПС у місті Києві, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100, на суму 3 120 668,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2 496 534,00 грн та 624 134,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю:

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00402240702 від 25.05.2021.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00402250702 від 25.05.2021.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на вставноелні в ході перевірки та зафіксовані відповідним актом обставини, а також наводить правові позиції Верховного Суду в обгрунтування своєї позиції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 вересня 2022 року.

29 серпня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи», в якому позивач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Позивач наголошує, що жодних доказів на підтвердження своїх висновків щодо нереальності здійснення позивачем госпоарських операцій із контрагентами відповідач у Акті перевірки і суду не надав.

Позивач зазначає, що за результатами дослідження та оцінки доказів, наданих суду сторонами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявні у позивача договори, первинні, платіжні, податкові та інші документи відповідають вимогам чинного законодавства України щодо форми та змісту і достовірно підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами. В результаті здійснення господарських операцій з контрагентами відбувались реальні зміни у структурі активів і зобов`язань та у власному капіталі позивача. Товари, роботи/послуги придбані позивачем у своїх контрагентів були використані позивачем у власній господарській діяльності. В той же час, відповідач не надав суду належних доказів, які б беззаперечно свідчили про фіктивність господарських операцій позивача з контрагентами.

У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 26 лютого 2021 року по 09 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у місті Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року.

За результатами перевірки службовими особами Головного управління ДПС у місті Києві було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 16 квітня 2021 року № 31324/26-15-07-02-06-17/35645596.

За результатами проведеної перевірки суб`єкта господарської діяльності, службові особи податкового органу у Акті перевірки дійшли до висновку, що позивачем допущено умисне порушення податкового законодавства України, а саме:

1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI зі змінами та доповненням, п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, статті 4 Закону від 16 липня 1999 року № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 263 101 гривень, в тому числі:

- за 2017 рік на суму 186 188 грн; за 2018 рік на суму 748 309 грн; за 2019 рік на суму 1 226 032 грн; за 3 кв. 2020 рік на суму 102 572 грн.

2) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI зі змінами та доповненням, в результаті чого відбулось заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 496 534 грн, в тому числі: листопад 2017 року у сумі 77 664 грн, грудень 2017 року у сумі 129 205 грн, березень 2018 року у сумі 31 977 грн, травень 2018 року у сумі 95 996 грн, червень 2018 року у сумі 659 937 грн, серпень 2018 року у сумі 29 964 грн, вересень 2018 року у сумі 5 342 грн, листопад 2018 року у сумі 7 754 грн, грудень 2018 року у сумі 475 грн, квітень 2019 року у сумі 43 145 грн, травень 2019 року у сумі 49 651 грн, липень 2019 року у сумі 55 732 грн, серпень 2019 року у сумі 164 583 грн, вересень 2019 року у сумі 143 924 грн, грудень 2019 року у сумі 905 222 грн, липень 2020 року у сумі 73 784 грн, серпень 2020 року у сумі 22 179 грн.

Позивачем, не погоджуючись із висновками викладеними службовими особами податкового органу у Акті перевірки на підставі встановленої Податковим кодексом України процесуальної можливості листом № 45 від 30 квітня 2021 року, було подано до Головного управління ДПС у місті Києві заперечення на Акт перевірки.

Листом від 19 травня 2021 року № 10310/1/26-15-07-02-06-22 Головним управлінням ДПС у місті Києві було повідомлено позивача про те, що за результатами розгляду заперечень висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Надалі, 25 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі встановлених у вказаному вище Акті перевірки порушень були винесені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було збільшено суми грошових зобов`язань за платежами з податку на прибуток та податку на додану вартість, а саме:

- податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25 травня 2021 року № 00402240702, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, код платежу 11021000, на суму 2 803 233,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2 263 101,00 грн та 540 132,00 грн штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25 травня 2021 року № 00402250702, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100, на суму 3 120 668,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2 496 534,00 грн та 624 134,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з викладеними вище висновками службових осіб податкового органу та прийнятих на їх підставі рішеннями, листом № 62 від 09 червня 2021 року позивачем засобами поштового зв`язку було направлено скаргу до Державної податкової служби України, у якій позивач виклав свою незгоду з висновками службових осіб Головного управління ДПС у місті Києві викладеними у Акті перевірки та просив вищий контролюючий орган визнати протиправними і скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення.

В свою чергу, Державною податковою службою України рішенням про результати розгляду скарги від 02 серпня 2021 року № 17655/6/99-00-06-01-01-06, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив повністю та зазначив, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій щодо кожного с контрагентів позивачем були надані до суду усі передбачені чинним податковим законодавством України документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Ознайомившись з наданими до матеріалів справи документами, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків службових осіб податкового органу, оскільки, з наявних в матеріалах справи договорів, видаткових накладних, податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, тощо, вбачається, що позивач здійснював операції купівлі-продажу товарів, кожна операція купівлі-продажу товарів була оформлена належними первинними документами, які були складені сторонами по факту здійснення кожної господарської операції, форма та зміст первинних документів відповідають вимогам, встановленим до первинних документів нормами Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

При цьому, суд вважав безпідставними посилання представника відповідача, що стосується того, що постачальниками не були зареєстровані податкові накладні по придбанню на товар, оскільки, чинним податковим законодавством України не покладено на платника податків, у даному випадку позивача, обов`язку та не наділено його повноваженнями щодо перевірки дотримання податкового законодавства як його контрагентом так і іншими контрагентами у ланцюгу постачання товару, який купується платником податків.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що як було встановлено під час розгляду справи, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб`єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовується відповідачем.

Окружний адміністративний суд зауважив, що виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що не дають право на формування податкового обліку операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що як зафіксовано актом про результати документальної планової виїзної перевірки від 16 квітня 2021 року № 31324/26-15-07-02-06-17/35645596, згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування придбання ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» послуг оренди автомобілів, утеплення фасаду житлових будинків та будівельних матеріалів на загальну суму 39 644 394,60 грн, у тому числі ПДВ 6 607 399,10 грн. До перевірки надано первинні документи та картка рах. 631 по контрагенту ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій», згідно з якими встановлено оприбуткування на рах. 281 та рах. 205 наступних будівельних матеріалів: армуючо-клейова суміш для плит із мінеральної вати Ceresit, армуюча склосітка Ceresit, клей для плит, планка прижимна, плити теплоізоляційні із мінеральної вати Ceresit, декоративна штукатурка Ceresit, краска грунтуюча Ceresit, профіль, цемент, щебінь, пісок, тощо.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» реєструвало придбання наступних товарів та послуг: блоки бетонні, аккумулятори, арматура, блоки газобетонні, решітки водоприймальні, крани, кутники, хомути, фільтри, тощо.

У свою чергу, згідно з рахунком 205 ТОВ «Будівництво Технології Системи» встановлено оприбуткування від ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» товарів, які ніби-то не були придбані зазначеним контрагентом за даними податкових накладних з ПДВ.

Службові особи податкового органу зазначають, що аналізуючи Єдиний реєстр податкових накладних, ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» за період поставки товару на ТОВ «Будівництво Технології Системи», а саме, з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року придбавав інші види будівельних матеріалів, які оподатковувались ПДВ, а реалізовував ТОВ «Будівництво Технології Системи» інші, що за припущенням податкового органу може свідчити про неможливість реалізації зазначених матеріалів, які фактично не придбавалися.

Отже, за твердженнями податкового органу, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій у дійсності. Станом на 30 вересня 2020 року по взаємовідносинах з ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» по рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» рахується кредиторська заборгованість у сумі 13 000 грн.

Також, уповноваженими особами зазначено, що згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «ГК Сінерджи» послуг з реконструкції систем теплопостачання та електропостачання закладів бюджетної сфери та будівельних матеріалів на загальну суму 29 299 313,40 грн, у т.ч. ПДВ - 4 883 228,90 грн. ТОВ «ГК Сінерджи» на адресу ТОВ «Будівництво Технології Системи» постачав товари (фітинги, клапани, автоматичні вимикачі, відводи, заглушки, лічильники теплової енергії, реле, сальники, тощо) та надавав послуги, а саме: проектні роботи, пусконалагоджувальні роботи, реконструкція систем теплопостачання та електропостачання закладів бюджетної сфери із застосуванням відновлювальних джерел енергії.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що за твердженнями уповноважених осіб податкового органу вбачається, що позивачем до перевірки було надано первинні документи та картки рахунків 631 по контрагенту з ТОВ «ГК Сінерджи», згідно з якими встановлено оприбуткування на рах. 205 наступних товарів: клапани, антени, муфти, прес-фітинги, труби поліетиленові, датчики температури, коліна сталеві, стінові ущільнювачі, тощо.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «ГК Сінерджи», за перевіряємий період реєструвало придбання наступних товарів та послуг: фітинги, клапани, автоматичні вимикачі, відводи, заглушки, лічильники теплової енергії, реле, сальники, тощо.

Уповноважені особи податкового органу зазначили, що згідно рах. 205 ТОВ «Будівництво Технології Системи» встановлено оприбуткування від ТОВ «ГК Сінерджи» товарів, які ніби-то не були придбані зазначеним контрагентом. Аналізуючи Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ «ГК Сінерджи» за період поставки товару на ТОВ «Будівництво Технології Системи», а саме з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року встановлено, що ТОВ «ГК Сінерджи» придбавав певні види будівельних матеріалів, а реалізовував ТОВ «Будівництво Технології Системи» інші, що свідчить на думку податкового органу про неможливість реалізації зазначених матеріалів, які фактично не придбавалися.

Виходячи з наведеного, за твердженнями уповноважених осіб податкового органу ТОВ «ГК Сінерджи» здійснювало поставки матеріалів на адресу ТОВ «Будівництво Технології Системи» не у повному обсязі.

Отже, на підставі викладених обставин, уповноважені особи податкового органу прийшли до висновку, що документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності було виконано без отримання результатів таких операцій в дійсності. Станом на 30 вересня 2020 року по взаємовідносинах з ТОВ «ГК Сінерджи» по рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» по рах. 63 рахується кредиторська заборгованість у сумі 835 434,44 грн.

Також, уповноваженими особами податкового органу зазначено, що згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «ДР-СТАЛЬ» будівельних матеріалів на загальну суму 18 731 077,35 грн, у т.ч. ПДВ 3 121 846,22 грн.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки було надано первинні документи та картка рах. 631 по контрагенту з ТОВ «ДР- СТАЛЬ», згідно з якими встановлено оприбуткування на рах. 205 наступних товарів: еко-сателіт, насоси відцентровані, станція змішування, тощо.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «ДР-СТАЛЬ» реєструвало придбання наступних товарів та послуг: фарбу латексну, асфальтобетон, бордюри, вентилі, втулки, датчики, клапани, клей, ламінат, металочерепицю, насоси, пісок, плитка, профілі, тощо.

Водночас, за твердженнями службових осіб податкового органу, згідно з рахунком 205 ТОВ «Будівництво Технології Системи» встановлено оприбуткування від ТОВ «ДР-СТАЛЬ» товарів, які не були придбані зазначеним контрагентом. Аналізуючи Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ «ДР-СТАЛЬ» за період поставки товару на ТОВ «Будівництво Технології Системи», а саме з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року встановлено, що ТОВ «ДР-СТАЛЬ» придбавав одні види будівельних матеріалів, а реалізовував ТОВ «Будівництво Технології Системи» інші, що свідчить про неможливість реалізації зазначених матеріалів, які фактично не придбавалися.

Отже, на переконання уповноважених осіб податкового органу, проведеною перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що операції щодо придбання, оплати та відображення у бухгалтерському обліку ТОВ «Будівництво Технології Системи» вказаних товарів підтверджуються картками рахунків, договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками на оплату, актами списання товарів.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, які стосуються господарських відносин ТОВ «Будівництво Технології Системи» і контрагентів ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій», ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ДР-СТАЛЬ» колегія суддів вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Наведені вище докази спростовують твердження відповідача, викладені ним в акті перевірки на підставі відомостей бази ІС «Податковий блок», що вказані вище товари були отримані позивачем від третіх осіб на безоплатній основі та не зареєстровані податкові накладні по придбанню таких товарів.

Щодо тверджень податкового органу про відсутність податкових накладних, то як вірно встановлено судом першої інстанції. щодо кожної господарської операції (передача товарів, оплата їх вартості) контрагентами позивача, які на момент перебування у господарських відносинах з позивачем зареєстровані платником податку на додану вартість, складались податкові накладні, форма та зміст яких відповідають вимогам встановленим статтею 201 Податкового кодексу України, складені податкові накладні своєчасно зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Вартість товарів, перелік яких наведений відповідачем у акті перевірки повністю оплачена позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Судом першої інстанції були вірно відхилені висновки контролюючого органу про те, що постачальниками не були зареєстровані податкові накладні по придбанню на товар, оскільки чинним податковим законодавством України не покладено на платника податків, у даному випадку позивача, обов`язку та не наділено його повноваженнями щодо перевірки дотримання податкового законодавства як його контрагентом так і іншими контрагентами у ланцюгу постачання товару, який купується платником податків.

Так, позивач не може нести відповідальності за недотримання або неналежне дотримання своїх податкових зобов`язань як з боку ТОВ «Будівництво Технології Системи» і контрагентів ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій», ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ДР-СТАЛЬ», так і з боку суб`єктів господарювання у яких спірні контрагенти позивача здійснювали придбання товарів, які потім були продані ними позивачу.

Приписи законодавства не ставлять у залежність право формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року у справі «Булвес проти Болгарії», яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд, який неодноразово зазначав, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою, та була неодноразово викладена, зокрема, у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19, законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання безтоварними господарських операцій позивача із згаданими контрагентами.

Також, в акті перевірки службові особи податкового органу зазначили, що згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування придбання ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «МДНБУД» будівельно-монтажних робіт за об`єктом «Капітальний ремонт аварійної ділянки теплових мереж від ЦТП на вул. Ш. Алейхема, буд. 22 до ж/б Ш. Алейхема, буд. 22, буд. 24, буд. 26/23, вул. Ревуцького, буд. 25А до ж/б на вул. Ревуцького, буд.23, буд.21, буд. 27, буд. 25, вул. Вербицького, буд. 4А, буд. 4Б, буд. 4, буд. 6А, буд. 8, буд. 8А, буд. 10А, буд. 8Б, вул. Тростянецькій, буд. 2, буд. 4/2, у м. Києві», робіт по реконструкції (термосанація) дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 11 Шевченківського району м. Києва проспект Перемоги, 23-а, робіт з капітального ремонту системи опалення Київського міського центру крові на вул. Максима Берлінського, буд. 12, м. Києва на загальну суму 5 293 841,85 грн, у т.ч. ПДВ - 882 306,98 грн.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки було надано первинні документи та картки рах. 631 по контрагенту ТОВ «МДНБУД», згідно з якими встановлено оприбуткування будівельних робіт на загальну суму 5 293 841,85 грн, у т.ч. ПДВ - 882 306,98 грн відповідно до виписаних актів виконаних робіт.

Службові особи податкового органу зазначили, що за результатами аналізу ТОВ «МДНБУД» вбачається відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних засобів та відсутності необхідної кількості найманих працівників, що, у подальшому, унеможливлює процес реалізації робіт/послуг, що стало підставою для висновку про те, що первинні документи укладені між ТОВ «Будівництво Технології Системи» та ТОВ «МДНБУД» документально оформлювались всупереч вимогам діючого законодавства України.

Надаючи оцінку посиланням апелянта на відсутність у ТОВ «МДНБУД» трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

До того ж, посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Також, наявними в матеріалах справи підтверджується, що позивач придбавав товари у контрагентів, виключно з діловою метою, для використання їх у власній господарській діяльності, зокрема, з під час розгляду справи та з аналізу наявних в матеріалах справи документів вбачається, що такі товари використовувались позивачем при виконанні будівельних робіт на об`єктах замовників.

Суд першої інстанції також вірно звернув увагу на те, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб`єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовується апелянтом.

Аналізуючи зміст акту перевірки, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем фактично не заперечується надання позивачем первинних документів, не вказано наявність недоліків останніх чи їх невідповідність приписам Податкового кодексу та законодавчим нормам щодо бухгалтерського обліку.

В той же час, висновки, які стали підставою в подальшому для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на узагальненій податковій інформації, та зводяться до відсутності у контрагентів необхідних ресурсів, обсягів основних засобів та, зокрема, трудових ресурсів, відсутності інформації про джерела походження придбаного товару.

При цьому, відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Крім іншого, в Акті перевірки службові особи податкового органу посилаються на те, що Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62019000000001031 від 11 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, в ході якого досліджуються наступні обставини - службові особи Києво-Святошинського РДА Київської області, діючи у змові з представниками ряду комерційних структур протягом 2018-2019 років здійснювали розкрадання коштів державного та місцевого бюджетів в особливо великих розмірах.

Також, службовими особами податкового органу було зазначено, що відповідно до відомостей з «Єдиного державного реєстру судових рішень» наявні ухвали по кримінальним провадженням, за ознаками кримінальних правопорушень, а саме, судом були встановлені наступні посилання.

Контролюючий орган в акті перевірки посилається на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 32017000000000147 від 09 серпня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Вказаною ухвалою було задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України товариства з обмеженою відповідальністю «АТОН ДЖЕЙ».

Однак, колегія суддів наголошує, що ані під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі суб`єктом владних повноважень не було роз`яснено та доведено, яким чином ТОВ відповідальністю «АТОН ДЖЕЙ» мало відношення до господарської діяльності позивача або його контрагентів.

Також, службові особи податкового органу в акті перевірки посилались на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 42019000000002241 від 23 жовтня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 191, частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України. У вказаній ухвалі, зокрема, зазначено: «...що упродовж 2019 року посадові особи ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» (код ЄРДПОУ 42871215), діючи умисно, за попередньою змовою із службовими особами Державної податкової служби (далі - ДПС) України, Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області, Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області, а також посадовими особами юридичних осіб приватного права, які отримували бюджетні кошти за виконання робіт, надання товарів та послуг, та іншими невстановленими особами, відображали у власних бухгалтерських документах неправдиві відомості про нібито проведені роботи, надані товари та послуги, використовуючи власні банківські рахунки, в результаті чого заволоділи бюджетними коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем.»

Судом першої інстанції було встановлено, що вказаною вище ухвалою суду було задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти, які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках відкритих в АТ АКБ «Львів» (МФО 325268), наступних підприємств: ТОВ «ВЕСТ ТАБАККО ГРУП» (код ЄДРПОУ 41424926), ТОВ «ВІК ЛІМАРДО» (код ЄДРПОУ 42636737) та зобов`язано посадових осіб: АТ АКБ «Львів» (МФО 325268) надати інформацію у вигляді довідки про залишок грошових коштів на рахунках: ТОВ «ВЕСТ ТАБАККО ГРУП» (код ЄДРПОУ 41424926), ТОВ «ВІК ЛІМАРДО» (код ЄДРПОУ 42636737).

Водночас, як вірно зауважив Окружний адміністративний суд міста Києва. під час розгляду даної справи не було встановлено, яке відношення вказані вище підприємства, а саме: ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» (код ЄРДПОУ 42871215), ТОВ «ВЕСТ ТАБАККО ГРУП» (код ЄДРПОУ 41424926) і ТОВ «ВІК ЛІМАРДО» (код ЄДРПОУ 42636737) мали до позивача та його контрагентів. Вказані обставини не були відображені навіть в ухвалі суду і не підтверджуються матеріалами перевірки позивача.

Так, з системного аналізу матеріалів акту перевірки не було встановлено будь-яких реальних відомостей про наявність взаємовідносин вказаних вище підприємств з позивачем та/або з його контрагентами та посилань на належні докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про нереальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами.

До того ж, апеляційний суд звертає увагу, що частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, будь-які висновки про фіктивність підприємства чи про непричетність осіб до його реєстрації чи діяльності, про здійснення будь-якої незаконної діяльності, так як і про винність особи у вчинені злочину, можуть ґрунтуватись лише на обставинах, встановлених вироком суду у кримінальному провадженні, однак, останніх в межах спірних правовідносин відповідачем не надано.

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем первинні документи були надані не в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами, колегія суддів відхиляє, оскільки останні не надавались до суду першої інстанції, при цьому, доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, апелянт не надав, що унеможливлює використання останніх в силу приписів частини четвертої статті 308 КАС України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Будівництво Технології Системи» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій, доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог з огляду на недоведення відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятих рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року.

До того ж, колегія суддів наголошує, що Головне управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі обмежились фактично лише викладом обставин та норм права, проте не зазначили та не обґрунтували, у чому саме полягає неправильне застосування (порушення) судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 08 вересня 2022 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна