Постанова

від 21.02.2023 по справі 925/1386/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2023 р. Справа№ 925/1386/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Забродський В.В. (ордер серія АА №1081611 від 16.02.2021),

Заєць Б.Б.(директор), Тихенко Л.М. (витяг)

від відповідача: Кича Д.О. (ордер серія АІ №1284763 від 27.09.2022),

Насонова Л.В. (ордер серія АІ №1284402 від 27.09.2022)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь"

на рішення господарського суду Черкаської області від 30.08.2022

у справі №925/1386/19 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь"

про стягнення 6500921, 27 грн. заборгованості та нарахувань на суму боргу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" про стягнення 6 500 921, 27 грн, з яких: 18 734, 54 грн - збільшення основного боргу у зв`язку із зміною курсу долара США до гривні; 744 724, 51 грн - пеня; 831 576, 46 грн - 30 % річних; 259 971, 94 грн - інфляційні втрати; 4 645 913, 82 грн - штраф.

В обґрунтування позову позивач за первісним позовом посилався на те, що на виконання умов договору Приватне підприємство "Піраміда - Агро" в період з 15.03.2017 по 18.10.2017 поставило, а відповідач за первісним позовом прийняв і в період з 21.03.2017 по 11.12.2018 оплатив отриманий товар. Проте, оплата товару покупцем проведена з простроченням його зобов`язань щодо ціни, порядку і строків оплати, тому у Приватного підприємства "Піраміда - Агро", право вимоги якого було передано позивачу за первісним позовом, виникло право вимагати виконання покупцем своїх зобов`язань щодо відповідальності за порушення умов цього договору.

СТОВ "Агрофірма Корсунь" подало до господарського суду Черкаської області зустрічний позов до ТОВ "Авіксінвест" та ПП "Піраміда - Агро", в якому просило визнати недійсним договір від 23.11.2018 № ТОВ/ПП-3 про відступлення права вимоги, укладений між ПП "Піраміда-Агро" і ТОВ "Піраміда-Агро".

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що оспорюваний договір є підробленим шляхом зміни його змісту та складання значно пізніше дати його укладання (23.11.2018).

Рішенням господарського Черкаської області від 28.09.2020 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення 18734,54 грн курсової різниці, 744724,51 грн пені, 831576,46 грн - 30% річних, 4645913,82 грн штрафу та 93623,02 грн судових витрат пропорційно задоволених вимог. В решті вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 28.09.2020 у справі №925/1386/19 залишено без змін.

Постановою Верхового Суду від 16.12.2021 касаційну скаргу СТОВ "Агрофірма "Корсунь" задоволено частково. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі №925/1386/19 в частині задоволення первісного позову - скасовано. В решті рішення залишено без змін. Справу направлено до Господарського суду Черкаської області на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Черкаської області від 30.08.2022 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест" 18734, 54 грн курсової різниці при зміні курсу долара США; 744724, 51 грн пені; 831576, 46 грн 30% річних; 4645913, 82 грн штрафу та 93623, 02 грн судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги №ТОВ/ПП-3 від 23.11.2018 у первісного кредитора (ПП "Піраміда-Агро") існували права вимоги до СТОВ "Агрофірма Корсунь" зі сплати: 203034,14 грн основного боргу за постановлені товари; 19734,54 грн курсової різниці у зв`язку із зміною курсу дол. США до грн; 844724,51 грн пені; 931576,46 грн 30% річних; 4845913,82 грн. штрафу, які в сукупності були відступлені ТОВ "Авіксінвест", про що належним чином було повідомлено СТОВ "Агрофірма Корсунь" як боржника за основним зобов`язанням.

Судом першої інстанції були відхилені доводи відповідача про застосування строку позовної давності до спірних вимог та правовідносин, оскільки сторони в договорі №ПП-17/03 від 01.03.2017 письмово передбачили продовження цих строків (розділ 6 договору) за межами 6 місяців з моменту невиконання зобов`язання (приписи п. 6 ст. 232 ГК України), та не враховує заперечення відповідача при прийнятті рішення. Позивачем не допущено пропуску строку позовної давності, а порушене право позивача підлягає захисту.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 30.08.2022 у справі №925/1386/19 в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Авіксінвест", ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Авіксінвест" в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про переривання строку позовної давності, оскільки сплата відповідачем суми основної заборгованості не може свідчити про визнання останнім свого обов`язку зі сплати пені, штрафу та 30 % річних за договором. За твердженням апелянта, умови п. 6.6. договору товарного кредиту не є визначенням строку, відмінного від строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв`язку з чим судом першої інстанції безпідставно нараховано пеню поза межами шестимісячного строку. Крім того, апелянт зазначає, що стягнувши з відповідача пеню та штраф відповідно до п. 6.2.1., 6.4. договору та не застосувавши строк позовної давності до даних вимог, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Крім того, стягуючи 30 % річних, суд першої інстанції не врахував доводів щодо його невірного розрахунку та не врахував доводи відповідача в частині того, що відповідну позовну вимогу позивач використовує виключно з метою отримання доходу, чим відбувається порушення розумного балансу між інтересами позивача та відповідача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 апеляційну скаргу у справі №925/1386/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1386/19 та призначено справу до розгляду на 22.11.2022.

09.11.2022 через канцелярію суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

21.11.2022 через систему «Електронний суд» Північного апеляційного господарського суду від представників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" надійшли клопотання та заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 відкладено розгляд справи на 13.12.2022.

12.12.2022 та 13.12.2022 через систему "Електронний суд" Північного апеляційного господарського суду від представників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" надійшли клопотання та заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 відкладено розгляд справи на 24.01.2023.

24.01.2023 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 24.01.2023 оголошено перерву до 21.02.2023.

У судовому засіданні, 21.02.2023 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП "Піраміда-Агро" в особі директора Заєць Б.Б., як продавець, і відповідач - СТОВ "Агрофірма Корсунь" в особі директора Савченко М.М., як покупець, уклали договір товарного кредиту від 01.03.2017 № ПП-17/03 (далі - договір товарного кредиту, том 1, а.с. 16-18), за умовами п. 1.1 якого, продавець зобов`язався передати покупцю у власність товар, відповідно до специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити такий товар, виходячи з умов даного договору.

У пунктах 2.1, 2.3 цього договору його сторони встановили, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та строк оплати вартості товару та інші умови, погоджені сторонами - визначаються в договорі та додатках до нього (специфікаціях), які складають невід`ємну частину договору. Загальна сума договору є сума усіх поставок по специфікаціях, де вказана гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Розділом 3 договору товарного кредиту сторони погодили умови щодо ціни товару та порядку оплати, зокрема:

пункт 3.1 - покупець сплачує продавцю кошти за цим договором в розмірі та в строки, передбачені специфікацією на кожну окрему поставку;

пункт 3.2 - ціна товару розрахована по курсу продажу відповідної іноземної валюти, визначеної в додатку (специфікації), на Міжбанківському Ринку України (МВРУ) до української гривні на дату підписання відповідного додатку (специфікації) до договору;

пункт 3.3 - в тому випадку, коли курс долара США /Євро до гривні на день перерахування коштів є вище за курс долара США/Євро до гривні на день укладення договору, незважаючи на прострочення виконання покупцем сторони для визначення суми належної до оплати використовують формулу, зазначену в пункті 3.3 договору.

пункт 3.4 - у випадку зміни курсу до гривні, згідно з пунктом 3.3 даного договору перерахунок вартості поставленої продукції здійснюється продавцем в односторонньому порядку і є обов`язковим для виконання покупцем, покупець має оплатити різницю вартості товару, що виникла після проведення індексації (далі - заборгованість по індексації), протягом 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку по індексації вартості товару від продавця, який виставляється сучасними засобами зв`язку - факсограма та електронна пошта;

пункт 3.5 - для розрахунків по цьому договору продавцем можуть виписуватись рахунки на оплату, які мають містити обов`язкові посилання на номер цього договору і найменування сторін. Ціна товару та суми специфікацій, рахунків визначаються сторонами в національній валюті України - гривні з обов`язковим зазначенням еквіваленту до відповідної іноземної валюти.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки товару визначається окремими специфікаціями, що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 5.2. договору поставка товару здійснюється за домовленістю сторін та визначається специфікацією.

Як визначено Договором, перехід права власності на Товар здійснюється в момент його передачі та підписання відповідних документів (видаткових накладних тощо) уповноваженими не те особами з одночасним прийманням по кількості і якості (зокрема, з перевіркою маркування і цілості тари, пломб (при наявності), наявності ознак пошкодження або псування Товару (п. 5.5 Договору).

Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю:

підпункт 6.2.1 - пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на той період);

підпункт 6.2.2 - суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 6.4. договору за порушення умов даного договору або невиконання його умов, як то: порушення строків виконання зобов`язання тощо, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від вартості товарів, по яких допущено прострочення виконання.

За умовами пункту 6.5 договору сторони погодили, що відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Пунктом 6.6 договору визначено, що відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за Договором здійснюється без обмеження строку.

Згідно з пункт 9.3 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.2. цього договору та закінчується 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань по договору обома сторонами.

До договору товарного кредиту сторони підписали 8 специфікацій, у яких визначили найменування (асортимент) товару, його кількість, ціну, вартість без ПДВ і з ПДВ, курс гривні до долара США, строк і умови поставки, строки оплати товару на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу.

Із специфікації від 15.03.2017 № 1 (том 1, а.с. 19) вбачається:

п. 1 - асортимент товару на суму 7284227 грн. 53 коп. з ПДВ;

п. 2 - курс гривні до долара США станом на 15.03.2017 у розмірі 26 грн. 94 коп. за один долар, грошовий еквівалент вартості товару в дол. США - 270387,07 дол.;

п. 3 - строк поставки товару - 20.03.2017 року;

п. 4 - оплата за товар здійснюється на таких умовах, а саме: до 15.03.2017 року - 30% від суми, що складає 2185268 грн. 26 коп., що становить 81116,12 доларів США; до 15.04.2017 - 30% від суми, що складає 2185268 грн. 26 коп., що становить 81116,12 доларів США; до 16.05.2017 - 40% від суми, що складає 2913691 грн. 01 коп., що становить 108154,83 доларів США.

Із специфікації від 24.03.2017 № 2 (том 1, а.с. 21) вбачається:

п. 1 - асортимент товару на суму 2559022 грн. 42 коп. з ПДВ;

п. 2 - курс гривні до долара США станом на 24.03.2017 у розмірі 27 грн. 18 коп. гривень за один долар, грошовий еквівалент вартості товару в дол. США - 94150,94 дол.;

п. 3 - строк поставки товару - 28.03.2017;

п. 4 - оплата за товар здійснюється на таких умовах, а саме: до 15.03.2017 року - 30% від суми, що складає 767706 грн. 73 коп., що становить 28245,28 доларів США; до 15.04.2017 - 30 % від суми, що складає 767706 грн. 73 коп., що становить 28245,28 доларів США; до 16.05.2017 - 40% від суми, що складає 1023608 грн. 96 коп., що становить 37660,38 доларів США.

Із специфікації від 11.04.2017 № 3 (том 1, а.с. 23) вбачається:

п. 1 - асортимент товару на суму 1116999 грн 72 коп. з ПДВ;

п. 2 - курс гривні до долара США станом на 11.04.2017 у розмірі 26 грн. 92 коп. гривень за один долар, грошовий еквівалент вартості товару в дол. США - 41493,30 дол.;

п. 3 - строк поставки товару - 16.04.2017;

п. 4 - оплата за товар здійснюється на таких умовах, а саме: до 15.03.2017 року - 30% від суми, що складає 335099 грн. 92 коп., що становить 12447,99 доларів США; до 15.04.2017 - 30% від суми, що складає 335099 грн. 92 коп., що становить 12447,99 доларів США; до 16.05.2017 - 40% від суми, що складає 446799 грн. 88 коп., що становить 16597,32 доларів США.

Із специфікації від 14.04.2017 № 4 (том 1, а.с. 25) вбачається:

п. 1 - асортимент товару на суму 302 937 грн. 60 коп. з ПДВ;

п. 2 - курс гривні до долара США станом на 14.04.2017 у розмірі 26 грн. 88 коп. гривень за один долар, грошовий еквівалент вартості товару в дол. США - 11270,00 дол.;

п. 3 - строк поставки товару - 18.04.2017;

п. 4 - оплата за товар здійснюється на таких умовах, а саме: до 15.04.2017 - 60 % від суми, що складає 181762 грн. 56 коп., що становить 6762 доларів США; до 16.05.2017 - 40 % від суми, що складає 121175 грн. 04 коп., що становить 4508 доларів США.

Із специфікації від 12.05.2017 № 5 (том 1, а.с. 27) вбачається:

п. 1 - асортимент товару на суму 3079289 грн. 28 коп. з ПДВ;

п. 2 - курс гривні до долара США станом на 12.05.2017 у розмірі 26 грн. 44 коп. гривень за один долар, грошовий еквівалент вартості товару в дол. США - 116463,29 дол.;

п. 3 - строк поставки товару - 12.05.2017;

п. 4 - оплата за товар здійснюється на таких умовах, а саме: до 15.04.2017 - 60% від суми, що складає 1847573 грн. 57 коп., що становить 69877,97 доларів США; до 16.05.2017 - 40% від суми, що складає 1231715 грн. 71 коп., що становить 46585,32 доларів США.

Із специфікації від 01.06.2017 № 7 (том 1, а.с. 29) вбачається:

п. 1 - асортимент товару на суму 2411871 грн. 84 коп. з ПДВ;

п. 2 - строк поставки товару - 01.06.2017;

п. 3 - оплата за товар здійснюється на таких умовах, а саме: до 17.05.2017 - 50% від суми, що складає 1205935 грн. 92 коп.; до 16.06.2017 - 50% від суми, що складає 1205935 грн. 92 коп.

Із специфікації від 09.10.2017 № 8 (том 1, а.с. 31) вбачається:

п. 1 - асортимент товару на суму 463491,00 грн. з ПДВ;

п. 2 - строк поставки товару - 09.10.2017;

п. 3 - оплата за товар здійснюється до 20.09.2017 - 100 % від суми, що складає 463491 грн.

Із специфікації від 18.10.2017 № 9 (том 1, а.с. 33) вбачається:

п. 1 - асортимент товару на суму 7773 грн. 72 коп. з ПДВ;

п. 2 - строк поставки товару - 18.10.2017;

п. 3 - оплата за товар здійснюється до 18.10.2017 - 100 % від суми, що складає 7773 грн. 72 коп.

Продавець свої зобов`язання за Договором виконав належним чином і в строк, поставивши Покупцю Товар на загальну суму 17 225 613,11 грн., що підтверджується видатковими накладними: №10 від 20.03.2017 на суму 7284227,53 грн.; №16 від 28.03.2017 на суму 2559022,42 грн.; №208 від 16.04.2017 на суму 1116999,72 грн.; №204 від 18.04.2017 на суму 302937,60 грн.;№224 від 12.05.2017 на суму 3079289,28 грн.; №276 від 01.06.2017 на суму 2411871,84 грн.; №320 від 09.10.2017 на суму 463491,00 грн.; №360 від 18.10.2017 на суму 7773,72 грн. (том 1, а.с. 20 - 34).

Оплата отриманого товару покупцем - відповідачем проведена: 21.03.2017 у сумі 3 924 502,00 грн., 26.05.2017 - 5 000 000,00 грн., 14.06.2017 - 5 000 000,00 грн., 15.09.2017 - 300 000,00 грн., 07.12.2017 - 1 500 000,00 грн., 15.12.2017 - 700 000,00 грн., 01.02.2018 - 125 368,00 грн., 16.05.2018 - 275 743,00 грн., що підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, доданими до позовної заяви, відповідачем визнані у відзиві на позов. (том 1, а.с. 35)

Продавець - ПП "Піраміда-Агро" 10.07.2018 поштою направив відповідачу СТОВ "Агрофірма Корсунь" (покупцю) письмову вимогу від 10.07.2018 № 41/18 про сплату боргу в сумі 403 034,25 грн. по договору товарного кредиту, із якої вбачається, що зазначена сума боргу рахується станом на 10.07.2018 по рахунках від 09.10.2017 № 175 і від 18.10.2017 № 198. Вимога отримана адресатом 11.07.2018. (том 1, а.с. 47)

Продавець - ПП "Піраміда-Агро" 21.07.2018 повторно поштою направив відповідачу за первісним позовом - СТОВ "Агрофірма Корсунь" (покупцю) письмову вимогу № 46/18 про сплату боргу в сумі 2 933 857,94 грн., яка складалась із основного боргу в сумі 403 034, 25 грн по договору товарного кредиту станом на 21.07.2018 року та заходів відповідальності у виді пені, штрафів, 30 % річних, інфляційних втрат. Вимога отримана адресатом 24.07.2018. (том 1, а.с. 45)

СТОВ "Агрофірма Корсунь" 22.08.2018 сплатило на користь ПП "Піраміда-Агро" 200 000 грн. боргу, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

ПП "Піраміда-Агро" як первісний кредитор, 23.11.2018 уклало з ТОВ "Піраміда-Агро" (яке змінило своє найменування на ТОВ «Авіксінвест») як новий кредитор, договір про відступлення права вимоги №ТОВ/ПП-3 (далі - договір про відступлення права вимоги), за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув всі права вимоги, належні на момент набрання чинності даним договором первісному кредитору за договором товарного кредиту, укладеним між первісним кредитором та СТОВ "Агрофірма Корсунь". (а.с. 51-53 т.1)

Відповідно до пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги, новий кредитор одержав всі права, в тому числі, права вимоги, належні первісному кредитору за основним договором. При цьому до нового кредитора переходять всі без виключення права первісного кредитора за основним договором, що належали первісному кредитору на момент набрання чинності даним договором, в тому числі, але не виключно, права вимоги до боржника щодо суми нарахувань у зв`язку із зміною курсу долара США/Євро до гривні (п. 3.3.основного договору, інфляційних нарахувань (втрат) (п.п. 6.2.2. основного договору, ст. 625 Цивільного кодексу України), 30 % річних від простроченої суми (п.п. 6.2.2. основного договору, ст. 625 Цивільного кодексу України), пені (п.п. 6.2.1. основного договору), штрафу (п. 6.4., п. 6.9. основного договору), збитків (п. 6.1.основного договору), усіх інших можливих нарахувань, передбачених основним договором та/або законодавством України, у зв`язку з порушенням боржником умов основного договору (простроченням строків оплати боржником суми поставленого товару за основним договором).

За розрахунками сторін сума вимог нового кредитора до боржника, станом на дату укладення договору відступлення права вимоги складала 7 134 955,41 грн., з яких:

203 034,14 грн. 14 коп. - сума основного боргу за поставлені товари;

19 734,54 грн. 54 коп. - сума основного боргу у зв`язку з зміною курсу долара США до гривні;

844 724,51 грн. - пеня;

931 576,46 грн. - 30 % річних;

289 971,94 грн. - інфляційні втрати;

4 845 913,82 грн. - штраф.

Пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги сторони досягли згоди, що питання оплатності або безоплатності відступлення прав вимоги за основним договором сторонами буде врегульовано окремими домовленостями, оформленими як додаткова угода, доповнення, додаток тощо до даного договору.

Згідно з пунктами 3.1-3.2, всі права та всі вимоги за основним договором переходять до нового кредитора з моменту набрання чинності даним договором. Договір є одночасно актом приймання-передачі всіх прав та вимог за основним договором.

Пунктом 7.2 договору про відступлення права вимоги передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за ним.

Первісний кредитор - ПП "Піраміда-Агро" 28.11.2018 поштою направив на адресу боржника - СТОВ "Агрофірма Корсунь" письмове повідомлення № 91/18 про відступлення прав вимоги до нового кредитора - ТОВ "Піраміда-Агро" за договором товарного кредиту, письмове повідомлення вручене адресату 29.11.2018. (том 1, а.с. 57-58)

Новий кредитор - ТОВ "Піраміда-Агро"(яке змінило своє найменування на ТОВ «Авіксінвест») 06.12.2018 поштою надіслав боржнику - СТОВ "Агрофірма Корсунь" письмове повідомлення про відступлення права вимоги від 05.12.2018№ 52/18, в якому повідомив боржника про набуття прав вимоги за договором товарного кредиту від ПП "Піраміда-Агро" на підставі договору про відступлення права вимоги, та вимогу від 05.12.2018 № 53/18, в якій просив негайно сплатити 7 207 846,72 грн боргу та штрафних санкцій, що виникли у боржника із договору товарного кредиту. У вимозі новий кредитор зазначив свої платіжні реквізити для сплати боргу, повідомлення і вимога отримані боржником 07.12.2018. (том 1, а.с. 59-60)

СТОВ "Агрофірма Корсунь" 14.12.2018 поштою направило на адресу ТОВ "Піраміда-Агро" (яке змінило своє найменування на ТОВ «Авіксінвест») відповідь на вимогу від 05.12.2018 за вих. № 77 від 12.12.2018, в якій за результатами розгляду вимоги повідомило ТОВ "Піраміда-Агро", що кредитором за договором товарного кредиту є ПП "Піраміда-Агро", до повідомлення про відступлення права вимоги на користь ТОВ "Піраміда-Агро" первісним кредитором не додано доказів цього відступлення прав. До своєї вимоги ТОВ "Піраміда-Агро" не додало розрахунок суми вимог, з огляду на що та з урахуванням норм частини другої статті 517 ЦК України, частини третьої статті 222 ГК України для подальшого розгляду вимоги просили надати докази відступлення права вимоги і детальний розрахунок суми заборгованості.

Відповідно до виписки по банківському рахунку ТОВ "Піраміда-Агро" за період з 01.12.2018 по 12.12.2018, 11.12.2018 СТОВ "Агрофірма Корсунь" сплатило на рахунок ТОВ "Піраміда-Агро", зазначений ним у вимозі про сплату боргу, 203 034,14 грн. з призначенням платежу: "за засоби захисту рослин згідно договору № ПП-17/03 від 01.03.2017 р., договору № ТОВ/ПП-3 від 23.11.2018 р. в т.ч. ПДВ 20% - 33839,04 грн." .

Новий кредитор - ТОВ "Піраміда-Агро" (яке змінило своє найменування на ТОВ «Авіксінвест»). 08.04.2019 поштою повторно направив боржнику - СТОВ "Агрофірма Корсунь" вимогу № 13/19 про сплату, на підставі договору про відступлення права вимоги, 6 786 395,93 грн. та штрафних санкцій, які складаються з: 786594,34 грн. пені, 866 721,64 грн. 30 % річних, 276 237,81 грн. інфляційних втрат, 4 856 842,14 грн. штрафу. У вимозі новий кредитор повідомив, що в разі її невиконання боржником він буде змушений звернутись до суду, вимога отримана боржником 09.04.2019.

СТОВ "Агрофірма Корсунь" 18.04.2019 поштою направило на адресу ТОВ "Піраміда-Агро" відповідь на вимогу від 08.04.2019 за вих. № 116 від 16.04.2019, за своїм змістом аналогічну їх відповіді від 12.12.2018 № 77. Ця відповідь отримана адресатом 19.04.2019. (а.с. 248-252 т.1)

Позивач ТОВ "Авіксінвест" 18.07.2019 направило відповідачу СТОВ "Агрофірма Корсунь" рахунок від 18.07.2019 № 10 на суму 18 734,54 грн. на оплату нарахувань у зв`язку із зміною курсу долара США до гривні по договору товарного кредиту (п. 3 договору), який отримано відповідачем 19.07.2019.

За результатами розгляду рахунку від 18.07.2019 № 10 СТОВ "Агрофірма Корсунь" листом від 01.08.2019 № 61 повідомило ТОВ "Авіксінвест" про відхилення вимоги, викладеної в ньому, з мотивів закінчення строку дії договору товарного кредиту.

За твердженням позивача, ухилення відповідача від проведення розрахунку в обумовлені строки стало причиною звернення в листопаді 2019 року ТОВ "Авіксінвест" в Господарський суд Черкаської області з позовом до СТОВ "Агрофірма Корсунь" з вимогами про стягнення 6500921,27 грн., з яких:

18734,54 грн. нарахувань у зв`язку із зміною курсу долара США до грн..;

744724,51 грн. пені;

831576,46 грн. 30 % річних;

259971,94 грн. інфляційних втрат;

4645913,82 грн. штрафу.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що протягом дії договору вимоги по курсовій різниці відповідачу не виставлялись, а рахунок позивача №10 від 18.07.2019 на оплату курсової різниці вважає безпідставним.

Щодо вимоги про стягнення пені відповідач заявив про пропуск позивачем скороченого строку позовної давності з посиланням на приписи п. 6 ст. 232 ГК України і просить відмовити в задоволенні вимоги, в тому числі з мотивів проведення повного розрахунку за отриманий товарний кредит.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 30% річних за порушення грошового зобов`язання відповідач вимоги заперечив з мотивів невірного визначення позивачем дати виконання зобов`язання та моменту порушення свого права для стягнення нарахувань на суму боргу. Крім того, заперечує право на стягнення інфляційний втрат при наявній вимозі про стягнення курсової різниці між вартістю в доларах США та вартістю в гривні України. При цьому посилається на правовий висновок Верховного Суду України від 17.03.2017, викладений у справі №6-284цс17.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги №ТОВ/ПП-3 від 23.11.2018 у первісного кредитора (ПП "Піраміда-Агро") існували права вимоги до СТОВ "Агрофірма Корсунь" зі сплати: 203034,14 грн. основного боргу за постановлені товари; 19734,54 грн. курсової різниці у зв`язку із зміною курсу дол. США до грн..; 844724,51 грн. пені; 931576,46 грн. 30% річних; 4845913,82 грн. штрафу, які в сукупності були відступлені ТОВ "Авіксінвест", про що належним чином було повідомлено СТОВ "Агрофірма Корсунь" як боржника за основним зобов`язанням.

Судом першої інстанції були відхилені доводи відповідача про застосування строку позовної давності до спірних вимог та правовідносин, оскільки сторони в договорі №ПП-17/03 від 01.03.2017 письмово передбачили продовження цих строків (розділ 6 договору) за межами 6 місяців з моменту невиконання зобов`язання (приписи п. 6 ст. 232 ГК України), та не враховує заперечення відповідача при прийнятті рішення. Позивачем не допущено пропуску строку позовної давності, а порушене право позивача підлягає захисту.

Однак колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з статтею 509 ЦК України , статтею 173 ГК України, зобов`язанням є правовдношення, в якому одна строна (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має прави вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як передбачено, за змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, своєю правовою природою укладений договір між ПП "Піраміда - Агро", як продавцем та СТОВ «Агрофірма Корсунь», як покупцем - є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами пунктів 3.1- 3.5 розділу 3 договору товарного кредиту сторони, при визначенні ціни товару домовились, що покупець сплачує продавцю кошти за цим договором в розмірі та в строки, передбачені специфікацією на кожну окрему поставку. Ціна товару розрахована по курсу продажу відповідної іноземної валюти, передбаченої в додатку (специфікації), на Міжбанківському Ринку України (МВРУ) до української гривні на дату підписання відповідного додатку (специфікації) до договору. В тому випадку, коли курс долара США/Євро до гривні на день перерахування коштів є вище за курс долара США/Євро до гривні на день укладення договору, незважаючи на прострочення виконання покупцем, сторони здійснюють перерахунок вартості поставленої продукції за погодженою формулою, покупець має оплатити різницю на підставі рахунку, виставленого продавцем.

Відповідно до специфікацій №№ 1-3 до договору товарного кредиту сторони погодили здійснення оплати за товар на умовах відстрочки до 15.03.2017 року 30 % від суми специфікації, до 15.04.2017 30 % від суми специфікації, до 16.05.2017 40 % від суми специфікації з урахуванням курсу гривні до долара США.

Специфікаціями №№ 4-5 до договору товарного кредиту сторони погодили здійснення оплати за товар на умовах відстрочки до 15.04.2017 60 % від суми специфікації, до 16.05.2017 40 % від суми специфікації з урахуванням курсу гривні до долара США.

Згідно специфікації № 7 до договору товарного кредиту сторони погодили здійснення оплати за товар на умовах відстрочки до 17.05.2017 року 50 % від суми специфікації, до 16.06.2017 року 50 % від суми специфікації.

Специфікаціями №№ 8-9 до договору товарного кредиту сторони погодили 100 % здійснення оплати за товар від суми специфікації, відповідно до 20.09.2017 і до 18.10.2017.

Пунктами 9.2-9.3 договору товарного кредиту сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, та строк його дії закінчується 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань по договору обома сторонами.

Отже, виконання договору товарного кредиту вважатиметься проведеним належним чином, а відповідно і зобов`язання сторін по ньому вважатимуться припиненими лише після сплати повної вартості товару з урахуванням передбаченої договором курсової різниці незалежно від строку (дати) виставлення продавцем рахунків курсової різниці.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 23.11.2018 - день укладення договору відступлення права вимоги, відповідач за первісним позовом - СТОВ "Агрофірма Корсунь" мав несплачену заборгованість за договором товарного кредиту у розмірі 203 034,14 грн. та 18 734, 54 грн. основного боргу у зв`язку зі зміною курсу долара США до гривні, на сплату курсової різниці новий кредитор надіслав рахунок від 18.07.2019 № 10, який боржником не оплачений.

В подальшому, 203 034,14 грн. була оплачена відповідачем з призначенням платежу: "за засоби захисту рослин згідно договору № ПП-17/03 від 01.03.2017 р., договору № ТОВ/ПП-3 від 23.11.2018 р. в т.ч. ПДВ 20% - 33839,04 грн.".

Відповідно до п. 3.3 Договору в тому випадку, коли курс Долара США/Євро до гривні на день перерахування коштів є вище за курс долара США/Євро на день укладення Договору, незважаючи на прострочення виконання Покупцем, Сторони для визначення суми, належної до оплати, використовують таку формулу:

С-А1 /А2*В, де:

С - загальна сума Договору з урахуванням індексації згідно умов специфікацій на день перерахування коштів;

В - загальна сума Договору на момент підписання;

А1 - значення курсу продажу іноземної валюти на дату, що передує сплаті;

А2 - значення курсу продажу іноземної валюти, визначеної в додатку (специфікації), на МВРУ на дату підписання відповідного додатку (специфікації) до Договору.

Згідно із п.3.4. Договору сторони при підписанні даного Договору погодились, що у випадку зміни курсу до гривні, відповідно п. 3.3. Договору, перерахунок вартості поставленої продукції здійснюється Продавцем в односторонньому порядку і є обов`язковим для виконання Покупцем, Покупець має оплатити різницю вартості товару, що виникли після проведення індексації, протягом 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку по індексації вартості товару від Продавця, який виставляється сучасними засобами зв`язку - факсограма та електронна пошта.

Як було встановлено вище, 23.11.2018 первісного постачальника (кредитора) в договорі (ПП "Піраміда-Агро") було замінено на нового постачальника (кредитора, ТОВ "Авіксінвест") на підставі договору про відступлення права вимоги, про що належним способом було повідомлено відповідача і з 23.11.2018 всі права первісного кредитора за основним договором перейшли до ТОВ "Авіксінвест", в тому числі право на отримання оплати за поставлений товар, право на отримання курсової різниці, право на стягнення штрафних санкцій та ін.

18.07.2019 ТОВ "Авіксінвест", користуючись правом, наданим п.3.4 Основного договору, виставило СТОВ "Агрофірма Корсунь" рахунок на оплату курсової різниці №10.

Враховуючи, що право ТОВ "Авіксінвест" на отримання оплати курсової різниці виникло на підставі основного договору, строк дії якого продовжений за угодою сторін до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, а тому є вірним висновок суду першої інстанції, що обов`язок СТОВ "Агрофірма Корсунь" з такої оплати продовжує існувати до моменту його повного та належного виконання.

При цьому, судом першої інстанції правомірно відхилені доводи відповідача про відсутність в специфікаціях 8 та 9 договору застереження про курс долара чи курс євро при встановленні ціни товару (за партію ЗЗР), оскільки умова застосування курсу іноземних валют до гривні при проведенні розрахунку за товар встановлена в договорі (п. 3.4. договору №ПП-17/03 від 01.03.2017), а не в додатках до нього чи інших похідних чи розрахункових документах.

А тому, встановивши зазначені обставини на підставі аналізу сукупності наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову в частині стягнення курсової різниці в розмірі 18 734 грн. 54 коп., нарахованої, виходячи з офіційного курсу Національного банку України гривні до долара США.

Крім того, у зв`язку з порушенням строків виконання основного грошового зобов`язання позивачем за первісним позовом також заявлено до стягнення з відповідача 831 576,46 грн. 30 % річних (6.2.2. договору товарного кредиту), 744 724,51 грн. пені (п. 6.2.1., 6.6. договору товарного кредиту), 4 645 913,82 грн. штрафу (п. 6.4. договору товарного кредиту).

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, боржник є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом. Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За несвоєчасну оплату товару, згідно з п.п. 6.2.1. п. 6.2. Договору товарного кредиту № ПП-17/03, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на той період).

Пунктом 6.6 договору визначено, що відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за Договором здійснюється без обмеження строку.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що пунктом 6.6 Договору сторони погодили умову про збільшення строку нарахування штрафних санкцій.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відправляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 по даній справі зазначив, що суди попередніх інстанції, посилаючись на те, що сторонами у договорі погоджено продовження строку, визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, саме - "до повного виконання сторонами своїх зобов`язань", тобто, погоджено нарахування штрафних санкцій без обмежень строку, визначеного цією нормою, не врахували того, що строк, згідно положень статті 256 ЦК України, може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення статей 251, 252 ЦК України, та дійшли до передчасних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі, нарахованому позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто, приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Тобто, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Зазначену правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

При цьому, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Разом з цим, згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 р. у справі № 902/959/19, від 07.06.2019 р. у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 р. у справі № 902/669/18, від 12.06.2018 р. у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 р. у справі №903/962/17.

А тому, висновки суду першої інстанції, що у пункті 6.6 договору сторонами погоджено продовження строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто, погоджено нарахування штрафних санкцій без обмежень строку, визначеного цією нормою, суперечать вказаним вище висновкам Верховного Суду та вказівкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, оскільки у п 6.6. договору сторони не визначили конкретного строку збільшення нарахування пені, який би визначався роками, місяцями, тижнями, днями або годинами або ж календарною датою чи вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Вказане, зокрема, узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.02.2022 у справі № 903/261/21, від 09.03.2021 у справі № 924/441/20.

А тому, колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, дійшла до висновку, що позивачем неправомірно здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, за специфікацією № 5 від 14.04.2017 позивач неправомірно нарахував пеню за прострочення оплати товару у розмірі 40 %, що складає 1 231 715,71 грн. за загальний період з 17.05.2017 по 07.12.2017, оскільки відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України пеню можливо було нарахувати лише по 17.11.2017.

За специфікацією № 7 від 01.06.2017 позивач неправомірно нарахував пеню за прострочення оплати товару у розмірі 50 %, що складає 1 205 935,92 грн. за загальний період з 02.06.2017 по 07.12.2017, за прострочення оплати товару у розмірі 50 %, що складає 1 205 935,92 грн. за загальний період з 17.06.2017 по 16.05.2018, оскільки відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України пеню можливо було нарахувати лише по 02.12.2017 та 17.12.2017 відповідно.

За специфікацією № 8 від 09.10.2017 позивач неправомірно нарахував пеню за прострочення оплати товару за загальний період з 10.10.2017 по 11.12.2018, оскільки відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України пеню можливо було нарахувати лише по 10.04.2018.

За специфікацією № 9 від 18.10.2017 позивач неправомірно нарахував пеню за прострочення оплати товару за загальний період з 19.10.2017 по 11.12.2018, оскільки відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України пеню можливо було нарахувати лише по 19.04.2018.

А тому, здійснивши власний розрахунок пені, колегія суддів встановила, обґрунтованим розрахунком пені за специфікаціями 1-9 за загальний період з 16.03.2017 по 18.04.2018 по кожній поставці окремо з урахуванням оплат становить 635 225,35 грн.

Також, згідно з положеннями п.6.4 Договору, за порушення строків виконання зобов`язання Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від вартості товарів, по яких допущено прострочення виконання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок штрафу, вважає його вірним, а тому дійшла до висновку, що обґрунтованим розміром штрафу є 4 645 913,82 грн.

В той же час, відповідачем у суді першої інстанції було заявлено про застосування спеціальної позовної давності стосовно нарахованих штрафних санкцій.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Пунктом 6.5 встановлює, що відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що сторони, укладаючи договір, в пункті 6.5 Договору дійшли згоди (проявили волевиявлення) збільшити строки позовної давності з формулюванням "до повного виконання своїх зобов`язань за договором", тобто вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Частиною першою статті 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №910/618/18, зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала, порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення - неустойки (штрафу, пені) (частина 1 та пункт 1 частини 2 стаття 258 ЦК України).

Таким чином право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи №914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 14.08.2018р. по справі №910/9055/17, від 02.08.2018р. по справі №910/9067/17, від 02.04.2019р. по справі №904/2187/18.

Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст.ст. 251, 252 ЦК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 13.09.2019 у справі №902/669/18, від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17.

Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду, викладені у постанові від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, якою направлено дану справу на новий розгляд, та узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.02.2022 у справі № 903/261/21, від 09.03.2021 у справі № 924/441/20.

А тому, визначення сторонами у пункті 6.5. договору, що відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується «до повного виконання сторонами своїх зобов`язань» не може вважатись погодженням сторонами збільшеного строку позовної давності для штрафних санкцій, оскільки таке формулювання в договорі не дає можливості визначити строк, який би визначався роками, місяцями, тижнями, днями або годинами або ж календарною датою чи вказівкою на подію, яка має неминуче настати, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 ЦК України.

Посилання позивача на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо можливості збільшення сторонами позовної давності відносно стягнення штрафних санкцій шляхом вказівку на подію, яка має неминуче настати, колегія суддів відхиляє, оскільки вона не є релевантною для цієї справи, з огляду на відсутність у даних постановах висновків щодо строку позовної давності та відмінність правовідносин, що виникли між учасниками даного спору.

Так, у справі 910/17048/17 Велика Палата Верховного Суду розглядала спір про стягнення банком солідарної заборгованості за договором кредиту. У п.п. 118, 123, 124 постанови від 18.01.2022 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, та не робила висновків щодо можливості продовження нарахування штрафних санкцій.

У справі № 910/13071/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду розглядала спір про стягнення поставленої продукції. У пункті 31. Постанови від 20.11.2020 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду зазначила про можливість встановлення днем закінчення виконання зобов`язання щодо оплати вартості поставленої продукції із днем реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин посилання позивача на правові висновки у справах № 910/17048/17, № 910/13071/19 не можуть бути застосовані як нерелевантні спірним правовідносинам у справі № 925/1386/19.

Судом апеляційної інстанції розраховано, що: оплата до 15.03.2017 на суму 767 76,73 грн. специфікацією № 2 від 24.03.2017 була неможлива, з огляду на її виникнення до моменту укладення такої специфікації; оплата до 15.03.2017 на суму 335 099,92 грн. специфікацією № 3 від 11.04.2017 була неможлива, з огляду на її виникнення до моменту укладення такої специфікації; оплата до 15.04.2017 на суму 1 847 573,57 грн. специфікацією № 5 від 12.05.2017 була неможлива, з огляду на її виникнення до моменту укладення такої специфікації; оплата до 17.05.2017 на суму 1 205 935,92 грн. специфікацією № 7 від 01.06.2017 була неможлива, з огляду на її виникнення до моменту укладення такої специфікації; оплата до 20.039.2017 на суму 463 491,00 грн. специфікацією № 8 від 09.10.2017 була неможлива, з огляду на її виникнення до моменту укладення такої специфікації.

А тому, у даному випадку підлягають застосуванню норми 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, та здійснюватись визначення дня оплати з наступного дня з дня підписання видаткових накладних.

З огляду на викладене вище, колегія суддів встановила, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу та пені розпочав свій перебіг:

по специфікації № 1 щодо оплати 30 % вартості товару - 16.03.2017; щодо оплати 30 % вартості товару - 16.04.2017; щодо оплати 40 % вартості товару - 17.05.2017;

по специфікації № 2 щодо оплати 30 % вартості товару 29.03.2017; щодо оплати 40 % вартості товару - 16.04.2017; щодо оплати 30 % вартості товару - 17.05.2017;

по специфікації № 3 щодо оплати 30 % вартості товару 17.04.2017; щодо оплати 30 % вартості товару - 16.04.2017; щодо оплати 30 % вартості товару - 17.05.2017;

по специфікації № 4 щодо оплати 60 % вартості товару 16.04.2017; щодо оплати 40 % вартості товару - 17.05.2017;

по специфікації № 5 щодо оплати 60 % вартості товару 13.05.2017; щодо оплати 40 % вартості товару - 17.05.2017;

по специфікації № 7 щодо оплати 50 % вартості товару 02.06.2017; щодо оплати 50 % вартості товару - 17.06.2017;

по специфікації № 8 щодо оплати 100 % вартості товару - 10.10.2017;

по специфікації № 9 щодо оплати 100 % вартості товару - 19.10.2017.

З урахуванням того, що договорі сторони не визначили збільшеного строку позовної давності для штрафних санкцій, який би визначався роками, місяцями, тижнями, днями або годинами або ж календарною датою чи вказівкою на подію, яка має неминуче настати, строком позовної давності для стягнення штрафних санкцій був 1 рік, що повністю узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від16.12.2021 у даній справі.

Тобто строк позовної давності для вимог про стягнення штрафних санкцій у даній справі сплив, а саме:

по специфікації № 1 щодо оплати 30 % вартості товару - 16.03.2018; щодо оплати 30 % вартості товару - 16.04.2018; щодо оплати 40 % вартості товару - 17.05.2018;

по специфікації № 2 щодо оплати 30 % вартості товару 29.03.2018; щодо оплати 40 % вартості товару - 16.04.2018; щодо оплати 30 % вартості товару - 17.05.2018;

по специфікації № 3 щодо оплати 30 % вартості товару 17.04.2018; щодо оплати 30 % вартості товару - 16.04.2018; щодо оплати 30 % вартості товару - 17.05.2018;

по специфікації № 4 щодо оплати 60 % вартості товару 16.04.2018; щодо оплати 40 % вартості товару - 17.05.2018;

по специфікації № 5 щодо оплати 60 % вартості товару 13.05.2018; щодо оплати 40 % вартості товару - 17.05.2018;

по специфікації № 7 щодо оплати 50 % вартості товару 02.06.2018; щодо оплати 50 % вартості товару - 17.06.2018;

по специфікації № 8 щодо оплати 100 % вартості товару - 10.10.2018;

по специфікації № 9 щодо оплати 100 % вартості товару - 19.10.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом позивач звернувся до суду 25.11.2019, тобто після спливу позовної давності до вимог про стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу.

Висновок суду, що у даному спорі відбулось переривання строку позовної давності колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому при дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах позовної давності, а не після її спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зазначаючи про переривання строку позовної давності, вказав, що після отримання вимоги кредитора боржник СТОВ "Агрофірма Корсунь" не лише не висловив заперечень стосовно заявлених вимог, їх структури та розміру, а вже 22.08.2018 перерахував на рахунок позивача 200000,00 грн.

В той же час, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами, тому колегія суддів дійшли висновку, що позовна давність щодо стягнення з Товариства пені є пропущеною і такі вимоги задоволенню не підлягають.

Вказане вище узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 02.08.2019 у справі № 916/1324/18.

Як вбачається з матеріалів справи, у призначенні платежу щодо сплати 200 000 грн. боржником вказано, що грошові кошти перераховані за основним договором.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів та письмових пояснень відповідача, останній повністю не погоджувався із нарахуванням, зокрема, штрафу та пені.

А тому, з огляду на викладене вище, у даному випадку відсутні випадки по переривання строку позовної давності стосовно вимог про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

А тому, оскільки позивач звернувся до суду про стягнення 744 724, 51 грн. пені та 4 645 913, 82 грн. штрафу з пропуском строку позовної давності, дане є підставою для відмови у позові в цій частині.

Стосовно нарахованих 831 576, 46 грн. 30 % річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами в п.п. 6.2.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату Товару Відповідач сплачує Позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у даній справі в частині стягнення 30% річних вказав, що у здійсненому розрахунку позивачем включено в періоди простроченого платежу й день фактичної сплати заборгованості, що стало підставою скасування рішення та направлення справи №925/1386/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.

На виконання вимог ухвали суду Позивач надав детальний розрахунок стягуваних сум з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.12.2021 із зазначенням: підстави, періоду, суми боргу і суми нарахування до стягнення, виключивши з періодів простроченого платежу день фактичної сплати заборгованості.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 30 % річних на суму 831 576, 46 грн., встановила, що він здійснений невірно, оскільки судом першої інстанції під час розрахунку не було враховано дійсний період прострочення за специфікаціями № 2 (позивачем зазначено 25.03.2017, тоді як вірним строком відліку прострочення є 29.03.2017), та № 3 (позивачем зазначено 12.04.2017, тоді як вірним строком відділку прострочення є 17.04.2017).

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок 30 % річних з урахуванням здійснених відповідачем проплат за період: з 16.03.2017 до 20.03.2017 на суму 2185268,26 грн., з 16.04.2017 до 25.05.2017 на суму 44 6034,52 грн., з 17.05.2017 до 25.05.2017 на суму 2913691,01 грн., з 26.05.2017 до 13.06.2017 на суму 2594674,96 грн., з 29.03.2017 до 25.05.2017 на суму 767706,73 грн., з 16.04.2017 до 25.05.2017 на суму 767706,73 грн., з 17.05.2017 до 13.06.2017 на суму 1023608,96 грн., з 17.04.2017 до 25.05.2017 на суму 335099,92 грн., з 16.04.2017 до 25.05.2017 на суму 335099,92 грн., з 17.05.2017 до 13.06.2017 на суму 446799,88 грн., з 16.04.2017 до 25.05.2017 на суму 181762,56 грн., з 17.05.2017 до 13.06.2017 на суму 121175,04 грн., з 13.05.2017 до 25.05.2017 на суму 1847573,57 грн., з 17.05.2017 до 13.06.2017 на суму 1231715,71 грн., з 14.06.2017 до 14.09.2017 на суму 417974,55 грн., з 15.09.2017 до 06.12.2017 на суму 117 974,55 грн., з 02.06.2017 до 06.12.2017 на суму 1205935,92 грн., з 17.06.2017 до 06.12.2017 на суму 1205935,92 грн., з 07.12.2017 до 14.12.2017 на суму 1029846,39 грн., з 15.12.2017 до 31.01.2018 на суму 329846,39 грн., з 01.02.2018 до 15.05.2018 на суму 204478,39 грн., з 10.10.2017 до 15.05.2018 на суму 463491,00 грн., з 16.05.2018 до 21.08.2018 на суму 392226,39 грн., з 22.08.2018 до 10.12.2018 на суму 192 226,39 грн., з 19.10.2017 до 10.12.2018 на суму 7 773,72 грн., встановила, що обґрунтованим розміром 30 % є 829 930,36 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що грошові кошти в рахунок погашення заборгованості повинні зараховуватись з урахуванням давності укладення специфікацій/видаткових накладних колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем вірно здійснено зменшення розміру заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем проплат пропорційно виникнення у останнього фактичного зобов`язання з оплати поставленого товару, а не у контексті укладених між сторонами специфікацій.

Посилання апелянта на необхідність відмови у задоволені позовної вимоги про стягнення 30 % річних, так як позивач використовує дану вимогу виключно з метою отримання доходу, та відбувається порушення розумного балансу між інтересами позивача та відповідача колегія суддів відхиляє, оскільки нарахування процентів річних прямо передбачено статтею 625 ЦК України та виступають мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Стосовно посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 колегія суддів зазначає наступне.

При розгляді вказаної судової справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Натомість, колегія суддів зазначає, що у справі №902/417/18 судами було встановлено наявність виняткових обставин для існування підстав зменшення заявленого до стягнення розміру відсотків річних.

По-перше, умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

В той же час, винятковості обставин у даному спорі відповідачем наведено не було.

Більше того, апелянт не просив суд зменшити розмір нарахованих 30 % річних, а просив відмовити у їх задоволенні, що не узгоджується з висновками, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

В той же час, з огляду на відмову у задоволенні позовних про стягнення пені та штрафу, не доведеності відповідачем винятковості обставин, які б слугували для можливості зменшення розміру нарахованих 30 % річних, доводи апелянта в цій частині колегією суддів відхиляються.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

За таких обставин справи, враховуючи вимоги та доводи сторін, апеляційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" підлягає частковому задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" на рішення господарського суду Черкаської області від 30.08.2022 у справі № 925/1386/19 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.08.2022 у справі № 925/1386/19 скасувати, ухваливши нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" (Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.Симоненка,42; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00204033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест" (м.Черкаси, бул.Шевченка,268/2, оф.13, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38672397) 18734,54 грн курсової різниці при зміні курсу долара США; 829 930,36 грн 30% річних; 12 729,97 грн судового збору за подачу позову.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіксінвест" (м.Черкаси, бул.Шевченка,268/2, оф.13, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38672397) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корсунь" (Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.Симоненка,42; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00204033) 121 339,58 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

7. Матеріали справи №925/1386/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 02.03.2023

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко