Ухвала

від 30.11.2022 по справі 910/14510/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14510/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Тищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айлант Сервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Удалова О.Г.)

від 09.12.2021,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Руденко М.А., судді - Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.)

від 06.09.2022,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айлант Сервіс»

до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

про зобов`язання надати інформацію

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2021 року ТОВ "Айлант Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про зобов`язання надати інформацію.

Позовні вимоги обґрунтовані ненаданням відповідачем інформації щодо банківських рахунків у форматі IBAN для погашення кредиту та сплати відсотків за укладеним між сторонами кредитним договором № 4А16119Г від 16.11.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, в задоволенні позову відмовлено.

За висновками господарських судів позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки вирішення спору не призведе до відновлення прав позивача. Умовами кредитного договору № 4А16119Г від 16.11.2016 та чинним законодавством України не передбачено обов`язку відповідача щодо надання інформації про реквізити міжнародного номера банківського рахунку (IBAN).

У жовтні 2022 року ТОВ "Айлант Сервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано статті 2, 4, 5 ГПК України та статтю 16 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Айлант Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (висновок викладений у п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 367/2022/15-ц).

Щодо подібності правовідносин, то необхідно зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок викладений в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16).

Скаржник, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження рішень судів, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказав, що судами не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, встановив, що висновки суду касаційної інстанції у справі №910/7164/19, №338/180/17, №905/1926/16, №569/17272/15-ц не стосуються спору про зобов`язання банку надати позичальнику інформацію, а саме: номери банківських рахунків у форматі IBAN для погашення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц предметом спору було зобов`язання вчинити дії (здійснити публікацію про порушення авторських прав позивача на службовий твір) та стягнення компенсації за використання твору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 предметом спору було стягнення сум безпідставно одержаних коштів, 3 % річних та інфляційних втрат за договором підряду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 предметом спору було зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язання надати акти приймання-передачі електроенергії .

У постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19 предметом спору було визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання (внаслідок встановлення для клієнта банка неприйнятно високого ризику, що стало підставою для видачі відповідачем розпорядження про відмову від підтримання ділових відносин).

На відміну від зазначених вище справ, у цій справі предметом дослідження суду є правомірність вимоги позичальника за кредитним договором до банку надати інформацію щодо банківських рахунків у форматі IBAN для погашення кредиту та сплати відсотків за укладеним між сторонами кредитним договором з врахуванням узгоджених між сторонами зобов`язань, вимог постанови Національного банку України № 162 від 28.12.2018 «Про запровадження міжнародного номеру банківського рахунку (IBAN) в України», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про банки та банківську діяльність».

З огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, відмінні встановлені фактичні обставини справ, висновки касаційного суду у постановах від 28.05.2020 у справі №910/7164/19, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, не є такими, що зроблені у подібних правовідносинах.

Вказані скаржником постанови касаційного суду не є релевантними до спірних правовідносин, як за позовними вимогами, так і підставами позову та правовим регулюванням.

У постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц відсутні будь-які висновки щодо ефективності способу захисту у справах про зобов`язання банку надати інформацію щодо банківських рахунків у форматі IBAN для погашення кредиту та висновки щодо оцінки порушення прав позичальника у такому спорі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/14510/21 за касаційною скаргою за касаційною скаргою ТОВ "Айлант Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

закрити касаційне провадження у справі № 910/14510/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

В. Студенець