Постанова

від 05.09.2022 по справі 918/743/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року Справа № 918/743/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Юрчук М.І. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача не з`явився

відповідача - адвокат Янчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021 у справі №918/743/21 (суддя Р.В. Романюк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія"

до ОСОБА_1

про стягнення безпідставно набутих коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" безпідставно набуті кошти в розмірі 261 300,00 грн та 3 919,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що отримані відповідачем згідно платіжного доручення № 1 від 21.10.2020 грошові кошти в сумі 261 300,00 грн є безпідставно набутим майном в розумінні ст. 1212 ЦК України, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Додатковим рішенням заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане додаткове рішення мотивоване тим, що позивачем у справі належними та допустимими доказами підтверджено обсяг та вартість понесених витрат на професійну правничу допомогу і їх співмірність то за відсутності заперечення та обґрунтованого клопотання відповідача про їх зменшення, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача у справі 20 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням та додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою до суду, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення та додаткове рішення у справі №918/743/21 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що надані позивачем докази не підтверджують набуття та збереження позивачем грошових коштів позивача. Наявне в матеріалах справи платіжне доручення підтверджує перерахування грошових коштів, а не надходження за призначенням. Доказів зарахування грошових коштів на рахунок відповідача не надано. Вважає, що між позивачем і банком виникли правовідносини з банком про банківський рахунок відповідно до параграфу 1 розділу 72 ЦК України.

Листом суду апеляційної інстанції від 06.07.2022 матеріали справи №903/31/22 витребовувалися з Господарського суду Волинської області.

13.07.2022 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 поновлений строк на апеляційне оскарження. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021 у справі №918/743/21. Розгляд апеляційної скарги призначений на 06.09.2022. Зупинена дія рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021 у справі №918/743/21.

05.09.2022 на адресу суду ТОВ "Поліська паливна компанія" надійшов ввідзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просить рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та додаткове рішення від 27.10.2021 у справі №918/743/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. До відзиву долучена виписка з банківського рахунку позивача.

06.09.2022 від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому скаржник просить витребувати від ПуАТ "Комеріційний банк "Акордбанк" документи, що засвідчують зарахування грошових коштів ТОВ "Поліська паливна компанія" в розмірі 261 300,00 грн рахунок ФОП Бодрай Т.В. за період 21.10.2020 до 21.11.2020 (довідка про рух коштів, банківська виписка, тощо), а також документи, що засвідчують зняття вказаних коштів Бодрай Т.В. чи їх переказ від імені ОСОБА_1 (довідка про рух коштів, банківська виписка, тощо).

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених в ній.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином.

06.09.2022 ТОВ "Поліська паливна компанія" звернулося до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника товариства у щорічній відпустці.

Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що участь представників учасників у даній справі судом обов`язковою не визнавалася.

Також позивач як юридична особа не обмежений колом представників у даній справі.

Крім цього згідно з частиною четвертою статті 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Однак, представник позивача не скористався правом, наданим ст. 197 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Поліська паливна компанія" про відкладення розгляду справи.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів, враховуючи те, що суди у період воєнного стану не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача у справі.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо клопотання відповідача про витребовування від ПуАТ "Комеріційний банк "Акордбанк" документів, що засвідчують зарахування грошових коштів ТОВ "Поліська паливна компанія" в розмірі 261 300,00 грн рахунок ФОП Бодрай Т.В.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п. 2).

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що витребування доказів є правом, а не обов`язком суду.

З даного клопотання вбачається, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів та не обґрунтував неможливості самостійно подати відповідні докази.

При цьому, ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.07.2022 запропоновано відповідачу надати суду до 01.09.2022 докази незарахування банківською установою грошових коштів в розмірі 261 300,00 грн на рахунок ОСОБА_1 за період 21.10.2020 до 21.11.2020 (довідка про рух коштів, банківська виписка, тощо).

Відповідач вказаних доказів не надав, при цьому долучив до клопотання про витребовування доказів запит ОСОБА_1 до ПуАТ "КБ "Акордбанк" від 16.08.2022 та адвокатський до ПАТ "КБ "Акордбанк" від 30.08.2022.

Колегія суддів зазначає, що ухвала суду була надіслана скаржнику 18.07.2022, водночас запити надіслані ПуАТ "КБ "Акордбанк" лише 16.08.2022 та 30.08.2022.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання. При цьому суд враховує, що оскільки однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів є неможливість самостійно подати необхідні для розгляду справи докази. Обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" у ПуАТ Комерційний банк Акордбанк відкрито поточний рахунок у національній та іноземній валюті гривні та євро за № НОМЕР_1 .

21.10.2020 засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" Романюком Віталієм Леонідовичем через касу відділення №73 у м. Костопіль ПуАТ Комерційний банк Акордбанк було внесено на поточний рахунок Товариства 260000 грн поворотно-фінансову допомогу від засновника згідно договору, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.10.2020.

21.10.2020 з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" № НОМЕР_1 було перераховано суму в розмірі 261 300 грн 00 коп на поточний рахунок Фізичної особи підприємця Бодрай Тетяни Володимирівни (РНОКПП) - № НОМЕР_2 , призначення платежу за деревне вугілля, згідно договору, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 21.10.2020.

Жодних доказів про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" та Фізичною особою підприємцем Бодрай Тетяною Володимирівною договорів чи будь-яких інших правочинів, які могли б бути підставою для перерахування коштів, суду не подано.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 28.01.2021 Бодрай Тетяна Володимирівна за своїм рішенням припинила підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця.

У зв`язку з відсутністю доказів про існування договірних відносин між сторонами, грошові кошти у сумі 261 300,00 грн, які перераховані з рахунку позивача згідно платіжного дорученням №1 від 21.10.2020 на рахунок відповідача (№ НОМЕР_2 ), судом визнаються безпідставно набутими останнім.

Жодних доказів на спростування тверджень позивача щодо безпідставності отримання коштів у сумі 261 300,00 грн відповідачем суду не подано, мотивів на спростування достовірності та вірогідності залучених до матеріалів справи доказів - не наведено.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, суд зауважує, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 ЦК України.

До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 викладено позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Враховуючи вищевказане, грошові кошти у сумі 261 300,00 грн помилково перераховані на рахунок Фізичної особи підприємця Бодрай Тетяни Володимирівни і є власністю ТОВ "Поліська паливна компанія", правові підстави для набуття зазначених грошових коштів Бодрай Тетяною Володимирівною відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було перераховано відповідачу кошти у розмірі 261 300,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 21.10.2020 із призначенням платежу за деревне вугілля, згідно договору.

Разом з тим, як стверджує позивач, що вказані грошові кошти у розмірі 261 300,00 грн, були перераховані на рахунок відповідача помилково, оскільки між сторонами не існувало жодних договірних правовідносин та зобов`язань, які були б підставою для перерахування спірних грошових коштів.

Відповідно до абз. 2 п.п. 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно абз. 2 п.п. 1.23 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

За умовами пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача виник обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів в сумі 261 300,00 грн, доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав у ТОВ "Поліська паливна компанія" для переказу відповідачу грошових коштів на його банківські реквізити, останній, в розумінні Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, є неналежним отримувачем зазначених коштів, у нього відсутні підстави для набуття грошових коштів, перерахованих позивачем.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Із тексту наведеної норми можливо зробити висновок, що зобов`язання особи повернути потерпілому майно, набуте без достатньої правової підстави, пов`язане із фактом набуття відповідною особою такого майна.

Абзацом другим частини першої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу наведених норм вбачається, що зобов`язання із повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, є зобов`язанням, строк виконання якого визначений вказівкою на подію (набуття особою майна без достатньої правової підстави), а відтак таке зобов`язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, строк зобов`язань ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" щодо повернення коштів у розмірі 261 300,00 грн, набутих без достатньої правової підстави, є таким, що вже настав.

Також відповідачем в судовому засіданні надано ухвалу Рівненського суду від 18.11.2020 у справі №569/18796/20, якою надано дозвіл на проведення обшуку в житловому будинку (житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами) право власності на який належним чином не зареєстроване, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме на території земельної ділянки з кадастровим номером №5623410100:01:003:0069, в якому проживає ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою відшукання та виявлення документів з банківської установи ПуАТ Комерційний банк "Акордбанк", боргових розписок, чорнових записів та інших документів, що можуть свідчити про місцезнаходження привласнених грошових коштів, грошових коштів здобутих злочинним шляхом, засобів зв`язку - мобільних телефонів, сім-карток.

Згідно ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи, що подана відповідачем ухвала від 18.11.2020 не є вироком в кримінальному провадженні, колегія суддів не бере до уваги вказаний доказ.

Крім того, судом першої інстанції доцільно зауважив, що за положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Тому позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, зобов`язання відповідача із втратою його статусу як Фізичної особи - підприємця не припинились.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач направив примірник заяви та відповідних доказів на офіційну адресу відповідача, зазначену у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить опис вкладення та фіскальний чек АТ "Укрпошта", наявні в матеріалах справи

Як вбачається із матеріалів справи, до місцевого господарського суду повернулися ухвали суду від 01.09.2021 та 22.09.2021, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", які направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві - 34631, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Велике Поле, вул. Гагаріна, 38.

Відповідно до довідки Управління державної міграційної служби у Рівненській області (а.с. 25) наданої на запит суду, місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійсненого на запит від 20.09.2021 за кодом 173891385030, місцезнаходження ФОП Бодрай Тетяни Володимирівни - АДРЕСА_1 .

Інша адреса відповідача, ніж та, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відображена у довідці Управління державної міграційної служби у Рівненській області та у ЄДР, суду не відома.

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 ст. 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Судом враховано, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Щодо додаткового рішення Господарського суд Рівненської області від 27.10.2021 колегія суддів зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" звернулося до Господарського суду Рівненської області з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №918/743/21, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Поліська паливна компанія" суму понесених витрат по оплаті професійної правової (правничої) допомоги в розмірі 20000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 зазначеного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Вирішуючи названу заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено в документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомог.

Водночас згідно із частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76- 79 зазначеного Кодексу.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивачем у позові, на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав суду: договір про надання правової (правничої) допомоги від 26.08.2021; Акт приймання - передачі наданої правової допомоги №1 від 07.10.2021; рахунок № 1 від 07.10.2021; ордер серія ВК №1001141 від 26.08.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 778 від 25.03.2011.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 26.08.2021 року за цим договором адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту, а саме надання професійної правової (правничої допомоги) у господарському суді Рівненської області у справі про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 261 300,00 грн з фізичної особи ОСОБА_1 , а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п. 2.1, п. 2.5 вищевказаного Договору, за надання правової допомоги за цим договором клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі - 20 000 грн 00 коп. Оплата фіксованої суми гонорару здійснюється після підписання акту приймання - передачі наданої правової допомоги та виставленого рахунку адвокатом клієнту.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2021.

Згідно п. 1 та п. 2 акту приймання - передачі наданої правової допомоги №1 від 07.10.2021 р. адвокатом при наданні правової допомоги було витрачено наступну кількість часу: вивчення, аналіз та юридична оцінка документів наданих Клієнтом - 5 год.: аналіз законодавства та судової практики - 5 год.; формування та узгодження з Клієнтом правової позиції по веденню справи; написання та подання до суду позовної заяви - 7 год.; підготовка адвоката до розгляду поданого позову, вивчення матеріалів справи, прибуття адвоката до господарського суду Рівненської області в м. Рівне - 3 год.; надання правової допомоги клієнту під час розгляду справи в господарському суді Рівненської області - 4 год. Загальна кількість витраченого часу, пов`язаного з наданням правової допомоги Клієнту по розгляду позовної заяви в господарському суді Рівненської області - 24 год. Загальна вартість правової допомоги складає 20 000,00 грн, як визначено сторонами у договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Отже не співмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а у судовому рішенні має бути наведена оцінка тим доказам та аргументам, про які було зазначено позивачем як на підставу для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Поліська паливна компанія" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021 у справі №918/743/21 прийняте у відповідності до наявних в матеріалах справи документів, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021 у справі №918/743/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021 у справі №918/743/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Матеріали справи №918/743/21 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "08" вересня 2022 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Павлюк І.Ю.