Ухвала

від 29.11.2022 по справі 918/743/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 918/743/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022

у складі колегії суддів: Савченко Г.І., Юрчук М.І. , Павлюк І.Ю.

на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021

та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021

у складі судді Романюк Р.В.

у справі № 918/743/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія"

до ОСОБА_1

про стягнення безпідставно набутих коштів

ВСТАНОВИВ:

14.11.2022 поштовим відправленням, ОСОБА_1 звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021 у справі №918/743/21 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/743/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.11.2022.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає про таке.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі

2270,00 грн., а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 227 000,00 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення у розмірі 261 300,00 грн., що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00 грн х 500 = 1 135 000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України рішення у справі № 918/743/21 не підлягає касаційному оскарженню.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має вийняткове значення, оскільки стягнення є значною сумою, що ставить у скрутне становище.

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Розглядаючи зазначені у касаційній скарзі аргументи з точки зору визначеності щодо фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та/або суспільного інтересу, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховним Судом, під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги, також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права.

Проте, обставини та аргументи скаржника не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки наведенні скаржником доводи не можуть бути визнанні достатнім обґрунтуванням фундаментального значення порушеного скаржником питання для формування єдиної правозастосовчої практики, позаяк в цілому є такими, що за своїм змістом зводяться до незгоди з висновками Верховного Суду, тоді як у скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що суди сформулювали різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність та не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Дослідивши зміст касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, колегія суддів зауважує, що саме лише посилання на підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, без належного такого обґрунтування також не можуть бути визнані судом підставами, що підпадають під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021 у справі №918/743/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021 у справі №918/743/21.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2021 у справі №918/743/21 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк