Ухвала

від 13.06.2021 по справі 521/8590/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/8590/21

Провадження №2-з/521/146/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

14 червня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Дукіна Д.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні вказаного суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Разом із позовною заявою від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій сторона просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь які дії щодо вказаної квартири.

Від відповідача не надходило заперечень з приводу заяви позивача.

Вивчивши заявлене клопотання та матеріали цивільної справи, суддя прийшов до наступного висновку.

Згідно із ст. 149 ч. 1, 2 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 153 ч. 1 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (постанова Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22 грудня 2006 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі N753/22860/17 (провадження N14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

Зміст позовних вимог свідчить про те, що між сторонами існує спір за яким позивач просить здійснити розподіл спільного майна подружжя.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що вищезазначене спірне майно придбано сторонами під час перебування у шлюбі, за їх спільні кошти, а тому є спільною власністю подружжя.

За таких обставин, враховуючи, що предметом даного позову є визначення прав на спільне сумісне майно позивача та відповідача, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на відповідача, яка може бути відчужена до вирішення справи по суті, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, тому суд приходить до висновку про необхідність накладення арешту на квартиру та заборону іншим особам вчиняти будь які дії щодо вказаної квартири.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 , як власник спірної квартири, що є предметом даного спору, має об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть в подальшому утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд вважає обґрунтованим припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась.

Як регламентує ст. 154 ч. 1-3, ч. 6 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Аналіз матеріалів справи з урахуванням заяви про забезпечення позову в даному випадку не вказує на обов`язок суду застосувати зустрічне забезпечення. Але при цьому суд доводить до відома сторони позивача, що у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у ст. 155 ч.1 ЦПК України підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися (ст. 159 ЦПК України).

Ваховуючи викладене, суд приходить висновку про доцільність задоволення заяви сторони позивача та вжиття заходів забезпечення позову, а саме: вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 149, 150, 153, 154, 157, 159, 258, 259, 260, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, загальною площею 62,7 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: І.В. Плавич