Постанова

від 27.10.2022 по справі 144/1756/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/1756/21

Провадження № 22-ц/801/1865/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Довгалюк Л. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 рокуСправа № 144/1756/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Якименко М. М.,

секретар судового засідання Михайленко А. В.

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне підприємство «ЗІС»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняТеплицького районногосуду Вінницькоїобласті від 30 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді ДовгалюкЛ. В. у смт. Теплик, повне судове рішення складено 08 вересня 2022 року,-

в с т а н о в и в :

07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПП «ЗІС» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,5799 га, з кадастровим номером 0523785000:01:000:0088, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09 грудня 2010 року між сторонами укладений договір оренди цієї земельної ділянки (без номеру) строком на 15 років, про що в державному реєстрі було вчинено запис 29 грудня 2010 року за № 041005900523, однак відповідач не виконує умови договору, з 2014 року систематично не сплачує орендну плату, яка повинна виплачуватись щороку не пізніше 25грудня.

З метою спонукання відповідача виплатити позивачу заборгованість по орендній платі, 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 надала довіреність ОСОБА_2 , який 05 листопада 2018 року звернувся до директора ПП «ЗІС» із заявою про виплату йому, як довіреній особі, плати за користування земельною ділянкою, що належить позивачу. Проте, 04 грудня 2018 року за вихідним № 300/2018 директор ПП «ЗІС» відмовив йому у виплаті орендних платежів.

Невиплата орендної плати ПП «ЗІС» на яку поширюється строк звернення до суду, становить три роки: з 2018 по 2020 роки включно, що і є підставою дострокового розірвання договору оренди.

Рішенням Теплицькогорайонного судуВінницької областівід 30серпня 2022року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що ПП «ЗІС» щороку нараховує орендну плату ОСОБА_1 за оренду вказаної земельної ділянки, утримує та сплачує відповідні податки, що підтверджується формою 1 ДФ за 2018, 2019, 2020 роки. ПП «ЗІС» умов договору оренди землі не порушувало і доклало усіх зусиль щодо дотримання умов договору та виплати орендної плати позивачу, яка своєю поведінкою в односторонньому порядку відмовилась від виконання умов договору оренди, а саме отримувати від ПП «ЗІС» орендну плату в розмірі, визначеному договором оренди землі. ОСОБА_1 не мала бажання отримувати орендну плату в ПП «ЗІС», її дії були направлені на передачу належної їй земельної ділянки іншому орендарю, зокрема ТОВ «Теплик Агро».

Не погодившись із цим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року скасувати, постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги: достроково розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 2,5799 га, з кадастровим номером 0523785000:01:000:0088, яка знаходиться на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, укладений 19 грудня 2010 року між ним та Приватним підприємством «ЗІС», зареєстрований у Теплицькому регіональному відділення Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 041005900523.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 жодних дій спрямованих на відмову від договору не вчиняла. Вважає, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків про те, що вона не довела факту заподіяння їй шкоди у зв`язку із систематичною невиплатою орендних платежів, та щодо її обов`язку звертатись до ПП «ЗІС» з вимогою про виплату орендної плати. Зауважує, що ПП «ЗІС» мало кілька варіантів виконати обов`язок зі сплати орендних платежів за спірний період (2018-2020 роки), зокрема: готівковими коштами за місцем проживання позивача, яке орендарю було відоме, або направленням орендної плати переказом через відділення АТ «Укрпошта», однак не скористалося жодною.

Посилається на постанови Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 14.11.2018 року у справі № 484/301/18, від 14.08.2019 у справі № 484/4135/18, просить її апеляційну скаргу задовольнити.

06 жовтня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ПП«ЗІС» адвоката Притули В. Л., в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПП «ЗІС» адвокат Притула В.І. заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні. ОСОБА_1 та її представник адвокат Клінчиков С. О. в судове засідання не зявились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою засобів електронного зв`язку та СМС повідомлень.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам закону.

По справі встановлено наступні обставини:

- ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності від 28 липня 2010 року серії ЯЛ №287587 є власником земельної ділянки, яка розташована на території Петрашківської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12).

- 09 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ПП «ЗІС» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,5799 га терміном на 15 років, який зареєстрований 29 грудня 2010 року у Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» за № 041005900523 (а. с. 10 - 11).

Пунктами 9, 11 зазначеного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3, 0 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1059,86 грн. Орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 25 грудня.

Пунктом 36 укладеного між сторонами договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

- Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 293574257 від 03.01.2022 року - 08 травня 2015 року зареєстровано право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 із ТОВ «Теплик Агро» на підставі договору оренди б/н, виданого 19лютого2016 року, строком на 7 років (а.с. 38-39).

- Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що за 2018 - 2020 роки ОСОБА_1 нарахована ПП «ЗІС» орендна плата, з якої сплачено податок, однак, виплачена не була (а.с.56-75).

Згідно матеріалів справи, відповідачем направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про можливість отримання орендної плати:

- запрошення ОСОБА_1 (Вх. № 314/2017 від 13.09.2017 року) для отримання орендної плати за 2015-2017 роки (а.с. 48);

- опис вкладення до цінного листа на ім`я ОСОБА_1 (ф.107) з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2015 - 2017 роки (а.с. 48);

- рекомендований лист (конверт) адресований ОСОБА_1 (а.с. 47);

-рекомендоване повідомленняпро врученняпоштового відправлення№2441200047951від 13.09.2017року, без відмітки про його вручення (а.с. 47);

- форма 20 з відміткою про повернення рекомендованого листа за закінченням терміну зберігання (а.с. 49);

- рекомендований лист за реєстраційним номером 2441200077575 адресований ОСОБА_1 (а.с. 49);

-рекомендоване повідомленняпро врученняпоштового відправлення№2441200077575від 14.12.2018року, без відмітки про його вручення (а.с. 49),

- запрошення для отримання орендної плати за 2015 - 2018 роки на 27.12.2018 року (а.с. 50);

- опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2015 - 2018 роки (а.с. 50);

- квитанція про оплату рекомендованого листа (а.с. 51);

-рекомендоване повідомленняпро врученняпоштового відправлення№ 2440013149027від 21.08.2019року, без відмітки про його вручення (а.с. 51);

- рекомендований лист (конверт) адресований ОСОБА_1 (а.с. 51);

- запрошення про можливість отримання орендної плати за 2017-2019 роки (а.с. 52);

- опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2015-2019 роки (а.с. 52);

- рекомендований лист адресований ОСОБА_1 (а.с. 53);

-рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №244001200010799 від 21.12.2020 року, без відмітки про його вручення (а.с. 53);

- запрошення ОСОБА_1 (датоване 17.12.2020 року) для отримання орендної плати за 2018-2020 роки (а.с. 54);

- опис вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2018-2020 роки (а.с. 54);

- квитанція про оплату рекомендованого листа форма 20 з відміткою про повернення рекомендованого листа (а.с. 55).

Між сторонамивиник спірстосовно дострокового розірвання договору оренди через невиконання умов цього договору.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Аналогічне положення закріплено у пункті 36 договору, укладеного між сторонами.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено наступний висновок:

«підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18), постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

Внесення належних із боржника кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса на підставі статті 537 ЦК України є правом, а не обов`язком боржника. Не скориставшись своїм правом щодо внесення орендної плати на депозит нотаріуса ПП «ЗІС» не може вважатись таким, що порушило зобов`язання, а отже, несплата орендної плати у разі відсутності даних про орендодавця і не внесення грошових коштів у депозит не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати і бути підставою для розірвання такого правочину.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що відповідачем протягом 2018-2020 років не сплачувалась орендна плата.

Заперечуючи проти позову, ПП «ЗІС» посилалось на те, що ОСОБА_1 у 2018 - 2020 роках, не реагуючи на надіслані листи, за отриманням орендної плати до приміщення підприємства не з`являлася.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,, що надані відповідачем у якості доказу рекомендовані листи-повідомлення про нарахування орендної плати ОСОБА_1 свідчать про те, що ПП «ЗІС» докладало зусилля для здійснення виплати орендної плати орендодавцю.

Натомість орендодавиця не відреагувала на такі листи: не з`являлась для отримання орендної плати, не надала орендареві розрахунок, на який можна було перерахувати кошти, тому така її поведінка свідчить про недобросовісність її як контрагента за договором та про ухилення від отримання орендної плати.

Вірним є і висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довела факту заподіяння їй шкоди, при цьому суд враховує, що стверджуючи про порушення орендарем обов`язку з виплати орендної плати, позивач ОСОБА_1 вимоги про її стягнення не заявляла.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Установивши, що орендар вжив заходів щодо виплати орендної плати шляхом здійснення поштового переказу, направляв орендодавцю листи-повідомлення про її нарахування за 2018-2020 роки та про можливі варіанти отримання такої плати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі. Відмова орендодавця від отримання орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди, як за змістом наведених вище норми матеріального права, так і за умовами укладеного між сторонами правочину.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що ПП «ЗІС» мало кілька варіантів виконання взятих на себе зобов`язань зі сплати орендних платежів у спірному періоді, зокрема: привезти кошти за місцем проживання орендодавця, направити орендну плату переказом на відділення АТ «Укрпошта», апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_1 відмовлялася як від отримання орендної плати переказом на відділення АТ «Укрпошта», так і від отримання листів, адресованих їй ПП «ЗІС». Указані обставини спростовують доводи позивача про те, що ПП «ЗІС» безпідставно не виплатило позивачу орендну плату.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження, судове рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд зазначає, що ОСОБА_1 було сплачено 1 362 грн судового збору (а. с. 127), проте оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, понесені позивачем судові витрати слід залишити за нею, доказів понесення судових витрат відповідачем матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за позивачем.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2022 року

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

М. М. Якименко