Рішення
від 29.08.2022 по справі 925/1386/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року, м. Черкаси справа № 925/1386/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, із секретарем судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест" м.Черкаси, бул.Шевченка,268/2, оф.13

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь", Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.Симоненка,42

про стягнення 6500921,27 грн заборгованості та нарахувань на суму боргу,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Б.Б.Заєць керівник товариства за посадою,

Л.М.Тихенко заступник керівника за посадою,

В.В.Забродський адвокат в режимі ВКЗ;

від відповідача: Л.В.Насонова адвокат за ордером,

Д.О.Кича адвокат за ордером.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест" в листопаді 2019 звернулося в Господарський суд Черкаської області з первісним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" про стягнення заборгованості за договором товарного кредиту №ПП-17/03 від 01.03.2017 у сумі 6500921,27 грн, з яких:

18734,54 грн курсової різниці при зміні курсу долара США;

744724,51 грн пені;

831576,46 грн 30% річних;

259971,94 грн інфляційних втрат;

4645913,82 грн штрафу;

та понесених судових витрат.

У грудні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" звернулось в Господарський суд Черкаської області із зустрічним позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест" та Приватного підприємства "Піраміда-Агро" про визнання недійсним договору від 23.11.2018 №ТОВ/ПП-3 про відступлення права вимоги.

Рішенням господарського Черкаської області від 28.09.2020 (суддя Грачов В.М.) первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення 18734,54 грн курсової різниці, 744724,51 грн пені, 831576,46 грн - 30% річних, 4645913,82 грн штрафу та 93623,02 грн судових витрат пропорційно задоволених вимог. В решті вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 28.09.2020 у справі №925/1386/19 залишено без змін.

Постановою Верхового Суду від 16.12.2021 касаційну скаргу СТОВ "Агрофірма "Корсунь" задоволено частково. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі №925/1386/19 в частині задоволення первісного позову - скасовано. В решті рішення без змін. Справу направлено до Господарського суду Черкаської області на новий розгляд.

На підставі повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу №925/1386/19 передано в провадження судді Г.М.Скибі.

Короткий опис руху справи про повторному розгляді:

Ухвалою суду від 20.01.2022 справу №925/1386/19 в частині первісного позову про стягнення 6500921,27 грн боргу та санкцій прийнято до свого провадження суддею Г.М.Скибою, проведення підготовчого засідання призначено на 17.02.2022.

15.02.2022 за вх.№2494/22 до суду надійшла ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 в п.1 якої ухвалено витребувати матеріали справи №925/1386/19 з Господарського суду Черкаської області за позовом ТОВ "Авіксінвест" до СТОВ "Агрофірма "Корсунь" про стягнення 6500921,27 грн та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест" про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 15.02.2022 провадження у справі зупинено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду заяви відповідача про виправлення описки у постанові Верховного суду від 16.12.2021 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2022 у задоволенні заяви СТОВ "Агрофірма "Корсунь" про виправлення описки у постанові Верховного суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19 відмовлено.

17.05.2022 за вх.№5234/22 справа повернулась до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою суду від 17.05.2022 поновлено провадження у справі, проведення підготовчого засідання призначено на 31.05.2022.

У зв`язку з ненаданням документів та неможливістю прибуття представників сторін в засідання суду підготовче засідання відкладено на 27.06.2022.

27.06.2022 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.07.2022.

12.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу у судовий розгляд на 02.08.2022.

В судовому розгляді оголошена перерва з 02.08.2022 до 09.08.2022, з 09.08.2022 до 30.08.2022.

У судовому засіданні 30.08.2022:

Представники позивача (кожен окремо) вимоги підтримали. Вказують на існування боргу за чинним договором товарного кредиту в частині стягнення курсової різниці, стягнення 30% річних та інфляційних втрат за порушення строків грошового зобов`язання з розрахунку за отримані та використані відповідачем ЗЗР в циклі сільськогосподарського товарного виробництва, а також стягнення санкцій за невиконання умов договору. Вказують на дотримання строків позовної давності до спірних правовідносин. Наполягають на задоволенні позовних вимог. Подано тези промови в дебатах.

Представники відповідача (кожен окремо) вимоги заперечили та просили у позові відмовити з тих мотивів, що Верховним Судом вже скасовано рішення суду першої інстанції та вказано на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення. Заперечують підстави застосування курсової різниці позивачем до розрахунків за ЗЗР, заперечують застосування позивачем вимоги про стягнення 30% річних, оскільки розрахунок по основному боргу вже проведено і збитки позивачеві не нанесені; строк позовної давності до вимоги про стягнення санкцій між сторонами не продовжений, а договір про відступлення права вимоги позивачу не діє, тому вимога позивача недійсна. Судом вже відмовлено позивачеві в стягнення інфляційних втрат і рішення в цій частині чинне. Просять застосувати загальний строк позовної давності до спірних відносин та відмовити в задоволенні позову повністю. Подано тези промови в дебатах.

За результатами судового розгляду оголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину судового рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Між ПП "Піраміда-Агро" (правонаступником якого виступає ТОВ "Авікс інвест") та СТОВ "Агрофірма Корсунь" існують триваючі господарські відносини з постачання та оплати хімічних засобів захисту рослин (ЗЗР тощо) на підставі договору товарного кредиту №ПП-17/03 від 01.03.2017.

За умовами договору ПП "Піраміда-Агро" (первісний постачальник, продавець, кредитор) зобов`язується передати у власність покупця АФ "Корсунь" (відповідач, боржник) відповідно до Специфікацій, що є невід`ємною частиною Договору (надалі іменується "Товар"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар, виходячи із умов Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки, гривнева вартість Товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок, строк оплати вартості Товару та інші умови, погоджені сторонами, визначаються в Договорі та додатках до нього (специфікаціях), які складають невід`ємну частину Договору.

Загальна сума Договору є сума всіх поставок по специфікаціях, де вказана гривнева вартість Товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті (п. 2.3 Договору).

Згідно з п.3.1 договору покупець сплачує продавцю кошти за договором в розмірі та в строки, передбачені специфікацією на кожну окрему поставку.

Як визначено Договором, перехід права власності на Товар здійснюється в момент його передачі та підписання відповідних документів (видаткових накладних тощо) уповноваженими не те особами з одночасним прийманням по кількості і якості (зокрема, з перевіркою маркування і цілості тари, пломб (при наявності), наявності ознак пошкодження або псування Товару (п. 5.5 Договору).

На виконання умов Договору між Продавцем та Покупцем підписані специфікації з зазначенням строків поставки Продавцем Товару, строків та сум оплати Продавцем отриманого Товару на умовах Договору:

Договору:

Номер та дата специфікаціїЗагальна сума за специфікацією, грн.% оплати за специфікацієюСума оплати, грн.Строк оплати за специфікацією№1 від 15.03.20177 284 227,5330%2 185 268,26до 15.03.2017 30%2 185 268,26до 15.04.2017 40%2 913 691,01до 16.05.2017№2 від 24.03.20172 559 022,4230%767 706,73до 15.03.2017 30%767 706,73до 15.04.2017 40%1 023 608,96до 16.05.2017№3 від 11.04.20171 116 999,7230%335 099,92до 15.03.2017 30%335 099,92до 15.04.2017 40%446 799,88до 16.05.2017№4 від 14.04.2017302 937,6060%181 762,56до 15.04.2017 40%121 175,04до 16.05.2017№5 від 12.05.20173 079 289,2860%1 847 573,57до 15.04.2017 40%1 231 715,71до 16.05.2017№7 від 01.06.20172 411871,8450%1 205 935,92до 17.05.2017 50%1 205 935,92до 16.06.2017№8 від 09.10.2017463 491,00100%463 491,00до 20.09.2017№9 від 18.10.20177773,72100%7 773,72до 18.10.2017При цьому специфікація №6 сторонами не підписувалась і постачання цієї партії не було.

Продавець свої зобов`язання за Договором виконав належним чином і в строк, поставивши Покупцю Товар на загальну суму 17 225 613,11 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№10 від 20.03.2017 на суму 7284227,53 грн.;

№16 від 28.03.2017 на суму 2559022,42 грн.;

№208 від 16.04.2017 на суму 1116999,72 грн.;

№204 від 18.04.2017 на суму 302937,60 грн.;

№224 від 12.05.2017 на суму 3079289,28 грн.;

№276 від 01.06.2017 на суму 2411871,84 грн.;

№320 від 09.10.2017 на суму 463491,00 грн.;

№360 від 18.10.2017 на суму 7773,72 грн.

Однак оплата за поставлений товар аідповідачем була здійснена з порушенням умов Договору:

3924502,00 грн перераховано позивачеві 21.03.2017;

5000000,00 грн перераховано позивачеві 26.05.2017;

5000000,00 грн перераховано позивачеві 14.06.2017;

300000,00 грн перераховано позивачеві 15.09.2017;

1500000,00 грн перераховано позивачеві 07.12.2017;

700000,00 грн перераховано позивачеві 15.12.2017;

125368,00 грн перераховано позивачеві 01.02.2018

275743,00 грн перераховано позивачеві 16.05.2018.

У зв`язку із несплатою в строк та в повному обсязі покупцем отриманої продукції кредитор ПП "Піраміда-Агро" звернулося до боржника СТОВ "Агрофірма Корсунь" із вимогами від 10.07.2018 №47/18 та від 21.07.2018 №46/18.

Вимога ПП "Піраміда-Агро" від 10.07.2018 отримана відповідачем 11.07.2018, а вимога від 21.07.2018 - 24.07.2018, після чого лише 22.08.2018 було погашено ще частину існуючої заборгованості в розмірі 200000,00 грн.

05.12.2018 новим кредитором - ТОВ "Піраміда-Агро" (після зміни назви - ТОВ "Авіксінвест") на адресу СТОВ "Агрофірма Корсунь" було надіслано вимогу №53/18 (том 1 а.с. 57-60) про сплату заборгованості.

СТОВ "Агрофірма Корсунь" сплачено 203034,26 грн заборгованості на рахунок нового кредитора - ТОВ "Піраміда-Агро" (ТОВ "Авіксінвест") з призначенням платежу - за засоби захисту рослин згідно договору від 01.03.2017 №ПП-17/03, договору від 23.11.2018 №ТОВ/ПП-3.

Тобто внаслідок відступлення права вимоги обсяг прав та/або обов`язків Боржника (СТОВ "Агрофірма Корсунь") за Договором товарного кредиту від 01.03.2017 №ПП-17/03 перед новим кредитором (ТОВ "Авіксінвест") - не змінено. Кредитор правомірно вважає, що боржником схвалено спірний правочин 11.12.2018 шляхом оплати заборгованості новому кредитору.

Ухилення відповідача від проведення розрахунку в обумовлені строки стало причиною звернення в листопаді 2019 року ТОВ "Авіксінвест" в Господарський суд Черкаської області з позовом до СТОВ "Агрофірма Корсунь" з вимогами про стягнення 6500921,27 грн., з яких:

18734,54 грн нарахувань у зв`язку із зміною курсу долара США до грн;

744724,51 грн пені;

831576,46 грн 30 % річних;

259971,94 грн інфляційних втрат;

4645913,82 грн штрафу.

Відповідач вимоги заперечив повністю (письмовий відзив, том 1 а.с.231-238). Заперечує нарахування курсової різниці позивачем з мотивів, що протягом дії договору вимоги по курсовій різниці відповідачу не виставлялись, а рахунок позивача №10 від 18.07.2019 на оплату курсової різниці вважає безпідставним.

Щодо вимоги про стягнення пені заявляє про пропуск позивачем скороченого строку позовної давності з посиланням на приписи п. 6 ст. 232 ГК України і просить відмовити в задоволенні вимоги, в тому числі з мотивів проведення повного розрахунку за отриманий товарний кредит. Також заперечено право позивача на стягнення одночасно штрафу та пені з відповідача з мотивів одного й того ж виду господарських санкцій за одне і те ж порушення грошового зобов`язання як заборона подвійного застосування відповідальності, з посиланням на постанови Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15, від 10.10.2018 у справі №278/2615/15-ц.

Щодо вимоги про стягнення інфляційний втрат та 30% річних за порушення грошового зобов`язання відповідач вимоги заперечив з мотивів невірного визначення позивачем дати виконання зобов`язання та моменту порушення свого права для стягнення нарахувань на суму боргу. Крім того, заперечує право на стягнення інфляційний втрат при наявній вимозі про стягнення курсової різниці між вартістю в доларах США та вартістю в гривні України. При цьому посилається на правовий висновок Верховного Суду України від 17.03.2017, викладений у справі №6-284цс17.

Відповідач просить суд відмовити повністю в задоволенні позову.

В додатковий письмових поясненнях суду (том 6 а.с.189-195) відповідач звертає увагу суду на відсутність застереження в специфікаціях №8-9 до договору про застосування курсової різниці при проведенні розрахунків за ЗЗР. Стосовно вимоги про стягнення штрафу та 30% річних відповідач вказує на невірно визначену позивачем хронологію дій сторін та розрахунків, в зв`язку з чим позивач невірно визначає момент порушення зобов`язання. Також наполягає на застосуванні строку позовної давності до спірних відносин при нарахуванні неустойки. При цьому сплату відповідачем 11.12.2018 залишку боргу не вважає перериванням перебігу строку позовної давності, оскільки заперечує і сам факт продовження строку позовної давності за угодою сторін. Наполягає на відмові в задоволенні позову.

Інших документів, доказів, матеріалів по відносинах товарного кредиту між сторонами у справу не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Справа тривалий час перебувала в провадженні та неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. 26.03.2022 строком на 30 діб у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25.04.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 №341/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим ЗУ від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим ЗУ від 21.04. 2022 №2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25.05.2022 строком на 90 діб.

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у господарському суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

Суд враховує, що Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

Щодо статусу учасників процесу:

Позивач та відповідач у справі є суб`єктами господарювання на ринку товарного сільськогосподарського виробництва та послуг в Україні та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з присвоєнням ідентифікаційного коду та визначенням видів господарської діяльності.

Щодо наявного права вимоги та правонаступництва кредитора в процесі:

23.11.2018між ПП "Піраміда-Агро" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Піраміда-Агро" (новий кредитор), правонаступником яких є ТОВ "Авіксінвест", було укладено Договір №ТОВ/ПП-2 про відступлення права вимоги, у відповідності до якого ПП "Піраміда-Агро" було відступлено, а позивачем набуто всі права вимоги, належні первісному кредиторові за договором товарного кредиту №ПП-17/03 від 01.03.2017, укладеним між первісним кредитором та СТОВ "Агрофірма Корсунь".

Згідно з п.п.3.1, 3.2, 7.2 договору про відступлення права вимоги всі права та всі вимоги за основним договором (договором товарного кредиту №ПП-17/03 від 01.03.2017) переходять до нового кредитора з моменту набрання чинності договором про відступлення права вимоги, який набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за ним. Договір є одночасно актом приймання- передачі всіх прав та вимог за основним договором.

У зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги до позивача як нового кредитора у зобов`язанні - перейшли усі права вимоги за договором товарного кредиту №ПП-17/03 від 01.03.2017.

ПП "Піраміда-Агро" 28.11.2018 направило на адресу СТОВ "Агрофірма Корсунь" повідомлення про відступлення права вимоги за вих.№90/18 (том 1 а.с.57-58).

05.12.2018 новим кредитором (ТОВ "Піраміда-Агро", а після зміни назви - ТОВ "Авіксінвест") на адресу СТОВ "Агрофірма Корсунь" було надіслано вимогу №53/18 від 05.12.2018 (том 1 а.с.59-60) про сплату заборгованості.

Щодо свободи договору учасника господарських відносин:

Позивач вказує на свободу договору як на один із принципів цивільного права, що зазначено в ч.1 ст.627 ЦК України, де сторони відповідно до ст. 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Даною нормою закріплені положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. Тому сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або на власний розсуд та взаємною домовленістю відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством; при цьому законодавець обмежує право сторін договору відступити від положень актів цивільного законодавства лише трьома випадками, коли:

- це прямо заборонено таким актом;

- обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту;

- обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із самої суті відносин між сторонами.

У договірних відносинах між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які з обставин та умов, які унеможливлювали б відступ від положень актів цивільного законодавства, зокрема щодо положень ЦК чи ГК України про договірне збільшення відсотків річних. Керуючись принципами свободи договору та диспозитивності, сторони добровільно та на власний розсуд визначили саме такий розмір річних відсотків за користування чужими грошовими коштами та свідомо і добровільно зафіксували цю умову в договорі товарного кредиту №ПП-17/03 від 01.03.2017 (том 1 а.с.16-18).

Суть взаємовідносин сторін та підстави грошової вимоги позивача:

За умовами договору (первісного договору товарного кредиту №ПП-17/03 від 01.03.2017 (том 1 а.с.16-18) продавцем товару сільськогосподарського призначення виступає приватне підприємство "Піраміда-Агро" в особі директора Б.Б.Заєць.

Покупцем товару виступає СТОВ "Агрофірма Корсунь" в особі директора Савченка М.М.

За своїм змістом представлений договір товарного кредиту №ПП-17/03 є різновидом змішаного договору купівлі-продажу, постачання продукції сільськогосподарського виробничого призначення (ЗЗР) з відстроченням платежу та послідуючим внесенням плати за користування товарним кредитом, що охоплюється приписами гл.54 ЦК України. Суд повторно не оцінює взаємовідносини сторін, оскільки спору в частині укладання договору, постачання продукції промислового сільськогосподарського призначення, вже проведеного розрахунку відповідача за товар немає. Суд враховує презумпцію правомірності правочину ст.204 ЦК України.

Суд зазначає, що даний спір виник у зв`язку з несвоєчасним проведенням грошового розрахунку відповідачем за отримані та використані в промисловому товарному сільськогосподарському виробництві засобів захисту рослин (ЗЗР). Для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості, нарахувань на суму боргу та санкцій позивач звернувся з позовом в суд.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Щодо позиції та заперечень відповідача проти позову.

Відповідач та його представники, кожен окремо, вимоги не визнають і категорично заперечують проти позову, в тому числі з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності у спірних господарських відносинах, також з мотивів, що Верховний Суд вже скасував рішення суду першої інстанції у цій справі та вказав на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.

Також заперечують підстави застосування позивачем курсової різниці до розрахунків за ЗЗР;

заперечують застосування стягнення 30% річних, оскільки розрахунок по основному боргу вже проведено і збитки позивачеві не нанесені;

строк позовної давності до вимоги про стягнення санкцій між сторонами не продовжений, а договір про відступлення права вимоги позивачу не діє, тому вимога позивача недійсна;

судом вже відмовлено позивачеві в стягнення інфляційних втрат і рішення в цій частині чинне.

Просять застосувати загальний строк позовної давності до спірних відносин та відмовити в задоволенні позову повністю, в тому числі з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності до спірних правовідносин.

Подано тези промови представника в дебатах, які приєднані до справи.

Щодо твердження відповідача про відсутність у позивача права вимоги про сплату курсової різниці.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 18734,54 грн. нарахувань у зв`язку із зміною курсу долара США до гривні (курсової різниці).

Відповідач вважає неправомірною вимогою позивача про стягнення курсової різниці з мотивів відсутності письмових вимог та претензій позивача (кредитора) до відповідача та відсутність застелення про це у видаткових накладних та специфікаціях.

Суд звертає увагу сторін на умови договору та встановлення вартості товару з урахуванням курсу долара США чи Євро на момент проведення розрахунку (том 1 а.с.16, пункти 3.2-3.4 договору). При цьому вибір валюти розрахунку належить кредитору, тобто позивачеві. Ці умови договору слід вважати істотними та такими, що не заперечені сторонами і не визнавались судом недійними.

Позивач спростовує твердження відповідача наявністю у справі письмової вимоги від 21.07.2018 про стягнення заборгованості за умовами договору постачання ЗЗР №ПП-17/03 від 01.03.2017 (том 1 а.с.16-18), з доказами вручення вимоги (рахунок на оплату №10 від 18.07.2019) відповідачеві (том 1 а.с.54-55), та відповідь боржника від 01.08.2029 вих.№51 (том 1 а.с.243), де вважає вимогу та рахунок на оплату курсової різниці безпідставними.

Вказані документи не спростовані відповідачем в належний спосіб в розумінні вимог ст.ст. 80, 82 ГПК України. З врахуванням приписів ГПК України про допустимість, достовірність та вірогідність доказів (ст.ст.77-79) суд при прийнятті рішення приймає до уваги наявність письмової вимоги позивача про сплату курсової різниці, що ґрунтується на умовах договору.

Щодо відповідальності сторін розділ 6 договору:

Сторони передбачили відповідальність за порушення умов договору, в тому числі відшкодування збитків, витрат, неотриманого прибутку (том 1 а.с.17).

Сторонами відповідно до положень ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст.ст. 217, 230 ГК України в письмовій формі укладено договір про забезпечення виконання договору у виді неустойки (пеня, штраф). Пунктом 6.6. договору сторони з посиланням на приписи ст. 232 ГПК України продовжили строки застосування санкцій - до повного виконання зобов`язання сторонами.

При цьому суд враховує добровільне волевиявлення сторін при укладанні договору та відсутність примусу з боку іншої сторони і відсутність вимог зацікавленої сторони про визнання недійсним договору в цій частині.

Щодо нарахувань у зв`язку із зміною курсу долара до гривні:

Відповідно до п. 3.3 Договору в тому випадку, коли курс Долара США/Євро до гривні на день перерахування коштів є вище за курс долара США/Євро на день укладення Договору, незважаючи на прострочення виконання Покупцем, Сторони для визначення суми, належної до оплати, використовують таку формулу:

С-А1 /А2*В, де:

С - загальна сума Договору з урахуванням індексації згідно умов специфікацій на день перерахування коштів;

В - загальна сума Договору на момент підписання;

А1 - значення курсу продажу іноземної валюти на дату, що передує сплаті;

А2 - значення курсу продажу іноземної валюти, визначеної в додатку (специфікації), на МВРУ на дату підписання відповідного додатку (специфікації) до Договору.

Згідно із п.3.4. Договору сторони при підписанні даного Договору погодились, що у випадку зміни курсу до гривні, відповідно п. 3.3. Договору, перерахунок вартості поставленої продукції здійснюється Продавцем в односторонньому порядку і є обов`язковим для виконання Покупцем, Покупець має оплатити різницю вартості товару, що виникли після проведення індексації, протягом 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку по індексації вартості товару від Продавця, який виставляється сучасними засобами зв`язку - факсограма та електронна пошта.

Згідно з п.9.3 Договору товарного кредиту строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.2 цього Договору, та закінчується 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань по Договору обома сторонами.

Тобто сторони вказаного Договору товарного кредиту, користуючись принципом диспозитивності та свободи договору, дійшли взаємної згоди про встановлення строку дії договору до повного виконанням сторонами своїх зобов`язань за ним.

При цьому суд зазначає про обізнаність сторін у різниці термінів "строк дії договору" та "строк дії зобов`язання", що не є тотожними.

Під поняттям "зобов`язання" розуміються всі зобов`язання за Договором товарного кредиту (як майнові, так і немайнові) та вони не вичерпуються обов`язком Покупця оплатити суму основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Строк дії договору та строк дії зобов`язання не є тотожними поняттями та можуть не збігатися в часі.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Виходячи з переліку підстав, наведених у статтях 599-601, 604-609 ЦК України, закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

23.11.2018 первісного постачальника (кредитора) в договорі (ПП "Піраміда-Агро") було замінено на нового постачальника (кредитора, ТОВ "Авіксінвест") на підставі договору про відступлення права вимоги, про що належним способом було повідомлено відповідача і з 23.11.2018 всі права первісного кредитора за основним договором перейшли до ТОВ "Авіксінвест", в тому числі право на отримання оплати за поставлений товар, право на отримання курсової різниці, право на стягнення штрафних санкцій та ін.

18.07.2019 ТОВ "Авіксінвест", користуючись правом, наданим п.3.4 Основного договору, виставило СТОВ "Агрофірма Корсунь" рахунок на оплату курсової різниці №10.

Враховуючи, що право ТОВ "Авіксінвест" на отримання оплати курсової різниці виникло на підставі основного договору, строк дії якого продовжений за угодою сторін до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, тому обов`язок СТОВ "Агрофірма Корсунь" з такої оплати продовжує існувати до моменту його повного та належного виконання.

Зважаючи на прострочення відповідачем (боржником) виконання своїх зобов`язань за договором, на підставі та відповідно до п. 3.3 Договору, позивач наполягає на стягненні з Відповідача нарахувань у зв`язку із зміною курсу долара США до гривні, розмір яких становить 18734,54 грн (розрахунок том 6 а.с. 139-153).

Суд при прийнятті рішення враховує висновки постанови Верховного Суду від 16.12.2021 у цій справі №925/1386/19, де вказано, що:

"73. Пунктами 9.2-9.3 договору товарного кредиту сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, та строк його дії закінчується 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань по договору обома сторонами. Отже, виконання договору товарного кредиту вважатиметься проведеним належним чином, а відповідно і зобов`язання сторін по ньому вважатимуться припиненими лише після сплати повної вартості товару з урахуванням передбаченої договором курсової різниці незалежно від строку (дати) виставлення продавцем рахунків курсової різниці.

74.Товар за договором товарного кредиту та на умовах специфікацій був поставлений за видатковими накладними з порушенням порядку і строків.

Станом на 23.11.2018 - день укладення договору відступлення права вимоги, відповідач за первісним позовом - СТОВ "Агрофірма Корсунь" мав несплачену заборгованість за договором товарного кредиту у розмірі 203034,14 грн та 18734,54 грн основного боргу у зв`язку зі зміною курсу долара США до гривні, на сплату курсової різниці новий кредитор надіслав рахунок від 18.07.2019 №10, який боржником не оплачений".

Суд враховує пояснення позивача про своє право та альтернативу у виборі перерахунку курс долара США чи курс Євро, оскільки на такі умови погодився відповідач при підписанні договору товарного кредиту №ПП-17/03 розділ 3 договору (том 1 а.с.16-17).

Одночасно Суд при прийнятті рішення не враховує заперечення відповідача про відсутність в специфікаціях 8 та 9 договору застереження про курс долара чи курс євро при встановленні ціни товару (за партію ЗЗР), оскільки умова застосування курсу іноземних валют до гривні при проведенні розрахунку за товар встановлена в договорі (п. 3.4. договору №ПП-17/03 від 01.03.2017), а не в додатках до нього чи інших похідних чи розрахункових документах.

Щодо стягнення 30% річних.

Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у даній справі в частині стягнення 30% річних вказав, що у здійсненому розрахунку позивачем включено в періоди простроченого платежу й день фактичної сплати заборгованості, що стало підставою скасування рішення та направлення справи №925/1386/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.

На виконання вимог ухвали суду Позивач надав детальний розрахунок стягуваних сум з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.12.2021 із зазначенням: підстави, періоду, суми боргу і суми нарахування до стягнення, виключивши з періодів простроченого платежу день фактичної сплати заборгованості.

Відповідно до п.п. 6.2.2 Договору за несвоєчасну оплату Товару Відповідач сплачує Позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено нарахування позивача по стягненню 30% річних за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон", з урахуванням окремих специфікацій, дат постачання та дат проведення кінцевого розрахунку відповідача перед позивачем.

Зважаючи на прострочення Відповідачем виконання своїх зобов`язань за Договором, на підставі та відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, п.6.2.2 Договору, з Відповідача підлягає стягненню суми 30% річних від простроченої суми, розмір яких становить 833 831,42 грн. (розрахунок річних том 6 а.с.145-146).

Розрахунок 30% річних здійснено по формулі:

Сума процентів = Сх30%хД/365, де:

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошовою зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 16.03.2017 до 20.03.2017 2185268,26 грн. х 30%х5дні/365/100% 58 980,55 грн.з 16.04.2017 до 25.05.2017 446034,52 грн. х 30%х40дні/365/100% 4014 664,15 грн.з 17.05.2017 до 25.05.2017 2913691,01 грн. х30%х9дні/365/100% 921 553,33 грн.з 26.05.2017 до 13.06.2017 2594674,96 грн. х30%х19дні/365/100% 1940 519,58 грн.з 25.03.2017 до 25.05.2017 767706,73 грн. х30%х62дні/365/100% 6239 121,49 грн.з 16.04.2017 до 25.05.2017 767706,73 грн. х30%х40дні/365/100% 4025 239,67 грн.з 17.05.2017 до 13.06.2017 1023608,96 грн. х30%х28дні/365/100% 2823 557,03 грн.з 12.04.2017 до 25.05.2017 335099,92 грн. х30%х44дні/365/100% 4412 118,68 грн.з 16.04.2017 до 25.05.2017 335099,92 грн. х30%х40дні/365/100% 4011 016,98 грн.з 17.05.2017 до 13.06.2017 446799,88 грн. х30%х28дні/365/100% 2810 282,52 грн.з 16.04.2017 до 25.05.2017 181762,56 грн. х30%х40дні/365/100% 405 975,76 грн.з 17.05.2017 до 13.06.2017 121175,04 грн. х30%х28дні/365/100% 282 788,69 грн.з 13.05.2017 до 25.05.2017 1847573,57 грн. х30%х13дні/365/100% 1319 741,20 грн.з 17.05.2017 до 13.06.2017 1231715,71 грн. х30%х28дні/365/100% 2828 346,33 грн. з 14.06.2017 до 14.09.2017 417974,55 грн. х30%х93дні/365/100%9331 949,29 грн. з 15.09.2017 до 06.12.2017 117 974,55 грн. х30%х83дні/365/100% 838 048,13 грн.з 02.06.2017 до 06.12.2017 1205935,92 грн. х30%х188дні/365/100% 188186 341,88 грн.з 17.06.2017 до 06.12.2017 1205935,92 грн. х30%х173дні /365/100% 173171 474,18 грн. з 07.12.2017 до 14.12.2017 1029846,39 грн. х30%х8дні/365/100%86 771,59 грн.з 15.12.2017 до 31.01.2018 329846,39 грн. х30%х48дні/365/100% 4813 013,12 грн. з 01.02.2018 до 15.05.2018 204478,39 грн. х30%х104дні/365/100%10417 478,70 грн. з 10.10.2017 до 15.05.2018 463491,00 грн. х30%х218дні/365/100%218 83 047,43 грн. з 16.05.2018 до 21.08.2018 392226,39 грн. х30%х98дні/365/100% 98 31 593,03 грн.

з 22.08.2018 до 10.12.2018 192 226,39 грн. х30%х111дні/365/100% 11117 537,37 грн.з 19.10.2017 до 10.12.2018 7 773,72 грн. х30%х418дні/365/100% 4182 670,75 грн.ВСЬОГО:833 831,42 грн.Суд вважає, що Позивачем вірно враховано дату порушення зобов`язання як початку відліку заборгованості по специфікаціям, строки оплати в яких встановлені раніше дати підписання специфікації. Такою датою визначено наступний день з дати підписання відповідної специфікації, що узгоджується з ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стосовно вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій та відповідальність за невиконання грошових зобов`язань.

Відповідно до умов Договору товарного кредиту №ПП-17/03 від 01.03.2017 Покупець зобов`язаний виконати зобов`язання перед Продавцем:

прийняти та оплатити товар, виходячи з умов Договору (п. 1.1. Договору);

сплатити Продавцю кошти за Договором в розмірі та строки, передбачені специфікацією на кожну окрему поставку (п. 3.1. Договору);

за несвоєчасну оплату товару сплатити Продавцю:

пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той період);

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦК України) (п. 6.2., 6.2.1., 6.2.2. Договору);

за порушення умов Договору або невиконання його умов, як-то: порушення строків виконання зобов`язання тощо, сплатити Продавцю штраф в розмірі 30% від вартості товарів, по яких допущено прострочення виконання (п. 6.4. Договору); за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 100% від суми неоплаченої поставки (п. 6.9. Договору).

Періоди та розміри прострочення зведені в таблицю:

Номер та дата специфікаціїСтрок оплати за специфікацієюДата та сума оплати, грнРозмір простроченняПеріод прострочення№1 15.03.201730% - 2 185 268,26 грн. - до 15.03.201721.03.2017 3 924 502-2 185 268,26 = 1 739 233,742 185 268,2616.03.2017 - 20.03.2017 30% - 2 185 268,26 грн. - до 15.04.201721.03.2017 3 924 502-2 185 268,26- 2 185 268Д6 = - 446 034,52-- 26.05.2017 5 000 000 - 767 706,73 - 335 099,92 446 034,52 = 3 451 158,83 446 034,5216.04.2017 - 25.05.2017 40% - 2 913 691,01 грн. до 16.05.201726.05.2017 5 000 000 - 767 706,73 - 335 099,92 - 446 034,52 - 767 706,73 - 335 099,92 - 181 762,56- 1 847 573,57- 2 913 691,01 = -2 594 674,962 913 691,0117.05.2017- 25.05.2017 14.06.2017 5 000 000 - 2 594 674,96 = 2 405 325,042 594 674,9626.05.2017- 13.06.2017№2 24.03.201730% - 767 706,73 грн. до 15.03.2017 26.05.2017 5 000 000 - 767 706,73 = 4 232 293,27767 706,7325.03.2017- 25.05.2017 30% - 767 706,73 грн. до 15.04.201726.05.2017 5 000 000 - 767 706,73 - 335 099,92 - 446 034,52 - 767 706,73 = 2 683 452,10767 706,7316.04.2017- 25.05.2017 40% - 1 023 608,96 грн. до 16.05.201714.06.2017 5 000 000 - 2 594 674,96 - 1 023 608,96 = 1 381 716,081 023 608,9617.05.2017- 13.06.2017№3 11.04.201730% - 335 099,92 до 15.03.201726.05.2017 5 000 000 - 767 706,73 - 335 099,92 = 3 897 193,35335 099,9212.04.2017- 25.05.2017 30% - 335 099,92 до 15.04.201726.05.2017 5 000 000 - 767 706,73 - 335 099,92 - 446 034,52 - 767 706,73 - 335 099,92 = 2 348 352,18335 099,9216.04.2017 - 25.05.2017 40 % - 446 799,88 - до 16.05.201714.06.2017 5 000 000 - 2 594 674,96 - 1 023 608,96 - 446 799,88 = 934 916,20446 799,8817.05.2017- 13.06.2017

№4 14.04.201760 % - 181 762,56-до 15.04.201726.05.2017 5 000 000 - 767 706,73 - 335 099,92-446 034,52- 767 706,73 - 335 099,92 - 181 762,56 = 2 166 589,62181 762,5616.04.2017- 25.05.2017 40 % - 121 175,04-до 16.05.201714.06.2017 5 000 000 - 2 594 674,96 - 1 023 608,96-446 799,88- 121 175,04 =813 741,16121 175,0417.05.2017- 13.06.2017№5 12.05.201760 % - 1 847 573,57-до 15.04.201726.05.2017 5 000 000 - 767 706,73 - 335 099,92 - 446 034,52 - 767 706,73 - 335 099,92 - 181 762,56- 1 847 573,57 = 319 016,051 847 573,5713.05.2017 - 25.05.2017 40 % - 1 231 715,71 - до 16.05.201714.06.2017 5 000 000 - 2 594 674,96 - 1 023 608,96 - 446 799,88 - 121 175,04 - 1 231 715,71 = -417 974,551 231 715,7117.05.2017- 13.06.2017 15.09.2017 300 000-417 974,55 = -117 974,55417 974,5514.06.2017- 14.09.2017 07.12.2017 1 500 000- 117 974,55 = 1 382 025,45117 974,5515.09.2017- 06.12.2017№7 01.06.201750 % - 1 205 935,92 - до 17.05.201707.12.2017 1 500 000 - 117 974,55 - 1 205 935,92 = 176 089,531 205 935,9202.06.2017- 06.12.2017 50 % - 1 205 935,92 - до 16.06.201707.12.2017 1 500 000- 117 974,55 - 1 205 935,92 - 1 205 935,92 -1 029 846,391 205 935,9217.06.2017- 06.12.2017 15.12.2017 700 000 - 1 029 846,39 = -329 846,391 029 846,3907.12.2017- 14.12.2017 01.02.2018 125 368-329 846,39 = -204 478,39329 846,3915.12.2017- 31.01.2018 16.05.2018 275 743 - 204 478,39 = 71 264,61204 478,3901.02.2018- 15.05.2018№8 09.10.2017463 491,00-до 20.09.201716.05.2018 275 743 - 204 478,39 - 463 491,00 = -392 226,39463 491,0010.10.2017- 15.05.2018 22.08.2018 200 000 - 392 226,39 = -192 226,39392 226,3916.05.2018- 21.08.2018 11.12.2018 203 034,26 - 192 226,39 = 10 807,87192 226,3922.08.2018- 10.12.2018№9 18.10.20177 773,72 до 18.10.201711.12.2018 203 034,26- 192 226,39- 7 773,727 773,7219.10.2017- 10.12.2018Щодо стягнення пені та штрафу.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків;

штрафні санкції;

оперативно-господарські санкції (правові висновки, викладені в Постанові КГС ВС від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

Між сторонами укладено письмовий договір забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки відповідно до положень ст.ст. 546, 549 ЦК України розділ 6 договору товарного кредиту №ПП-17/03 від 01.03.2017.

Відповідно до п.п.6.2.1 Договору за несвоєчасну оплату Товару Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той період).

Також, згідно з положеннями п.6.4 Договору, за порушення строків виконання зобов`язання Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від вартості товарів, по яких допущено прострочення виконання.

Позивач наполягає на примусовому стягненні нарахованих пені та штрафу з відповідача за неналежне виконання зобов`язання за договором.

Зважаючи на прострочення Відповідачем виконання своїх зобов`язань за Договором, відповідно до п.п.6.2.1, 6.4 Договору, Позивач просить стягнути з Відповідача:

з урахуванням перерахунку 747283,90 грн пені (детальний математичний розрахунок - том 6, а.с. 146-147)

Пеня = С х 0,5% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) х Д /100, де:

С - сума боргу,

Д - кількість днів прострочення.

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення2 185 268,2616.03.2017-20.03.2017514%0.0778 381,85446 034,5216.04.2017 -25.05.20174013%0.07112 708,932 913 691,0117.05.2017-25.05.2017913%0.07118 679,552 594 674,9626.05.2017- 13.06.20171912%0.06833 766,32767 706,7325.03.2017- 13.04.20172014%0.07711 778,51767 706,7314.04.2017-25.05.20174213%0.07122 968,10767 706,7316.04.2017-25.05.20174013%0.07121 874,381 023 608,9617.05.2017-25.05.2017913%0.0716 562,311 023 608,9626.05.2017- 13.06.20171912,5%0.06813 320,94335 099,9212.04.2017- 13.04.2017214%0.077514,13335 099,9214.04.2017 - 25.05.20174213%0.07110 025,46335 099,9216.04.2017-25.05.20174013,000.0719 548,05446 799,8817.05.2017-25.05.2017913,000.0712 864,42446 799,8826.05.2017- 13.06.20171912,500.0685 814,52181 762,5616.04.2017-25.05.20174013,000.0715 178,99121 175,0417.05.2017-25.05.2017913,000.071776,85121 175,0426.05.2017- 13.06.20171912,500.0681 576,941 847 573,5713.05.2017-25.05.20171313,000.07117 109,041 231 715,7117.05.2017-25.05.2017913,000.0717 896,481 231 715,7126.05.2017 - 13.06.20171912,500.06816 029,18417 974,5514.06.2017- 14.09.20179312,500.06826 624,41117 974,5515.09.2017-26.10.20174212,500.0683 393,79117 974,5527.10.2017-06.12.20174113,500.0743 578,021 205 935,9202.06.2017-26.10.201714712,500.068121 419,581 205 935,9227.10.2017-06.12.20174113,500.07436 574,551 205 935,9217.06.2017-26.10.201713212,500.068109 029,821 205 935,9227.10.2017-06.12.20174113,500.07436 574,551 029 846,3907.12.2017 - 14.12.2017813,500.0746 094,43329 846,3915.12.2017-25.01.20184214,500.07911 006,93329 846,3926.01.2018-31.01.2018616,000.0881 735,08204 478,3901.02.2018 - 01.03.20182916,000.0885 198,79204 478,3902.03.2018- 15.05.20187517,000.09314 285,48463 491,0010.10.2017 -26.10.20171712,500.0685 396,81463 491,0027.10.2017- 14.12.20174913,500.07416 799,96463 491,0015.12.2017-25.01.20184214,500.07915 466,63463 491,0026.01.2018 - 01.03.20183516,000.08814 222,19463 491,0002.03.2018- 15.05.20187517,000.09332 380,88392 226,3916.05.2018 - 12.07.20185817,000.09321 190,97392 226,3913.07.2018-21.08.20184017,500.09615 044,30192 226,3922.08.2018-06.09.20181617,500.0962 949,23192 226,3907.09.2018- 10.12.20189518,000.09918 011,357 773,7219.10.2017 -26.10.2017812,500.06842,607 773,7227.10.2017- 14.12.20174913,500.074281,777 773,7215.12.2017-25.01.20184214,500.079259,417 773,7226.01.2018 - 01.03.20183516,000.088238,547 773,7202.03.2018 - 12.07.201813317,000.093963,097 773,7213.07.2018-06.09.20185617,500.096417,447 773,7207.09.2018- 10.12.20189518,000.099728,39ВСЬОГО: 747 283,90

4 645 913,82 грн штрафу (детальний математичний розрахунок - том 6 а.с. 147-148).

Сума боргу (грн.)Розмір штрафуЗагальна сума штрафуСпецифікація № 12 185 268,2630%655 580,48446 034,5230%133 810,362 913 691,0130%874 107,30Специфікація № 2767 706,7330%230 312,02767 706,7330%230 312,021 023 608,9630%307 082,69Специфікація № 3 335 099,9230%100 529,98335 099,9230%100 529,98446 799,8830%134 039,96

Специфікація № 4181 762,5630%54 528,77121 175,0430%36 352,51Специфікація № 51 847 573,5730%554 272,071 231 715,7130%369 514,71Специфікація № 71 205 935,9230%361 780,781 205 935,9230%361 780,78Специфікація № 8463 491,0030%139 047,30Специфікація № 9 від7773,7230%2332,12ВСЬОГО:4 645 913,82При цьому відповідач та його представники у судовому засіданні категорично заперечують проти нарахування та стягнення позивачем санкцій за неналежне виконання умов договору, просять відмовити в позові за безпідставністю, але не заявляють про надмірність розміру вимоги при стягненні санкцій у порівнянні (у відношенні) до суми боргу. Відповідачем також не надано суду свого контр- розрахунку санкцій, застосованих до нього. Тобто відповідач погодився з математичним підходом та розміром стягнення на користь позивача при нарахуванні санкцій.

Натомість суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Однак зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно із статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів (правові висновки, викладені в постанові КГС ВС від 21.06.2022 у справі №910/3259/21 (№105268773 в ЄДРСР), з якими погоджується господарський суд Черкаської області при прийнятті рішення).

Стаття 233 ГК України визначає не лише майнові обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Верховний Суд звертає увагу, що судова практика щодо застосування зазначених норм ГК та ЦК України наразі є усталеною, а правові висновки неодноразово були висвітлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17 і відповідно до цих висновків при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво по суті є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір про забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки і визначили види та розміри штрафних санкцій, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій та збирати докази про це, оскільки це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи, а також повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.ст. 86, 236-238 ГПК України). Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20. Таку правову позицію розділяє і підтримує господарський суд при прийнятті рішення у даній справі.

Щодо правомірності нарахування штрафних санкцій протягом всього періоду прострочення та щодо договірного збільшення позовної давності відносно стягнення штрафних санкцій.

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вказана як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін на збільшення строку позовної давності.

Таким чином, законодавством надано право сторонам правочину погоджувати в договорі іншу тривалість позовної давності, ніж ту, яка встановлена законом.

Суд враховує, що Позивач та Відповідач, укладаючи Договір, дійшли до спільної згоди про збільшення позовної давності шляхом викладення п. 6.5 Договору в наступній редакції:

"Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, Сторони домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором".

Тобто в п. 6.5 Договору сторони погодили умови про:

1) збільшення позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, зокрема, штрафу та пені, які передбачені договором,

2) тривалість такого збільшення - до повного виконання своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до ч.1 ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 213 ЦК України).

При прийнятті рішення суд враховує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність застосування принципу порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому задля правильного правового тлумачення умов договору (п. 8.9 постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19).

Для правильного тлумачення змісту пункту 6.5 спірного договору суд звертає увагу на спосіб тлумачення умов договору через наміри та волевиявлення сторін, які вони мали, погоджуючи відповідні умови договору.

Суд дійшов висновку, що сторони, укладаючи договір, в пункті 6.5 Договору дійшли згоди (проявили волевиявлення) збільшити строки позовної давності з формулюванням "до повного виконання своїх зобов`язань за договором", тобто вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Суд погоджується з доводами позивача, що подія, яка має неминуче настати, не є сама по собі одиницею вимірювання часу, вона є лише обставиною, що настає конкретного дня і вказує на факт початку або закінчення перебігу строку. Тому подія розцінюється як визначення строку і може бути чинником при визначенні перебігу строку позовної давності (з подією може пов`язуватись початок або закінчення перебігу строку).

Позиція позивача не йде в розріз з приписами ст.253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у даній справі №925/1386/19 вказав:

75. Станом на 23.11.2018 - день укладення договору відступлення права вимоги, відповідач за первісним позовом - СТОВ "Агрофірма Корсунь" мав несплачену заборгованість за договором товарного кредиту у розмірі 203 034,14 грн та 18 734,54 грн основного боргу у зв`язку зі зміною курсу долара США до гривні, на сплату курсової різниці новий кредитор надіслав рахунок від 18.07.2019 №10, який боржником не оплачений".

Судом підтверджено, що заборгованість відповідача існувала, зобов`язання не виконано. Основна сума заборгованості за Договором у розмірі 203034,14 грн оплачена 11.12.2018. Сума 18734,54 грн основного боргу у зв`язку зі зміною курсу долара США до гривні на сплату курсової різниці є предметом спору і заборгованість не сплачена. Позивач вважає, що подія повна сплата боргу не настала, тому термін позовної давності щодо стягнення боргу - не сплинув.

Поняття "термін" (ч. 2 ст. 251 ЦК України) є спорідненим/спільнородовим, співвідносним поняттям із поняттям "строк", оскільки і те, і інше стосується визначення часу (відповідних часових проміжків), із відмінністю лише у визначенні конкретної обставини, що пов`язується з їх перебігом - днями, місяцями, роками (для строку) та подіями, що мають неминуче настати (для терміну).

Логіка законодавця щодо можливості визначення строку та його перебігу через настання відповідної події, що викладена в Глави 18 "Визначення та обчислення строків" Розділу V ЦК України (що включає і ст. 251 ЦК України в частині регулювання питання щодо термінів), - прослідковується і в інших нормах чинного законодавства, за якими строки можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, зокрема:

- статтею 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події матеріальний строк;

- статтею 115 ГПК України врегульовано, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати процесуальний строк.

Суд при прийнятті рішення розділяє позицію позивача (кредитора) та погоджується з тим, що якщо в договорі позовна давність збільшена та визначена шляхом вказівки на подію, яка має неминуче настати (зокрема, повне виконання зобов`язань за договором), то такий часовий проміжок є встановленим і вважається збільшеним з дотриманням норм законодавства. При цьому суд не враховує доводи та заперечення відповідача щодо продовження строків виконання зобов`язання при прийнятті рішення та вважає їх надуманими.

Суд також погоджується з доводами позивача, що сторони відповідно до ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Вказана норма закріплює положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше.

В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

При цьому законодавець обмежує право сторін договору відступити від положень актів цивільного законодавства лише трьома випадками, коли:

1) це прямо заборонено таким актом;

2) обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту;

3) обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із самої суті відносин між сторонами.

Суд враховує, що у договірних відносинах між позивачем та відповідачем за договором відсутні будь-які з умов, які унеможливлювали б відступ від положень актів цивільного законодавства, зокрема щодо положень Цивільного кодексу України про договірне збільшення позовної давності. Більше того, сам факт наявності в законодавстві зазначення позовної давності як строку не забороняє сторонам договору врегулювати момент закінчення такого строку вказівкою на подію.

Висновки про принципи диспозитивності у відносинах між суб`єктами господарювання наведені в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19: "Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті б Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17".

Зважаючи, що зазначені висновки стосуються договірного збільшення строку нарахування штрафних санкцій вказівкою на подію у системному зв`язку із статтею 252 ЦК України, яка містить визначення строку, а висновки Верховного Суду щодо договірного збільшення строку позовної давності вказівкою на подію у системному зв`язку зі ст.252 ЦК України відсутні, суд враховує ці висновки при дослідженні, розгляді та вирішенні питання щодо збільшення позовної давності у даній справі.

Щодо недійсності договору, зобов`язання за ним та нікчемності окремих пунктів договору.

Відповідач ставить під сумнів дійсність договору товарного кредиту №ПП-17/03 від 01.03.2017, оскільки сума боргу сплачена повністю.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №554/5323/14:

"Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Представники позивача акцентують увагу на тому, що:

- сторони, вільно розпоряджаючись своїм правом на визначення умов договору, виклавши саме в такій редакції п. 6.5 Договору та погодили збільшення позовної давності для вимог про стягнення штрафних санкцій,

- чинним законодавством не заборонено (більше того, передбачено можливість) визначення строків через вказівку на подію, яка повинна неминуче настати,

- нікчемність п. 6.5 Договору (його редакції) даної умови не встановлена законом, а недійсність не визнана судом, умова Договору товарного кредиту щодо збільшення позовної давності, передбачена в його п. 6.5, є обов`язковою для дотримання стороною, а також для врахування судом при вирішенні спору, пов`язаного з предметом її регулювання.

Відповідно до умов п. 6.5 Договору Позивач і Відповідач, з посиланням на ст. 259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 6.6 Договору Позивач і Відповідач, на підставі та у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за Договором здійснюється без обмеження строку.

При цьому суд звертає увагу учасників, що при направленні справи №925/1386/19 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 зазначив таке:

"...Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251,252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов 'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст.ст. 251, 252 ЦК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №902/959/19, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 13.09.2019 у справі №902/669/18, від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17.

Отже, суди попередніх інстанції, посилаючись на те, що сторонами у договорі погоджено продовження строку, визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, саме - "до повного виконання сторонами своїх зобов`язань", тобто, погоджено нарахування штрафних санкцій без обмежень строку, визначеного цією нормою, вказаного не врахували та дійшли до передчасних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі, нарахованому позивачем".

В судовому засіданні позивач та його представники наголошують, що розрахунок пені здійснено за весь час прострочення виконання зобов`язання, що передбачено пунктом 6.6 договору, яким сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за договором здійснюється без обмеження строку, а не лише за 6 місяців відповідно до приписів ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що положення частини 6 статті 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин ЛИШЕ У РАЗІ, якщо інше не встановлено законом або договором.

Якщо умовами договору сторони передбачили нарахування за весь період часу прострочення виконання зобов`язання, то нарахування пені не припиняється за період простроченн зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано (що відображено в абз. 2 п. 21 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.102015 №01-06/1837/15 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів").

Суд погоджується, що цивільним та господарським законодавством надано право сторонам правочину як погоджувати в договорі інший період нарахування штрафних санкцій, ніж той, який встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, так і передбачати (в даній справі), що період нарахування штрафних санкцій, встановлений ст. 232 ГК України, не застосовується до договірних правовідносин сторін, адже сторони при укладенні Договору дійшли до спільної згоди про збільшення строку нарахування штрафних санкцій шляхом викладення п. 6.6 Договору в наступній редакції:

"Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним Договором здійснюється без обмеження строку".

Тобто, п. 6.6 Договору сторони погодили умову про збільшення строку нарахування штрафних санкцій без його обмеження протягом періоду існування обставин невиконання умов Договору.

Суд вважає, що сторонами враховано та реалізовано принципи свободи договору, диспозитивності та презумпції правомірності правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд враховує, що законодавець обмежує права сторін договору відступити від положень актів цивільного законодавства лише трьома випадками, коли: 1) це прямо заборонено таким актом; 2) обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту; 3) обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із самої суті відносин між сторонами.

Натомість у договірних відносинах між Позивачем та Відповідачем за первісним позовом, відсутні будь-які з умов, які унеможливлювали б відступ від положень актів цивільного законодавства, зокрема щодо положень ГК України про строк нарахування пені, а сам факт наявності в законодавстві зазначення строку нарахування пені, визначеного місяцями, не забороняє сторонам договору врегулювати період такого нарахування без обмеження строку.

Аналогічні висновки, щодо можливості регулювання договірних відносин в частині періоду нарахування штрафних санкцій на власний розсуд наведені в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19 (склад суду: Колос І.Б., Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.), де суд зазначив наступне:

"Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17".

Тому вимога позивача про стягнення пені за визначений ТОВ "Авіксінвест" період (за весь час прострочення виконання зобов`язання, а не лише за 6 місяців), повністю узгоджується з приписами ч.6 ст. 232 ГК України та висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.09.2020 у справі №916/1777/19, а нарахування пені за строк понад шість місяців має місце не щодо всіх нарахувань пені, а лише щодо наступних сум оплати СТОВ "Агрофірма Корсунь" за поставлений товар за Договором у розрізі специфікацій:

Номер та дата специфікаціїЗагальна сума за специфікацією, грн.% оплати за специфікацієюСума оплати, грн.Строк оплати за специфікацією№ 1 від 15.03.20177 284 227,5330%2 185 268,26до 15.03.2017 30%2 185 268,26до 15.04.2017 40%2 913 691,01до 16.05.2017№2 від 24.03.20172 559 022,4230%767 706,73до 15.03.2017 30%767 706,73до 15.04.2017 40%1 023 608,96до 16.05.2017№ 3 від 11.04.20171 116 999,7230%335 099,92до 15.03.2017 30%335 099,92до 15.04.2017 40%446 799,88до 16.05.2017№4 від 14.04.2017302 937,6060%181 762,56до 15.04.2017 40%121 175,04до 16.05.2017№ 5 від 12.05.20173 079 289,2860%1 847 573,57до 15.04.2017 40%1 231 715,71до 16.05.2017№ 7 від 01.06.20172 411871,8450%1 205 935,92до 17.05.2017 50%1 205 935,92до 16.06.2017№ 8 від 09.10.2017463 491,00100%463 491,00до 20.09.2017№ 9 від 18.10.20177773,72100%7 773,72до 18.10.2017Щодо вчинення СТОВ "Агрофірма Корсунь" дій, що свідчать про визнання боргу та переривання позовної давності.

Як вбачається зі змісту Договору товарного кредиту та норм законодавства, серед переліку грошових зобов`язань (боргу) СТОВ "Агрофірма Корсунь" перед продавцем був борг зі сплати основного зобов`язання (борг з оплати товару), борг зі сплати штрафних санкцій (штрафу та пені), а також відповідальність за невиконання вказаних грошових зобов`язань у вигляді сплати інфляційних втрат та відсотків річних (вимоги законодавства по ст. 625 ЦК України).

Фактичною підставою виникнення грошових зобов`язань в частині штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних є порушення Відповідачем строків оплати поставленого товару, а моментом виникнення таких зобов`язань є день, наступний за днем, в який мала бути здійснена оплата.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), крім страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами поставки, зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошового зобов`язання боржника включаються неустойка (штраф, пеня) та інші майнові чи фінансові санкції.

Суд погоджується з доводами позивача, що з моменту порушення СТОВ "Агрофірма Корсунь" строків оплати товару склад його грошових зобов`язань за договором складався із суми основного боргу, неустойки, курсової різниці в оплаті та відсотків річних.

Це підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості за Договором товарного кредиту.

21.07.2018 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача вимогу на оплату боргу в сумі 2 933 857,94 грн (описано судом вище), згідно якої постачальник вимагає негайної сплати заборгованості, яка включає нараховану пеню у сумі 771123,45 грн, 30% річних у сумі 872580,66 грн, інфляційні втрати у сумі 383104,64 грн та штраф у сумі 523944,57 грн.

Після отримання вимоги кредитора боржник СТОВ "Агрофірма Корсунь" не лише не висловив заперечень стосовно заявлених вимог, їх структури та розміру, а вже 22.08.2018 перерахував на рахунок позивача 200000,00 грн.

Суд враховує, що у призначенні платежу боржником вказано, що грошові кошти перераховані за основним договором без вказівки на погашення за рахунок перерахованих грошових коштів конкретної складової грошового зобов`язання, (основного боргу чи пені).

Разом з тим, відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на положення ст. 534 ЦК України та враховуючи, що гроші є річчю, яка не наділена індивідуальними ознаками, а також враховуючи відсутність такої індивідуалізації в призначенні платежу, в ПП "Піраміда-Агро" існували правомірні підстави вважати, що СТОВ "Агрофірма Корсунь" оплатою боргу 22.08.2018 за Договором вчинило активні дії, які свідчать про визнання ним існуючої заборгованості зі сплати штрафних санкційта, як наслідок, переривання позовної давності щодо стягнення таких штрафних санкцій.

Зі змісту Договору про відступлення права вимоги №ТОВ/ПП-3 від

23.11.2018вбачається, що за даним договором ТОВ "Авіксінвест" одержує всі права, в тому числі, права вимоги, належні первісному кредитору за основним договором. При цьому, до ТОВ "Авіксінвест" переходять всі (без виключень) права первісного кредитора за основним договором, що належали первісному кредиторові на момент набрання чинності даним договором, в тому числі, але не виключно, права вимоги до боржника щодо суми нарахувань у зв`язку зі зміною курсу долара США/Євро до гривні (п. 3.3 основного договору), інфляційних нарахувань (втрат) (п.п. 6.2.2 основного договору, ст.625 Цивільного кодексу України), 30% річних від простроченої суми (п.п. основного дговору, ст.625 Цивільного кодексу України), пені (п.п.6.2.1 основного договору), штрафу (п.6.4., п.6.9 основного договору), збитків (п.6.1 основного договору), усіх інших можливих нарахувань, передбачених Основним договором та/або законодавством України, у зв`язку з порушенням боржником умов основного договору (простроченням строків оплати боржником суми поставленого товару за основним договором).

Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги №ТОВ/ПП-3 від 23.11.2018 у первісного кредитора (ПП "Піраміда-Агро") існували права вимоги до СТОВ "Агрофірма Корсунь" зі сплати:

203034,14 грн основного боргу за постановлені товари;

19734,54 грн курсової різниці у зв`язку із зміною курсу дол. США до грн;

844724,51 грн пені;

931576,46 грн 30% річних;

4845913,82 грн. штрафу.

Всі вищезазначені права грошової вимоги в сукупності були відступлені ТОВ "Авіксінвест", про що належним чином було повідомлено СТОВ "Агрофірма Корсунь" як боржника за основним зобов`язанням.

Водночас, СТОВ "Агрофірма Корсунь" на отримане повідомлення не висловило жодних заперечень, які б вказували на невизнання ним заборгованості щодо існуючого боргу зі сплати штрафних санкцій.

Пізніше (11.12.2018) СТОВ "Агрофірма Корсунь" здійснило оплату боргу за договором товарного кредиту на розрахунковий рахунок нового кредитора - ТОВ "Піраміда-Агро (ТОВ "Авіксінвест"), фактично визнаючи цим існуючу заборгованість зі сплати штрафних санкцій.

Разом з тим СТОВ "Агрофірма Корсунь", здійснюючи оплату 11.12.2018 за договором, не конкретизувало та не персоніфікувало призначення такого платежу, обмежившись лише посиланням на договір, за яким здійснюється оплата.

Суд погоджується з доводами позивача, що боржник СТОВ "Агрофірма Корсунь" вчинив дії на визнання заборгованості, в т.ч. по штрафним санкціям.

Згідно з ч.1, 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Станом на 25.11.2019 (день подання позову) позовна давність до спірних вимог про стягнення пені і штрафу не спливла, а тому заява відповідача про застосування позовної давності до зазначених вимог не може бути прийнята судом.

Суд не враховує заяву СТОВ "Агрофірма Корсунь" про застосування позовної давності до вимог щодо сплати штрафних санкцій за договором з мотивів необґрунтованості та вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання відповідної заборгованості.

Суд також критично оцінює доводи відповідача про застосування строку позовної давності до спірних вимог та правовідносин, оскільки сторони в договорі №ПП-17/03 від 01.03.2017 письмово передбачили продовження цих строків (розділ 6 договору) за межами 6 місяців з моменту невиконання зобов`язання (приписи п. 6 ст. 232 ГК України), та не враховує заперечення відповідача при прийнятті рішення. Позивачем не допущено пропуску строку позовної давності, а порушене право позивача підлягає захисту.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності в тому числі і недопустимість ревізування рішень судів, в тому числі які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтованості рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Суд вважає, що позивачем застосовано належний механізм та спосіб захисту порушеного права, що ґрунтується на приписах ст.ст. 15-16 ЦК України.

Відповідно до 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Проведення оплати відповідачем протягом судового розгляду справи та неподання доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при примусовому виконанні рішення суду.

Суд вважає, що позивачем використано належних спосіб захисту порушеного права, але вимоги підлягають до часткового задоволення в первісно заявленому розмірі, оскілки при стягненні курсової різниці не можуть бути стягнуті втрати від інфляції (як подвійне стягнення). Крім того, позивач у своїх нових розрахунках (том 6 а.с. 139-153) вказав більші суми нарахувань, без заяви про збільшення вимог, та за неможливості збільшення суми нарахувань після перегляду справи Верховним Судом та направлення її на новий розгляд. У даному випадку така тактика позивача суперечить принципу venire contra factum proprium ("заборони суперечливої поведінки");

Належить стягнути з відповідача з урахуванням періодів прострочення, за виключенням дати погашення заборгованості за кожною специфікацією, з урахуванням облікової ставки НБУ за кожен період:

18734,54 грн курсової різниці при зміні курсу долара США;

744724,51 грн пені;

831576,46 грн 30% річних;

4645913,82 грн штрафу.

Рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат вже набрало законної сили. Тобто в цій частині є рішення господарського суду Черкаської області в спорі між цими ж сторонами і з цих же підстав. Провадження в цій частині належить закрити відповідно до приписів ч.1 ст.175, ч.1 п.3 ст.231 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 93623,02 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача при задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 130, ч.1 ст. 175, ч. 1 п. 3 ст. 231, ст. 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" (Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.Симоненка,42; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00204033, номер рахунку в банку невідомий)

на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест" (м.Черкаси, бул.Шевченка,268/2, оф.13, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38672397, номер рахунку в банку невідомий)

18734,54 грн курсової різниці при зміні курсу долара США; 744724,51 грн пені; 831576,46 грн 30% річних; 4645913,82 грн штрафу та 93623,02 грн судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження в решті вимог (стягнення інфляційних втрат) належить закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 09.09.2022

Суддя Г.М. Скиба


Суд	Господарський суд Черкаської області
Дата ухвалення рішення	29.08.2022
Оприлюднено	12.09.2022
Номер документу	106150155
Судочинство	Господарське

Скиба Г.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 29.08.2022 по справі 925/1386/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —925/1386/19

Рішення від 29.08.2022

Рішення
від 29.08.2022 по справі 925/1386/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ