Постанова

від 05.09.2022 по справі 120/19499/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/19499/21-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

06 вересня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

за участю:

представника позивача: Балинського Богдана Валерійовича

представника відповідача: Ременяк Світлани Яківни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс-ВО" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс-ВО" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Представник позивача вимоги своєї апеляційної скарги підтримав просив її задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення апеляційної скарги позивача заперечувала, просила суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОТРАНС-ВО» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21).

25.11.2021 року заступником начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, керуючись статтею 20 на підставі підпункту75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту80.2.2 пункту 80.2 статті 80 на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №5316/02-32-07-05 від 18.10.2021 року видано наказ №3591к «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого, зобов`язано провести фактичну перевірку ТОВ «ЗЕРНОТРАНС-ВО», за адресою місця реєстрації: Вінницька обл., м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, 88/20 та адресою місця зберігання пального: Вінницька обл., Тульчинський р-н., с. Нестерварка, вул. Леонтовича, 78, з питань з питань дотримання вимог законодавства, зокрема, в сфері обігу пального.

Фактичною перевіркою встановлено порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (із внесеними змінами та доповненнями), а саме ТОВ «ЗЕРНОТРАНС-ВО» здійснювало господарську діяльність із отримання (розвантаження, розливу) та використання пального в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів, без реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП СЕ).

За результатами перевірки ТОВ «ЗЕРНОТРАНС-ВО», складено акт фактичної перевірки №9940/02-32-07-05/41294240 від 04.11.2021 року, від підпису та отримання якого керівництво підприємства відмовилось, тому працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області було складено акт відмови від підпису та отримання акта фактичної перевірки від 04.11.2021 року №918/02-32-07-05/41294240 Примірники складених актів направлено поштою на юридичну адресу ТОВ «ЗЕРНОТРАНС-ВО».

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2021 року №0119550705 про застосування штрафних санкції в сумі 1000000,00грн.

Вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення - рішення, позивач звернувся до суду для його скасування.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 16.12.2021 року №0119550705, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1 000 000,00 грн. за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме здійснення господарської діяльності із отримання та використання пального без реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП СЕ), прийнято правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, однією з підстав для скасування спірних податкових повідомлень рішень є порушення відповідачем процедури проведення перевірки.

Надаючи оцінку доводам апелянта в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Положенням пункту 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Таким чином, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15) від 20 вересня 2019 року (справа №0340/1931/18) та від 04.11.2021 (справа № 640/11902/19).

Тобто, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. У такому випадку висновки Акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

При цьому колегія суддів також враховує, що за правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020), "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".

У постанові від 22.09.2020 (справа №520/8836/18) Верховний Суд зазначив, що "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".

Як вбачається зі змісту наказу № 3591к від 25.10.2021 фактична перевірка була призначена на підставі п.п.80.2.2, п.80.2 ст.80 ПК України однак не зазначені обставини, які чітко повинні визначати мету її проведення та власне самі фактичні підстави, що випливають із згаданої норми податкового законодавства щодо зазначеного платника податків.

Слід також відмітити, що наказ на проведення фактичної перевірки, з вищевказаних підстав, може бути винесений контролюючим органом лише в разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

При цьому, передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктами 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України мало бути отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Однак, як видно зі змісту оскаржуваного наказу, у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що не свідчить про наявність в ньому інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль в формі фактичної перевірки.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.05.2018 у справі № 813/3977/16, від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 та від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18, від 09.09.2020 у справі №640/21536/19.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що контролюючим органом отримано інформацію, що зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю (проведення фактичної перевірки).

Також, за змістом наказу №3591к від 25.10.2021, такий складено на підставі ряду нормативно-правових актів, втім посилання на будь-яку інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби в наказі не зазначено.

Стосовно посилання в наказі на доповідну записку, то слід звернути увагу на те, що внаслідок отримання відповідної інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю. В той же час, така інформація та фактичний контроль не може бути безмежним у часі її призначення та проведення.

Відтак посилання на доповідну записку без зазначення конкретних фактів, що зумовили призначення фактичної перевірки позивача є не обґрунтованим.

Крім того доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпункту 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Отже податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу.

Крім того, відсутня також і будь-яка інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки.

Більше того, колегія суддів зазначає, що спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ТОВ "ЗЕРНОТРАНС - ВО" вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена відповідачем.

При цьому рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Водночас, принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

У відповідності до вимог ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що повідомлення про початок проведення невиїзної документальної перевірки, до початку проведення такої, позивачу не було вручено, також позивача не було ознайомлено з наказом про її проведення. Вказані обставини відповідачем не спростовані, жодних належних та достатніх доказів на спростування встановлених судом апеляційної інстанції обставин відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління ДПС у Вінницькій області не довело наявність підстав в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки ТОВ "ЗЕРНОТРАНС - ВО", що обумовлює скасування наказу «Про проведення фактичних перевірок» №3591к від 25.10.2021, в частині проведення перевірки позивача , як протиправного.

Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм чинного законодавства, а також дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що в даному випадку відповідачем було незаконно розпочато та проведено документальну перевірку, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2018р. (справа №1570/7146/12) та від 24.10.2018р. (справа №808/1746/15).

У зв`язку з чим, колегії суддів приходить до висновку, що зважаючи на вказані порушення, допущені відповідачем при проведенні документальної перевірки, свідчать про протиправність дій відповідача.

Отже, за результатами розгляду справи колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо проведення документальної перевірки призводять до відсутності правових наслідків такої, а тому акт про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту вчинення ТОВ "ЗЕРНОТРАНС - ВО", за яке оскаржуваними податковим повідомленнями-рішеннями до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення №0119550705 від 16.12.2021 року, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні податкових повідомлень-рішень платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, колегія суддів вважає, що встановлені обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність, а тому відсутня необхідність перевірки порушень позивачем вимог Податкового законодавства, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Враховуючи факт встановлення судом апеляційної інстанції наявності порушення в діях відповідача норм Податкового законодавства в частині проведення фактичної перевірки, тому прийняте за її наслідком податкове повідомлення - рішення №0119550705 від 16.12.2021 є протиправними та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційних скарг частково спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Враховуючи, що за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем відповідно до квитанцій від 28.12.2021 року № 1583, від 10.01.2022 року № 1601 та від 14.06.2022 №1658 сплачено судові збори, то за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень кошти сплачені у відповідності до вищезазначених квитанцій підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс-ВО" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс-ВО" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс-ВО" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0119550705 від 16.12.2021 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс-ВО" штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс-ВО" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області судові витрати на сплату судового збору у розмірі 37 500 (тридцять сім тисяч п`ятсот гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 вересня 2022 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.