Рішення

від 29.08.2022 по справі 144/1756/21

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1756/21

Провадження № 2/144/194/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретарів судового засідання Грушовенко О.В., Ковтун Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова С.О.,

представника відповідача ПП «ЗІС» - адвоката Притули В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЗІС» про дострокове розірвання договору оренди землі від 09.12.2010, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до приватного підприємства «ЗІС» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,5799 га, з кадастровим номером 0523785000:01:000:0088, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказану земельну ділянку нею передано в оренду ПП «ЗІС» на підставі договору оренди землі (без номеру) від 09.12.2010, зареєстрованого 29.12.2010 за № 041005900523, строком на 15 років.

Із 2014 та по даний час ОСОБА_1 жодного разу орендної плати від ПП «ЗІС» не отримувала. На неодноразові усні звернення до керівника підприємства, останній жодних дій по виконанню договірних зобов`язань внесення орендної плати згідно договору оренди землі не вчиняв.

З метою спонукання відповідача виплатити позивачу заборгованість по орендній платі, 01.10.2018 ОСОБА_1 надала довіреність ОСОБА_2 , який 05.11.2018 звернувся до директора ПП «ЗІС» із заявою про виплату йому, як довіреній особі, плати за користування земельною ділянкою, що належить позивачу.

Проте, 04.12.2018 за вихідним № 300/2018 директор ПП «ЗІС» відмовив йому у виплаті орендних платежів.

Відповідно до п. 9 вказаного правочину орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 1059,86 грн., що становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

За змістом п. 11 договору орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 25 грудня.

Заборгованість по орендних платежах ПП «ЗІС» перед ОСОБА_1 , на які поширюється строк звернення до суду, становить три роки (з 2018 по 2020 роки включно).

В оскаржуваному договорі оренди, жодним чином не зазначено способу, місця та порядку внесення орендних платежів за користування земельною ділянкою позивачу.

Таким чином, підписавши даний правочин ПП «ЗІС» взяло на себе зобов`язання щорічно здійснювати абсолютно всі заходи та дії (включаючи внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса чи нотаріальної контори, як передбачено ст. 537 ЦК України) по внесенню орендних платежів орендодавцю та погодилось з дією принципу презумпції його вини.

Неналежне виконання відповідачем умов договору, зокрема щодо сплати орендної плати, надає право орендодавцю вимагати дострокового розірвання такого договору.

13 грудня 2021 судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до свого провадження та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали.

Копію ухвали про прийняття справи до свого провадження відповідач отримав 20.12.2021 та 04.01.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , у зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю заявлених позовних вимог.

У відзиві зазначено, що ПП «ЗІС» доклало усіх можливих зусиль та вчинило усі залежні від них дії для виплати ОСОБА_1 орендної плати. Протягом 2011-2014 років позивач постійно отримувала орендну плату в розмірах, визначених договором. У подальшому щороку перед виплатою орендної плати відповідальні працівники ПП «ЗІС» повідомляли позивача усно та у телефонному режимі про місце, час та порядок отримання орендної плати, направляли їй запрошення рекомендованими листами, проте, позивач навмисно відмовлялася від отримання коштів у ПП «ЗІС», мотивуючи свою відмову тим, що їй заборонили отримувати орендну плату у відповідача представники ТОВ «Теплик Агро». У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відмовлялася отримувати орендну плату за усними запрошеннями працівників ПП «ЗІС», їй направлялися рекомендовані листи із повідомленням про можливість отримання орендної плати, які позивач також одержати відмовлялась.

ПП «ЗІС» щороку нараховує орендну плату ОСОБА_1 за оренду вказаної земельної ділянки, утримує та сплачує відповідні податки, що підтверджується формою 1 ДФ за 2018, 2019, 2020 роки.

ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що неодноразово зверталася до керівника ПП «ЗІС» із вимогою проводити їй виплати орендної плати, але ніяких доказів на підтвердження цього не надала, як і жодного доказу про те, що вона повідомила ПП «ЗІС» свої банківські реквізити, на які орендар міг би перераховувати орендну плату. Твердження позивача про те, що керівництво ПП «ЗІС» повинно привозити кошти їй особисто додому, не відповідає дійсності, оскільки не передбачено умовами договору оренди землі.

Крім того, на прохання ОСОБА_1 29 березня 2011 ПП «ЗІС» виплатило їй одноразово орендну плату за 14 календарних років по двох договорах оренди землі від квітня 2006 року та по одному договорі оренди землі від грудня 2010 року у загальній сумі 44517 гривень, що підтверджується нотаріально завіреною заявою ОСОБА_1 , яку позивачем долучено до позовної заяви. Вказаний факт свідчить про те, що на прохання орендодавця ПП «ЗІС» виплатило орендну плату у формі та у спосіб, який зручний для неї та якби ОСОБА_1 звернулася до орендаря із відповідним проханням про перерахунок їй орендної плати на особистий банківський рахунок та надала відповідні банківські реквізити, чи шляхом поштового переводу на її ім`я, то ПП «ЗІС» здійснило би розрахунки у зручний для позивача спосіб.

На переконання ПП «ЗІС» ОСОБА_1 навмисно не отримувала та не мала на меті отримувати орендну плату, оскільки вже в січні 2014 року уклала договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ТОВ «Теплик Агро», а після оскарження ПП «ЗІС» до ВОАС даного договору (справа № 802/4439/14-а), уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ФГ «Ташлик+», який також був оскаржений ПП «ЗІС» до Теплицького районного суду (справа № 144/1136/15-ц), ухвалою суду від 18.05.2016 провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, оскільки відповідачі у добровільному порядку уклали угоди про розірвання оспорюваних договорів.

Крім того, 10.06.2016 ОСОБА_1 звернулася до Теплицького районного суду з позовною заявою про визнання договору оренди землі, укладеного 09.12.2010 із ПП «ЗІС» недійсним, з підстав, що нібито вказаний договір оренди землі вона особисто не підписувала, а їх підписав відповідач (справа № 144/823/16-ц). Ухвалою Теплицького районного суду від 02.12.2021 за клопотанням представника позивача адвоката Клінчикова С.О. вказаний позов залишено без розгляду.

Вказані обставини ще раз доводять, що ОСОБА_1 не мала бажання отримувати орендну плату в ПП «ЗІС», а її дії були направлені на передачу належної їй земельної ділянки іншому орендарю, зокрема ТОВ «Теплик Агро».

Підтвердженням того, що ОСОБА_1 не мала і не має бажання отримувати орендну плату в ПП «ЗІС» згідно договору від 09.12.2010 вказує і той факт, що ОСОБА_1 , незважаючи на неодноразові рішення судів (Вінницького окружного адміністративного суду справа № 802/4439/14-а та Теплицького районного суду справа № 144/1136/15-ц) про визнання недійсними укладання договорів оренди вказаної земельної ділянки з іншими орендарями, 19 лютого 2019 знов уклала договір оренди на вказану земельну ділянку з ТОВ «Теплик Агро», що підтверджується інформаційною довідкою № 293574257 від 03.01.2022 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Таким чином дії ОСОБА_1 направлені не на отримання орендної плати в ПП «ЗІС» за договором оренди землі від 09.12.2010, а на навмисне ухилення від отримання орендної плати та створення перешкод у виплаті орендної плати ПП «ЗІС» з метою у подальшому звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди землі у зв`язку з порушенням істотних умов договору орендарем щодо систематичної невиплати орендної плати, що і зроблено позивачем. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовилася виконувати умови договору оренди, а саме отримувати від ПП «ЗІС» орендну плату в розмірі, який визначений договором оренди землі.

Представник відповідача неодноразово наголосив, що ПП «ЗІС» готове виплатити ОСОБА_1 орендну плату не лише за 2018 2020 роки, а і за 2015 2015 та за 2017 рік.

ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до ПП «ЗІС» із претензіями з приводу невиплати орендної плати за період 2018 2020 роки, що також свідчить про те, що позивач не мала наміру отримувати орендну плату в орендаря, а її дії були спрямовані на штучне створення обставин, нібито підприємство не виконує умови договору оренди землі від 09.12.2010, зокрема систематично не виплачує орендну плату, з метою розірвання даного договору та передачі в оренду вказаної земельної ділянки до ТОВ «Теплик Агро». Також ОСОБА_1 не надано жодного доказу, що вона зверталася із скаргами до контролюючих органів з приводу невиплати їй орендної плати ПП «ЗІС».

З аналогічними позовними вимогами до Теплицького районного суду зверталась ОСОБА_3 , якій рішенням Теплицького районного суду від 05.07.2017, з яким 29.08.2017 погодився апеляційний суд Вінницької області, відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі між нею та ПП «ЗІС» у зв`язку з систематичною невиплатою орендної плати так, як ОСОБА_3 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовилась отримувати від орендаря орендну плату. Постановою КЦС ВС від 18.03.2020 вказані рішення суду першої і апеляційної інстанції залишено без змін.

Таким чином, ПП «ЗІС» умов договору оренди землі від 09.12.2010, укладеного між ПП «ЗІС» та ОСОБА_1 , не порушувало і доклало усіх зусиль щодо дотримання умов договору та виплати орендної плати позивачу.

Ухвалою суду від 25 травня 2022 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22 червня 2022.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Представник позивача адвокат Клінчиков С.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Вказав, що позивач жодним чином не ухилялася від отримання орендної плати та не створювала ПП «ЗІС» перешкод для її виплати. Усіх належних дій щодо проведення нарахування орендної плати та її виплати позивачеві з боку орендаря не вчинено, у тому числі і внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса чи нотаріальної контори, як це передбачено положенням ст. 537 ЦК України. Таким чином, ПП «ЗІС», систематично не сплачуючи ОСОБА_1 орендної плати, грубо порушило умови договору, тому з посиланням на положення ст. ст. 532, 537, 611, 614 ЦК України, представник позивача просив достроково розірвати даний договір.

Представник відповідача адвокат Притула В.Л. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивач з 2011 року до 2014 року отримувала орендну плату у ПП «ЗІС», а з 2015 року по даний час відмовилася від її отримання, в зв`язку з укладенням договору з ТОВ «Теплик Агро». Підприємством на прохання орендодавця наперед було виплачено орендну плату по 3-х земельних ділянках, які також перебувають в оренді ПП «ЗІС». Щодо спірної земельної ділянки позивач із 2010 по 2015 роки отримувала орендну плату у натуральній формі та не повідомляла орендаря про своє бажання у подальшому отримувати гроші через Укрпошту, не надала свої банківські реквізити. Натомість, представник наголосив, що ПП «ЗІС» готове виплатити ОСОБА_1 орендну плату не лише за 2018 2020 роки, а і за 2015 2017 та за 2021 рік у любий зручний для неї спосіб та час.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що тривалий час працює бухгалтером - обліковцем у ПП «ЗІС». ОСОБА_1 проживала у с. Петрашівка, потім виїхала до Тростянця. В оренді ПП «ЗІС» перебуває 4 земельні ділянки, які їй належать. За певний період орендодавцю за її проханням була виплачена орендна плата наперед по 3-х ділянках. Свідок підтвердила, що вона особисто щороку повідомляла орендодавців, в тому числі і позивача, у телефонному режимі, листами та при особистих зустрічах про дату, час та місце виплати орендної плати. До 2014 року орендодавець ОСОБА_1 отримувала орендну плату, а після 2014 року орендодавці уклали договори з ТОВ «Теплик-Агро», відтоді відмовлялися отримувати орендну плату у ПП «ЗІС» за вказівкою ОСОБА_5 , яка організовувала їх перехід до ТОВ «Теплик-Агро». Місце видачі орендної плати у натуральній формі не змінювалось із 2006 року. Претензій щодо розміру орендної плати та нарікань із приводу неналежного виконання умов договору від позивача не було.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що працює завідуючою складом у ПП «ЗІС». До 2015 року орендодавець ОСОБА_1 отримувала орендну плату у орендаря, жодних нарікань з її боку з приводу неналежного виконання умов договору підприємством не було. Далі ОСОБА_5 стала агітувати мешканців с. Петрашівка передати свої земельні ділянки в оренду ТОВ «Теплик-Агро», і відповідач висловила бажання розірвати договір або перейти ТОВ «Теплик-Агро». У подальшому позивач переїхала проживати до м. Тростянець. Свідок підтвердила, що ОСОБА_1 повідомляли щороку у телефонному режимі про виплату орендної плати, перераховували кошти поштовими переказами, проте, остання відмовлялася від їх отримання.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що знає ОСОБА_8 та працівників ПП «ЗІС». Підприємство з 2006 року орендує належну йому на праві приватної власності земельну ділянку. Щороку восени він вчасно отримує від орендаря орендну плату на току зерном. Із 2006 року місце видачі орендної плати не змінювалось. У 2014-2015 роках ОСОБА_5 агітувала його надати свою земельну ділянку в оренду ТОВ «Теплик-Агро» та забороняла отримувати орендну плату у ПП «ЗІС», просила не розкривати поштову кореспонденцію від ПП «ЗІС», що ним і було зроблено. Однак, з 2017 року він дотримується умов договору оренди, укладеного з ПП «ЗІС». ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щороку повідомляють його, як і інших орендодавців, про час і місце отримання орендної плати зерном, а у випадку незгоди в грошовій формі. Позиція ОСОБА_1 щодо отримання орендної плати від ПП «ЗІС» йому невідома.

Судом встановлено, що 09.12.2010 між ОСОБА_1 та ПП «ЗІС» в особі директора Зублевича Івана Станіславовича укладено договір оренди землі б/н, за умовами якого ОСОБА_1 передала в оренду ПП «ЗІС» належну їй згідно Державного акту серії ЯЛ № 237587 від 28 липня 2010 земельну ділянку площею 2,5799 га, розташовану на території Петрашівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 15 років. Договір зареєстрований у Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2010 № 041005900523 (а.с. 10-11).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 293574257 від 03.01.2022 вбачається, що 08.05.2015 зареєстровано право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 із ТОВ «Теплик Агро» на підставі договору оренди б/н, виданого 19.02.2016 строком на 7 років (а.с. 38-39).

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що за 2018 - 2020 роки ОСОБА_1 нарахована ПП «ЗІС» орендна плата, з якої сплачено податок, однак, виплачена не була (а.с. 56-75).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 про що, крім показів свідків, наданих у судовому засіданні свідчать: рекомендований лист адресований ОСОБА_1 (а.с. 47), запрошення про можливість отримання орендної плати за 2015-2017 роки (а.с. 48), рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200047951 від 13.09.2017, опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2015 2017 роки (а.с. 50), квитанція про оплату рекомендованого листа, форма 20 з відміткою про повернення рекомендованого листа, рекомендований лист адресований ОСОБА_1 , запрошення про можливість отримання орендної плати за 2015 2018 роки, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200077575 від 14.12.2018, опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2015-2018 роки, квитанція про оплату рекомендованого листа форма № 20 з відміткою про повернення рекомендованого листа, рекомендований лист адресований ОСОБА_1 , запрошення про можливість отримання орендної плати за 2017-2019 роки, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2440013149027 від 21.08.2019, опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2017-2019 роки, квитанція про оплату рекомендованого листа форма 20 з відміткою про повернення рекомендованого листа, рекомендований лист адресований ОСОБА_1 , запрошення про можливість отримання орендної плати за 2018-2020 роки, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200010799 від 21.12.2020, опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2018-2020 роки, квитанція про оплату рекомендованого листа, форма 20 з відміткою про повернення рекомендованого листа.

Оригінали зазначених документів, представлені представником відповідача, судом оглянуто під час дослідження письмових доказів.

Разом з тим, суд не приймає до уваги показання свідків, надані у судовому засіданні, які підтвердили факт односторонньої відмови позивача від отримання орендної плати від ПП «ЗІС», незважаючи на регулярні запрошення, при тому, що місце її виплати не змінювалося.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Свобода договору включає, серед іншого, право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору.

За змістом ч. ч. 1, 2ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно дост.792 ЦК Україниза договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, єЗакон України«Про орендуземлі» від 06.10.1998 № 161-ХІV.

За змістомст. 1 ЗУ «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 24даного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3 ст.31 договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Відповідно до п. 36 спірного договору оренди землі № 441 від 19.04.2006, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як свідчить п. 37 договору оренди землі, його розірвання в односторонньому порядку не допускається.

Устатті 141 ЗК Українисеред підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, згідно із частиною другоюстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй Постанові від 29.07.2020 у справі № 277/526/18 виклав свою позицію, а саме: «Загальні положення щодо наслідків порушення зобов`язань визначеністаттями 610-611 ЦК України. Зокрема,стаття 610 ЦК Українизазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (статті 611 ЦК України).

Отже, невиконання зобов`язань однією зі сторін договору має наслідком розірвання договору за ініціативою сторони, яка втратила інтерес до виконання та продовження правовідносин за договором. Згідно зістаттею 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У пункті "д" частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі статтями13,15,21 Закону України «Про оренду землі»одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановлених договором розмірі, строку та порядку. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, вказує на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки і може бути підставою для його розірвання. За своєю правовою природою поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі.».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Верховний Суд у своїй Постанові від 22.09.2020 у справі № 327/163/17 Верховний суд дійшов висновку, що «згідно із частиною другоюстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) вказано, що при розірванні договору оренди землі з підстав невиплати орендної плати позивачу доведенню підлягає наявність в сукупності двох умов: істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням.

Суд вважає, що позивачем не зазначено у позові та не доведено під час судового розгляду заподіяння шкоди, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі, а також жодних інших обставин, які могли б бути підставою для його розірвання.

Пунктом 9 договору оренди землі від 09 грудня 2010 сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем грошовою формою у розмірі 1,5% нормативної грошової оцінки (у подальшому змінено на 3%) нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Стороною позивача не доведено, що орендодавець зверталася до ПП «ЗІС» із повідомленням відповідача про свої банківські реквізити тощо, як і не доведено факту відмови орендаря у виплаті орендної плати у грошовій формі.

Також суд звертає увагу на те, що з позовною вимогою про стягнення орендної плати стороною позивача не заявлено, тоді як представник відповідача наголосив на тому, що підприємство готове виплатити ОСОБА_1 орендну плату за весь період у любий зручний для неї час.

З огляду на вище викладене суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовилася виконувати умови договору оренди, а саме, отримувати від ПП «ЗІС» орендну плату в розмірі, визначеному договором оренди землі.

Щодо посилання представника позивача на положенняст. 537 ЦК Українипро те, що ПП «ЗІС» не вжило усіх можливих заходів для виплати орендної плати ОСОБА_1 зокрема, шляхом внесення боргу на депозит нотаріуса, нотаріальної контори, варто зазначити, що аналіз даної норми дає підстави вважати, що виконання зобов`язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори - є правом боржника, а не прямим його обов`язком.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч. ч. 1 та 8 ст. 83 ЦПУ України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх беззаперечних доказів на їх підтвердження, тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010).

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову, судові витрати підлягають залишенню за позивачем у відповідності до положення ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76,78, 81, 95, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЗІС» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.12.2010 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, адреса: 21036, вул. Д. Галицького, 27 а, оф. 203 м. Вінниця, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 364 від 19.12.2003.

Відповідач: Приватне підприємство «ЗІС», адреса: вул. Затишна, 6, кв. 4, с. Війтівка Бершадського (Гайсинського) району Вінницької області, код ЄДРПОУ 13319364.

Представник відповідача: адвокат Притула Василь Леонідович, адреса: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 820 від 25.03.2013.

Повне судове рішення складено та підписано 08.09.2022.

Суддя