Постанова

від 05.09.2022 по справі 910/14510/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. Справа№ 910/14510/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцька Т.О.

За участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Тищенко А.В. ( довіреність від 01.10.2021 №54)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс "

на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2021

у справі №910/14510/21 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс"

до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про зобов`язання надати інформацію,-

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про зобов`язання відповідача надати номери банківських рахунків у форматі ІВАN для погашення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором № 4А16119Г від 16.11.2016.

У обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що, з огляду на прийняття постанови Правління Національного банку України № 162 від 28.12.2018 «Про запровадження міжнародного номеру банківського рахунку (IBAN) в України», відповідач з 05.08.2019 мав обов`язок змінити номери банківських рахунків відкритих для обслуговування кредиту, які визначені у кредитному договорі № 4А16119Г від 16.11.2016, на номери з врахуванням правил формування міжнародного номеру банківського рахунку (IBAN), проте станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом та незважаючи на неодноразові звернення останнього, не надав позивачу інформацію про актуальні номери банківських рахунків, що унеможливлює виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2021, у справі № 910/14510/21 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Айлант Сервіс» у позові до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, встановивши, що вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення прав позивача.

У обґрунтування вказаної позиції суд першої інстанції послався на те, що:

- обов`язок позивача повернути кредит, отриманий за кредитним договором № 4А16119Г від 16.11.2016, є обов`язком, який визначає та формує зміст кредитних відносин, з`ясування настання якого повинно здійснюватися при вирішенні спору про право, якому цей обов`язок кореспондує;

- інформація про актуальні номери банківських рахунків, які сформовані відповідно до стандарту IBAN, не складає зміст кредитного договору №4А16119Г від 16.11.2016, а дії щодо її надання не складають суть виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 4А16119Г від 16.11.2016, виконання яких може носити примусовий характер, і права на отримання якої підлягають окремому судовому захисту;

- фактично зверненням до суду з цим позовом позивач переслідує отримання доказів для вирішення спору щодо стану виконання позивачем обов`язку з повернення коштів. Водночас, така вимога не відповідає поняттю «спір про право», вирішення якого матиме наслідком вирішення конфлікту в цілому між сторонами.

Не погоджуючись з судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Айлант Сервіс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі №910/14510/21 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що при ухваленні оспорюваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що:

- з аналізу положень ст. 55 та 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» слідує, що позивач, як клієнт відповідача, має право на отримання інформації пов`язаної з кредитом, який надався йому відповідачем, а тому вправі вимагати надання відомостей стосовно рахунків для обслуговування кредиту за спірним кредитним договором;

- вказане свідчить про те, що позивач обрав ефективний спосіб правового захисту та жодним чином не переслідував іншу мету, ніж отримання номерів банківських рахунків у форматі IBAN для погашення кредиту та сплаті відсотків за спірним кредитним договором, а висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивач звертаючись до суду з цим позовом, переслідує мету отримання доказів для вирішення спору щодо стану виконання обв`язку з повернення коштів, є надуманими;

- у оспорюваному рішенні не зазначено з яких підстав суд першої інстанції відхилив докази, наведені у позовній заяві, які зумовлюють відповідача надати номери банківських рахунків у форматі ІВАN для погашення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором № 4А16119Г від 16.11.2016, що свідчить про те, що, у порушення п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, суд першої інстанції не зазначив мотивовану оцінку кожному аргументу наведеному учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 17.01.2022 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/14510/21 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14510/21.

25.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14510/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 товариству з обмеженою відповідальністю «Айлант Сервіс» відкрито апеляційне провадження у справі №910/14510/21, справу призначено до розгляду на 15.04.2022 об 11 год. 00 хв.

04.04.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення рішення суду першої інстанції залишити без змін.

04.04.2022 через канцелярію суду від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку із веденням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в України» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 воєнного стану в України та активними бойовими діями, судове засідання, призначене на 05.04.2022, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.06.2022 на 10 год. 30 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 відкладено розгляд справи на 06.09.2022.

У судовому засіданні, 06.09.2022 представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Відповідно до п. 5.8 Положення офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Згідно п. 59 Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали Північного апеляційного господарського суду направлена скаржнику на офіційну електронну адресу (яка і зазначена останнім в апеляційній скарзі) ajlantservice@ukr.net та доставлена до скриньку позивача 26.05.2022 об 12:46, про що свідчить роздруківка з сервісу направлення електронного листа. (а.с.153,172)

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача у судовому засіданні 06.09.2022.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.11.2016 відповідач як банк та позивач як позичальник уклали кредитний договір № 4А16119Г (далі Договір) (а.с.4-10), у п. 1.1 якого погодили, що відповідач за наявності вільних коштів зобов`язується надати позивачу кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 2 950 000 000,00 грн. для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання позивача щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни.

За умовами п. А.3 Договору, термін повернення кредиту - 10.11.2026.

В п. А.4 та п. 2.1.1 Договору сторонами погоджено, що відповідач зобов`язався для обслуговування кредиту зобов`язався відкрити позивачу такі рахунки: № НОМЕР_1 (позичковий рахунок), № НОМЕР_2 (рахунок по відсотках), № НОМЕР_3 (рахунок для сплати винагороди).

Згідно з п. 7.9 Договору договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів відповідача у порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 09.09.2016, укладеної сторонами.

28.12.2018 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 162 від 28.12.2018 «Про запровадження міжнародного номеру банківського рахунку (IBAN) в України» (далі Постанова), тут і далі в редакції чинній на дату звернення позивача до суду, якою банки України:

- з 05.08.2019: 1) формують номер банківського рахунку відповідно до Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 454 (далі - стандарт IBAN); 2) під час формування номера банківського рахунку за стандартом IBAN використовують структуру номера рахунку аналітичного обліку, вимоги до нумерації якого встановлені в додатку 2 до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 (зі змінами) (п. 1);

- зобов`язані з 05.08.2019 по 31.10.2019 самостійно здійснювати зміну (не за ініціативою клієнта) діючих рахунків клієнтів банків відповідно до вимог стандарту IBAN із збереженням довжини номера рахунку аналітичного обліку - не більше 14 символів (п. 3);

- відповідно до Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2015 за № 1058/27503 (зі змінами), повідомляють контролюючі органи: 1) про нові рахунки клієнтів - платників податків, відкриті з 05.08.2019 за стандартом IBAN; 2) з 05.08.2019 по 31.10.2019 про: змінені рахунки клієнтів - платників податків відповідно до вимог пункту 3 цієї постанови; закриття рахунків клієнтів - платників податків (п. 4).

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що:

- з огляду на прийняття Постанови, відповідач з 05.08.2019 мав обов`язок змінити, вказані у п. А.4 Договору, номери банківських рахунків для обслуговування кредиту на номери з врахуванням Правил формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN);

- незважаючи на неодноразові звернення до відповідача з вимогами про надання відомостей про актуальні реквізити рахунків для сплати заборгованості за Договором (лист від 24.03.2021, від 08.07.2021)(а.с.11,18) відповідач вказану інформацію не надав;

- неотримання позивачем інформації щодо актуальних номерів банківських рахунків, що призначені для обслуговування кредиту позивача, унеможливлює виконання ним своїх зобов`язань за Договором.

З огляду на вказані обставини позивач просить зобов`язати відповідача надати номери банківських рахунків у форматі ІВАN для погашення кредиту та сплати відсотків за Договором.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, змістом кредитних правовідносин є зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Виконання зобов`язання - це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора (або третьої особи) певної дії або утримання від вчинення від дії, яка становить предмет виконання зобов`язання.

За таких обставин, захист прав сторони за договором повинен бути спрямований на досягнення того матеріально-правового результату, з метою якого сторони уклали кредитний договір, тобто забезпечувати задоволення такого права кредитора, яке визначає суть кредиту. Саме таке стверджувальне право є тим цивільним правом, порушення якого відповідає поняттю «спір про право», що має змістовне наповнення, і вирішення якого матиме наслідком вирішення конфлікту в цілому між сторонами.

З матеріалів справи слідує, що порушення відповідачем прав позивача за захистом яких він звернувся до суду, на думку позивача, полягає у тому, що відповідач не повідомляє позивачу інформацію, необхідну для виконання позивачем його зобов`язань за Договором.

За змістом положень ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції:

- обов`язок позивача повернути отриманий за Договором кредит є обов`язком, який визначає та формує зміст кредитних відносин, з`ясування настання якого повинно здійснюватися при вирішенні спору про право, якому цей обов`язок кореспондує;

- інформація про актуальні номери банківських рахунків, сформованих відповідно до стандарту IBAN, не складає зміст Договору, а дії щодо її надання не складають суть виконання банком своїх зобов`язань за Договором, виконання яких може носити примусовий характер, і права на отримання якої підлягають окремому судовому захисту;

- фактично зверненням до суду з цим позовом позивач переслідує отримання доказів для вирішення спору щодо стану виконання позивачем обов`язку з повернення коштів, а відтак, вказана вимога не відповідає поняттю «спір про право», вирішення якого матиме наслідком вирішення конфлікту в цілому між сторонами, що свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення прав позивача.

Водночас колегія суддів зауважує і на наступному.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством.

В свою чергу відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, установлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, відповідно до норм ГПК України, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Згідно з ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, суб`єктів, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, господарський суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

З матеріалів справи слідує, що, звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив здійснити захист його права шляхом зобов`язання відповідача надати інформацію відсутність якої унеможливлює виконання позивачем Договору та право на отримання якої позивач має в силу положень Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації урегульовані Законом України «Про інформацію» за змістом ст. 5 якого кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

За змістом положень ч. 1 ст. 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується, серед іншого, створенням механізму реалізації права на інформацію.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про інформацію`за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про інформацію» інформацією про товар (роботу, послугу) - є відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).

Інформація, яку просить витребувати позивач не є відомостями та/або даними, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги) та не є необхідною для реалізації прав, свобод і законних інтересів позивача. Як зазначає сам позивач відповідна інформація необхідна йому для виконання його договірних зобов`язань.

За таких обставин до правовідносин сторін положення Закону України «Про інформацію» не застосовуються.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов`язані на вимогу клієнта надати таку інформацію: 1) відомості, які підлягають обов`язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан; 2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; 3) перелік послуг, що надаються банком; 4) ціну банківських послуг; 5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг; 6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків; 7) інформацію, обов`язковість надання якої передбачена законом. Банк зобов`язаний мати власний веб-сайт та розміщувати на ньому інформацію, визначену законами, нормативно-правовими актами Національного банку України, а також нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Банк несе відповідальність за актуальність та достовірність інформації, розміщеної на його веб-сайті.

Отже, статтею 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлений обов`язок банку з надання інформації та консультації з питань надання банківських послуг, ціни банківських послуг та їх переліку, проте, не встановлений обов`язок із надання консультацій щодо порядку виконання вже укладених договорів з клієнтом, оскільки відповідний порядок визначається безпосередньо умовами таких договорів.

В свою чергу умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено обов`язку відповідача щодо надання інформації про реквізити міжнародного номера банківського рахунку (IBAN).

Відповідний обов`язок не визначений і у Постанові, яка встановлює обов`язок банків здійснити заміну діючих рахунків клієнтів банків відповідно до вимог стандарту IBAN, та повідомити контролюючі органи про змінені рахунки клієнтів.

Отже, ані умовами Договору, ані чинним законодавством України не передбачено обов`язку відповідача щодо надання інформації про реквізити міжнародного номера банківського рахунку (IBAN), що є самостійною підставою для відмови у позові.

Також колегія суддів зазначає і про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин на які він послався в обґрунтування свого порушеного права та які виразились у неможливості виконання ним обов`язку з погашення кредиту та сплати процентів за Договором саме у зв`язку з тим, що відповідач не повідомив позивача про реквізити рахунків у форматі IBAN.

Так, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивачем вчинялись будь-які дії, спрямовані на погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом чи виконання будь-яких інших обов`язків за Договором та, відповідно, того, що, з огляду на те, що позивачу невідомі реквізити відповідних рахунків у форматі IBAN, вказані платежі позивача не були проведені відповідачем чи не були зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків, тощо.

Отже, за відсутності доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання зобов`язань за Договором (погашення кредиту, сплата процентів), відсутні підстави вважати обґрунтованими та доведеними доводи позивача, що він не може виконати вказані зобов`язання саме у зв`язку з ненаданням відповідачем реквізитів рахунків у форматі IBAN.

До того ж за змістом ч. 1 ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що у випадку ухилення відповідача від прийняття позивачем виконання зобов`язань за Договором позивач має право виконати свій обов`язок за погашення заборгованості, сплати відсотків та інших платежів шляхом внесення відповідних платежів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу.

Щодо доводів апелянта про те, що, у порушення п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, суд першої інстанції не зазначив мотивовану оцінку кожному аргументу наведеному учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову колегія суддів зазначає про таке.

Європейський суд з прав людини у справах «Руїс Торіха проти Іспанії», «Суомінен проти Фінляндії», «Гірвісаарі проти Фінляндії» неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про відмову у задоволенні позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності встановлених цивільним законодавством умов для зобов`язання відповідача надати номери банківських рахунків у форматі ІВАN для погашення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором № 4А16119Г від 16.11.2016, а відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі №910/14510/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс " на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі №910/14510/21залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі №910/14510/21залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/14510/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 08.09.2022.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко