Постанова

від 16.10.2007 по справі 8/547ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О

В А

Іменем

України

16.10.07                                                                                

Справа № 8/547ад.

Суддя  господарського суду Луганської області  Середа А.П., 

розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової  інспекції у Станично-Луганському районі, смт

Станично-Луганське Луганської області,

до Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, село Миколаївка Станично-Луганського району

Луганської області,

про стягнення 1308 грн. 47 коп.,

при секретарі судових засідань  Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -амішвіліРамі

РаміАстахова В.А. -старший державний податковий інспектор, - довіреність №118

від 03.05.07 року;

від відповідача -ОСОБА_1

-приватний підприємець, - паспорт НОМЕР_1, вид. ІНФОРМАЦІЯ_1, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено

вимогу про  стягнення  з  відповідача  боргу з єдиного податку  у сумі 1308,47 грн., який у нього

мається  за станом на  18.07.07 року 

за період з 20.02.04 року по 18.07.07 року.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу

адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання

призначено та фактично відбулося 02.10.07 року, за участю представників сторін.

Представники сторін звернулися до

суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу

технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ

«Прикінцеві та перехідні положення»КАС України, 

а тому його задоволено судом. 

У судовому засіданні представник

позивача позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов

не визнав, про що також зазначив у своєму запереченні на нього (вих. №б/н від

04.10.07 року; до суду надійшов 12.10.07 року), посилаючись на те, що з 2003

року не займається  підприємницькою

діяльністю; його матеріальне становище на даний час не надає можливості

сплачувати податковий борг.

І.Заслухавши  представників сторін, розглянувши матеріали

справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

          1.  04.12.2001 року Станично-Луганською районною

державною адміністрацією Луганської області ОСОБА_1, ідентифікаційний номер

НОМЕР_2, зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи (далі -ОСОБА_1, - відповідач), про що до ЄДРПОУ внесено

реєстраційний запис  НОМЕР_3.

          З 04.12.01 року у Державній

податковій інспекції Станично-Луганського району Луганської області (далі -ДПІ,

- позивач) її зареєстровано у якості платника податків.

          14.12.2001 року (вх. №1447) СПД

ОСОБА_1 звернулася до ДПІ з заявою про надання їй права у 2002 році

застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з виду

діяльності «роздрібна торгівля», а в подальшому зверталась з приводу надання їй

такого дозволу у 2002 році (заява від 12.03.02 року), 2003 (заява від

11.12.2002 року) та 2004 роках (заява від 05.12.03 року).

           В ДПІ вона отримала свідоцтво

НОМЕР_4 про надання їй права у 2002 році застосовувати спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності, як то передбачено Указом Президента

України від 03.07.1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку

та звітності суб'єктів малого підприємництва” (з наступними змінами та

доповненнями)( далі -Указ №727/98), - тобто у  такий спосіб вона погодилася на сплату єдиного

податку за відповідний вид діяльності -«роздрібна торгівля»- у розмірі 120,00

грн. на місяць, встановленого розпорядженням голови Станично-Луганської

районної ради від 22.10.99 року №64.

          За станом на  18.07.07 року 

відповідач має узгоджену суму податкового зобов'язання по сплаті єдиного

податку у сумі 1308,47 грн. (основний борг).

          Факт наявності несплаченого

податкового боргу з єдиного податку підтверджується довідкою  та розрахунком суми податкового боргу  відповідача; обліковою карткою платника

єдиного податку; першою (за №1/138 від 20.06.02 року на суму 0,02 грн.) та

другою (за №2/158 від 19.05.04  року на

суму 396,80 грн.) податковими вимогами.

          Як вбачається з матеріалів справи,

СПД ОСОБА_1 не вжила належних заходів до його погашення.

          ІІ. Заслухавши представника

позивача,  дослідивши та оцінивши

матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги

підлягають задоволенню частково з таких підстав.

          1.Кожен зобов'язаний

сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина

1 статті 67 Конституції України).

            Аналогічний обов'язок закріплений

у  пункті 3 частини 1 статті 1 Закону

України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»(далі

-ЗУ №1251-ХІІ), де сказано, що платники податків і зборів (обов'язкових

платежів) зобов'язані:

3)сплачувати належні суми податків

і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

           Частиною 6

статті 2 Указу №727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької

діяльності -фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа

наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Матеріалами справи доведено, що

відповідач не виконав цього припису Указу №727/98.

При вирішенні цього спору суд

керується частиною 2 ст. 5 Указу №727/98, в якій говориться, що суб'єкти

малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення,

своєчасність подання розрахунків та сплату 

сум єдиного податку згідно з законодавством України.

2. З урахуванням  цього, приймаючи до уваги те, що Указ не

містить у собі спеціального механізму примусового стягнення податкового боргу з

єдиного податку, суд при вирішенні спору керується Законом України від

21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами”  (далі -ЗУ №2181).

Судовий порядок стягнення

податкового боргу передбачено тільки підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ

№2181-ІІІ, відповідно до якого активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його

податкового боргу  виключно за рішенням

суду.

          Активами платника податків за

змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні

цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або

повного господарського відання.

          3.Право ДПІ на звернення до

суду з позовом про стягнення податкового боргу 

передбачено пунктом 11 ст. 11 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ

«Про державну податкову службу в Україні».

       4.Що стосується

терміну давності звернення позивача до суду з позовом про стягнення податкового

боргу, то суд при вирішенні цього спору керується  наступним.         

У статті 1 Цивільного кодексу

України (ст. 2 Цивільного кодексу УРСР, - оскільки боргові відносини виникли

під час дії цього Кодексу та продовжують мати місце після 01.01.04 року -часу

набрання чинності Цивільним кодексом України) сказано, що до майнових відносин,

заснованих на адміністративному та іншому владному підпорядкуванні  однієї сторони іншій стороні, а також до

податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, - а

тому при вирішенні цього спору суд не застосовує трирічний термін позовної

давності.

Підпунктом 15.2.1 п. 15.2 ст. 15

Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не

встановлено термін давності щодо СУДОВОГО порядку стягнення податкового боргу.

          Отже, відповідач позовні вимоги не

спростував.

          У суду при вирішенні цього спору

відсутні правові підстави для врахування матеріального становища відповідача.

          З урахуванням викладеного, приймаючи

до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача боргу з

єдиного податку, а також факт його ухилення від сплати цього боргу, - позовні

вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини 2  ст. 94 КАС України суд не стягує з

відповідача витрати по сплаті державного мита.

Судом прийнято до уваги те, що

позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.101.93 року №7/93

“Про державне мито”  при зверненні до

суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного,  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону

України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ

“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами”; ст.ст. 2 та 4 Указу Президента України від

03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва», керуючись ст.ст. 94,128, 150,

158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити  у повному обсязі.

           2.Стягнути з  Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка зареєстрована у

АДРЕСА_1, - на користь Державного бюджету 

України на р/р 34210379600330, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013,

отримувач: ВДК у Станично-Луганському районі ГУ ДКУ у Луганській області, код

платежу -16050200, код отримувача -24048187, - 

податковий борг з  єдиного податку

у сумі 1308 (одна тисяча триста вісім) грн. 47 коп., - звернувши стягнення на

активи боржника.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС

України  за згодою представників

сторін  у судовому засіданні 16.10.2007

року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили

після  закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження,  встановленого

Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде

подано.

Про апеляційне оскарження

рішення  суду  першої 

інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і

вимоги до суду апеляційної інстанції 

викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної 

інстанції  через суд  першої 

інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою, 

яка  її подає, до суду апеляційної

інстанції.

Заява про апеляційне оскарження

постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її

проголошення, а в разі складення 

постанови у повному  обсязі  відповідно 

до статті 160 цього Кодексу - з 

дня  складення  в 

повному обсязі. Апеляційна 

скарга  на  постанову 

суду першої інстанції подається протягом 

двадцяти  днів  після 

подання  заяви   про  

апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга 

може  бути  подана 

без  попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження,  якщо скарга

подається  у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі

складено та підписано 22.10.2007 року.

Суддя                                                                                                          А.П.Середа