Постанова

від 19.09.2006 по справі 8/547ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/547ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.09.06                                                                                 Справа № 8/547ад.

Суддя   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Антрацитівського району Луганської області в інтересах держави в особі Антрацитівської  об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенівське», село Рафайлівка Антрацитівського району,

про стягнення  45215 грн. 82 коп.,

при секретарі судових засідань  Качановській О.А.,

прокурор –Гришина Т.А., - посвідчення №912 від 29.03.06 року ;

в присутності представників сторін:

від позивача –Черевко Н.О. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №2  від 10.01.06 року;

від відповідача – не прибув, -                 

встановив:

           суть спору: прокурором в  інтересах позивача заявлено вимогу про стягнення  з відповідача  заборгованості з податку з доходів фізичних осіб (далі –ПДФО)  у  сумі   45215 грн. 82 коп.

          Згідно розпорядження голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 05.09.06 року розгляд справи доручено суду цього ж суду Середі А.П.

          Попереднє судове засідання відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства  України (далі –КАСУ) призначене та фактично відбулося 05.09.06 року.

Прокурором та представником позивача подано  клопотання про відмову від здійснення  фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та п. 2-1  розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАСУ, а тому  його задоволено судом.

У судовому засіданні він  позовні вимоги підтримав.

Відповідач до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, витребувані судом документи  не надав, але спрямував до суду письмові відзиви на позов: №7 від 29.08.06 року та №б/н від 19.09.06 року, в яких ставить суд до відома про те, що з позовними вимогами Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі –ОДПІ, - Позивач) про стягнення ПДФО у сумі 45215 грн. 82 коп. - згоден та просить суд розглянути справу по суті за відсутності його представника.

З урахуванням викладеного, керуючись частиною 2 ст. 49, ст.51 та 86 КАСУ, суд розглянув справу по суті за відсутності відповідача.

          Заслухавши прокурора та представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

           27.03.2000 року Антрацитівською районною державною адміністрацією Луганської області Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ясенівське»(далі –СТОВ „Ясенівське”, - Відповідач), ідентифікаційний код 30846955, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено запис  №24197254ю0010058, який  внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб»єкта підприємницької діяльності –юридичної особи від 27.03.2000 року, виданим Управлінням з питань економіки та власності Антрацитівської райдержадміністрації та довідкою Луганського обласного управління статистики №5521 від 31.03.2000 року.

          04.04.2000 року СТОВ «Ясенівське» Антрацитівською ОДПІ взято на облік як платника податків, що підтверджується довідкою №74/28-103 від 04.04.2000 року.

          В період з 14 по 15 вересня 2005 року  фахівцями ОДПІ здійснено комплексну  документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб СТОВ «Ясенівське», код за ЄДРПОУ 30846955, за період з 01.08.2002 року по 30.06.2005 року, - за результатами якої 15.09.06 року складено довідку №352/17-30846955.

          В ході згаданої перевірки виявлено факт наявності у СТОВ „Ясенівське” заборгованості з ПДФО за період з 01.08.02 року по 31.12.05 року (а в акті сказано –«за 2005 рік»)  у загальній сумі 45215,82 грн., який відображено у пункті довідки 2.1 розділу 2 вищезгаданої довідки „Перевірка правильності  обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб…”.

          З довідкою у день її складення, під розписку, ознайомлені  директор та головний бухгалтер СТОВ „Ясенівське”, які його підписали без будь-яких заперечень, зауважень та заяв.

          В адміністративному та судовому порядку результати перевірки, викладені у довідці, не оскаржували, тобто вона є чинною на час розгляду справи.

          Наявність у відповідача  заборгованості з ПДФО у сумі 45215 грн. 82 коп. підтверджується :

           вищезгаданою довідкою та додатками до неї;

          актом звірення суми заборгованості з ПДФО за станом на 01.07.05 року, не сплаченої за станом на 31.08.06 року, підписаним позивачем та відповідачем;

          додатками до цього акту, також підписаними обома сторонами;

          вищезгаданими письмовими відзивами відповідача на позов, в яких він повністю визнає наявність боргу з ПДФО.

          Заслухавши прокурора та представника позивача,  дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі  з таких підстав.          

          1.Як видно з матеріалів справи, борг зі сплати ПДФО утворився в період дії різних нормативних актів, якими було врегульовано до 01.01.04 року  та після 01.01.04 року порядок його стягнення.

Так, до 01.01.04 року на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року  №13-92 «Про прибутковий податок  з  громадян»(далі –ДКМУ №13-92) стягувався прибутковий податок, а з 01.01.04 року на підставі Закону України від 22.05.03 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі –ЗУ №889-ІУ) –стягується податок з доходів фізичних осіб (ПДФО).

З урахуванням того, що переважна частина боргу виникла та має місце, починаючи з 01.01.04 року, суд, враховуючи відсутність принципової різниці у порядку нарахування, стягнення та сплати до бюджету прибуткового податку та ПДФО, - при вирішенні спору ПО ЦІЙ СПРАВІ посилається на норми, викладені у Законі України від  22.05.03 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

2.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону  податок з доходів фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків.

          3. Як сказано у п. 2.1 ст. 2 Закону України від 22.05.03 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі –ЗУ №889-ІУ), - платниками цього податку є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

          нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ).

          4.Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього Закону оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, здійснюється податковим агентом.

          5.Пунктом 1.15 ст. 1. ЗУ №889-ІУ визначено, що податковим агентом  є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

          Звідси виходить, що відповідач по справі є податковим агентом у розумінні ЗУ №889-ІУ.

          Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          6.Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи  на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету (підпункт 8.1.2  пункту 8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          Наявними у справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги пунктів 16.1 та 16.2 ст.16 ЗУ №889-ІУ, якими передбачено, що  даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету.

          7.Особою, відповідальною за нарахування, утримання та  сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст.17 ЗУ №889-ІУ).

          Відповідно до пункту 19.2 ст.19 того ж Закону особи, які відповідно до нього мають статус податкових агентів, зобов'язані:

          своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або після такої виплати та за її рахунок.

          8.Фінансово  відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи:

          а)при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи (пункт 2.2 ЗУ №889-ІУ).

          9.Особами, відповідальними за погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є:

          а)при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент (підпункт 20.3.1 пункту 20.3 ст.20 ЗУ №889-ІУ).

           10.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення  вимог підпункту 6.3.1 п.6.3 ст.6; підпункту 6.5.1 п.6.5 ст.6; п 7.1 ст.7;  підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; пунктів 16.1-16.2 ст.16; пункту 17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону, - а тому прокурором та Антрацитівською ОДПІ цілком правомірно  щодо нього поставлено вимогу про сплату боргу  з податку з доходів фізичних осіб.

          11.Законом України №889-ІУ спеціально не врегульовано порядок примусового стягнення податкового боргу з ПДФО.

          Згідно підпункту „в” п. 22.11 ст. 22 названого Закону це питання врегульовано Законом України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181).

          У пункті 1.3 ЗУ №2181-ІІІ сказано, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          Наявними у справі матеріалами належним чином доведено, що Відповідачем як податковим агентом по стягненню ПДФО, стягнуто останній у сумі 45215 грн. 82 коп., але не сплачено до бюджету.

          12.Оскільки Позивач з приводу примусового стягнення з Відповідача податкового боргу з  ПДФО звернувся  до суду, то останній  при вирішенні цього спору керується статтею 3 „Підстави для примусового стягнення активів та визначення бюджетного фонду” ЗУ №2181-ІІІ, оскільки названим Законом у цій частині інше не передбачено.

            Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181, активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

          Заборгованість з ПДФО, яка є предметом спору по цій справі, є бюджетним фондом.

          Це прямо витікає із змісту підпункту 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, де сказано:

          у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

          13.Суд вважає за необхідне уточнити період стягнення боргу.

Так, у мотивувальній частині позовної заяви сказано, що одним з періодів, за який заявлено вимогу про стягнення боргу, є «заборгованість з податку з доходів з фізичних осіб   за 2005 рік у сумі 3995,89 грн.», - тобто йдеться про УВЕСЬ 2005 рік.

Але з вищезгаданої довідки перевірки, додатків до неї та акту взаємозвірки і додатків до нього видно, що фактично мова йде про період з 01.0105 року по 30.06.05 року.

З урахуванням цього суд вважає, що період заборгованості по цій справі складає час з 01.08.02 року по 30.06.05 року.

14.Що стосується питання позовної давності по цьому спору, то суд виходить з правила частини 2 ст. 1 Цивільного кодексу України, в якій сказано:

до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Далі. ЗУ №2181-ІІІ не містить у собі норми, якою було б врегульовано термін позовної давності ЩОДО СТЯГНЕННЯ у судовому порядку податкового боргу.

З урахуванням викладеного суд при вирішенні цього спору не застосовує правило позовної давності.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДФО, а також факт його ухилення від його сплати, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з Відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.9, п.4 частини 1 ст. 14 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб”;  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 , п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; ст. 1 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенівське», ідентифікаційний код 30846955, що знаходиться у селі Рафайлівка, вул. Підлісна, 27 Антрацитівського району Луганської області, розрахунковий  рахунок           260083010188  у філії Антрацитівського відділення №5371 АТ «ДОБУ», м. Антрацит, МФО 364229,  - на користь місцевого бюджету на поточний рахунок №33215800600010, код платежу –11010100, банк платника –УДК у Луганській області, МФО 804013, код отримувача –25992095, - борг з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45215 (сорок п»ять тисяч  двісті п'ятнадцять) грн. 82 коп.

          Згідно ч. 4 ст. 167 КАСУ у судовому засіданні 19.09.06 року оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 25.09.2006 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа