Постанова

від 07.12.2022 по справі 144/1757/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/1757/21

Провадження № 22-ц/801/1872/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Довгалюк Л. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 рокуСправа № 144/1757/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Бешлей Г. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди землі,

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішенняТеплицького районногосуду Вінницькоїобласті від30серпня 2022року, ухвалене у складі судді Довгалюк Л.В.в приміщеннісуду вм.Теплик,повний текстрішення складено08.09.2022,-

в с т а н о в и в :

08.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ЗІС» (далі ПП «ЗІС») про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,5035 га, з кадастровим номером 0523785000:01:000:0277, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказану земельну ділянку ним передано в оренду ПП «ЗІС» на підставі договору оренди землі від 09.12.2010 року, зареєстрованого 29.12.2010 року за № 041005900518, строком на 15 років.

Відповідно до пункту 11 договору орендна плата вноситься у такі строки один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 25 грудня. Орендна плата вноситься у грошовій формі 1059,86 грн., що становить 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9 договору).

Однак, ПП «ЗІС» не належним чином виконує умови договору оренди землі, зокрема, щодо сплати орендної плати, що надає право орендодавцю вимагати дострокового розірвання договору.

У зв`язкуз відсутністюзгоди позивачана отриманняорендної платив натуральнійформі сільськогосподарською продукцією, ПП «ЗІС» зобов`язано проводити виплату орендних платежів виключно у грошовій формі, однак, заборгованість відповідача перед позивачем становить за 3 роки з 2018 року по 2020 рік.

Жодних дій, направлених для виконання своїх договірних обов`язків щодо внесення орендних платежів за місцем проживання орендодавця за період дії договору уповноваженими особами ПП «ЗІС» не здійснювалось. Знаючи про місце проживання орендодавця позивач мав можливість провести розрахунок по орендних платежів шляхом здійснення поштового переводу через відділення поштового зв`язку.

Виходячи з наведеного, положень статті 141 ЗК України, статті 32 Закону України «Про оренду землі», ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі укладений 19.12.2010 року між ПП «ЗІС» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області загальною площею 2,5035 га з кадастровим номером 0523785000:01:000:0277 та зареєстрованим в Теплицькому регіональному відділенні Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель 29.12.2010 року вчинено запис з номером 041005900512.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 30.08.2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючисьіз рішеннясуду першоїінстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводамиапеляційної скаргиє те,що судомпершої інстанціїбуло вставноленофакт неналежноговиконання умовдоговору з боку ПП «ЗІС», а саме систематична невиплата позивачу орендних платежів по договору оренди землі на протязі 2018-2020 років.

Позивач не отримав всього чого очікував за договором оренди на протязі трьох років поспіль, а відповідач тим часом безперешкодно та безоплатно користувався земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві власності.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не довів факту заподіяння шкоди відповідачем у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів, та обов`язку звертатися до ПП «ЗІС» про виплату орендної плати.

Суд першої інстанції в порушення частини першої статті 77 ЦПК України як доказ заперечень відповідача прийняв рекомендований лист адресований ОСОБА_1 , запрошення про можливість отримання орендної плати за 2015-2017 роки, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200047935 від 13.09.2017; опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2015-2017 роки; квитанцію про оплату рекомендованого листа, форма № 19 з відміткою про повернення рекомендованого листа, рекомендований лист адресований ОСОБА_1 за 2017 рік. Підставою позову є невиплата орендної плати за 2018-2020 роки, а тому зазначені документи відносяться до періоду, який не вказаний у підставах позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «ЗІС», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з огляду на наступне.

У справі встановлено наступні обставини.

09.12.2010між ОСОБА_1 та ПП«ЗІС» укладенодоговір орендиземлі,за умовамиякого ОСОБА_1 передав воренду ПП«ЗІС» належнуйому згідноДержавного актусерії ЯБ№ 71665від 12.12.2007земельну ділянкуплощею 2,5035га, розташовану на території Петрашівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 15 років. Договір зареєстрований у Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2010 № 041005900518 /а.с. 9-10/.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 293574266 від 03.01.2022 вбачається, що 28.12.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 із ТОВ «Теплик Агро» на підставі договору оренди б/н, виданий 01.08.2019 строком на 15 років /а. с. 34-35/.

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що за 2017 - 2020 роки ОСОБА_1 нарахована ПП «ЗІС» орендна плата, з якої сплачено податок, однак, виплачена не була /а. с. 52-71/.

Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачем не доведено заподіяння шкоди, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі, а також жодних інших обставин, які могли б бути підставою для його розірвання. ОСОБА_1 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовився виконувати умови договору оренди, а саме, отримувати від ПП «ЗІС» орендну плату в розмірі, визначеному договором оренди землі.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено наступний висновок:

«підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18), постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

Внесення належних із боржника кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса на підставі статті 537 ЦК України є правом, а не обов`язком боржника. Не скориставшись своїм правом щодо внесення орендної плати на депозит нотаріуса ПП «ЗІС» не може вважатись таким, що порушило зобов`язання, а отже, несплата орендної плати у разі відсутності даних про орендодавця і не внесення грошових коштів у депозит не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати і бути підставою для розірвання такого правочину.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем протягом 2018-2020 років не сплачувалась орендна плата.

Заперечуючи проти позову, ПП«ЗІС»посилалось на те, що ОСОБА_1 у 2018 - 2020 роках за отриманням орендної плати до приміщення підприємства не з`являвся.

ПП«ЗІС»на підтвердження тієї обставини, що відповідачем було докладено зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 надано :

-рекомендований лист адресований ОСОБА_1 ; запрошення про можливість отримання орендної плати за 2015-2017 роки; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200047935 від 13.09.2017 року; опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2015-2017 роки; квитанцію про оплату рекомендованого листа, форма № 19 з відміткою про повернення рекомендованого листа;

-рекомендований лист адресований ОСОБА_1 , запрошення про можливість отримання орендної плати за 2015-2018 роки; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200079446 від 14.12.2018 року; опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2015-2018 роки; квитанцію про оплату рекомендованого листа, форма № 20 з відміткою про повернення рекомендованого листа;

-рекомендований лист адресований ОСОБА_1 , запрошення про можливість отримання орендної плати за 2017-2019 роки; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2440013149256 від 21.08.2019 року; опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2017-2019 роки; квитанцію про оплату рекомендованого листа, які повернулися у ПП «ЗІС» з відміткою про відмову в отриманні листа;

-рекомендований лист адресований ОСОБА_1 , запрошення про можливість отримання орендної плати за 2018-2020 роки; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200010810 від 21.12.2020 року; опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2018-2020 роки; квитанцію про оплату рекомендованого листа, форма № 20 з відміткою про повернення рекомендованого листа у зв`язку з відмовою отримання. /а. с. 43-51/.

Колегія суддів вважає, що надані відповідачем у якості доказу рекомендовані листи-повідомлення про нарахування орендної плати ОСОБА_1 свідчать про те, що ПП «ЗІС» докладало зусилля для здійснення виплати орендної плати орендодавцю.

Доказів того, що ОСОБА_1 звертався до ПП «ЗІС» з претензіями з приводу невиплати орендної плати за період 2018-2020 роки суду не надано.

Крім цього, у справі встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 році звертався до суду з позовом про визнання договору оренди землі від 09.12.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «ЗІС», недійсним. Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 03.12.2021 року у справі № 144/823/16-ц позовну заяву залишено без розгляду.

01.09.2019 року ОСОБА_1 уклав договір оренди спірної земельної ділянки з ТОВ «Теплик-Агро».

Крім того, колегія суддів приймає до уваги показання свідків, допитаних при розгляді справи в суді першої інстанції, які показали, що працівники ПП «ЗІС», а саме: бухгалтер-обліковець та завскладом, особисто повідомляли ОСОБА_1 про дату, час та місце виплати орендної плати, однак останній відмовлявся від її отримання.

Позовних вимог про стягнення орендної плати ОСОБА_1 не заявляв.

Установивши, що орендар направляв орендодавцю листи-повідомлення про її нарахування за 2018-2020 роки та про можливі варіанти отримання такої плати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі. Відмова орендодавця від отримання орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди, як за змістом наведених вище норми матеріального права, так і за умовами укладеного між сторонами правочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПП «ЗІС» мало кілька варіантів виконання взятих на себе зобов`язань зі сплати орендних платежів у спірному періоді, зокрема: за місцем проживання орендодавця, шляхом направлення орендної плати переказом на відділення АТ «Укрпошта», внесенням коштів на депозитний рахунок нотаріуса, не можуть бути прийняті до уваги, з наступних підстав.

Так, внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса не є обов`язком орендаря, а в розуміння статті 537 ЦК України регламентує лише можливу поведінку орендаря та нотаріуса. Крім цього, ОСОБА_1 відмовлявся як від отримання листів адресованих ПП «ЗІС» та нарахованих йому коштів за орендну плату.

Указані обставини спростовують доводи позивача про те, що ПП «ЗІС» не вживало заходів спрямованих на виплату орендної плати.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 12.12.2022 року.