Постанова

від 06.09.2022 по справі 910/18060/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2022 р. Справа№ 910/18060/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Матішинець В.В.,

від відповідача - Субота О.В.,

від третьої особи-1 - не з`явився,

від третьої особи-2 - не з`явився,

від третьої особи-3 - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу

Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 (повний текст рішення складено 12.05.2022)

у справі № 910/18060/21 (суддя Нечай О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК 19"

до Міністерства юстиції України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1

та за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Сумської міської ради

2. Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації майнових прав" Лебединської районної ради Лєпкової Олени Олександрівни

про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК 19" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.

В обґрунтування позову позивач вказував, що оскаржуваний наказ було прийнято відповідачем всупереч вимогам п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також позивач стверджував, його не було повідомлено про час та місце розгляду скарги відповідачем, що позбавило позивача права бути присутнім при розгляді скарги та подати свої заперечення по суті скарги, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 309/5 від 27.01.2021 року "Про задоволення скарги" в частині скасування рішень від 21.12.2018 року №44779098, №44900814, прийнятих державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстрації майнових прав" Лебединської районної ради Лєпковою Оленою Олександрівною. Присуджено до стягнення з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК 19" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи підтверджують, що з 18.04.2019 року (з дати укладання договору оренди земельної ділянки) Сумська міська рада могла дізнатись про існування нежитлового приміщення на належній їй земельній ділянці, яка передається в оренду і саме з цієї дати слід починати відлік часу на оскарження рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права на таке нежитлове приміщення, втім зі скаргою Сумська міська рада звернулась до Мін`юсту лише 19.08.2020 року, тобто поза межами встановленого строку, що є підставою для відмови у задоволенні скарги згідно приписів п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону № 1952-IV та п. 6 Порядку № 1128. Крім того, місцевий господарський суд встановив, що Міністерство юстиції України в повній мірі не виконало вимоги Порядку № 1128 щодо дотримання прав та інтересів позивача, як заінтересованої особи, в частині належного повідомлення позивача про дату, час та місце засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції та надання останньому копії скарги з доданими до неї документами при розгляді скарги Сумської міської ради.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим. Зокрема, доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам відзиву на позову на заяву, а саме скаржник вважає, що державний реєстратор Лєпкова О.О. під час прийняття оскаржуваних рішень не встановила, що заявлене речове право на нежитлове приміщення не підлягало державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки заявлений для реєстрації об`єкт являє собою тимчасову некапітальну споруду, а відтак державний реєстратор належним чином не перевірила документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав на об`єкт, що цілком правомірно виправлено відповідачем шляхом скасування рішень державного реєстратора за наслідком розгляду скарги Сумської міської ради. Також скаржник вважає, що стаття 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як і приписи Порядку № 1128 не вимагають витребування від скаржника доказів щодо дня, коли він дізнався чи міг дізнатись про порушення його прав, чим і доводить відсутність підстав для відмови у розгляді скарги. Крім того скаржник зазначає, що ним було розміщено на офіційному веб-сайті Мін`юсту оголошення про засідання колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги Сумської міської ради від 19.08.2020 року, а тому Міністерство юстиції України здійснило повідомлення усіх заінтересованих осіб про розгляд скарги Сумської міської ради від 19.08.2020 року усіма можливими способами на виконання вимог Закону. Й наостанок скаржник зазначає, що фактично скасування рішень від 21.12.2018 року №44779098 та від 28.12.2018 року №44900814, прийняті державним реєстратором КП «Центр реєстрації майнових прав» Лебединської районної ради Лєпковою О.О. щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_1 та ТОВ «ГК 19», станом на момент звернення до суду, ніяким чином не впливає на майнові інтереси позивача, так як з 23.09.2019 року на підставі рішення №48810697 приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Сумської області Нагорною Н.В. зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення за позивачем на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2019 року №9680.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18060/21.

08.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/18060/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року, розгляд справи призначено на 13.07.2022 року.

27.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК 19", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК 19" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 року оголошено перерву в судовому засіданні до 07.09.2022 року

19.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК 19", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК 19" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

25.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги в яких остання просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11.08.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК 19", позивача у справі, надійшли додаткові письмові пояснення в яких останній просив при ухваленні рішення у даній справі врахувати висновки викладені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 року у справі №910/11884/21.

В судовому засіданні 07.09.2022 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивач надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники третьої особи 1, третьої особи 2 та третьої особи 3 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників третьої особи 1, третьої особи 2 та третьої особи 3.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.04.2016 року між Сумської міською радою та ОСОБА_1 укладено договорі оренди земельної ділянки відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 06.04.2016 року №601-МР «Про поновлення договорів оренди земельних ділянко підприємствам, установам, організаціям, підприємцям і громадянам» надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (об`єкт оренди), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0025 га, кадастровий номер - 5910136300:01:003:0023. На земельній ділянці знаходиться тимчасова споруда. (а.с. 112-115).

21.12.2018 року державним реєстратором КП «Центр реєстрації майнових права» Лебединськоі районної ради Сумської області Лєпковою Оленою Олександрівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44779098, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:01:003:0023, яка перебуває у комунальній власності Сумської міської ради. (а.с. 17).

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі нерухомого майна від 26.12.2018 року та протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК 19» від 26.12.2018 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 передала Товариству з обмеженою відповідальністю «ГК 19» нерухоме майно, що належить їй на праві приватної власності, а саме нежитлове приміщення, площею 50,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК 19». (а.с. 18-19).

28.12.2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК 19», відповідно до рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації майнових права» Лебединської районної ради Сумської області Лєпковоі Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 44900814) зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:01:003:0023. (а.с. 17).

В подальшому, 21.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК 19» звернулось до Сумської міської ради із заявою про надання в оренду терміном на 10 років земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (зворот а.с. 103).

На підставі рішення Сумської міської ради № 4701-МР від 27.02.2019 року між Сумською міською радою, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК 19», як орендарем укладено Договір оренди земельної ділянки від 18.04.2019 року, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:01:003:0023, загальною площею 0,0025 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 22-25).

Відповідно до п. 1.1 Договору на земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення.

Згідно з п. 2.1 Договору земельна ділянка за функціональним призначенням надається в оренду під магазином для роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Також, в подальшому, 23.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК 19», як продавцем та ОСОБА_2 , як покупцем був укладений договір купівлі-продажу №9680 нежитлового приміщення загальною площею 16.9 кв.м., що розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,0025 га з кадастровим номером 5910136300:01:003:0023. (а.с. 107-110).

На підставі вказаного, приватним нотаріусом Нагорною Наталією Василівною прийнято рішення (індексний номер 48810697 від 23.09.2019 року) про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:01:003:0023. (зворот а.с. 16).

Між Сумською міською радою, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК 19» та ОСОБА_2 10.10.2019 року укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.04.2019 року в частині заміни орендаря. (а.с. 106).

Втім, в подальшому, приватним нотаріусом Нагорною Наталією Василівною прийнято рішення (індексний номер 49810659 від 22.11.2019 року) про скасування реєстрації права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна та зареєстровано право власності за позивачем. (а.с. 16).

Підставою для вказаної реєстраційної дії слугував договір № 11893 від 22.11.2019 року про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. (а.с. 21).

19.08.2020 року Сумська міська рада звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила скасувати рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації майнових права» Лебединськоі районної ради Сумської області Лєпкової Олени Олександрівни № 447790098 від 19.12.2018 та № 44900814 від 28.12.2018 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 91-94).

В матеріалах справи наявний лист ДП «Національні інформаційні системи» № 3517/14.2-11 від 11.09.2020 року із посиланням на оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту про засідання колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги Сумської міської ради від 19.08.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 18844-26-20 щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . До кола заінтересованих осіб включено й Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК 19» (позивача). (а.с. 74).

За результатами розгляду зазначеної скарги, наказом Міністерства юстиції України № 309/5 від 27.01.2021 року спірні рішення державного реєстратора скасовано. (а.с. 12).

Також в матеріалах справи наявний висновок від 16.09.2020 року колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України з якого вбачається, що підставою для прийняття зазначеного наказу стало те, що державним реєстратором не перевірено документи надані для проведення державної реєстрації, внаслідок чого оскаржуваними рішеннями зареєстровано речове право на об`єкт, який не підлягає державній реєстрації, а саме на тимчасову некапітальну споруду. (а.с. 13-14).

Отже, позивач вважаючи свої права порушеними внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Стосовно наявності у позивача порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Отже, матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред`явлення позову у особи виникає після порушення її права.

Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні.

При вирішенні даного спору підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав його задоволення, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, з огляду на положення вказаних статтей підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Предметом позовних вимог у даній справі, є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 309/5 від 27.01.2021 року, яким скаргу Сумської міської ради від 19.08.2020 року задоволено у повному обсязі; скасовано рішення від 21.12.2018 року №44779098, від 28.12.2018 року № 44900814, прийняті державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації майнових прав» Лебединської районної ради Лепєнковою О.О.

Як вже було зазначено вище, 21.12.2018 року державним реєстратором КП «Центр реєстрації майнових права» Лебединськоі районної ради Сумської області Лєпковою Оленою Олександрівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44779098, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:01:003:0023, яка перебуває у комунальній власності Сумської міської ради. (а.с. 17).

В подальшому, 28.12.2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК 19», відповідно до рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації майнових права» Лебединської районної ради Сумської області Лєпковоі Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 44900814) зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:01:003:0023. (а.с. 17).

Отже, скасовані відповідачем рішення стосуються прав позивача, оскільки зазначений об`єкт нерухомого майна № 1729404459101 знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 5910136300:01:003:0023), яка перебувала і перебуває у комунальній власності Сумської міської ради, як на момент первинної (з відкриттям розділу) реєстрації права власності 21.12.2018 року за фізичною особою ОСОБА_1 , так і при подальшій перереєстрації 28.12.2018 року за юридичною особою ТОВ «ГК 19».

Колегія суддів зазначає, що вказаний перехід об`єкта нерухомого майна, є переходом права власності на нього від ОСОБА_1 , у зв`язку із чим порушуються права та законні інтереси позивача, щодо об`єкта нерухомого майна № 1729404459101, який знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 5910136300:01:003:0023) власником якого є ТОВ «ГК 19».

При цьому, посилання скаржника, що фактично скасування рішень від 21.12.2018 року №44779098 та від 28.12.2018 року №44900814, прийняті державним реєстратором КП «Центр реєстрації майнових прав» Лебединської районної ради Лєпковою О.О. щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_1 та ТОВ «ГК 19», станом на момент звернення до суду, ніяким чином не впливає на майнові інтереси позивача, так як з 23.09.2019 року на підставі рішення №48810697 приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Сумської області Нагорною Н.В. зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення за позивачем на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2019 року №9680 колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник вказує, що з 23.09.2019 року на підставі рішення №48810697 приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Сумської області Нагорною Н.В. зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення за позивачем на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2019 року №9680.

Однак, колегія суддів вважає, що такі твердження ніяким чином не спростовують факту скасування відповідачем реєстраційної дії щодо реєстрації права власності за позивачем.

Крім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень за індексним номером 48810697 стосується іншої реєстрації дії, аніж тієї про яку вказує скаржник.

Зокрема, за номером 48810697 здійснювались реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_2 .

Крім того, матеріали справи не місять договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2019 року №9680, відповідно до якого позивач придбав земельну ділянку.

Отже, права позивача, порушуються скасуванням Міністерством юстиції України відповідних записів.

Щодо суті позовних вимог, слід зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. (стаття 1 цього ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з ч.3 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Положеннями частин п`ятої-шостої статті 37 вказаного Закону встановлено, що днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Частиною восьмою статті 37 Закону № 1952-IV визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Отже, однією з підстав для відмови у задоволенні скарги є закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Пунктом 5 Порядку № 1128 передбачено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством юстиції України та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги.

Оцінюючи правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права судом першої інстанції під час вирішення питання про дотримання строку звернення зі скаргою на дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України, колегія суддів враховує, що відповідно до абзацу першого частини третьої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відтак, колегія суддів вважає не обґрунтованими доводи скаржника, що стаття 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як і приписи Порядку № 1128 не вимагають витребування від скаржника доказів щодо дня, коли він дізнався чи міг дізнатись про порушення його прав, чим і доводить відсутність підстав для відмови у розгляді скарги.

Зі змісту цієї правової норми слідує, що для з`ясування дати, з якої розпочинається відлік, необхідно досліджувати об`єктивні та суб`єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.

За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора.

В той же час, як вірно встановлено місцевим господарським судом, з оскаржуваного наказу та висновку комісії, який слугував підставою для його прийняття, обставини отримання Сумською міською радою інформації про реєстраційні дії взагалі не перевірялися, не зазначено, коли скаржник дізнався чи міг дізнатися про порушення його прав оспорюваними рішеннями державного реєстратора.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК 19» був укладений договір оренди земельної ділянки від 18.04.2019 року, предметом якого була саме земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:01:003:0023, загальною площею 0,0025 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В свою чергу, у пункті 1.1 цього договору зазначено, що на земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення, а згідно пункту 2.1 договору земельна ділянка за функціональним призначенням надається в оренду під магазином для роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Тобто, висновок суду першої інстанції, що з 18.04.2019 року (дата укладання договору) Сумська міська рада могла дізнатись про існування нежитлового приміщення на належній їй земельній ділянці, яка передається в оренду і саме з цієї дати слід починати відлік часу на оскарження рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права на таке нежитлове приміщення.

Більше того, метою та підставою для отримання земельної ділянки був саме той факт, що позивач є власником нежитлового приміщення на даній земельній ділянці.

Втім, як свідчать матеріали справи, зі скаргою Сумська міська рада звернулась до Мін`юсту лише 19.08.2020 року, тобто поза межами встановленого строку, що є підставою для відмови у задоволенні скарги згідно приписів п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 6 Порядку № 1128.

Пунктом 10 Порядку №1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

У відповідності до п.11. Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

З матеріалів справи, а саме листа ДП «Національні інформаційні системи» № 3517/14.2-11 від 11.09.2020 року вбачається, що повідомлення позивача та інших зареєстрованих осіб здійснювалося шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту про засідання колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги Сумської міської ради від 19.08.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 18844-26-20 щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. До кола заінтересованих осіб включено й Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК 19» (позивача). (а.с. 74).

Колегія суддів звертає увагу, що Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

Водночас, зі змісту повідомлення, розміщеного на сайті Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-komisii-16-veresnya-2020-roku), неможливо встановити жодних із вищенаведених пунктів, окрім персони скаржника та щодо якої особи були здійснені реєстраційні дії.

Крім того, з вказаного оголошення неможливо встановити, з приводу чого подана зазначена скарга, які саме реєстраційні дії (рішення) є предметом оскарження, того, хто є заінтересованими особами за вказаною скаргою, і, тим більше, доводів скаржника такої скарги, з огляду на що позивач був позбавлений можливості встановити факт того, що скарга, розгляд якої призначено на 16.09.2020 року стосується його прав та обов`язків.

Отже, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази додаткового повідомлення, як то передбачено п. 10 порядку №1128.

Відтак, встановивши зазначені обставини, за відсутності доказів виконання колегією Міністерства юстиції України свого обов`язку запросити до розгляду скарги суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, внаслідок чого позивач не мав жодної інформації про наявність скарги Сумської міської ради, поданої до Міністерства юстиції України, а також, що повідомлення Міністерства юстиції України про дату, час і місце розгляду вказаної скарги буде розміщене на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, колегія суддів дійшла висновку про те, що розгляд скарги був здійснений колегією Міністерства юстиції України з порушенням порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: без належного повідомлення заінтересованих осіб та суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржувалися) про час та місце засідання комісії Міністерства юстиції України з розгляду скарги Сумської міської ради.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.07.2018 року у справі № 826/3442/17 у подібних правовідносинах, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням, оскільки обов`язковість здійснення такого повідомлення передбачена нормами чинного законодавства, та суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування суб`єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги, а має забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, надати пояснення.

Отже, зазначеним вище вимогам оголошення відповідача не відповідає, а тому воно не може вважатися "належним" за ознакою змісту такого повідомлення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Колегія суддів зауважує на важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги, оскільки вона безпосередньо пов`язана із забезпеченням права суб`єкта, інтересів якого вона стосується, на захист, зокрема, надання відповідним суб`єктом своїх пояснень з приводу правовідносин, що виникли, а тому, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.01.2019 року у справі №826/1632/17, від 18.04.2019 року у справі №826/9791/17, від 26.04.2019 року у справі №821/669/17, від 09.03.2021 року у справі №910/11359/19, від 25.02.2021 року у справі №910/16497/19.

Окрім цього, місцевим господарським судом вірно звернуто увагу, що з наданих до суду матеріалів розгляду скарги Сумської міської ради від 19.08.2020 року вбачається, що серед додатків було долучено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК 19» від 21.01.2019 року про надання земельної ділянки в оренду, в якій зазначено контактний номер телефону цього товариства. (зворот а.с. 103).

Зважаючи на те, що відповідач не повідомив позивача, як зацікавлену особу про розгляд скарги, яка його стосується, чим позбавив позивача права на участь у розгляді скарги та можливості заперечити проти вимог скарги, це свідчить про порушення суб`єктом розгляду скарг (Комісією) вимог Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 щодо належного розгляду скарги та є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі Міністерства юстиції України, не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року у справі №910/18060/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року у справі № 910/18060/21 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18060/21.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.09.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз