Рішення

від 29.08.2022 по справі 144/1757/21

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1757/21

Провадження № 2/144/195/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретарів судового засідання Грушовенко О.В., Ковтун Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова С.О.,

представника відповідача ПП «ЗІС» - адвоката Притули В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди землі від 09.12.2010, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до приватного підприємства «ЗІС» про дострокове розірвання договору оренди землі від 09.12.2010.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,5035 га, з кадастровим номером 0523785000:01:000:0277, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказану земельну ділянку ним передано в оренду ПП «ЗІС» на підставі договору оренди землі від 09.12.2010, зареєстрованого 29.12.2010 за № 041005900518, строком на 15 років. Відповідно до вказаного правочину орендна плата вноситься у грошовій формі 1059, 86 грн., що становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач зазначив, що ПП «ЗІС», яке користується його земельною ділянкою, не належним чином виконує умови договору оренди землі, зокрема, щодо сплати орендної плати, що надає право орендодавцю вимагати дострокового розірвання договору.

У зв`язку з відсутністю згоди позивача на отримання орендної плати в натуральній формі сільськогосподарською продукцією, ПП «ЗІС» зобов`язано проводити виплату орендних платежів виключно у грошовій формі, однак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 роки з 2018 року по 2020 рік.

Разом з тим, позивачем вказано, що жодних дій, направлених на для виконання своїх договірних обов`язків щодо внесення орендних платежів за місцем проживання орендодавця за період дії договору уповноваженими особами ПП «ЗІС» не здійснювалось.

13 грудня 2021 судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до свого провадження та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали.

Копію ухвали про прийняття справи до свого провадження відповідач отримав 20.12.2021 та 04.01.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , у зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю заявлених позовних вимог.

У відзиві зазначено, що ПП «ЗІС» доклало всіх можливих зусиль та вчинило всі залежні від них дії для виплати ОСОБА_1 орендної плати. Протягом 2011-2014 років позивач постійно отримував орендну плату в розмірах, визначених договором. У подальшому щороку перед виплатою орендної плати відповідальні працівники ПП «ЗІС» повідомляли ОСОБА_1 усно та у телефонному режимі про місце, час та порядок отримання орендної плати. Починаючи з 2015 року і по даний час при виплаті орендної плати орендодавцям, у тому числі, ОСОБА_1 , повідомляли про можливість отримання ним орендної плати в ПП «ЗІС», проте, позивач навмисно відмовлявся від отримання коштів у відповідача, мотивуючи тим, що йому заборонили отримувати орендну плату в ПП «ЗІС» представники ТОВ «Теплик Агро». Також підприємством направлялися запрошення позивачу про можливість отримання орендної плати у орендаря рекомендованими листами, які ОСОБА_1 також відмовлявся отримувати.

Крім того, 10.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до Теплицького районного суду з позовною заявою про визнання спірного договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «ЗІС», недійсним із підстав непідписання його позивачем. Проте, за клопотанням представника позивача адвоката Клінчикова С.О. позовну заяву залишено без розгляду.

Незважаючи на наведені вище рішення судів, 01.08.2019 ОСОБА_1 знову уклав договір оренди на вказану спірну земельну ділянку з ТОВ «Теплик - Агро», що свідчить про те, що дії позивача спрямовані не на отримання позивачем орендної плати у ПП «ЗІС» за договором оренди землі від 09.12.2010, а на навмисне ухилення від її отримання з метою у подальшому звернутися з даним позовом до суду.

До того ж, із аналогічними позовними вимогами до Теплицького районного суду зверталась ОСОБА_2 , якій рішенням Теплицького районного суду від 05.07.2017, з яким 29.08.2017 погодився апеляційний суд Вінницької області, відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі між нею та ПП «ЗІС» у зв`язку з систематичною невиплатою орендної плати так, як ОСОБА_2 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовилась отримувати від орендаря орендну плату. Постановою КЦС ВС від 18.03.2020 вказані рішення суду першої і апеляційної інстанції залишено без змін.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказує, що він неодноразово звертався до керівника ПП «ЗІС» із вимогою проводити йому виплати орендної плати, але ніяких доказів того, на підтвердження того, що він звертався до керівника ПП «ЗІС» із вимогою проводити виплату йому орендної плати на його особистий банківський рахунок із наданням за банківських реквізитів, чи шляхом поштового переказу. Навпаки, представники ПП «ЗІС» щороку неодноразово повідомляли орендодавця про можливість отримати орендну плату, проте ОСОБА_1 відмовлявся від її отримання. Твердження позивача про те, що керівництво ПП «ЗІС» повинно привозити йому орендну плату особисто додому не відповідає дійсності, оскільки договором оренди землі не це передбачено.

На переконання ПП «ЗІС» ОСОБА_1 навмисно не отримував орендну плату в ПП «ЗІС», оскільки в січні 2014 року уклав договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ТОВ «Теплик Агро», а після оскарження ПП «ЗІС» до ВОАС укладеного договору з ТОВ «Теплик Агро» (справа № 802/4439/14-а), уклав договір оренди вказаної ділянки з ФГ «Ташлик+», який також був оскаржений ПП «ЗІС» в Теплицькому районному суді (справа № 144/1136/15-ц) та ухвалою суду від 18.05.2016 провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від підтримання позовних вимог, так як відповідачі у добровільному порядку уклали угоди про розірвання оспорюваних договорів.

Крім того, 10.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до Теплицького районного суду з позовною заявою про визнання договору оренди землі, укладеного 09.12.2010 із ПП «ЗІС», недійсним із підстав, що нібито вказаний договір оренди землі ОСОБА_1 особисто не підписував, а їх підписав Відповідач (справа № 144/823/16-ц). Ухвалою Теплицького районного суду від 03.12.2021 за клопотанням представника позивача - адвоката Клінчикова С.О. вказану позовну заяву залишено без розгляду.

Дані обставини ще раз доводять, що ОСОБА_1 не мав бажання отримувати орендну плату в ПП «ЗІС», а його дії були спрямовані на передачу належної йому земельної ділянки іншому орендарю, зокрема ТОВ «Теплик Агро».

Підтвердженням того, що ОСОБА_3 не мав і не має бажання отримувати орендну плату в ПП «ЗІС» згідно договору від 09.12.2010, вказує і той факт, що ОСОБА_1 , незважаючи на неодноразові рішення судів (Вінницького окружного адміністративного суду справа № 802/4439/14-а та Теплицького районного суду справа № 144/1136/15-ц) про визнання недійсними укладання договорів оренди вказаної земельної ділянки з іншими орендарями, 01 серпня 2019 знову уклав договір оренди на вказану земельну ділянку з ТОВ «Теплик Агро», що підтверджується інформаційною довідкою № 293574266 від 03.01.2022 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, дії ОСОБА_1 направлені не на отримання орендної плати в ПП «ЗІС» за договором оренди землі від 09.12.2010, а на навмисне ухилення від отримання орендної плати та створення навмисно перешкод у її виплаті ПП «ЗІС» із метою в подальшому подати позов про розірвання договору оренди землі, у зв`язку з порушенням істотних умов договору орендарем, зокрема, систематичною невиплатою орендної плати, що і зроблено позивачем. З огляду на викладене, ОСОБА_1 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовився виконувати умови договору оренди, а саме отримувати від ПП «ЗІС» орендну плату в розмірі, який визначений договором.

Ухвалою суду від 25 травня 2022 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22 червня 2022.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Представник позивача адвокат Клінчиков С.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Вказав, що його довіритель жодним чином не ухилявся від отримання орендної плати та не створював ПП «ЗІС» перешкоди для її виплати. Усіх належних дій щодо проведення нарахування орендної плати та її виплати позивачеві, з боку орендаря не вчинено, у тому числі і внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса чи нотаріальної контори, як це передбачено положенням ст. 537 ЦК України. Таким чином, ПП «ЗІС», систематично не сплачуючи ОСОБА_1 орендної плати, грубо порушило умови договору. Тому з посиланням на порушення вимог ст. ст. 532, 537, 611, 614 ЦК України, представник просив достроково розірвати даний договір.

Представник відповідача адвокат Притула В.Л. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивач з 2011 року до 2015 року отримував орендну плату у ПП «ЗІС», а з 2015 року по даний час відмовився від її отримання. Натомість, представник наголосив, що ПП «ЗІС» готове виплатити ОСОБА_1 орендну плату не лише за 2018 2020 роки, а і за 2015 2017 та за 2021 рік у любий для нього спосіб та час.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що тривалий час працює бухгалтером - обліковцем у ПП «ЗІС». Вона особисто знає ОСОБА_1 та щороку повідомляє його, як і всіх інших орендодавців про дату, час та місце виплати орендної плати. До 2015 року орендодавець ОСОБА_1 отримував орендну плату завжди у натуральному виразі, жодних нарікань з приводу неналежного виконання умов договору від позивача не було. А після 2015 року він перейшов до ТОВ «Теплик-Агро», відтоді відмовлявся отримувати кореспонденцію від ПП «ЗІС» та орендну плату. На регулярні запрошення отримати орендну плату, він відмовлявся від спілкування, мотивуючи свою відмову тим, що ОСОБА_5 , яка організовувала перехід орендодавців до ТОВ «Теплик-Агро», заборонила їм отримувати орендну плату від ПП «ЗІС», оскільки за цю ж земельну ділянку сплачувались кошти від ТОВ «Теплик-Агро». Місце видачі орендної плати, яку в натуральній формі видавали на току, не змінювалось. Випадків відмови у виплаті орендної плати ОСОБА_1 , яку він завжди отримував зерном, не було ніколи.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що працює завідуючою складом у ПП «ЗІС». До 2014 року орендодавець ОСОБА_1 отримував орендну плату зерном, жодних нарікань з його сторони з приводу неналежного виконання умов договору підприємством не було. Потім ОСОБА_5 агітувала мешканців с. Петрашівка передати свої земельні ділянки в оренду ТОВ «Теплик-Агро». Про можливість отримати орендну плату повідомляла ОСОБА_4 . Місце її виплати у натуральній формі (зерном) не змінилося. Про місце та час виплати орендної плати ПП «ЗІС» регулярно повідомляє орендодавців, в тому числі ОСОБА_1 , але він відмовляється її отримувати.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що особисто знає ОСОБА_8 та працівників ПП «ЗІС». Підприємство з 2006 року орендує належну йому на праві приватної власності земельну ділянку. Щороку восени він вчасно отримує від орендаря орендну плату на току зерном. Із 2006 року місце видачі орендної плати не змінювалось. У 2014-2015 роках ОСОБА_5 агітувала його надати свою земельну ділянку в оренду ТОВ «Теплик-Агро» та забороняла отримувати орендну плату у ПП «ЗІС», просила не розкривати поштову кореспонденцію від ПП «ЗІС», що ним і було зроблено. Однак, з 2017 року він дотримується умов договору оренди, укладеного з ПП «ЗІС». ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щороку повідомляють його, як і інших орендодавців, про час і місце отримання орендної плати зерном, а у випадку незгоди в грошовій формі. Позиція ОСОБА_1 щодо отримання орендної плати від ПП «ЗІС» йому невідома.

Судом встановлено, що 09.12.2010 між ОСОБА_1 та ПП «ЗІС» в особі директора Зублевича Івана Станіславовича укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав в оренду ПП «ЗІС» належну йому згідно Державного акту серії ЯБ № 71665 від 12 грудня 2007 земельну ділянку площею 2,5035 га, розташовану на території Петрашівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 15 років. Договір зареєстрований у Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2010 № 041005900518 (а.с. 9-10 ).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 293574266 від 03.01.2022 вбачається, що 28.12.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 із ТОВ «Теплик Агро» на підставі договору оренди б/н, виданий 01.08.2019 строком на 15 років (а.с. 34-35).

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що за 2017 - 2020 роки ОСОБА_1 нарахована ПП «ЗІС» орендна плата, з якої сплачено податок, однак, виплачена не була. Також вбачається, що за вказаний період (а.с. 52-71).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 про що, крім показів свідків, наданих у судовому засіданні свідчать: рекомендований лист адресований ОСОБА_1 (а.с. 43), запрошення про можливість отримання орендної плати за 2015 - 2017 роки (а.с. 44-51), рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200047935 від 13.09.2017, опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2015 2017 роки, квитанція про оплату рекомендованого листа, форма № 19 з відміткою про повернення рекомендованого листа, рекомендований лист адресований ОСОБА_1 , запрошення про можливість отримання орендної плати за 2015-2018 роки, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200079446 від 14.12.2018 року, опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2015 2018 роки, квитанція про оплату рекомендованого листа форма № 20 з відміткою, про повернення рекомендованого листа (а.с. 51), рекомендований лист адресований ОСОБА_1 , запрошення про можливість отримання орендної плати за 2017 2019 роки, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2440013149256 від 21.08.2019, опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2017 2019 роки, квитанція про оплату рекомендованого листа, які повернулися в ПП «ЗІС» з відміткою про відмову в отриманні листа, рекомендований лист адресований ОСОБА_1 , запрошення про можливість отримання орендної плати за 2018 2020 роки, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200010810 від 21.12.2020, опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2018 2020 роки, квитанція про оплату рекомендованого листа, форма № 20 з відміткою про повернення рекомендованого листа у зв`язку з відмовою отримання.

Оригінали зазначених документів, представлених представником відповідача, судом оглянуто під час дослідження письмових доказів.

Разом з тим, суд приймає до уваги показання свідків, надані у судовому засіданні, які підтвердили факт односторонньої відмови позивача від отримання орендної плати від ПП «ЗІС», при тому, що місце її виплати не змінювалося.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Свобода договору включає, серед іншого, право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 792 ЦК Україниза договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, єЗакон України«Про орендуземлі» від 06.10.1998 № 161-ХІV.

За змістомст. 1 ЗУ «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 24даного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3 ст.31 договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі»врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Відповідно до п. 36 спірного договору оренди землі від 09.12.2010, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як свідчить п. 37 договору оренди землі, його розірвання в односторонньому порядку не допускається.

Устатті 141 ЗК Українисеред підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другоюстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у Постанові від 29.07.2020 у справі № 277/526/18 виклав свою позицію, а саме: «Загальні положення щодо наслідків порушення зобов`язань визначеністаттями 610-611 ЦК України. Зокрема, стаття 610 ЦК Українипередбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (статті 611 ЦК України).

Отже, невиконання зобов`язань однією зі сторін договору має наслідком розірвання договору за ініціативою сторони, яка втратила інтерес до виконання та продовження правовідносин за договором. Згідно зістаттею 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У пункті "д" частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі статтями13,15,21 Закону України «Про оренду землі»одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановлених договором розмірі, строку та порядку. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, вказує на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки і може бути підставою для його розірвання. За своєю правовою природою поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі.».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Верховний Суд у своїй Постанові від 22.09.2020 у справі № 327/163/17 Верховний суд дійшов висновку, що «згідно із частиною другоюстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), вказано, що при розірванні договору оренди землі з підстав невиплати орендної плати позивачу доведенню підлягає наявність в сукупності двох умов: істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням.

Суд вважає, що позивачем не зазначено у позові та не доведено під час судового розгляду заподіяння шкоди, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі, а також жодних інших обставин, які могли б бути підставою для його розірвання.

Пунктом 9 договорів оренди землі від 09.04.2010 сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем грошовою формою у розмірі 3% нормативної грошової оцінки, що складає 1059, 86 грн.

Як встановлено у судовому засіданні, що ОСОБА_1 завжди отримував орендну плату не у грошовій формі, а продукцією. Натомість, стороною позивача не доведено, що орендодавець звертався до ПП «ЗІС» із заявою про те, що бажає у подальшому отримувати орендну плату грошима, не повідомляв відповідача про свої банківські реквізити тощо, як і не доведено факту відмови орендаря у виплаті орендної плати у грошовій формі.

Також суд звертає увагу на те, що з позовною вимогою про стягнення орендної плати стороною позивача не заявлено, тоді як представник відповідача підкреслив, що підприємство готове виплатити ОСОБА_1 орендну плату за весь період у любий зручний для нього час.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовився виконувати умови договору оренди, а саме, отримувати від ПП «ЗІС» орендну плату в розмірі, визначеному договором оренди землі.

Щодо посилання представника позивача на положення ст. 537 ЦК України про те, що ПП «ЗІС» не вжило усіх можливих заходів для виплати орендної плати ОСОБА_1 , зокрема, шляхом внесення боргу на депозит нотаріуса, нотаріальної контори, варто зазначити, що аналіз даної норми дає підстави вважати, що виконання зобов`язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори - є правом боржника, а не прямим його обов`язком.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх беззаперечних доказів на їх підтвердження, тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову, судові витрати підлягають залишенню за позивачем у відповідності до положення ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76,78, 81, 95, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЗІС» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.12.2010 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, адреса: 21036, вул. Д. Галицького, 27 а, оф. 203 м. Вінниця, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 364 від 19.12.2003.

Відповідач: Приватне підприємство «ЗІС», адреса: вул. Затишна, 6, кв. 4, с. Війтівка Бершадського (Гайсинського) району Вінницької області, код ЄДРПОУ 13319364.

Представник відповідача: адвокат Притула Василь Леонідович, адреса: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 820 від 25.03.2013.

Повне судове рішення складено та підписано 08.09.2022.

Суддя