Рішення

від 08.09.2022 по справі 240/8102/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/8102/22

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови,

установив:

У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Технологія» (далі позивач, ТОВ «Нова-Технологія») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі відповідач, Житомирська митниця) № UA101020/2021/001446.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час розмитнення товару надав документ, що підтверджує походження товару, що імпортувався, а саме сертифікат походження товару, а перевірка підтверджень походження не зупиняє та не відміняє обов`язку сторони імпортера до момент здійснення такої перевірки не визнавати товар як такий, що має статус преференційного походження. Наголошує, що митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені Митним кодексом України. Факт дотримання позивачем вимог статей 266 та 281 Митного кодексу України підтверджується наданими до митного оформлення документами, а тому, на переконання позивача, митний орган не мав права призупиняти надання преференційного режиму для товару, що ввозився на територію України. Акцентує увагу, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом інформації про товар є підставою для продовження здійснення митного контролю після пропуску такого через митний контроль, за наслідками якого може бути донараховано обов`язкові платежі. Натомість оскаржуваним рішенням на підставі наявності сумнівів, які не підтверджені жодними доказами та не наведені в переліку, який міститься в роз`ясненні Державної фіскальної служби України від 03 березня 2017 року, відповідач відмовив у розмитнені імпортованого товару, що зумовило необхідність оплати мита та податку на додану вартість. Зауважує, що навіть після отримання відповідачем інформації про підтвердження преференційного походження імпортованого позивачем товару, у митного органу не виникає обов`язку повернути сплачені останнім митні платежі. Також нормативно не врегульовано обов`язок відповідача повідомити позивача про отриману за результатами перевірки преференційного походження товару інформацію, що позбавляє імпортера можливості контролювати діяльність митного органу, зокрема, в частині повернення сплачених митних платежів.

Ухвалою суду від 05 травня 2022 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.

13 червня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що при митному оформлені поданої позивачем митної декларації виник обґрунтований сумнів щодо статусу походження імпортованого товару та виконанні інших вимог Протоколу І «Щодо визначення концепції «Походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» до Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та сполученим Королівством Великої Британії і північної Ірландії, яка була ратифікована Законом України від 16 грудня 2020 року №1100-ІХ. А саме, в Реєстрі товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн у відповідності до Угоди про вільну торгівлю за період 2016 3 квартал 2021 року, який веде Державна митна служба України, наявна інформація про не підтвердження преференційного походження ідентичних товарів, ввезених раніше позивачем від іншого експортера. Зокрема, при митному оформлені митної декларації №UA101070/2017/032519 від 27 грудня 2017 року позивачем було подано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 14 грудня 2017 року №PL/MF/AN 026963. При проведені в подальшому перевірки достовірності заявленої інформації щодо статусу походження товару було встановлено, що зазначений товар не може вважатися продуктом з території ЄС, оскільки експортер не довів походження товару. Посилаючись на положення пункту 4 статті 33 Протоколу І до Угоди, відповідач, до надходження результатів перевірки достовірності сертифіката із перевезення товару EUR.1, застосував запобіжний захід пільгову ставку ввізного мита замість преференційної.

22 липня 2022 року позивач подав відповідь на відзив, у якій наголосив, що підставою для відмови в розмитнені товару у картці зазначено наявність у митних органів інформації про не підтвердження преференційного походження ідентичних товарів, що перевірялися раніше від іншого експортера. Отже у картці відмови відповідачем не було конкретизовано, що це був за експортер та хто виступав імпортером. Також позивач зауважує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, яке набрало законної сили, за результатами розгляду справи №240/8322/20 суд установив правомірність застосування преференційної ставки ввізного мита під час імпорту товару за митною декларацією №UA101070/2017/032519 від 27 грудня 2017 року на підставі сертифіката перевезення товарів форми EUR.1 від 14 грудня 2017 року №PL/MF/AN 026963. Акцентує увагу, що призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера, а відмова у наданні права на преференцію можлива, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом 10 місяців з дати подання запиту або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Тим часом наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.

Ухвалою суду від 26 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Суд установив, що 23 грудня 2021 року до відділу митного оформлення «Олівка» митного посту «Житомир-центральний» Житомирської митниці ТОВ «Нова-Технологія» подало митну декларацію № UA101020/2021/029508 для здійснення митного оформлення у режимі «Імпорт» товару «телескопічний навантажувач, бувший у використанні, марки JCB 533-105».

До зазначено декларації подано рахунок-фактуру (інвойс) від 08 грудня 2021 року №2724/2868А; автотранспортну накладну б/н від 16 грудня 2021 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 17 грудня 2021 року №S0241277; платіжне доручення в іноземній валюті №19 від 14 грудня 2021 року; довідку про транспортні витрати від 16 грудня 2021 року №97068-1; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується від 13 грудня 2021 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13 грудня 2021 року; договір про надання послуг митного брокера №15 від 23 червня 2016 року; сертифікат №1 від 13 грудня 2021 року.

23 грудня 2021 року за результатами перевірки митної декларації посадовою особою відповідача складена карта відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2021/001446, якою ТОВ «Нова-Технологія» повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів з таких причини: Митна декларація не може бути оформлена, з наданням пільги щодо сплати ввізного митра із застосуванням сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 17 грудня 2021 року №S0241277 не може бути здійснено, оскільки в митних органах України наявна інформація про не підтвердження преференційного походження ідентичних товарів, що перевірялися раніше від іншого експортера, що викликає обґрунтовані сумніви в статусі походження даного товару та виконанні інших вимог Протоколу І «Щодо визначення концепції «Походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» до Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та сполученим Королівством Великої Британії і північної Ірландії. Тим самим не дотримано вимоги пункту 4 статті 33 Протоколу І, статей 266, 281 Митного кодексу України.

Також у карті роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подати нову належно заповнену митну декларацію, сплатити митні платежі в повному обсязі.

Не погоджуючись із таким рішенням митного органу, ТОВ «Нова-Технологія» звернулося з цим позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що зміна порядку вчинення дій при розмитнені товарів за преференційною ставкою мита, а саме шляхом прийняття картки відмови, а не прийняття податкового повідомлення рішення за результатами отримання відповіді на запит про перевірку сертифіката перевезення товарів і не підтвердження країни походження товару, обумовлена відсутністю фінансування митних органів на оплату судового збору для оскарження судових рішень, прийнятих за результатами розгляду справ про оскарження таких податкових повідомлень рішень. На запитання суду представник відповідача підтвердила, що порядок дій митних органів за результатами отримання відповіді на запит про перевірку сертифіката перевезення товарів та підтвердження країни походження товарів нормативно не врегульований.

Протокольною ухвалою суду представника відповідача зобов`язано надати суду докази на підтвердження направлення Митною службою України запиту про перевірку сертифіката перевезення товарів до країни експортера.

На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на надходження клопотання представників сторін 02 серпня 2022 року судом постановлено протокольну ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

05 серпня 2022 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких наведено інформацію, яку має підтвердити експортер товару при зверненні до нього уповноваженого органу країни експорту підтвердженням сертифіката з перевезення товару EUR.1. Також зазначено, що у разі надходження від уповноваженого органу країни експорту підтвердження достовірності сертифіката EUR.1 від 17 грудня 2021 року №S0241277, який подавався декларантом позивача при митному оформлені товару, кошти, сплачені при митному оформлені як запобіжний захід на час перевірки зазначеного сертифіката, будуть повернуті відповідно до положень частин 2 та 5 статті 301 Митного кодексу України та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643.

11 серпня 2022 року позивач також надав пояснення по справі, в яких зазначив, що поняття запобіжний захід в Митному кодексі України відсутнє і жодними нормами законодавства (у тому числі Протоколом І) митному органу не надано право застосовувати запобіжний захід у вигляді застосування пільгової ставки мита замість преференційної. Аналізуючи положення Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, позивач стверджує, що прийняття відповідачем картки відмови свідчить саме про відмову у застосуванні преференційних ставок мита. Зауважує, що способи забезпечення сплати митних платежів визначені у статті 306 Митного кодексу України. Акцентує увагу на тому, що відповідачем не надано та не зазначено доказів того, що у нього були обґрунтовані сумніви у достовірності задекларованої країни походження товару, а в графі 13 сертифіката EUR.1 від 17 грудня 2021 року №S0241277 взагалі відсутні будь-які підстави для направлення його на перевірку для верифікації. Доводи відповідача про те, що сплачені при митному оформлені кошти можуть бути повернуті як помилково та/або надміру сплачені суми є помилковими, оскільки картка відмови у прийнятті митної декларації є рішенням, яке діє, а митна декларація, на підставі якої доплачено митні платежі, такою, що зареєстрована. Таким чином, на переконання позивача, самого факту помилковості та/або надмірності сплати митних платежів у подальшому встановлено бути не може до скасування спірного рішення. Підстави для повернення сум митних платежів згідно положень частини 5 статті 301 Митного кодексу України відсутні. Акцентує увагу, що відповідачем не надано доказів направлення сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 17 грудня 2021 року №S0241277 до митного органу країни експортера.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 36 Митного Кодексу України (далі МК України) встановлено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

У разі, якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті відповідно до частини 1 статті 40 МК України.

Відповідно до частини 2 статті 43 МК України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Згідно із цією правовою нормою документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини 4 статті 44 МК України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару, серед іншого, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 5 статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Пунктом 2 частини 1 статті 292 МК України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

З аналізу наведених норм права слідує, що у визначених законодавством випадках допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Тарифна пільга (тарифна преференція) це звільнення (повне або часткове) платника від нарахування і сплати мита й податків за наявності підстав, визначених законодавством України, які надаються у вигляді (1) звільнення від оподаткування митом, (2) зниження ставки ввізного мита, (3) встановлення тарифних квот.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії» від 16 грудня 2020 року №1100-ІХ ратифіковано зазначену Угоду (далі Угода). Згідно пункту 1 цього Закону Угода набере чинності з дати, що настане пізніше: коли Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, припинить діяти стосовно Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії та коли буде отримане останнє з надісланих Сторонами Угоди повідомлень про завершення своїх внутрішньодержавних процедур.

Зазначена Угода набрала чинності 31 грудня 2020 року.

Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею врегульовані положеннями розділу ІV Угоди, глава 1 якого врегульовує національний режим та доступ товарів на ринки.

Згідно статті 26 Угоди для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Статтею 16 названого Протоколу закріплено, що товари, що походять з однієї Сторони після ввезення до іншої Сторони підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(а) сертифікат із перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у включеному Додатку III а;

(b) сертифікат із перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у включеному Додатку III b; або

(с) у випадках, указаних у статті 22(1), декларація (далі «декларація походження» або «декларація походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у включених Додатках IV а і b.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED визначена положеннями статті 17 Протоколу І.

Згідно цієї правової норми сертифікат із перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його вповноваженим представником.

Для цього експортер або його вповноважений представник має заповнити сертифікат із перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, а також бланк заявки, зразок якої наведений у включених Додатках III а і b. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту.

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Сполученого Королівства або України, у якій видається сертифікат із перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

З метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення декларант надав митному органу сертифікат з перевезення товару EUR.1 №S0241277, складений експортером.

Відповідно до положень статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

З метою забезпечення результативності та ефективності контролю визначення країни походження, правомірності використання пільг та преференцій із сплати митних платежів, передбачених угодами про вільну торгівлю, листом Державної митної служби України від 02 липня 2021 року № 08-1.4/15-03/7/6496 «Про надання інформації» повідомлено стандартний алгоритм дій працівників митниці при перевірці документів про преференційне походження товару, підготовлений з урахуванням Пояснень Комісії ЄС (2007/С83/01 від 17 квітня 2007 року).

Згідно зазначеного листа порядок перевірки достовірності документів про преференційне походження товару (сертифікат з перевезення товару EUR.1 (далі сертифікат) або декларація походження (інвойс)) визначено статтею 32 Доповнення I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі Доповнення I) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої Україна приєдналася Законом України від 08 листопада 2017 року №2187-VIII та яка набрала чинності 01 лютого 2018 року.

Перевірка достовірності документів про преференційне походження товару здійснюється шляхом надіслання запиту Держмитслужби до митних адміністрацій країн експорту товарів за зверненнями митниць у таких випадках:

за результатами вибіркової перевірки, проведеної митницями Держмитслужби за дорученням Держмитслужби;

якщо митниці Держмитслужби мають обґрунтовані сумніви стосовно автентичності документів про преференційне походження товару, статусу походження товарів або дотримання інших вимог правил походження (за винятком товарів, на які встановлено нульові ставки ввізного мита Митного тарифу України).

Відповідно до пункту 2 статті 32 Доповнення I митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат та інвойс, якщо він був поданий, декларацію походження або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запиту про перевірку.

У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про преференційне походження товару, перевірка цих документів здійснюється шляхом направлення до Держмитслужби відповідного запиту згідно з наказом Держмитслужби «Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби запитів митниць щодо проведення перевірки документів про походження товару» від 13 липня 2020 року № 253.

З урахуванням пункту 2 статті 32 Доповнення I разом із запитом до Держмитслужби направляються:

двостороння копія сертифіката (на одному аркуші) із заповненою та засвідченою митницею Держмитслужби графою 13 сертифіката (за винятком дати запиту про проведення перевірки достовірності сертифіката та походження товару);

копія засвідченого митницею Держмитслужби інвойсу, якщо він був поданий;

будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження.

Аналіз наведених положень МК України та листа Державної митної служби України дає підстави для висновку, що тільки обґрунтовані сумніви щодо преференційного походження товару, що імпортувався позивачем можуть бути підставою для проведення перевірки.

На підтвердження існування таких сумнівів відповідач під час розгляду справи судом зазначив, що при проведенні перевірки достовірності заявленої позивачем інформації щодо статусу походження товару, для розмитнення якого 27 грудня 2017 року було подано митну декларацію №UA101070/2017/032519 та сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 14 грудня 2017 року №PL/MF/AN 0269263, встановлено, що товар не може вважатися продуктом з території ЄС, оскільки експортер не довів походження товару.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд зауважує, що сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 14 грудня 2017 року №PL/MF/AN 0269263 було надано ТОВ «Нова-Технологія» на підтвердження походження товару з Європейського Союзу, у той час як у спірних правовідносинах сертифікат надано на підтвердження походження товару з сполученого Королівства Великої Британії і північної Ірландії.

Також за результатами розгляду справи №240/8322/20 суд дійшов висновку, що відповідач Житомирська митниця не надала доказів на підтвердження виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо походження товару, що імпортувався позивачем на підставі митної декларації від 27 грудня 2017 року №UA101070/2017/032519, які могли бути підставою для звернення до уповноваженого органу країни експортера з метою підтвердження інформації в документах, зокрема, в сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 від 14 грудня 2017 року №PL/MF/AN 0269263.

Рішення суду у зазначеній справі набрало законної сили 05 березня 2021 року.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач не надав належним та допустимих доказів на підтвердження існування у нього саме обґрунтованих сумнівів щодо преференційного походження товару, що імпортувався позивачем на підставі митної декларації № UA101020/2021/029508 від 23 грудня 2021 року.

Зі змісту листа Житомирської митниці від 28 грудня 2021 року №7.19-2/15/4/4320 слідує, що відповідач надіслав до Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Державної митної служби України копії сертифікатів з перевезення товару EUR.1 для перевірки їх достовірності. Проте на вимогу протокольної ухвали суду відповідач не надав доказів надсилання запиту до митного органу країни експортера про проведення перевірки наданого позивачем сертифіката. При цьому суд звертає увагу, що відповідач не вжив будь-яких заходів щодо отримання від Держмитслужби України відповіді на лист про перевірку преференційного походження товару до моменту прийняття рішення у цій справі (доказів протилежного матеріали справи не містять), а також на вимогу роз`яснень Державної митної служби України не додав до листа від 28 грудня 2021 року будь-які отримані документи чи інформацію, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження товару, імпортованого позивачем.

Додаткового суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 45 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Положення аналогічного характеру передбачені статтею 33 Протоколу І до Угоди, яка дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні. Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Отже, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у митному оформленні товару.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №817/4660/13-а та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі №140/10144/21.

Посилання відповідача на можливість повернення позивачем надміру сплачених коштів після отримання митним органом підтвердження преференційного походження імпортованого товару, суд уважає помилковим. Так, положення пункту 3 частини 5 статті 301 МК України передбачають повернення сум відповідних митних платежів здійснюється у разі відновлення режиму найбільшого сприяння, вільної торгівлі. При цьому, згідно частини 4 статті 48 МК України до товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

Отже перевірка достовірності преференційного походження товару не має своїм наслідком отримання митними органами належним чином оформленого відповідного документа про походження товару, тому посилання відповідача на статтю 301 МК України є безпідставним.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що у повній відповідності до вимог Угоди відповідач вчинив дії, направлені на перевірку достовірності інформації, зазначеної у сертифікаті перевезення товарів форми EUR.1 від 14 грудня 2017 року №PL/MF/AN 026963, наданому позивачем разом з митною декларацією № UA101020/2021/029508 від 23 грудня 2021 року.

Тим часом, з огляду на відсутність у чинному законодавстві України положень, які б передбачали можливість застосування запобіжних заходів до надходження результатів перевірки підтвердження походження товару, а також закріплення на рівні Основного закону обов`язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що на момент прийняття відповідачем спірного рішення правові підстави для цього були відсутні.

Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на наведене, суд уважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Технологія» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці Державної митної служби України №UA101020/2021/001446 від 23 грудня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Технологія» 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис